Постанова

від 05.11.2012 по справі 2а-4022/11/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-4022/11/2770

05.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Руднєва А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілея"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Севастопольської міської Ради- Дойников Юрій Васильович, довіреність № 03-15/4 від 03.01.12

розглянувши матеріали справи № 2а-4022/11/2770 за апеляційною скаргою Севастопольської міської Ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В.) від 26.03.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілея" (вул. Леніна, буд. 10-14, Севастополь,99011)

до Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

третя особа:

Державне підприємство "Севастопольське дослідне лісомисливське господарство" (вул. Новікова, 60-а, м. Севастополь, 99020)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 26.03.12 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілея" до Севастопольської міської Ради, третя особа: Державне підприємство "Севастопольське дослідне лісомисливське господарство", - задоволено частково.

Рішення V сесії Севастопольської міської Ради VI скликання від 15 листопада 2011 року №2006 про розірвання з Державним підприємством "Севастопольське дослідне лісомисливське господарство" раніше укладеного договору оренди земельної ділянки від 26 січня 2005 року, зареєстрованого 25 лютого 2005 року №82, кадастровий номер 8536300000:58:002:0015, площею 1,7752 га, розташованої в районі мису Сарич "На ялівцевій поляні", - визнано протиправним та скасовано.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Севастопольська міська Рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 26.03.12 та прийняти нове рішення, якім позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Севастопольська міська Рада.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права та з неповним з'ясуванням обставинам, що мають істотне значення для справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що прийняттям оскарженого рішення від 15 листопада 2011 року № 2006 Севастопольською міською Радою було розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений з ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»26.01.2005 р., зареєстрованого 25.02.2005 р. під № 82, земельної ділянки площею 1,7752 га, розташованої в районі мису Сарич (Орлинівське лісництво, квартал 20, виділ 29), наданого для розміщення туристичної бази на 220 місць «На ялівцевій поляні». При тому суд першої інстанції вважав, що у відповідача не було будь-яких законних підстав для скасування даного договору, тому рішення від 15 листопада 2011 року № 2006 є протиправним та підлягає скасуванню.

Але такий висновок суду не відповідає обставинам справи, а саме змісту оскарженого рішення Севастопольської міської Ради.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частині 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частині 8 статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею здійснюється за позовом органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 Положення про Управління з питань земельних, водних відносин та містобудівництва Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 14.08.2007р. № 2412 дане Управління є органом, уповноваженим Севастопольською міською Радою вирішувати питання в сфері земельних, водних відносин та містобудівництва. Відповідно до пункту 3.29 Положення, Управління з питань земельних, водних відносин та містобудівництва Севастопольської міської Ради звертається до судів з позовами про розірвання договорів оренди землі, а також про визнання державних актів на право користування землею та на право власності на землю недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем Севастопольською міською Радою було прийнято рішення від 15 листопада 2011 року № 2006 «Про розірвання з Державним підприємством «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»договору оренди від 26.01.2005 р., зареєстрованого 25.02.2005 р. під № 82, земельної ділянки площею 1,7752 га, розташованої в районі мису Сарич (Орлинівське лісництво, квартал 20, виділ 29), наданого для розміщення туристичної бази на 220 місць «На ялівцевій поляні».

Пунктом 1 даного рішення вирішено: розірвати з ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»договір оренди від 26.01.2005 р., зареєстрованого 25.02.2005 р. під № 82, земельної ділянки площею 1,7752 га, розташованої в районі мису Сарич (Орлинівське лісництво, квартал 20, виділ 29), наданого для розміщення туристичної бази на 220 місць «На ялівцевій поляні», у зв'язку з невиконанням орендарем договірних зобов'язань».

Пунктом 2 даного рішення передбачено зобов'язати Управління з питань земельних, водних відносин та містобудівництва Севастопольської міської Ради:

ініціювати процедуру розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки;

надіслати на адресу ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»пропозицію про намір розривати договір оренди у зв'язку з невиконанням істотних умов та зобов'язань, передбачених договором;

у випадку ненадання ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»впродовж строку, встановленого діючим законодавством, повідомлення про результати розгляду пропозиції про розірвання договору оренди земельної ділянки, підготовити та подати у встановленому законом порядку позов до суду про розірвання договору оренди.

Таким чином, даним рішенням Севастопольська міська Рада, діючі як орендодавець земельної ділянки, вирішила, здійснюючі своє право орендодавця, почати процедуру припинення орендних відносин з ДП «Севастопольське досвідне лісомисливське господарство»в порядку, передбаченому частинами 2 -4 статті 188 Господарського кодексу України, для чого поручила виконавчому органу Севастопольської міської Ради Управлінню з питань земельних, водних відносин та містобудівництва надати орендареві пропозицію розглянути питання про розірвання договору оренди за згодою сторін, а у разі незгоди орендаря на розвівання за згодою сторін (відхилення від прийняття пропозиції) -звернутися в порядку, встановленому законом, до суду з позовом про розірвання договору.

Оскарженим рішенням, як актом Севастопольської міської Ради, договір оренди не було розірвано Севастопольською міською Радою у односторонньому порядку.

Оскільки, відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, прийняття оскаржуваного рішення Севастопольською міською Радою було лише її волевиявленням стосовно питань розірвання договору оренди та лише початком процедури досудового врегулювання спору, передбаченої ст. 188 Господарського кодексу України. При тому звернення Севастопольської міської Ради або її уповноваженого виконавчого органу до суду з позовом про розірвання договору без прийняття відповідного рішення -не може бути здійснено з підстав відсутності у такому випадку волевиявлення колегіального органу місцевого самоврядування, вираженого належним чином.

Таким чином, висновок суду, що прийняттям оскарженого рішення від 15 листопада 2011 року № 2006 Севастопольською міською Радою було розірвано договір оренди - не відповідає обставинам справи, а саме змісту оскарженого рішення Севастопольської міської Ради, а також нормам законодавства про порядок розірвання господарських договорів.

Судова колегія зауважує, що суд першої інстанції визнаючи оскаржене рішення від 15 листопада 2011 року № 2006 протиправним, фактично позбавив Севастопольську міську Раду, як орендодавця за договором, права на звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди, що спричиняє позбавлення права на судовий захист порушених прав.

Крім іншого, судом безпідставно розглянуто та вирішено питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору оренди, у тому числі наявності чи відсутності порушень умов договору та зобов'язань орендаря, оскільки вирішення таких питань відноситься до компетенції суду, якій розглядає справу про розірвання самого договору оренди за позовом заінтересованої сторони. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, спори про розірвання договорів підвідомчі господарським судам, тобто вирішення таких питань по адміністративної справі з оскарження рішення Севастопольської міської Ради про звернення до господарського суду -є необґрунтованим і передчасним.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом першої інстанції не встановлено, у чому полягають порушення прав, свобод та інтересів позивача прийняттям оскарженого рішення. Оскарженим рішенням Севастопольської міської Ради було лише надано доручення виконавчому органу Севастопольської міської Ради Управлінню з питань земельних, водних відносин та містобудівництва. Даним рішенням не було встановлено, змінено або скасовано будь-яких прав та обов'язків позивача ТОВ «Лілея», а тому довід позивача, що оскарженим рішенням порушено його права та законні інтереси -є необґрунтованим.

Висновок суду першої інстанції, що орендована за договором земельна ділянка не використовується за нецільовим призначенням -також не відповідає обставинам справи, що підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управлення Держкомзему у м. Севастополі від 07.06.2011 р. № 524, яким було встановлено, що земельна ділянка, розташована в Балаклавському районі м. Севастополя «На ялівцевій поляні»в районі мису Сарич (Орлинівське лісництво, квартал 20, виділ 29) не використовується за цільовим призначенням, а саме для розміщення туристичної бази на 220 місць, у тому числі, що орендована земельна ділянка огороджена капітальним кам'яним парканом. При тому постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 р. за апеляційної скаргою Севастопольської міської Ради на постанову суду по справі № 2а-1845/11/2770 за позовом ТОВ «Лілея»до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання відмові протиправної та зобов'язання вчинити дії -було встановлено обставину, що дана земельна ділянка була відведена та надана в оренду для розміщення туристичної бази без права капітального будівництва. Отже суду було надано докази того, що орендована земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтею 11, частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною третьою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Севастопольської міської Ради задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 26.03.12 у справі № 2а-4022/11/2770 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілея" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук