Постанова

від 06.02.2013 по справі 2а-10617/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року Справа № 68829/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Глушка І.В. та Гуляка В.В.

за участі секретаря судового засідання Ігнатович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «Зевс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.10.2010 року № 0001642302/0/27513 та № 0001652302/0/27511; визнання протиправними дій ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо викладення в акті від 29.09.2010 року № 2441/23-2/20814012 висновку про завищення ТзОВ «Комерційний центр «Зевс» валових доходів на загальну суму 442080,80 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 444694,50 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемних правочинах,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із адміністративним позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.10.2010 № 0001642302/0/27513 на суму податку на прибуток 22389,60 грн., з яких 16188,90 грн. - основний платіж, 6200,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0001652302/0/27511 на суму податку на додану вартість 18084 грн., з яких 12056 грн. - основний платіж, 6028 грн. штрафні (фінансові) санкції; визнати протиправними дії ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо викладення в акті від 29.09.2010 р. №2441/23-2/20814012 висновку про завищення ТзОВ «Комерційний центр «Зевс» валових доходів на загальну суму 442080,80 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 444694,50 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемних правочинах.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані рішення, помилково вважаючи правочини нікчемними, а витрати - не понесеними. Посилається на фактичне виконання умов договорів, отримання позивачем результату і сплати податку на додану вартість в ціні робіт.

Оскаржуваною постановою позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.10.2010 року № 0001642302/0/27513 та № 0001652302/0/27511. Визнано протиправними дії ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо викладення в акті від 29.09.2010 р. №2441/23-2/20814012 висновку про завищення ТзОВ «Комерційний центр «Зевс» валових доходів на загальну суму 442080,80 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 444694,50 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемним правочинам. Стягнуто з державного бюджету на користь ТзОВ «Комерційний центр «Зевс» 3,40 грн. судового збору.

Дану постанову суду оскаржено відповідачем. Вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт зокрема посилається на те, що у зв'язку з тим, що договір поставки готової продукції від 23.02.2009 №23/С укладений між TOB КЦ «Зевс» та ПП «НВО «Пластикпром» був результатом укладення договору з ПП «Стратос-Транзит». За результатами невиїзної документальної перевірки ПП «Стратос-Транзит» ДПІ у Артемівському районі м.Луганська встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для виконання господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та транспортних засобів, а отже відсутність фінансово-господарської діяльності. Податковий орган просить звернути увагу на акт перевірки від 10.06.2010 року за № 1020/23-0/33429317 від 10.06.2010 року яким проведено аналіз фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ПП « НВО Пластикпром», що в свою чергу здійснювало придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Стратос-Транзит». Зважаючи на ту обставину, що ПП «Стратос-Транзит» не могло здійснювати операції фінансово-господарської діяльності за відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, вважають договір поставки готової продукції від 23.09.2009 року за №23/02 укладений між позивачем та ПП « НВО Пластикпром» нікчемним, та таким, що не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В зв'язку з цим просять скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Комерційний цент «Зевс», що підтверджується актом від 29.09.2010 р. № 2441/23-2/20814012 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний центр «Зевс» ЄДРПОУ 20814012 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року».

Перевіркою встановлено порушення вимог п. п. 5.1,5.2.1., ст. ст. 3, 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 442080,80 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 444694,50 грн., які підлягають корегуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемних правочинах, заниження податку на прибуток в сумі 16818,90 грн.; порушення ст. ст.. 3, 4 п. п. 7.3.6., 7.2.1., 7.4.1., 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 88416,20 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 88938,90 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемних правочинах та заниження податку на додану вартість в сумі 12056 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 року № 0001642302/0/27513 на суму податку на прибуток 22389,60 грн., з яких 16188,90 грн. - основний платіж, 6200,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0001652302/0/27511 на суму податку на додану вартість 18084 грн., з яких 12056 грн. - основний платіж, 6028 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Із змісту даного акту вбачається, що такі висновки зроблені відповідачем виходячи з акта №1020/23-0/33429317 від 10.06.2010 року планової виїзної перевірки ПП «НВО Пластикпром» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010 р., яким встановлено, що в зв'язку з нікчемністю договору поставки готової продукції від 23.02.2009 року №23/02, укладеного з ПП «Стратос -Транзит», встановленого в акті невиїзної документальної перевірки ПП «Стратос-Транзит», з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.2008року по 31.03.2010 року від 05.05.2010 №190/2300/36073272 ДПІ у Артемівському районі м. Луганська та безтоварності операцій по постачанню продукції, відсутні підстави для укладання угод по подальшій реалізації товару, а отже, на думку відповідача, позивач безпідставно задекларував валові доходи з метою безпідставного формування валових витрат у отримувачів (вигодонабувачів) продукції.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що між ПП «НВО «Пластикпром» (постачальник) та позивачем (покупець) 05.01.2009р. був укладений договір поставки готової продукції №05/01/09, за яким постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця ковпачок пластиковий з висувним пристроєм, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його (п. 1.1.). Документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю: сертифікат якості, товаророзпорядчі документи, які складають невід'ємну частину договору (п. 1.3.). Поставка товару здійснюється транспортом постачальника (п. 3.3.). Датою поставки вважається дата фактичної передачі товару у пункті поставки, про що робиться відмітка у товаросупроводжувальних документах (п. 3.2.).

Колегія суддів погоджується, що договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується, зокрема, специфікаціями, накладними, податковими накладними, сертифікатом якості, товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що ТзОВ «Комерційний цент «Зевс» було укладено із ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» Договір №3 на виробництво та поставку горілки від 01.02 2010 року, згідно з умовами якого, ТзОВ «Комерційний цент «Зевс» (замовник) надає ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» (виробник) власні таро-пакувальні матеріали, доручає виготовити горілку (надалі - продукція) та зобов'язується провести оплату на умовах, визначених цим договором, а виробник купує необхідну кількість таро-пакувальних матеріалів, бере на себе виготовлення та поставку горілки у відповідності до наданих замовлень.

Згідно із домовленістю між сторонами поставка товару по Договору №05/01/09 віл 05.01.2009 року здійснювалась ПП «НВО «Пластикпром» безпосередньо на ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», про що свідчать відмітки на видаткових накладних.

Із матеріалів справи вбачається, що весь обсяг поставок товару від ПП «НВО «Пластикпром» був оплачений позивачем, що стверджується платіжними дорученнями за відповідний період.

Постачальник позивача - ПП «НВО «Пластикпром» на час проведення господарських операцій, знаходився в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Крім того, ПП «НВО «Пластикпром» (Код ЄДРПОУ 33429317) зареєстрований як платник ПДВ (свідоцтво платника ПДВ №18506534,), свідоцтво платника податку на додану вартість цього контрагента не анульоване.

Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 даного Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів вважає, що первинні документи, які відображають господарські операції по поставці товару (пластикових ковпачків) між ТзОВ «Комерційний цент «Зевс» та ПП «НВО «Пластикпром», а в подальшому, між ТзОВ «Комерційний цент «Зевс» та ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Це зокрема стверджується й тим, що податковим органом не фіксується в акті перевірки жодних конкретних зауважень до форми чи порядку складення таких первинних документів. Інших вимог до первинних документів Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містить.

Також відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів вважає помилковим висновок податкового органу, про те, що доказом відсутності господарської операції, а саме - поставки пластикового ковпачка, є висновок перевірки встановлений в акті невиїзної документальної перевірки ПП «Стратос-Транзит», з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.09.2008 року по 31.03.2010року від 05.05.2010 року №190/2300/36073272 проведений ДПІ у Артемівському районі м. Луганська у якому зазначається про відсутність персоналу та основних засобів, що заперечує дійсність господарської операції. Вказана обставина не може бути визначальною для формування висновку щодо недійсності господарської операції та відповідно коригування розміру валових доходів і витрат підприємства позивача, оскільки здійснюючи перевірку суб'єкта господарювання, податковий орган повинен перевірити правильність формування податкових зобов'язань самого платника податку, отримати докази проведення необхідних платежів та враховувати зміни законодавства, а саме зміни до Цивільного кодексу України, які набрали чинності з 2011 року.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 Цивільного кодексу України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і

відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів грунтується тільки на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч.5 ст.203 цивільного законодавства, а тому такі правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Такі висновки є помилковими, оскільки відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п.24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року за №9 Верховним Судом України відзначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що само по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладався фіктивний правочин. Якщо сторонами не було вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд повинен ухвалити рішення про визнання правочину недійсним. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не можна кваліфікувати як фіктивний.

Отже, під - час перевірки податковий орган повинен був встановити обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення спірних договорів з контрагентами без наміру створити наслідки, які були передбачені цими договорами. Якщо протиправність умислу сторін на укладення фіктивного правочину не встановлено, відповідно відсутні підстави для його кваліфікації як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу у сторін, такі правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок у розумінні ст.228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо викладення в акті від 29.09.2010 року № 2441/23-2/20814012 висновку про завищення ТзОВ «Комерційний центр «Зевс» валових доходів на загальну суму 442080,80 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 444694,50 грн., які підлягають коригуванню в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемних правочинах з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору, крім іншого, в даному випадку є оскарження дій податкового органу щодо формування висновку про завищення розміру валових доходів позивача та завищення розміру валових витрат.

Суд апеляційної інстанції вважає такий судовий висновок помилковим, та зазначає, що акт перевірки це лише службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства.

Разом з тим, акт перевірки не є актом застосування суб'єктом владних повноважень норм права. Актом застосування норм права або правозастосовним актом, у даному випадку, є рішення, викладене у формі податкового повідомлення-рішення, яке приймається на підставі нормативно-правових актів та висновків перевірки і наділено такими характерними ознаками як категоричне, офіційно-владне, обов'язкове для виконання веління, яке охороняється примусовою силою держави та є персоніфікованим.

Акт перевірки таких ознак не має, тому у правовому регулюванні участі не приймає, а є лише носієм певної інформації та може бути доказом у адміністративній справі відповідно до норм статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому, суд першої інстанції, надаючи оцінку висновкам, викладеним в акті перевірки, залишив поза увагою, те, що будь-які формулювання, викладені у висновках акта перевірки, не можуть самі по собі спричиняти жодних негативних наслідків для платника податків, у тому числі, бути достатньою підставою для зобов'язання останнього провести коригування в частині відсутності об'єкта оподаткування по нікчемних правочинах.

Підставою для задоволення цією частини позовних вимог стало долучення до матеріалів справи копії постанови Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2011 року у справі № 2а- 9862/10/1370 ( а.с. 55) за позовними вимогами ПП «НВО «Пластикпром» про визнання протиправними дій податкового органу щодо визнання нікчемними угод, укладених з рядом суб'єктів господарювання серед яких підприємство позивач та ПП «Стратос-Транзит». Вказаною постановою адміністративний позов був задоволений повністю, але це не давало підстав суду першої інстанції брати за докази факти, що були встановлені при розгляді цієї справи, оскільки вказана постанова не набрала чинності на момент розгляду справи № 2а-10617/11/1370 а також те, що перевіркою відображених у рядку 01.1 Декларацій « доходів від продажу товарів, робіт послуг» показників за період з 07.2009р. по 30.06.2010 року у загальній сумі 92020549 грн.( акт перевірки с.6) встановлено, що на формування цих показників мало істотний вплив здійснення операцій з такими контрагентами як ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод», ТзОВ «Овація», ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТзОВ «Гал_Леобуд». З врахуванням цього, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок позивача щодо правильності сплати податкових платежів тільки з врахуванням правовідносин, що виникли з ЗАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» та ПП «НВО «Пластикпром». Результатом перевірки, що проводилась податковим органом є висвітлення правовідносин платника податків у періоді, що охоплений перевіркою та їх відповідність податковому законодавству. Наявність порушень у платника податків є підставою для винесення податкових повідомлень - рішень та можливість оскарження їх платником податків, при цьому платником податків слід правильно обирати спосіб захисту порушеного права не підмінюючи його адміністративними вимогами, що стосуються прав та інтересів третіх осіб, що не можуть бути залучені у справу, коли предметом оскарження є податкові повідомлення -рішення адресовані конкретному суб'єкту господарювання.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи, прийнята з порушенням норм матеріального права, що підтверджує доводи апеляційної скарги та є підставою для часткового скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року у справі № 2а-10617/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 12.10.2010 року № 0001642302/0/27513 та № 0001652302/0/27511 визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «Зевс» 1 грн. 70 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді І.В. Глушко

В.В. Гуляк