Ухвала

від 20.02.2013 по справі 2а-1870/6394/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 р.Справа № 2а-1870/6394/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. по справі № 2а-1870/6394/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфогаз"

до Державної податкової інспекції у місті Сумах

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфогаз» до Державної податкової інспекції у місті Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми від 20.03.2012 № 0000342314/24680, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 7 258, 00 грн., в т.ч. 7 257, 00 грн. за основним платежем та 1, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми від 20.03.2012 № 0000362314/24679, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додатну вартість у загальному розмірі 582 242, 00 грн., в т.ч. 468 115, 00 грн. за основним платежем та 114 127, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 28.05.2012 № 0000912314/17936, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7 031, 00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 18.07.2012 № 0000352314/29709, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 048 768, 00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», положення ст.ст.185,187,188 Податкового кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" (ідентифікаційний код 06712374) зареєстрований як юридична особа 09.12.1997, взятий на облік платників податків 12.12.1997 за № 01930467, зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується копією виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копією статуту позивача, копією довідки про взяття на облік платника податків від 11.09.2008 № 21778 та копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 25763223.

Матеріали справи містять ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" на постачання природного газу за нерегульованим тарифом серії АБ № 321426 та на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульваним тарифом серії АГ № 507349.

Посадовою особою відповідача 01.03.2012 була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, про що складено акт від 01.03.2012р. № 1243/2314/06712374/19.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

1) п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, ч. 1, ч. 2 ст. 228 , п. 2, п. 1 ст. 215 ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 7257,0 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 7257,0 грн.;

2) п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, ч. 1, ч. 2 ст. 228 , п. 2, п.1 ст. 215 ч. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, п. 1, п. 3, п. 7 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення", п. 150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. № 2756-VI із змінами та доповненнями зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011р. на суму 1094724,0 грн., за II квартал 2011р. на суму 1094724,0 грн., за II-III квартали 2011р. на суму 1094724,0 грн., ІІ-V квартали 2011р. на суму 1048768,0 грн.

3) п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97 із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 468115,0 грн., в тому числі:

- за жовтень 2010 року в сумі 6776 грн.,

- за листопад 2010 року в сумі 253748 грн.,

- за грудень 2010 року в сумі 190906 грн.,

- за січень 2011 року в сумі 2866 грн.,

- за березень 2011 року в сумі 8746 грн.,

- за грудень 2011 року в сумі 5073 грн.

внаслідок порушень викладених у п. 3.2.2 акту перевірки.

4) п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями зменшено залишок від'ємного значення ПДВ (р.24) по декларації за грудень 2011 р. на суму 7031 грн.

Позивач, не погодившись із висновками перевірки, звернувся до ДПІ в м. Суми із запереченням від 06.03.2012 до акту перевірки. За результатами розгляду заперечення висновки акту виїзної документальної планової перевірки визнані такими, що відповідаютьфактичним обставинам та правомірними.

На підставі вказаного акта перевірки від 01.03.2012 № 1243/2314/06712374/19 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

від 20.03.2012 № 0000342314/24680, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 7 258, 00 грн., в т.ч. 7 257, 00 грн за основним платежем та 1, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

від 20.03.2012 № 0000362314/24679, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додатну вартість у загальному розмірі 582 242, 00 грн., в т.ч. 468 115, 00 грн за основним платежем та 114 127, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

від 20.03.2012 № 0000352314/24681, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2143493, 00 грн. в т.ч. 2143492, 00 грн. сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та 1, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

від 20.03.2012 № 00003723414/24901, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7031, 00 грн. сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість та 1, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДПА в Сумській області.

Рішенням ДПС у Сумській області було залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 20.03.12 № 0000342314/24680, № 0000362314/24679, скасовані податкові повідомлення-рішення від 20.03.12 № 0000352314/24681, № 00003723414/24901 у частині визначення штрафної санкції у розмірі 1 грн., в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишаються без змін, а первинна скарга ТОВ "Інфогаз" - без задоволення.

Не погодившись з рішенням про результати розгляду первинної скарги ДПС у Сумській області від 17.05.2012 ТОВ "Інфогаз" звернулося зі скаргою від 29.05.2012р. до Державної податкової адміністрації України.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги ДПС України скасовала податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 20.03.2012 № №0000342314/24680 в частині визначення товариству податку на прибуток за рахунок зменшення перевіркою з посиланням лише на п. 150.1 ст. 150 з урахуванням п. 1, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1094724 грн. і у відповідній частині штрафну санкцію, скасовує податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Суми від 20.03.2012 р. №0000352314/24681 (з урахуванням рішення ДПС у Сумській області від 17.05.2012 р. №6290/10/10-105-54/69ск, прийнятого за розглядом первинної скарги) в частині зменшення перевіркою товариству з посиланням лише на п. 150.1 ст. 150 з урахуванням п. 1, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1094724 грн. та в зазначеній частині рішення ДПС у Сумській області від 17.05.2012 р. № 6290/10/10-105-54/69ск, прийняте за розглядом первинної скарги, а в інщій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 20.03.12 №0000362314/24679, №00003723414/24901 з урахуванням рішення ДПС у Сумській області від 17.05.2012 р. №6290/10/10-105-54/69ск, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Після розгляду скарг ДПІ у м. Сумах направило ТОВ "Інфогаз" податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 №0000912314/17936, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7 031, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.07.2012 №0000352314/29709, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 048 768, 00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом справи встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування.

Висновки перевіряючи, викладені в акті перевірки носять характер суб»єктивних припущень та не підкріплені жодними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 21.01.2011 між ТОВ "Інфогаз" та ПП "Експерт-Логістік" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2101РЛ, предметом якого є придбання природного газу у лютому 2011 року позивачем у ПП "Експерт-Логістік" на загальну суму 1 348 500 грн. 00 коп. у т.ч. ПДВ-224 750 грн. 00 коп.

Відповідно до умов вказаного договору Продавець зобов'язується передати товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Здійснення господарських операцій, обумовлених вказаними договорами відображено у виписаних ПП "Експерт-Логістік" у відповідних податкових накладних, копії яких наявні в матерілах справи.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором та, як наслідок, правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ позивач посилається на наявність у нього, також належним чином оформленого акта прийому-передачі об'ємів природного газу від 28.02.2011, копію якого долучено до матеріалів справи .

Оплата за товар на адресу ПП "Експерт-Логістик" зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Більш того, відповідно до ч.3 ст.8 Закону України '"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся підприємству надавалися податкові накладні, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копії договорів, податкових накладних, акти прийому-передачі газу, реєстру фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ПАТ "Сумигаз" підприємствам, що уклали договори з ТОВ "Інфогаз", з ресурсу ПП "Експерт Логістик" ЗАТ "Нафтогазвидобування" (власний видобуток) в лютому 2011 року, які підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності товару, що був придбаний ним за вищевказаним договором у ПП "Експерт-Логістик" та у подальшому реалізовані наступним покупцям: ФОП "ОСОБА_1, ВАТ "Вирівське ХПП", ПП "Дружба 6", ТОВ "Глухівнафтопродукт", ПП "Дубов'язівський хлібзавод", ВАТ "Конотопський хлібкомбінат", Хлібохарчокомбінат Краснопільської РСС, філії Краснопільській райавтодор"ДП "Сумський облавтодор", ВАТ "Сумський завод продтоварів", ТОВ "Ланатекс", Державна Сумська біологічна фабрика, ПП "МакДональдз Юкрейн ЛТД", ТОВ "Ланатекс", ПФ "Спецобладнання", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Даск Ойл".

Крім того, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2012 по справі № 2а-1870/7727/11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми №000892314/0/59554 від 26.07.2011, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9366, 00 грн., у тому числі сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість - 9 365. 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 грн. та № 000882314/0/59553 від 26.07.2011, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 176 906, 00 грн. у тому числі за основним платежем - 141 525, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 35 381, 00 грн.; від 26.07.2011 № 000882314/0/59553, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Інфогаз" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 141 526, 00 грн., у т.ч. за основним платежем - 141 525, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1, 00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року по справі 2а-1870/7727/11 без змін.

За таких обставин, судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено, що висновки акту перевірки щодо нікчемності угоди між ТОВ "Інфогаз" та ПП "Експерт-Логістік" від 21.01.2011 № 2101РЛ не підтверджується матеріалами справи.

Також, колегія суддів зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо висновків відповідача стосовно порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, ч.1, ч. 2 ст. 228, п.2, п.1 ст.215 ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України щодо загальних вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, п.1, п.3, п.7 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення", п. 150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. № 2756-VI із змінами та доповненнями в результаті чого позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011р. на суму 1094724,0 грн., за II квартал 2011р. на суму 1094724,0 грн., за II-III квартали 2011р. на суму 1094724,0 грн., ІІ-ІV квартали 2011р. на суму 1048768,0 грн. колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1048768,00 гривень.

В обґрунтування вказаного висновку в акті перевірки зазначається, що згідно абзацу 2 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів.

В результаті ДПІ в м. Суми робить висновок, що платник неправомірно відніс за ІІ-ІV квартал 2011 р. на суму 1048768,0 грн., чим порушено п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Погоджуючись з позицією суду першої інстанції про задоволення цієї частини позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначених норм закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідач дійшов висновку, що у зв'язку із набранням чинності розділу III Податкового кодексу України 01.04.2011р. та відсутності у ньому посилання на облік у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, крім того, що виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року у відповідності до пункту 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається від'ємне значення 2010 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Згідно пункту 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Приписами статті 6 вказаного Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкту оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового періоду.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Починаючи з 2 кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Пунктом 150.1 статті 150 Кодексу визначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу встановлено порядок застосування у 2011 році п.150.1 ст.150 Кодексу, зокрема: "Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення".

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з думкою податкового органу про те, що до складу витрат другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Подібне тлумачення приписів Податкового кодексу України хибним. Текстуальний аналіз положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у першому кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат другого кварталу 2011 року. Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат другого кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить. В даному випадку відповідачем безпідставно та необґрунтовано, а тому неправомірно, встановлені правила поведінки платника податків, які є значно ширші за змістом, ніж ті, що прямо визначені в правових нормах, які врегульовують спірні правовідносини.

Проаналізувавши положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що наявність у Кодексі пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень зумовлена виключно тією обставиною, що у 1 кварталі 2011р. податок на прибуток, у тому числі і за показником від'ємного значення, обчислювався за правилами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Підстав для інших висновків суд не знаходить, оскільки 1 квартал 2011р. у контексті справляння податку на прибуток нічим не відрізняється від попередніх звітних податкових періодів з огляду та сталість та однаковість правил обчислення податку на прибуток.

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що зменшення (не підтвердження) від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року можливо, якщо відповідачем належним чином буде встановлено неправомірність заявленого позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року, однак ні в акті перевірки, ні будь-яким іншим актом індивідуальної дії відповідач не спростовує факту незаконності заявленого позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач правомірно здійснив розрахунок об'єкта оподаткування ІІ кварталу 2011 року з урахуванням розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування у І кварталі 2011 року, що сформувалось за рахунок витрат минулих періодів.

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Щодо висновків відповідача стосовно порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 468115,0 грн., в тому числі: за жовтень 2010 року в сумі 6776 грн.; за листопад 2010 року в сумі 253748 грн.; за грудень 2010р. на суму 190906 грн.; за січень 2011р. на суму 2866 грн.; за березень 2011р. на суму 8746 грн.; за грудень 2011р. на суму 5073 грн. та зменшення залишку від'ємного значення ПДВ (р.24) по декларації за грудень 2011 року на суму 7031 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Під час перевірки позивача, податковий орган дійшов висновку, що у перевіряємому періоді позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "НВП "Електрохім" та ТОВ "Альтаір-Трейд". Перевіркою зроблено висновок, що діюче законодавство ставить у пряму залежність факт включення постачальником товарів (послуг) податкових зобов'язань з відповідним їх декларуванням, з наданням податкової накладної, і відповідно унеможливлює надання податкової накладної покупцю чи отримувачу послуг без включення податкових зобов'язань з боку ТОВ НВП "Електрохім" та ТОВ "Альтаір-Трейд". Таким чином, в разі надання податкової накладної без декларування податкових зобов'язань, даний документ не може вважатися підставою для включення сум податкового кредиту підприємством-покупцем або отримувачем послуг.

З цього приводу колегія суддів відмічає наступне.

Як встановлено судовим розглядом, у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "НВП "Електрохім" та ТОВ "Альтаір-Трейд".

Так, 21.10.2010 між ТОВ "Інфогаз" та ТОВ "НВП "Електрохім" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 21-10-РЛ, предметом якого є придбання природного газу у листопаді 2010 року позивачем у ТОВ "НВП "Електрохім" на загальну суму з урахуванням ПДВ 826 560,00 грн.

22.11.2010 між ТОВ "Інфогаз" та ТОВ "НВП "Електрохім" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 22-11-РЛ, предметом якого є придбання природного газу у листопаді 2010 року позивачем у ТОВ "НВП "Електрохім" на загальну суму з урахуванням ПДВ 594 559,20 грн.

22.11.2010 між ТОВ "Інфогаз" та ТОВ "НВП "Електрохім" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 22-11-РГ, предметом якого є придбання природного газу у грудні 2010 року позивачем у ТОВ "НВП "Електрохім" на загальну суму з урахуванням ПДВ 827 212,80 грн.

21.12.2010 між ТОВ "Інфогаз" та ТОВ "НВП "Електрохім" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 21-12-РС, предметом якого є придбання природного газу у січні 2011 року позивачем у ТОВ "НВП "Електрохім" на загальну суму з урахуванням ПДВ 1 024 860,00 грн.

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарських операцій, обумовлених вказаними договорами відображено у виписаних ТОВ "НВП "Електрохім" податкових накладних.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даними договорами та, як наслідок, правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ позивач посилається на наявність у нього, також належним чином оформлених актів прийому-передачі об'ємів природного газу, копії якого долучено до матеріалів справи.

Оплата за товар на адресу ТОВ "НВП "Електрохім" зроблена в повному обсязі згідно платіжних документів.

01.10.2010 між ТОВ "Інфогаз" та ТОВ "Альтаір-Трейд" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 01/10/2010, предметом якого є придбання природного газу у жовтні 2010 року позивачем у ТОВ "Альтаір-Трейд" на загальну суму з урахуванням ПДВ до 91699,86 грн.

З досліджених судом первинних документів встановлено, що здійснення господарської операції, обумовленої вказаним договорам відображено у виписаній ТОВ "Альтаір-Трейд" податковій накладній від 31.10.2010 № 75.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором та, як наслідок, правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ позивач посилається на наявність у нього, також належним чином оформленого акту прийому-передачі об'ємів природного газу, копію якого долучено до матеріалів справи.

Оплата за товар на адресу "Альтаір-Трейд" зроблена в повному обсязі згідно платіжного документу від 08.11.2010 № 423.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"(чинного на період, що перевірявся) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ ).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до п.п. 7.2.3. вищенаведеної статті Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесенні сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість";

- настання першої з подій, з якими Закон пов'язує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної, оформленої саме до вимог чинного законодавства, є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про додану вартість", платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся підприємству надавалися податкові накладні, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.

Відповідачем не надано до справи жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, відповідні суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Підстав для висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судовим розглядом не встановлено.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців контрагенти позивача (а.с. 167-180 т. 3) є юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з продажу природного газу.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що ТОВ НВП "Електрохім" та ТОВ "Альтаір-Трейд" на момент укладення угоди були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

На підставі зазначеного, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання податкового органу на порушення позивачем порядку декларування податкових показників з ПДВ у зв'язку з відсутністю контрагента позивача за юридичною адресою, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», положеннь ст.ст.185,187,188 Податкового кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. по справі № 2а-1870/6394/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Любчич Л.В. Сіренко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2013 р.