Ухвала

від 22.10.2012 по справі 2а-1943/12/0170/16

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1943/12/0170/16

22.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Руднєва А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Завод "ВИМПЕЛ"- Логутенко Наталія Валеріївна, довіреність № 476/01 від 17.10.12

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Завод "ВИМПЕЛ"- Вецько Олександра Вікторівна, довіреність № 477/01 від 17.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим Державної податкової служби- Герасимов Дмитро Олександрович, довіреність № 150/10/10/024 від 05.03.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 22.03.12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод "ВИМПЕЛ" (вул. Чорноморське шосе, 2,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97420)

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул. Дм. Ульянова 2 Б,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97416)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.03.12 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Завод "ВИМПЕЛ" до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим від 10.02.2012р. за №0000062304 про збільшення Публічному акціонерному товариству „Завод „Вимпел" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 436713,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства „Завод „Вимпел" (ідентифікаційний код 14312482, 97409, м. Євпаторія, Чорноморське шосе, 2) 2146,00 грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.03.12 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

26.01.2012р. ДПІ в м. Євпаторія була проведена позапланова документальна виїзна перевірка Публічного Акціонерного товариства „Завод „ВИМПЕЛ", код за ЄДРПОУ 14312275, з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011р.

Згідно наданих до перевірки податкових накладних, видаткових накладних ПАТ „Завод „ВИМПЕЛ" здійснював придбання обладнання (штампів, форм-комплектів, прес-форм). При перевірки було встановлено порушення при заповненні податкових накладних згідно Наказу ДПА України від 21.12.2010р. №969 „Про затвердження форм податкової накладної та Порядку його заповнення" через те, що за наданими податковими накладними № 1702, 1703, 1704, 1705, 1706, 1707 від 17.02.2011р. в графі вид цивільно-правового договору невірно зазначений договір купівлі-продажу №6 від 17.02.2011р. (по даному договору ПАТ „Коннектор" здійснює покупку обладнання), а податкові накладні виписані на продаж обладнання позивачеві. Таким чином, у відповідній графі має бути зазначений договір поставки №14/042-4 від 11.03.2002р. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 податкової декларації з податку на додану вартість декларації з ПДВ за лютий 2011р.

В акті перевірки (а.с. 17, оборот аркушу) зазначено, що згідно до п. 4 договору поставки від 11.03.2002р., постачання товару здійснюється відповідними транспортними засобами продавця ПАТ „Коннектор". Разом з тим, позивач до перевірки не надав товарно-транспортні накладні на перевезення ТМЦ (обладнання) згідно накладних №№72/1, 72/2, 72/3, 72/4, 72/5, 72/6 від постачальника ПАТ „Коннектор", які повинні мати усі необхідні реквізити, а ПАТ „Коннектор", відповідно до даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України з 2011р. не подавало розрахунку податку власників транспортних засобів.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що постачання товару від ПП „Коннектор" позивачеві фактично не підтверджується.

Крім того, як вбачається з акту перевірки позивача, (а.с. 18) до нього включений зміст акту позапланової виїзної позапланової перевірки ДПІ Червонозаводського району м. Харкова (акт №6579/233/14312275 від 02.12.2011р. ПАТ „Коннектор" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ фірма „Ліон", їх реальності та повноти відображення в обліку за період: лютий 2011р.".

Так, згідно наведеного при перевірки ПАТ „Завод „ВИМПЕЛ" тексту перевірки ПАТ „Коннектор" з питань його правовідносин з ТОВ фірма „Ліон" вбачається, що стосовно ТОВ фірма „Ліон" неодноразово надсилалися запити щодо встановлення місцезнаходження товариства, місцезнаходження товариства підтверджувалося, в останнє запит на встановлення місцезнаходження був направлений 29.08.2011р., у зв'язку з чим встановлений стан підприємства „10" (запит на встановлення місцезнаходження).

Крім того, в зазначеному акті перевірки ПАТ „Коннектор" наведені витяги з пояснювальних гр. Коміхова О. О. (який був допитаний у якості керівника ТОВ фірма „Ліон" та пояснив, що таке підприємство йому не відомо, підприємництвом в будь-якій формі не займався, доручень щодо вчинення юридично-значних дій та на право представляти його інтереси в державних органах та інших структурах нікому не надавав). Крім того, допитана у якості керівника інша особа -гр. Єгорова Н. С. пояснила, що є директором товариства, але ніякої керівної діяльності не здійснювала, довіреностей на таке на ім'я третіх осіб не підписувала, хто здійснює керівництво товариством не знає. Таким чином, на час підписання зазначеного акту перевірки встановити фактичне місцезнаходження офісного, складського приміщення будь-якої бухгалтерської документації неможливо, знайти осіб, які фактично керують господарською діяльність не вдається можливим.

За висновками зазначеного акту перевірки, діяльність ТОВ фірма „Ліон" не відповідає та суперечить вимогам ст. 3, 42, 44 Господарського кодексу України, тому фінансово-господарська діяльність товариства здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності товариства, право чини, укладені товариством з третіми особами є фіктивними. У зв'язку з чим, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова звернулася до Харківського Окружного адміністративного суду щодо припинення юридичної особи -ТОВ фірми „Ліон", позовна заява від 29.08.2011р.№20-11538/11/2070. Разом з тим, ПАТ „Коннектор" не надано, як зазначено в акті перевірки при перевірки первинної документації з приводу транспортування ТМЦ, що були придбані у ТОВ фірма „Ліон".

Подальшим покупцем такого товару є ПАТ „Завод „Вимпел" на підставі договору поставки ТМЦ №14/042-4 від 11.03.2002р. та додаткової угоди до нього від 05.01.2011р. строком дії до 31.12.2011р., на підставі яких були виписані накладні. Розрахунки за отриманий товар передбачені в безготівковій формі, але відомостей щодо їх проведення в акті перевірки ПАТ „Коннектор" не міститься.

На підставі вищезазначеного, відповідач дійшов висновку, що право чини, укладені між позивачем та ПАТ „Коннектор" не спричинили реального настання юридичних наслідків в силу приписів Наказу Міністерства фінансів України „Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів" від 10.01.2007р. №2, Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

У зв'язку з тим, що в результаті порушення ПАТ „Коннектор" своїх податкових зобов'язань, приписів податкового та цивільного законодавства, формування податкових зобов'язань з ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів на адресу позивачу на загальну суму 436712,28 грн., позивачем було необґрунтовано сформовано податковий кредит в розмірі 436712,28 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ПАТ „Завод „ВИМПЕЛ" ДПІ в м. Євпаторія АР Крим 10.02.2012р. було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000062304 про збільшення податкового зобов'язання ПАТ „Завод „Вимпел" на 436712,00 грн. та й 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій в Україні та в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку в ДПІ в м. Євпаторія АР Крим та відповідно до свідоцтва від 09.06.2011р. є платником податку на додану вартість з 04.08.1997р.

ПАТ „Коннектор" також є зареєстрованою у встановленому порядку юридичною особою, яка перебуває на обліку в органах державної податкової служби, як платник податків та є платником податку на додану вартість з 15.07.1997р..

11.03.2002р. між ВАТ „Коннектор" (Продавець) та ВАТ „Завод „Вимпел" (Покупець) був укладений договір №14/042-4, відповідно до якого продавець поставляє, а Покупець сплачує товар відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною зазначеного договору. Сплата товару здійснюється в безготівковій формі.

01.01.2011р. між сторонами була укладена додаткова угода про пролонгацію договору №14/042-4 від 11.03.2002р., яким встановлюється строк дії договору до 31.12.2011р.

01.01.2011р. між сторонами також була укладена угода про зміну умов договору купівлі-продажу від 11.03.2002р., відповідно до якої транспортні витрати сплачує продавець.

До матеріалів справи, також додана специфікація із переліком товарів, які придбаваються позивачем за договором від 11.03.2002р. на загальну суму 2 620 273,70 грн. у кількості 144 одиниці товарів, в тому числі й ПДВ в сумі 436 712,28 грн. (а.с. 33-34).

На підставі накладних №№72/1, 72/1, 72/3, 72/4, 72/5, 72/6 від 17.02.2011р. від Продавця передані через довірену особу за довіреністю №35 від 17.02.2011р. до покупця за прибутковими ордерами №№1, 2, 3, 4 , 5, 6, оприбутковані на склад №64 та складені податкові накладні №№1702, 1703, 1704, 1705, 1706, 1707.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено наявність накладних, які надані в підтвердження постачання товарів за зазначеним договором від 11.03.2002р. та прибуткові ордери, за якими такий товар був отриманий позивачем (а.с. 35-40), а також податкові накладні на зазначені товари від Продавця -ВАТ „Коннектор" до Покупця -ВАТ „Завод „Вимпел" (а.с. 41-46), які містять необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України №969 від 21.12.2010р.

Крім того, транспортування комплектуючих від вантажовідправника ВАТ «Коннектор»до вантажоодержувача ВАТ «Завод «Вимпел»(позивача) автопідприємством ДП «Коннектор авторанссервис»підтверджується належним чином оформленою товарно-транспортною накладною від 21.02.2011р. 02-ААА № 420420, яка оформлена в установленому порядку (а.с. 57).

Факт використання придбаних позивачем товарів в виробничій діяльності підприємства підтверджується інвентаризаційними описами №№1,2,3, оснащення, отриманого в лютому 2011р. від ПАТ „Коннектор", яке перебуває на складі №64 станом на 19.01.2012р. (а.с. 48, 49, 50).

Судова колегія зауважує, що висновки відповідача щодо фіктивності господарської діяльності ТОВ фірма „Ліон" в розумінні діючого законодавства є передчасними та такими, що порушують права учасників господарських відносин.

Так, відповідно до ст. 3 ГК України під господарською операцією слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають майнову цінність. Господарська діяльність має здійснюватися для досягнення економічних, соціальних інтересів, з метою одержання прибутку підприємством.

У якості підстави для неприйняття до уваги податкової звітності позивача як підтвердження факту здійснення торгівельної операції, відповідач зазначив, що відображенню в ній підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, яка відображена лише в первинних документах.

На підставі викладеного, невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем. Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Позивач при проведені господарських операцій оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Сукупний аналіз норм чинного законодавства визначає, що виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не ставить в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Відтак, відповідачем було порушено п.4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. N984 та зареєстрованого в Мінюсті 12.01.11р. за N34/18772 відповідно до змісту яких, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В порушення цих пунктів відповідачем, внаслідок припущень та суб'єктивних висновків щодо умов здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, зроблені висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з контрагентом.

Судова колегія критично ставиться щодо висновків відповідача про відсутність у одного з контрагентів ПАТ „Коннектор", який у свою чергу є контрагентом позивача -ТОВ фірма „Ліон" ознак господарської діяльності та існування з метою створення податкових вигод третім особам, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Крім того, відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Жодних заходів не було вжито органами державної податкової служби. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків обвинувальних вироків суду не прийнято, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані.

А, відтак, таки висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є штучними, припущеннями, суб'єктивною думкою, викладення яких в актах перевірки за діючим законодавством не припускається.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України, які містять в собі посилання на право чини, які вчинено з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані у статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, судова колегія погоджується з висновком суду щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Відповідно до положень Податкового кодексу України перевірка має проводитися на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, правомірність та повнота відображення в податковій звітності за оподатковуваними операціями яких й має бути перевірена в ході документальної перевірки органами державної податкової служби.

При цьому, перевірка фактично була проведена на підставі відомостей, викладених в акті перевірки контрагента позивача -ПАТ „Коннектор".

Так, згідно акту перевірки, відповідачем неправомірно та безпідставно зроблений висновок, що угода, укладена позивачем з контрагентом, суперечить інтересам держави та суспільства, не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Як було вищезазначено, висновки щодо фіктивності підприємницької діяльності, фінансово-господарської діяльності з метою надання податкової вигоди третім особам мають ознаки діяльності, за яку передбачена відповідальність Господарським кодексом України, Податковим кодексом України та Кримінальним кодексом України.

Разом з тим, ніхто не може бути обвинувачений в скоєні злочину до набрання обвинувальним вироком законної сили. В такому випадку, відповідні висновки відповідача є неприпустимими суб'єктивними звинуваченнями, що не належить до компетенції органів державної податкової інспекції. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, із урахуванням вищенаведеного суду під час розгляду справи не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, за загальним правилом, порушення, допущені одним платником податків, не впливають на права та обов'язки інших платників податків.

Таким чином, висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, основаних на суб'єктивній думці перевіряючих щодо правочину, який відбувся.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим, судова колегія вважає вірними висновки суду щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2012р. за №0000062304 Державної податкової інспекції в м.Євпаторії АР Крим.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.03.12 у справі № 2а-1943/12/0170/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя О.В.Кучерук

Судді З.І.Курапова

Т.В. Дадінська