Рішення

від 21.02.2013 по справі 5015/5467/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.13 Справа№ 5015/5467/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційні Українські Технології", м. Львів до відповідача:Публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд" , м. Львів про:стягнення 4594,30 грн. Суддя Артимович В.М.

Секретар Савчин І.О.

Представники сторін:

від позивача: Ганущин М.В. - представник;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційні Українські Технології", м. Львів, надалі - позивач, до Публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд" в особі Спеціалізованого управління № 14", м. Львів, про стягнення 4594,30 грн. Ухвалою суду від 05.02.2013 р. суд здійснив заміну первісного відповідача належним відповідачем - Публічним акціонерним товариством „Фірма „Нафтогазбуд", м. Львів, надалі - відповідач.

Ухвалою суду від 27.12.2012 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 10.01.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання укладеного між сторонами 01.07.2011 р. договору поставки № 1/07 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4232,50 грн., проте відповідач за поставлений товар не розрахувався. Лист - претензія від 12.09.2012 р. з вимогою погасити заборгованість залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Позивач, окрім основної суми боргу, просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 338,50 грн. за прострочку оплати та 23,30 грн. - 3 % річних, нарахованих згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

З підстав, викладених в ухвалах суду, розгляд справи відкладено на 05.02.2013 р., згодом на на 21.02.2013 р.

В судове засідання 21.02.2013 р. з'явився представник позивача, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задоволити в повному обсязі. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки не повідомив.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

Дослідивши документи і матеріали, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 01.07.2011 р. укладено договір № 1/07. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (позивач) зобов'язується постачати продукцію, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах договору.

Розділом 2 договору визначено, що предметом поставки є уайт-спіріт, абразив. Кількість, ціна та вартість продукції, що постачається, визначається відповідно до рахунку.

Пунктом 5.1 договору визначено, що партія продукції, що узгоджена, повинна бути поставлена покупцю не пізніше 5-ти днів з моменту оплати.

Згідно п. 6.1 договору вартість кожної партії продукції, що поставляється згідно з цим договором, узгоджується при кожному окремому замовленні покупця і вказується в накладних, підписаних та завірених сторонами і обумовлюється у специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору. Оплата покупцем поставленої продукції здійснюється згідно рахунку-фактури, шляхом безготівкового перерахунку суми поставки на рахунок постачальника.

Якщо затримка оплати (повністю або частково) перевищує тридцять календарних днів, покупець додаткового сплачує постачальнику штраф у розмірі 8 % суми простроченого платежу (п. 8.5 договору).

На виконання умов даного договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4 232,50 грн. Факт передачі та отримання товару підтверджується видатковою накладною № РН-0000011 від 23.11.2011 р., яка підписана представниками обох сторін та скріплена мокрими печатками (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи).

12.09.2012 р. на адресу відповідача скеровано лист-претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка залишена без відповіді та задоволення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги , якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Отже, господарське зобов'язання, яке виникло між позивачем та відповідачем згідно договору № 1/07 від 01.07.2011 року (договір поставки) в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконане відповідно до вказівок закону та договору.

З огляду на викладене, заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 4 232,50 грн. є обгрунтованою, підтвердженою належними доказами та підлягає задоволенню.

Норма ст. 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов"язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов"язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши вищевикладені норми чинного законодавства та умови договору, перевіривши розрахунок заявленого до стягнення штрафу, наведеного у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 338,50 грн. Провівши належний обрахунок штрафу, суд встановив, що його розмір становить 338,60 грн. Проте, позивачем заявлено до стягнення штраф у меншому розмірі - 338,50 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в цій сумі.

Щодо стягнення 3% річних, суд зазначає, що при проведенні нарахування процентів річних позивачем допущено помилку. Так, позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення виконання грошового зобов'язання. Такою датою позивач вказав 26.09.2012 р. Проте, лист-вимогу про погашення боргу відповідач отримав 19.09.2012 р. Відтак, враховуючи семиденний строк для виконання даної вимоги, датою початку прострочення є 27.09.2012 р. При підрахунку судом суми 3% річних за період з 27.09.2012 р. по 03.12.2012 р. встановлено, що така складає 23,66 грн. Позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 23,30 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 23,30 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а також те, що відповідач основний борг, штраф та три проценти річних не погасив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення повністю.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційні Українські Технології", м. Львів, задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Фірма „Нафтогазбуд" (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 144; ідентифікаційний код 01293961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційні Українські Технології" (79021, м. Львів, вул. С.Петлюри, 47, кв. 94; ідентифікаційний код 37206242) 4232,50 грн. основного боргу, 338,50 грн. штрафу, 23,30 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.02.2013 р.

Суддя Артимович В.М.