Рішення

від 21.02.2013 по справі 18/2546/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2013 р. Справа №18/2546/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синбат Агро", вул.Шевченка, 18,Устимівка,Семенівський район, Полтавська область,38271

до 1. Приватного підприємства "Стандарт Агро", м. Кременчук;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сембі-Сервіс", м. Сімферополь

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Білокінь О.О., довіреність від 17.12.2012 року

від відповідачів 1, 2: не з'явились

У судовому засіданні 21.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення згідно ст.85 ГПК України (26.02.2013р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про визнання недійсним договору № 20/10-1111 від 10.11.2011 року про відступлення права вимоги, укладеного між відповідачами.

Представник позивача на задоволенні позову наполягає.

Відповідачі явку представників у засідання жодного разу не забезпечили.

Від відповідача- 2 ухвали від 18.12.2012р., 17.01.2013р., 07.02.2013р., направлені за адресою, зазначеною у позові (97500, м. Сімферополь, вул. Жидкова, 76), повернулися з відміткою поштової установи - "За зазначеною адресою не значиться". Вказана адреса підтверджується також і Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Отже, відповідач-2 вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Від відповідача-1 ухвали від 17.01.2013р. та 07.02.2013р. також повернулися до суду з відміткою поштової установи про відсутність юридичної особи за вказаною адресою (вул.Шкільна,10, м.Кременчук). Однак саме ця адреса вказана у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи судом. Крім того, у матеріалах справи міститься письмове клопотання (факсограма) про відкладення розгляду справи 07.02.2013р. у зв"язку з неможливістю направити у судове засідання представника, вказане клопотання судом було задоволено, розгляд справи відкладався для надання можливості відповідачу-1 надати обгрунтований відзив, повідомити свою позицію стосовно суті спору, направити у засідання повноважного представника.

Крім того, представник відповідача-1 ознайомлювався з матеріалами справи у порядку ст.22 ГПК України, і ухвала від 07.02.2013р. була додатково направлена судом і на адресу представника відповідача. Вищевикладене свідчить про обізнаність відповідача-1 про розгляд господарським судом даної справи. Проте, в порушення вимог суду, відповідач-1 жодного разу явку представника у засідання не забезпечив, витребувані судом документи не надав, причин неявки у засідання та неподання доказів не повідомив, що свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами, неповагу до інтересів другої сторони та до суду. Вказане призвело до неодноразового відкладення озгляду справи та затягування судового процесу. З приводу протиправних дій відповідача-1 судом винесена окрема ухвала від 21.02.2013р. в порядку ст.90 ГПК України.

Враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, закінчення строку розгляду справи, встановленого ст.69 ГПК України, заперечення позивача проти його продовження та неподання відповідного клопотання, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

На підставі рахунку на оплату сільськогосподарської продукції від 21.04.2011р., який позивач виставив відповідачу-1, останній здійснив передоплату сільськогосподарської продукції на суму 61 000,00 грн., а на підставі рахунку від 01.07.2011р. - на суму 110 000,00 грн.

Таким чином, п"ятнадцятьма платежами відповідачем-1 були перераховані кошти на рахунок позивача у сумі 171 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (арк.справи 12-38) з вказівкою у графі "Призначення платежу": попередня оплата за с/г продукцію згідно вищевказаних рахунків.

Сторонами були передбачені наступні умови продажу: повна попередня оплата с/г продукції; передача продукції продавцем покупцю протягом 10 днів з моменту одержання заявки покупця на с/г продукцію, але не раніше 25.11.2011р. згідно рахунку від 21.04.2011р. та не раніше 01.12.2011р . згідно рахунку від 01.07.2011р.; сторонами також передбачено умови вивозу продукції, завантаження, вимоги до якості продукції. Сторони погодили, що у разі, якщо покупець не надасть постачальнику заявку на с/г продукцію до 31.12.2011р., то за умови відсутності продукції у продавця станом на дату отримання заявки у 2012р. поставці підлягає продукція врожаю 2012р. У такому випадку продавець має право збільшити ціну продукції, пред"явивши покупцю після отримання заявки покупця до сплати рахунок на різницю у ціні. Такий рахунок підлягає оплаті протягом 14 днів з моменту його отримання покупцем. Передача продукції у такому випадку здійснюється не раніше 01.11.2012р. Конкретний строк поставки продавець доводить до відома покупця відповідним письмовим повідомленням; якщо покупець не надасть продавцю заявку на продукцію до 31.12.2012р., то у 2013р. права та обов"язки сторін визначаютиься за правилами цього пункту (аналогічно 2012р.).

Як вказує позивач, жодних заявок на поставку с/г продукції від відповідача-2 не надходило, тобто, жодних зобов"язань у позивача як продавця ні стосовно передачі товару, ні стосовно повернення сум передоплати не виникло.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, між відповідачами було укладено договір від 10.11.2011р. №20/10-1111 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого відповідач-2 передає, а відповідач-1 приймає право вимоги та стає новим кредитором по існуючій заборгованості між відповідачем-2 та позивачем у сумі 191 000,00 грн. (копія договору з додатком - арк.справи 10-11).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.11.2011р.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Між позивачем та відповідачем-2 виникли зобов"язання з договору поставки, в силу яких, згідно ст.712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов"язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК України.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у втсановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 , 216 Цивільного кодексу України .

Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу , відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач просить визнати вказаний договір недійсним, посилаючись на порушення відповідачами при укладенні спірного договору вимог законодавства. Позивач стверджує, що з огляду на приписи ст.514 ЦК України відповідач-2 не мав права передавати неіснуючу вимогу, оскільки строк виконання зобов"язань, що витікають з договорів поставки, не настав. Отже, на момент укладення спірного договору відповідач-2 не мав статусу кредитора по відношенню до позивача, тому і не міг передати жодних вимог відповідачу-1.

Крім того, позивач звертає увагу суду на той факт, що відповідачем-2 здійснена передоплата товару у сумі 171 000,00 грн., в той час як за спірним договором передається вимога у розмірі 191 000,00 грн. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України , істотними умовами договору є, зокрема, умови про предмет договору.

П.1.1 договору про відступлення права вимоги визначає саме його предмет - суму боргу, право вимоги якої передається новому кредитору, та підстави її виникнення, тому суд визнає доводи позивача у цій частині правомірними, адже при передачі права вимоги повинна бути незмінність істотних умов та змісту зобов'язання для боржника. Вказане підтверджується також і практикою Вищого господарського суду України ( постанова Вищого господарського суду України від 16 лютого 2011 р. № 6/551-15/241).

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів. Жодних доказів у спростування позовних вимог відповідачі не надали.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обгрунтованими та підлягають задоволенню. Судові витрати, понесені Позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів .

На підставі матеріалів справи, керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 10.11.2011р. №20/10-1111, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сембі-Сервіс" (м.Сімферополь, вул.Жидкова,76, р/р 26000301344962 в АТ ОТП Банк, м.Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 37101331) та Приватним підприємством "Стандарт Агро" (39600, Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Шкільна,10, ідент.код 33014000, р/р 26001301318061 в АТ ОТП Банк в м.Київ).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сембі-Сервіс" (м.Сімферополь, вул.Жидкова,76, р/р 26000301344962 в АТ ОТП Банк, м.Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 37101331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синбат Агро" (38271, Полтавська обл., Семенівський р-н, с.Устимівка, вул.Шевченка,18, код 34170402, інші реквізити невідомі) 536,50 грн. судового збору.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Стандарт Агро" (39600, Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Шкільна,10, ідент.код 33014000, р/р 26001301318061 в АТ ОТП Банк в м.Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синбат Агро" (38271, Полтавська обл., Семенівський р-н, с.Устимівка, вул.Шевченка,18, код 34170402, інші реквізити невідомі) 536,50 грн. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.02.13р.

Суддя О.С.Мацко