Постанова

від 02.01.2013 по справі 2а/0570/15454/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2013 р. Справа № 2а/0570/15454/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:40

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалтехсервіс», м. Маріуполь

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012р. № 0000811520 у розмірі 15 325,00 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Рокицької Г.М. - за дов. від 11 грудня 2012 року

від відповідача: Лукащук Т.М. - за дов. від 22 березня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалтехсервіс» звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012р. № 0000811520.

Позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012р. № 0000811520 у розмірі 15 325,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем на підставі акту перевірки № 444/23-2/34697219 від 26.04.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000811520 від 15.05.2012 року, яким зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 325,00 грн.

Вважає, що його правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тавріда - Проммаш» є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом або рішенням суду. Підстави для визнання договорів недійсними у даному випадку відсутні. Посилається на те, що всі витрати, понесені ним за договорами підтверджені відповідними накладними, рахунками та платіжними документами. Вважає, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду, а тому відповідач перевищив свої повноваження. Крім того, стосовно відображення в податковому обліку операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю НПП «Рембуд 2006» вказує, що директором підприємства в податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2010 року помилково частково не відображено операції по постачанню товарів від ТОВ НПП «Рембуд 2006» на суму 51 999,91 грн., а тому позивач скористався наданим йому чинним законодавством правом на подання уточнюючого розрахунку, в якому відобразив суму кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., було встановлено порушення податкового законодавства - завищення податку на додану вартість. Вказав, що з метою проведення перевірки ним 10.04.2012р. на адресу відповідача направлено лист № 9160/1023-2 про надання документів за грудень 2010 року. Листом № 08/04 від 23.04.2012р. позивач надав первинні документи за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, а саме: оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках №№ 31, 36, 63, 64, реєстри виданих та отриманих податкових накладних грудень 2010 року, податкові накладні за грудень 2010 року, прибуткові накладні, акти виконаних робіт за грудень 2010 року, угоди, укладені з ТОВ «Тавріда - Проммаш». Інших документів до перевірки не надано. Однак, під час перевірки правильності визначення податкового кредиту за грудень 2010 року встановлено, що позивач сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Тавріда - Проммаш», який за даними перевірки було занижено всього на суму 37107,00 грн.

Звертає увагу, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вважає, що згідно з ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу, та з урахуванням акту ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя, укладена спірна угода з контрагентом ТОВ «Тавріда - Проммаш» має ознаки нікчемності.

Вказує, що відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Вважає, що оскільки платник податків має право на віднесення сум до податкового кредиту протягом звітного періоду в якому виникло право на податковий кредит, тобто, в грудні 2010 року, а позивач в грудні 2010 року не включив до податкового кредиту з ДПВ суму 51 999,91 грн., то право на включення вказаної суми до податкового кредиту інших податкових періодів ним втрачено.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалтехсервіс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 22.11.2006р., включене до ЄДРПОУ за номером 34697219, зареєстровано як платник ПДВ, про що свідчить свідоцтво платника податку на додану вартість серії НБ № 073897 від 27.12.2006р. (арк. справи 27, 33).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 12 - 26) Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалтехсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавстваз ПДВ за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 79.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу країни, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ Жовтневої ОДПІ Донецької області ДПС від 23.04.2012р. № 423, які вручено під підпис директору ТОВ «Універсалтехсервіс» Трухмаєву О.О. (арк. справи 49).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 23.04.2012р. по 26.04.2012р. Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. та складено акт про результати перевірки від 26.04.2012р. № 444/23-2/34697219 (арк. справи 12 - 26).

За результатами перевірки податковим органом 15.05.2012р. згідно із п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, за порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000811520, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15 325,00 грн. (арк. справи 33а).

В акті перевірки зазначено, що висновки зроблено з урахуванням отриманого від ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Таврида - Проммаш» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010р.

Так, вказаним актом зазначено, що відображенню у податковій звітності підлягають ті господарські операції, які фактично відбулись, а не ті, зміст яких лише відображений на первинних документах, а проведеною перевіркою встановлено, що у ТОВ «Таврида - проммаш» відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності. На підставі викладеного, зроблено висновок щодо відображення в податковій звітності господарських операцій без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, а тому, правочини, які укладені між ТОВ «Таврида - проммаш» та його контрагентами відповідно до п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу, є нікчемними.

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, завищено суму податкового зобов'язання з ПДВ у грудні 2010р.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір № 01/09 від 01.09.2010р. згідно з яким ТОВ «Таврида - Проммаш» (Підрядник) зобов'язується виконати у відповідності з умовами договору комплекс робіт на портальному крані «Сокол-14» згідно з калькуляцією, а ТОВ «Універсалтехсервіс» (Заказчик) - прийняти та оплатити вказані роботи (арк. справи 153 - 155). На підставі отриманих від ТОВ «Донтрансторг» рахунків, податкових накладних (арк. справи 174 - 183) позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Податковий кредит по вказаним операціям було відображено в податковій звітності з ПДВ та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 233 - 240).

Крім того, позивачем було укладено договір № 25-11/2010 від 25.11.2010р. згідно з яким ТОВ НПП «Рембуд 2006» (Підрядник) зобов'язується виконати у відповідності з умовами договору комплекс робіт на портальному крані «Кондор-6» згідно з калькуляцією, а ТОВ «Універсалтехсервіс» (Заказчик) - прийняти та оплатити вказані роботи (арк. справи 70 - 72) та договір поставки від 01.12.2010р. № 01/1210, згідно з яким ТОВ НПП «Рембуд 2006» (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність (Заказчик) змінно-запасні частини к портальним кранам (товар). На підставі отриманих від ТОВ НПП «Рембуд 2006» накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт (арк. справи 81 - 88) позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 15 325,00 грн., є доведення обставини виконання позивачем договору, укладеного з ТОВ «Таврида - Проммаш», доведення правомірності корегування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ НПП «Рембуд 2006», а також доведення порушення позивачем приписів п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, завищення суми податкового зобов'язання з ПДВ у грудні 2010р.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з договору, укладеного ТОВ «Універсалтехсервіс» з ТОВ «Таврида - Проммаш», сторони досягли істотних умов договору. Отже, сторони погодили спосіб визначення договірних зобов'язань та їх виконання та проводили розрахунки з урахуванням зазначених умов.

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац 3 даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм випливає, що право на включення ПДВ до податковою кредиту пов'язано із отриманням покупцем від постачальника податкової накладної.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчать наявні в матеріалах справи отримані рахунки, податкові накладні, в тому числі рахунок та податкова накладна № 57 від 13.12.2010р. на суму 89 360,71 грн. (стосовно яких позивачем надано пояснення, що найменування крану замість «Сокол-14» вказано в документах «Сокол-16» помилково - арк. справи 102), які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (арк. справи 174 - 183). Розрахунки за виконані роботи проводились на підставі накладних, рахунків, про що свідчать платіжні доручення від 09.11.2010р. № 166 на суму 158 847,30 грн., від 16.11.2010р. № 176 на суму 39 174,00 грн., від 10.12.2010р. № 206 на суму 220 872,00 грн., від 13.12.2010р. № 207 на суму 71 184,00 грн., від 13.01.2011р. № 8 на суму 89 360,71 грн. (арк. справи 211 - 215).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податкових накладних, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Факт виконання робіт, підтверджується позивачем також ремонтною відомістю на ремонт портального крану «Сокол-14», зав. № 0820; актами приймання виконаних робіт, переліками виконаних робіт на портальному крані «Сокол-14» (арк. справи 157 - 173, 184 - 210).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Таврида - Проммаш» підтверджені первинними бухгалтерськими документами та іншими документами (накладними, податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних, рахунками, платіжними дорученнями).

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 204 ЦКУ встановлена презумпція правомірності правочину, зокрема дана норма визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що висновки акту перевірки щодо нікчемності господарських операцій базуються виключно на припущеннях податкового органу. Жодного доказу неможливості здійснення таких операцій до суду не надано.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу призвело до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи такі рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними, що приводить до безпідставного прийняття рішень.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України, які є обов'язковими для суду, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставним та необґрунтованим. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості встановлення відповідачем нікчемності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Таврида - Проммаш».

Стосовно віднесення до податкового кредиту спірної операції з ТОВ НПП «Рембуд 2006» слід зазначити наступне.

Позивачем було укладено договір № 25-11/2010 від 25.11.2010р. згідно з яким ТОВ НПП «Рембуд 2006» (Підрядник) зобов'язується виконати у відповідності з умовами договору комплекс робіт на портальному крані «Кондор-6» згідно з калькуляцією, а ТОВ «Універсалтехсервіс» (Заказчик) - прийняти та оплатити вказані роботи та договір поставки від 01.12.2010р. № 01/1210, згідно з яким ТОВ НПП «Рембуд 2006» (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність (Заказчик) змінно-запасні частини к портальним кранам (товар) (арк. справи 70 - 78). На підставі отриманих від ТОВ НПП «Рембуд 2006» накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт (арк. справи 81 - 88) позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

При цьому, актом перевірки встановлено та не заперечується позивачем, що податковий кредит за податковими накладними № 314 від 31.12.2010р. на суму 228 000,00 грн., в. т.ч. ПДВ - 38 000,00 грн., № 313 від 31.12.2010р. на суму 84 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14 000,00 грн., на загальну суму 51 999,91 грн. за договором від 01.12.2010р. № 01/1210, не включено до податкового кредиту грудня 2010р. (арк. справи 81, 83).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Позивачем в додатку до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» відображено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ НПП «Рембуд 2006» в сумі 108 923,10 грн. (арк. справи 237).

Директором підприємства надано пояснення, що в грудні 2010р. ТОВ НПП «Рембуд 2006» здійснено постачання на суму 965 538,10 грн. для ТОВ «Універсалтехсервіс». Враховуючи те, що на підприємстві не було бухгалтера, податковий облік здійснювався директором особисто, тому в процесі складання податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2010р. було помилково вказано суму податкового кредиту 108 923 грн. замість належних 160 923,02 грн. (арк. справи 104).

За результатами самостійно виявленої помилки платником податків було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в якому відкореговано податковий кредит грудня з вказанням суми коректировки заокругленої до гривні, а саме, 52 000,00 грн., тобто, до податкового кредиту включені суми по податковим накладним № 314 від 31.12.2010р. на суму 228 000,00 грн., в. т.ч. ПДВ - 38 000,00 грн., № 313 від 31.12.2010р. на суму 84 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14 000,00 грн., на загальну суму 51 999,91 грн. за договором від 01.12.2010р. № 01/1210 (арк. справи 108 - 110).

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», (який був чинним на момент здійснення спірних господарських операцій), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, (який вступив в силу з 01.01.2011р.), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно скористувався правом на уточнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з самостійним виявленням помилки в податковому обліку на суму 52 000,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ НПП «Рембуд 2006», які підтверджено документально.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про порушення позивачем п. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недотримання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, є безпідставним.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалтехсервіс» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.05.2012р. № 0000811520 у розмірі 15 325,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби від 15.05.2012р. № 0000811520 у розмірі 15 325,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалтехсервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 153 (сто п'ятдесят три) грн. 25 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 січня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 04 січня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.