Постанова

від 29.01.2013 по справі 2а-5953/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року 2а-5953/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Іванову Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Григор'єв Р.І.,

від відповідача - Безсмертна М.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ТБС»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «ТБС» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалами суду від 20 грудня 2012 року було відкрито провадження у справі, закінчення підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі - просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.08.2012 №0017722220 (далі - оскаржуване рішення) про завищення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень-жовтень 2011 року на загальну суму 102815,43 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач спростовував висновки відповідача про те, що господарські операції, проведені між позивачем та ТОВ «Будівельне Управління 26» (далі - ТОВ «БУ-26») є нікчемним правочином, зазначаючи, що такі висновки є протиправними та суперечать дійсним обставинам проведення господарських операцій. Такі висновки, на думку представника позивача, не можуть бути підставою для винесення оскаржуваного рішення, а саме оскаржуване рішення, як необґрунтоване, - є незаконним.

Представник відповідача проти позову заперечив (до справи приєднані письмові заперечення відповідача), просив повністю відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову, представник відповідача підтримав висновки відповідача про те, що господарські операції, проведені між позивачем та далі - ТОВ «БУ-26» є нікчемним правочином, вказуючи при цьому, що такі висновки складені з врахуванням матеріалів перевірки органами податкової служби та податкової міліції господарської діяльності ТОВ «БУ-26». Тому відповідач вважає, що формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «БУ-26» є незаконним, а нараховані суми такого податкового кредиту підлягають стягненню з позивача у вигляді донарахованого ПДВ.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

13.08.2012 відповідачем було складено акт №325/22-2/33415875 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ТБС» (код ЄДРПОУ 33415875) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Будівельне Управління 26» (код ЄДРПОУ 36192653) їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень-жовтень 2011 року.» (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки відображені висновки відповідача про те, що позивач допустив порушення:

- ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «ТБС» при отриманні послуг від ТОВ «БУ-26»;

- ст.198.6 Податкового кодексу України у зв'язку з чим позивачем було завищено податковий кредит на суму 82 252,34 грн. за вересень, жовтень 2011 року.

Разом з тим, з в Акті перевірки відповідач не вказує на будь-які порушення безпосередньо позивача, що унеможливлює встановлення судом зв'язку між діями позивача та санкцією за податкове правопорушення, застосовану відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення та унеможливлює оцінити діяльність позивача саме як порушення, за яке передбачена відповідальність адміністративна відповідальність податковим законодавством.

Із Акта перевірки та заперечень представника відповідача в судовому засіданні слідує, що всі висновки у зв'язку з якими відповідачем було винесено проти позивача оскаржуване рішення базуються на відомостях, отриманих відповідачем щодо діяльності контрагента позивача у господарських відносинах у підзвітному періоді.

Так відповідачем було отримано акт від ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 02.12.2011 №7974/7/07-020/36192653 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне Управління 26» (код за ЄДРПОУ 36192653) щодо підтвердження господарських відносин платників податків за період з 01.07.11 по 31.10.11 р.» (далі - Акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва).

Із Акта ДПІ у Деснянському районі м. Києва слідують обставини, які на думку податкових органів вказують на фіктивність господарської діяльності ТОВ «БУ-26», зокрема це такі обставини:

1) Співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва в ході відпрацювання ТОВ «БУ-26» було опитано директора цього підприємства та отримано від останнього пояснення, з яких слідує, що від не причетний до господарської діяльності ТОВ «БУ-26». Також в ході цієї перевірки співробітниками податкової міліції було складено акт від 24.11.2011 про не встановлення місця знаходження юридичної (фізичної) особи за адресою реєстрації;

2) ТОВ «БУ-26» не звітує про наявність основних фондів, а чисельність працюючих на цьому підприємстві згідно поданих реєстрів звітів 1 - ДФ за ІІІ квартал 2011 року становить 1 особа;

3) податковими органами при перевірці не отримано від ТОВ «БУ-26» первинних господарських документів, які б свідчили про проведені господарські операції з контрагентами (разом з тим, ДПІ у Деснянському районі м. Києва чи іншими повноважними органами державної влади не було встановлено відсутність таких документів у ТОВ «БУ-26»).

У зв'язку із зазначеним ДПІ у Деснянському районі м. Києва дійшов висновку, а відповідач взяв до уваги цей висновок - що ТОВ «БУ-26» не міг здійснювати господарську діяльність як таку, незалежно від того чи іншого контрагента ТОВ «БУ-26».

Відповідач, взявши до уваги зазначені висновки податкових органів щодо ТОВ «БУ-26», прийшов до висновку про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «БУ-26». Однак, в Акті перевірки чи інших документах відповідач не встановив порушень, вчинених безпосередньо позивачем.

Представник позивача, підтверджуючи дійсність проведення господарських операцій за договорами з ТОВ «БУ-26» подав первинні господарські документи, з яких суд встановив наступне.

Між позивачем та ТОВ «БУ-26» було укладено договори підряду №01/08 від 01.08.2011 (далі - Договір підряду №01/08), №02/08 від 2.08.2011 (далі - Договір підряду №02/08) та №03/10 від 3.10.2011 (далі - Договір підряду №03/10). За умовами даних договорів ТОВ «БУ- 26» (підрядник за договором) за завданням позивача (замовник за договором), зобов'язувався на власний ризик виконати роботи з утеплення та декоративного оздоблення фасаду, а позивач зобов'язувався оплатити ці роботи.

Вартість та витрати по виконанню робіт становлять:

- за Договором підряду №01/08 - 100 000 грн., в тому числі ПДВ - 16 666, 67 грн.;

- за Договором підряду №02/08 - 293 514 грн., в тому числі ПДВ - 48 919 грн.;

- за Договором підряду №03/10 - 100 000 грн., в тому числі ПДВ - 16 666, 67 грн.

Проведення повної оплати позивачем за вищезазначеними договорами підтверджується платіжними дорученнями:

-

- №113 від 10.10.2011;

- №113 від 12.10.2011;

- №134 від 2.11.2011;

- №135 від 7.11.2011;

- №139 від 23.11.2011;

- №141 від 1.12.2011;

- №5 від 18.01.2012

та відповідними виписками по банківським рахункам позивача.

Також між позивачем та ТОВ «БУ-26» було оформлено в порядку виконання господарських зобов'язань за кожним з договорів підряду окремо довідку про вартість виконаних робіт, а за договорами підряду №01/08 та №02/08 - акти приймання виконаних будівельних робіт.

ТОВ «БУ-26» для позивача за наслідками проведених господарських операцій за договорами підряду було виписано податкові накладні: №613 від 30.09.2011, №193 від 10.10.2011 та №194 від 12.10.2011.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет позову в цій справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання послуг.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що Договори підряду №01/08, №02/08 та №03/10, за результатами господарських операцій по яким позивачем було нараховано податковий кредит, відповідач вважає нікчемними. Висновок про нікчемність зазначених Договорів підряду є єдиною фактичною підставою, яка в Акті перевірки зазначена як підстава для застосування норм податкового законодавства щодо донарахування позивачу ПДВ та винесення оскаржуваного рішення.

Однак суд не погоджується з висновком відповідача про можливість донарахування ПДВ та, відповідно, винесення оскаржуваного рішення у зв'язку та на підставі висновку про нікчемність господарських договорів, та зазначає наступне.

Наслідком встановлення судом факту нікчемності правочину є застосування судом же санкцій у вигляді стягнення в дохід держави суми такого правочину з обох сторін, або з однієї сторони цього правочину - залежно від наміру кожної зі сторін.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.

Окрім того, нарахування чи донарахування податковими органами податкових зобов'язань за господарськими зобов'язаннями є фактичним визнанням того, що таке господарське зобов'язання мало місце, та не є фіктивним.

Оскаржуване рішення відповідача стосується виключно донарахування позивачу як платнику податків ПДВ та нарахування штрафу у зв'язку з несплатою ПДВ в належному розмірі.

Таким чином, оскаржуване рішення за своїм змістом суперечить висновкам Акта перевірки, а, зважаючи на відсутність належного правового та фактичного обґрунтування відповідачем донарахування позивачу сум ПДВ та штрафних санкцій як в Акті перевірки, так і в інших документах, які супроводжували дії відповідача по прийняттю оскаржуваного рішення, - таке оскаржуване рішення є безпідставним.

Суд звертає увагу, що з усних та письмових пояснень представника відповідача слідує, що у зв'язку з діяльністю виключно ТОВ «БУ-26», яку відповідач вважає фіктивним підприємництвом, угоди між цим підприємством та позивачем є нікчемними. При цьому відповідач не вказує на будь-які протиправні дії позивача. Зокрема, відповідач не вказує на докази безтоварності, тобто відсутності господарської операції як такої між ТОВ «БУ-26» та позивачем.

Напроти, відповідаючи на запитання суду, представник відповідача пояснив, що відповідач, маючи відповідні повноваження, не вчиняв ніяких дій по виявленню дійсності проведення господарських операцій за Договорами підряду №01/08, №02/08 та №03/10, а свої висновки в Акті перевірки оформив виключно на підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва щодо господарської діяльності ТОВ «БУ-26» як такої, а не безпосередньо щодо господарських операцій з позивачем.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем безпосередньо позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Досліджуючи подані сторонами докази у справі, суд не бере до уваги висновки Акта перевірки, які базуються на повідомленнях в Акті перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва щодо обставин, встановлених в межах досудового слідства щодо господарської діяльності ТОВ «БУ-26», у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Враховуючи зазначену норму Конституції України, та відсутність відповідного вироку у кримінальній справі щодо господарської діяльності ТОВ «БУ-26», суд не бере до уваги обставини, щодо діяльності посадових осіб зазначеного товариства, та вважає ці обставини та документи, які вказують на ці обставини - недопустимими та такими, що суперечать статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Тому обставини, за які фізичні особи можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності можуть бути підтверджені виключно вироком суду, і, відповідно, суд не може на такі обставини, якщо вони не підтверджені вироком суду, посилатись як на встановлений факт.

Разом з тим, дослідивши подані представником позивача документи, суд не встановив обставин безтоварності господарських операцій за Договорами підряду №01/08, №02/08 та №03/10, укладених між позивачем та ТОВ «БУ-26», а за умов не подачі відповідачем доказів правомірності оскаржуваного рішення та застосовуючи норми статті 71 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Зважаючи на вищезазначене та суд вважає позовні вимоги в даній справі обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 27.08.2012 № 0017722220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ТБС» судовий збір у розмірі 1 028 (одна тисяча двадцять вісім) грн. 16 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 04 лютого 2013 р.