Постанова

від 26.02.2013 по справі 5017/2322/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р.Справа № 5017/2322/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів Петрова М.С. та Шевченко В. В.,

(склад колегії судів змінено згідно розпорядження голови суду Балуха В.С. № 126 від 25.02.2013р.)

при секретарі судового засідання - Головань О.М.

за участю представників :

КП „Теплопостачання міста Одеси" - Пашали М.О. ( за дорученням),

ТОВ „Баскетбольний клуб „Одеса" - Стьопкін Д.Є. ( за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Баскетбольний клуб „Одеса"

на рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2012 р.

по справі № 5017/2322/2012

за позовом Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Баскетбольний клуб „Одеса"

про стягнення 110 121,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

06.08.2012 року (Вх. № 3511/2012) Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Баскетбольний клуб „Одеса" (далі відповідач) про стягнення з останнього 110 121,99 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 6191 на постачання теплової енергії від 01.08.2010 року (далі договір).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач в порушення п.п. 3.2.2, 6.3, 6.4 вказаного договору не сплачував спожиту теплову енергію, у повному обсязі, внаслідок чого за ним виникла заборгованість за період з 01.02.2011 р. по 01.07.2012 р . . Також до позовної заяви позивачем надано розрахунок заборгованості, за вказаний період

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.12р. порушено провадження у справі № 5017/2322/2012 (а.с.1).

Відповідач участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймав .відзив на позов не надав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.09.2012 року (повний текст складено та підписано 20.09.2012 р. суддею Гутом С.Ф.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 110 121,99 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 202, 44 грн.

Рішення місцевого господарського суду, з посиланням на норми чинного законодавства України, вмотивовано тим, що позивач довів виконання у повному обсязі своїх зобов'язань за вказаним договором та надав господарському суду усі докази які це підтверджують. (а.с. 60-63)

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду. У скарзі скаржник просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" залишити без розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, крім того скаржник зазначив, що судом не прийнято до уваги додатки до договору, укладені між сторонами, а саме на додаткову угоду №1 від 01.10.2010 року та на додаткову угоду №3 від 24.01.2011 року, судом першої інстанції не з'ясовано, які саме тарифи на послуги теплопостачальної організації були встановлені рішеннями профільних державних органів та/або рішеннями ОМР, акт звірення об'ємів споживання теплової енергії не є належним доказом з питання отримання послуг, оскільки в них немає посилання на дані приладів обліку, крім того суд не перевірив факт встановлення інших приладів обліку теплової енергії за адресою м. Одеса, пров. Високий, 17, оскільки ТОВ „БК „Одеса" не є єдиним споживачем теплової енергії за цією адресою, також скаржник зазначив, що місцевий господарський суд не дослідив певні докази, які у нього є, оскільки він не був присутній у судових засіданнях з підстав не залежаних від нього.

До апеляційної скарги апелянт додав копії додаткових угод №1 від 01.10.2010 р., №2 від 01.08.2010р., №3 від 24.01.2011 р. та копії актів звіряння об'ємів споживання теплової енергії за період з 01.02.2011 року по 01.07.2012 року (всього 16 шт.).

Крім того скаржником до апеляційної скарги надано клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги. Обґрунтовуючи клопотання скаржник зазначив, що він про існування судової справи та винесення рішення дізнався лише 18.01.2013 року від Другого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року скаржнику відновлено строк на подання апеляційної скарги, її прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.02.2013 р. о 10:30 год., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника в усних поясненнях наданих суду підтримав скаргу і просив суд рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без розгляду

Представник позивача просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін..

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Оцінюючи доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та його права на участь у розгляді справи колегія суддів встановила таке.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що він не отримував ні від позивача ні від господарського суду Одеської області ніякої кореспонденції і про існування судової справи та винесення рішення дізнався лише 18.01.2013 року після повідомлення, за допомогою телефонного зв'язку з Другого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції, після скаржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, до якої було додано копію повідомлення про вручення поштового відправлення з постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 35550166 від 05.12.2012 року, проте на копії повідомлення підписався невідомий відповідачу Бондаренко (без зазначення ініціалів).

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідила вказані доводи встановила наступне.

Відповідно до вимог ст.64 ГПК України суддя прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторона ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначається про прийняття позовної заяви до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Відповідно до п.п.3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України 10.12.2002 N 75 ( за наступними змінами та доповненнями), ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду в день її прийняття направляється всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що господарський суд Одеської області повідомляв відповідача (рекомендаційним відправлення) про порушення провадження по справ та відкладення розгляду справи , що підтверджується поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи. При цьому адреса на поштових повідомленнях зазначена така ж сама, як і у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 65003, Одеська обл., місто Одеса, Суворовський район, вул. Миколи Гефта, будинок 2. (далі витяг з Єдиного державного реєстру), який наявний у матеріалах справи, а також яка зазначена в договорі.

Також матеріали справи свідчать, що позивачем на вказану адресу відповідача направлялась копія позовної заяви, що підтверджується описом, доданим до позовної заяви наявним у матеріалах справи.

Копію оскарженого відповідачем рішення по даній справі, також відправлено на адресу відповідача, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду першої інстанції про призначення та відкладення розгляду справи повернулась до суду з позначкою органу зв'язку про те, що адресат (відповідач) за цією адресою не знаходиться (закрито).

Колегія суддів апеляційної інстанції звертаю увагу, що скаржник в апеляційній скарзі також вказав адресу: 65003, Одеська обл., місто Одеса, Суворовський район, вул. Миколи Гефта, будинок 2 , тобто на яку відправлялась уся кореспонденція господарського суду Одеської області та позивача.

У п.3. 9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В роз'ясненнях наданих в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. за №01-8/1228 також зазначено до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендаційної кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адреса вибув", „адреса відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатись належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання, чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, також відповів, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу, на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що відповідач повідомлявся належним чином про час та місце розгляду (відкладення розгляду) справи і не отримав це повідомлення з своєї вини, оскільки не знаходився на час здійснення цих процесуальних дій за своєю юридичною адресою , а тому його (відповідача) посилання на те, що його не було повідомлено про розгляд справи не може прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Переглядаючи відповідно до приписів ст.101 ГПК України справу повторно колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи 01.08.2010 року між Комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси" (за договором теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Баскетбольний клуб „Одеса" (за договором споживач) укладено договір № 61991 від 01.08.2010 року на постачання теплової енергії , підписаний обома сторонами та скріпний печатками установ. (а.с. 8-12)

Предметом даного договору є постачання позивачем теплової енергії відповідачу (споживачу), останній в свою чергу зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленим тарифом в термін, передбачений цим законом.

Умовами Договору сторони узгодили що теплопостачання здійснюється за тарифом 660,64грн. за 1 Гкал.

Згідно додатку 1 до цього договору Теплопостачальна організація постачає теплову енергію на об'єкт споживача, що розташований за адресом: м. Одеса, Високий пров., 17.

Підпунктами 3.2.1., 3.2.2. п.3.2 розділу 3 передбачено, що Споживач зобов'язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, що передбачені цим договором.

З доданої скаржником до апеляційної скарги додаткової угоди № 1 від 01.10.2010 року (далі додаткова угода № 1) вбачається, що до розділу 6 договору сторони внесли зміни, а саме п. 6.1 викладено у наступній редакції „Розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації по тарифу для населення з 01.10.2010 року. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.09.2010 року № 491 у розмірі 332,34 грн. за 1 Гкал." Нові тарифи встановлює орган місцевого самоврядування, вони не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування з застосуванням нових тарифів проводиться з дати встановлення, зазначеної в відповідному рішенні про встановлення тарифу.

Крім того, вище вказаною додатковою угодою № 1 змінено п. 2 додатку № 1 до договору та викладено у наступній редакції „Орієнтована вартість теплової енергії, що постачається Споживачу на поточний рік, відповідно до встановлених тарифів, становить 152 114,38 грн., разом з ПДВ 182 537,26 грн."

З наданої скаржником суду апеляційної інстанції додаткової угоди № 3 від 24.01.2011 року (далі додаткова угода №3 ) до Договору вбачається. що сторони узгодили, що на підставі Постанови НКРЕ України від 14.12.2010 року за № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП" Теплопостачання міста Одеси" з 01.01.2011 року тариф за 1Гкал. для населення становить 365,58 грн.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що місцевий господарський суд не з'ясував, які саме тарифи на послуги теплопостачальної організації були встановлені рішеннями профільних державних органів та/або рішеннями ОМР.

Колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з доводами скаржника з огляду на таке. Задовольняючи позов позивача місцевий суд послався у рішенні на те, що умовами договору встановлений тариф в розмірі 660,64 грн. за 1 Гкал., і виходячи з встановленого задовольнив позовні вимоги позивача, тоді як з вищевказаної додаткових угод в т.ч. № 3, до Договору, вбачається, що нарахування необхідно було здійснювати за іншими тарифами.

Колегія суддів також погоджується з доводами скаржника, щодо неможливості встановити з наданих позивачем доказів обсягу спожитої теплової енергії, оскільки акти звірення об'ємів споживання теплової енергії не є належними доказами з питання отримання послуг, так як у них немає посилання на дані приладів обліку, як то передбачено приписами Закону України „Про теплопостачання" та Правилами користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.07 р..

На переконання колегії суддів без визначення вказаних об'ємів неможливо встановити і обсяг заборгованості, а відтак і обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення цієї заборгованості.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивач, у порушення приписів ст.ст. 33 та 34 ГПК України не довів належними та достатніми доказами обґрунтованість заявлених ним вимог.

Місцевий суд не звернув уваги на вищевказані обставини і дійшов помилкового та передчасного висновку, щодо обґрунтованості вимог позивача.

Слід зазначити, що позивач не надав і суду апеляційної інстанції доказів , які б доводили обґрунтованість його вимог

З огляду на викладене рішення місцевого суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в зв'язку недоведеністю заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки скаржник просив залишити позов без розгляду, однак правові підстави передбачені ст.81 ГПК України для залишення позову без розгляду відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1). Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Баскетбольний клуб „Одеса " - задовольнити частково.

2). Рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2012 р. по справі №5017/2322/2012 - скасувати.

3). Позов Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Баскетбольний клуб „Одеса" про стягнення 110 121,99 грн. залишити без задоволення , у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 26.02.2013 р .

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Петров М.С.

Шевченко В.В.