Постанова

від 17.04.2013 по справі 5017/2322/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5017/2322/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року

у справі № 5017/2322/2012 господарського суду Одеської області

за позовом комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

до товариства з обмеженою відповідальністю

Баскетбольний клуб "Одеса"

про стягнення 110 121,99 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились, відповідача - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.09.2012 р. (суддя - Гут С.Ф.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Одеса" на користь комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 110 121 грн. 99 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 202 грн. 44 коп.

Постановою від 26.02.2013 р. Одеського апеляційного господарського суду (судді - Мирошниченко М.А., Петров М.С., Шевченко В.В.) рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2012 р. скасовано. Позов комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, 01.08.2010 р. між комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (Теплопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Одеса" (Споживач) було укладено договір № 6191 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором (п.1.1.).

Згідно додатку 1 до цього договору Теплопостачальна організація постачає теплову енергію на об'єкт споживача, що розташований за адресою: м. Одеса, Високий пров., 17.

Підпунктами 3.2.1., 3.2.2. п. 3.2 вказаного розділу передбачено, що Споживач зобов'язується: додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, що передбачені цим договором.

Теплопостачальна організація зобов'язана: забезпечувати постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з додатком 1, повідомляти Споживача письмово або в засобах масової організації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла (п.п. 4.2.1., 4.2.3. п.4.2. розділу 4 даного Договору).

Відповідно до п.5.1. цього Договору облік споживання теплової енергії по пров. Високому, 17, визначається за показниками приладу обліку.

Згідно п.п. 6.1., 6.2., 6.3., 6.4., 6.5., 6.6., 6.7. даного розділу розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу для інших споживачів встановленого з 01.07.2009р. рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2008р. за №1612 у розмірі 660,64грн. за 1Гкал. Нові тарифи встановлює орган місцевого самоврядування, вони не є предметом узгодження між теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування з застосуванням нових тарифів проводяться з дати встановлення, зазначеної в відповідному рішенні про встановлення тарифу.; розрахунковим періодом є календарний місяць; кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим; для підвищення дисципліни взаєморозрахунків та своєчасного проведення оплати, Споживач та Теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Підписання акту звіряння взаєморозрахунків є обов'язковим для Споживача та Теплопостачальної організації.; перераховані Споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі; в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст. 625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту, коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

З матеріалів справи вбачається, що Теплопостачальна організація відпускала теплову енергію Споживачу, проте в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.02.2011 р. по 01.07.2012 р. за отриману теплову енергію у сумі 110 121,99 грн., що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 3 ст. 24, ч. 2, ст. 25 "Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою № 1 від 01.10.2010 року до розділу 6 договору, сторони внесли зміни, а саме п. 6.1 викладено у наступній редакції "Розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації по тарифу для населення з 01.10.2010 року. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.09.2010 року № 491 у розмірі 332,34 грн. за 1 Гкал." Нові тарифи встановлює орган місцевого самоврядування, вони не є предметом узгодження між Теплопостачальною організацією та Споживачем, нарахування з застосуванням нових тарифів проводиться з дати встановлення, зазначеної в відповідному рішенні про встановлення тарифу.

В подальшому, додатковою угодою № 3 від 24.01.2011 року до договору сторони узгодили, що на підставі Постанови НКРЕ України від 14.12.2010 року за № 1776 "Про затвердження тарифів на теплову енергію КП" Теплопостачання міста Одеси" з 01.01.2011 року тариф за 1Гкал. для населення становить 365,58 грн.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив того, що місцевий суд послався у рішенні на те, що умовами договору встановлений тариф в розмірі 660,64 грн. за 1 Гкал., і, виходячи з встановленого задовольнив позовні вимоги позивача, тоді як з вищевказаних додаткових угод в т.ч. № 3, до договору, вбачається, що нарахування необхідно було здійснювати за іншими тарифами. Крім того, апеляційний господарський суд не прийняв в якості належних доказів обсягу спожитої теплової енергії акти звірки об'ємів споживання теплової енергії, так як у них немає посилання на дані приладів обліку.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості відповідача, був здійснений за період з 01.02.2011 р. по 01.07.2012 р. на підставі тарифу за 1 Гкал - 365,58 грн . (а.с. 7), тобто, згідно тарифу встановленого додатковою угодою № 3 від 24.01.2011 року до договору 01.08.2010 р. на суму 110 121, 99 грн.

Матеріали справи містять звіти за використану відповідачем теплову енергію по договору № 6191 за спірний період, які підписані відповідачем та скріплені його печаткою (а.с. 17 - 30), у вказаних звітах зазначений тип лічильника - Мultical - 401.

Також, в матеріалах справи знаходиться акт приймання вузла обліку теплової енергії в експлуатацію від 29.07.2008 р. за адресою м. Одеса, Високий пров., 17, де також зазначений тип лічильника - Мultical - 401 ( а.с. 122).

Акти звірки об'ємів споживання теплової енергії (а.с. 82 - 97) підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів дійшла висновку, що зазначені докази підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог, факт надання вказаних послуг позивачем відповідачу та здійснення правильного розрахунку суми боргу відповідача.

Натомість, апеляційний господарський суд не врахував сукупності всіх доказів наявних в матеріалах справи та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.

Враховуючи викладене обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111 7 ГПК України) та положення п. 6 ст. 111 9 , ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 5017/2322/2012 скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2012 року у справі № 5017/2322/2012 залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Баскетбольний клуб "Одеса" на користь комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" 1 101,22 (одну тисячу сто одну гривню дівдцять дві копійки) грн. витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу покласти на господарський суд Одеської області.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський