Постанова

від 04.02.2013 по справі 2а/0570/17041/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 р. Справа №2а/0570/17041/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:40

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект Азов»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 04.12.2012 року № 0000082202 про донарахування податку на додану вартість в сумі 70 000,00 грн., та штрафних санкцій в сумі 17 500,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Зайцева Л.Є. - представ за дов. від 01.02.2013 року

від відповідача: Гришакова Н.Є. - представ. за дов. від 01.02.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКТ АЗОВ» заявлено позов до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 04.12.2012р. № 0000082202 про донарахування податку на додану вартість в сумі 85 000,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на думку відповідача він порушив п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно занижено податок на додану вартість у сумів 70 000,00 грн. за червень 2012 року у зв'язку з визнанням господарських операцій між позивачем та ТОВ «Азовський завод насосного теплового обладнання» нікчемними. За змістом акту перевірки встановлено, що господарські операції за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., відображені в податковій звітності щодо придбання товару та послуг ТОВ «КОМПЛЕКТ АЗОВ» від ТОВ «Азовський завод насосного теплового обладнання» на загальну суму 420 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 70 000,00 грн. відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228, 655, 662, 658 Цивільного Кодексу України є нікчемними і в силу ст.. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім ти, що пов'язані з їх недійсністю.

Вказує, що, фактично між ним та ТОВ «Азовський завод насосного теплового обладнання» (далі - ТОВ «АЗНТО») укладений договір поставки № 0103 від 03.01.2012р. На виконання умов договору по видатковій накладній № РН-012 від 27.06.2012р. та податковій накладній № 24 від 27.06.2012р. був закуплений товар «ролик кр.А-6916» в кількості 200 штук на суму 420 000,00 грн. та оплачений у повному обсязі згідно з платіжними дорученнями.

Звертає увагу, що суму податку на додану вартість за визначеною податкової накладною включено до складу податкового кредиту, який відображений в реєстрі виданих податкових накладних за червень 2012 року.

Зауважує, що висновки податковим органом зроблено з урахуванням акту перевірки від 17.09.2012р. № 151/22-1407/37048179, складеного Бердянською ОДПІ. Однак, вказаним актом встановлено, що сума ПДВ в розмірі 70 000,00 грн. ТОВ «АЗНТО» відображена у реєстрі виданих податкових накладних, відповідає додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за червень 2012 року, а також відображені в бухгалтерському обліку по рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». З урахуванням чого вважає, що вказаний акт не є підставою для визнання правочинів нікчемними.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що Маріупольською ОДПІ від Бердянської ОДПІ Запорізької області було отримано інформацію, відповідно до якої за результатами проведення контрольно-перевірочних заходів стосовно контрагента ТОВ «Комплект Азов» - ТОВ «АЗНТО», було встановлено, що здійснення господарських відносин за фактами оприбуткування товарних цінностей від контрагента-постачальника (ТОВ «Торгівельна група «ВОСТОК ПЛЮС») документально не підтверджено, внаслідок чого факти реалізації їх покупцю - ТОВ «КОМПЛЕКТ АЗОВ» у червні 2012 року також не підтверджено.

Вказує, що згідно отриманих матеріалів, а саме, довідки Бердянської ОДПІ про результати проведення зустрічної перевірки ТОВ «Азовський завод насосного теплового обладнання» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Комплект Азов» № 151/22-1407/37048179 від 17.09.2012р. встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу продукції, які підпадають під визначення ст. 22, 185 Податкового кодексу України.

Вважає, що вказане свідчить про те, що товар фактично не придбавався.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКТ АЗОВ» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 07.10.2002р., включене до ЄДРПОУ за номером 32164072 (арк. справи 16), перебуває на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ з 16.10.2002р. (арк. справи 101).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 11 - 15) Маріупольською державною податковою інспекцією Донецької області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКТ АЗОВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Азовський завод насосного теплового обладнання» за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р.

Серед прав, наданих податковим органам, п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, передбачено здійснення документальної позапланової перевірки платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу країни, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

В матеріалах справи наявний наказ Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект Азов» від 26.11.2012р. № 891, який вручено головному бухгалтеру платника податків 26.11.2012р. разом з повідомленням про проведення перевірки від 26.11.2012р. (арк. справи 125 - 126).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з дотриманням вимог чинного законодавства щодо підстав проведення перевірки.

З 26.11.2012р. по 30.11.2012р. Маріупольською ОДПІ Донецької області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Азовський завод насосного теплового обладнання» за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р. та складено акт про результати перевірки від 30.11.2012р. № 564/22-2/32164072 (арк. справи 11 - 15).

За результатами перевірки заступником начальника податкового органу 04.12.2012р. згідно із п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п. 198.2, 198.3,198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 70 000,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 17 500,00 грн. (арк. справи 10).

В акті перевірки зазначено, що документальну позапланову перевірку ТОВ «КОМПЛЕКТ АЗОВ» проведено перевірку по ланцюгу відповідно акту від 17.09.2012р. № 151/22-1407/37048179 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Азовський завод насосного теплового обладнання» (код ЄДРПОУ 37048179) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцем ТОВ «КОМПЛЕКТ АЗОВ» (код за ЄДРПОУ 32164072) та постачальником ТОВ «Торгівельна група «ВОСТОК ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 37615432), повноти їх відображення в обліку за період з 01.06.2012р. по 30.06.2012р.», отриманого Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби від Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції.

Згідно з вищевказаним актом перевірки у червні 2012 року ТОВ «АЗНТО» укладено з ТОВ «КОМПЛЕКТ АЗОВ» договір поставки, який визначено як договір поставки № 0103 від 03.01.2012р. на постачання товару, який зазначається ТОВ «АЗНТО» у специфікаціях на кожну партію окремо. Ціна на товар та загальна вартість поставки зазначається у специфікаціях на кожну партію окремо. Під час проведення зустрічної звірки не надано регістри бухгалтерських рахунків № 281 «Товари на складі», № 20 «Сировина та матеріали» та інші, пов'язані з діяльністю підприємства; товарно-транспортні накладні, що підтверджують поставку товару від постачальника до покупця; довіреності, що підтверджують особу, яка одержала товар; сертифікати якості; специфікації, а також документи стосовно навантажувально-розвантажувальних робіт; документи, що підтверджують факт виробництва продукції та формування її собівартості. Відповідно до довідки № 735 від 28.08.2012р., наданої підрозділом податкової міліції Бердянської ОДПІ - місце знаходження платника податків за зазначеною адресою не встановлено.

Таким чином, на підставі наданих пояснень ТОВ «АЗНТО» та копій первинних бухгалтерських документів в ході звірки не встановлено яким чином відбувалося транспортування товарно-матеріальних цінностей (навантажувальні та розвантажувальні роботи на шляху від постачальника до покупця), процес виробництва продукції у зв'язку з відсутністю власних чи орендованих виробничих потужностей, а також відсутності власних чи орендованих виробничих та складських приміщень; наявності невідповідностей даних, з чого вбачається відсутність реальності фактів здійснення господарських операцій (укладання угод), транспортування ТМЦ, реалізація ТМЦ та інше. На запит ВПМ Бердянської ОДПІ до ВРЕР УДАЇ (№ 10598/10/07-31 від 30.08.2012р.) отримано відповідь за вих. № 2390 від 31.08.2012р. відповідно до якої транспортні засоби на ТОВ «АЗНТО» не зареєстровані.

Згідно вищевказаного акту фахівцями Бердянської ОДПІ зроблено висновок, що у ТОВ «АЗНТО» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно з ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228, 655, 662, 658 Цивільного кодексу України, укладені ТОВ «АЗНТО» з контрагентам правочини є нікчемними.

Як вбачається з акту перевірки № 564/22-2/32164072 від 30.11.2012р., позивач включив до суми податкового кредиту з податку на додану вартість суму 70 000,00 грн. за договором поставки від 03.01.2012р. № 0103, укладеним з ТОВ «АЗНТО».

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, частини 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, 216, 662, 655, 658 Цивільного Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Так, актом перевірки та, під час розгляду справи судом, встановлено, що між ТОВ «КОМПЛЕКТ АЗОВ» та ТОВ «Азовський завод насосного теплового обладнання» укладено договір поставки від 03.01.2012р. № 0103, згідно з яким ТОВ «Азовський завод насосно-теплового обладнання» (Постачальник) зобов'язується виготовити та поставити продукцію окремими партіями згідно найменування та асортименту, вказаного в специфікаціях, а ТОВ «Комплект Азов» (Покупець) - прийняти та оплатити кожну партію товару (арк. справи 40). За вказаною угодою позивач включив до податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2012р. суму 70 000,00 грн. (арк. справи 78).

Згідно зі специфікацією до договору від 25.05.2012р. (додаток № 4 до договору) поставлено ролик Кр.А-6916 у кількості 200 штук на загальну суму 420 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70 000,00 грн. (арк. справи 43).

Позивачем отримано від ТОВ «АЗНТО» рахунок-фактуру від 27.06.2012р. № СФ-026 на суму 420 000,00 грн. (дійсний до сплати до 16.07.2012р.), видаткову накладну від 27.06.2012р. № РН-012. На підставі отриманої від ТОВ «АЗНТО» податкової накладної на суму 420 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70 000,00 грн. (арк. справи 44 - 46) позивач сформував податковий кредит та відобразив його у декларації за червень 2012р. та в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень 2012р. (арк. справи 67 - 70, 74 - 80).

Розрахунки за придбані товари проводились на підставі вказаної видаткової накладної, рахунку-фактури, про що свідчать платіжні доручення від 02.07.2012р. № 1197647067 на суму 71 400,00 грн. та від 10.07.2012р. № 1197647093 на суму 174 300,00 грн., від 16.07.2012р. № 1197647106 (арк. справи 47 - 49).

Предметом доказування в цій справі щодо правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, яким донараховано податкове зобов'язання з податку додану вартість та застосовані штрафні санкції на загальну суму 87 500,00 грн. є доведення обставини виконання позивачем договору, укладеного з ТОВ «АЗНТО», а також доведення порушення позивачем приписів п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містяться у ст. 180 Господарського кодексу України, згідно із якою господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Вказані операції відображені позивачем в оборотно-сальдових відомостях по рахунках 281, 631 (арк. справи 81 - 84).

На момент здійснення спірних операцій порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту визначались ст. 185, 188, 198, 200, 201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 185.1 ст. 185 Кодексу, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Кодексу, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом свідчить наявна в матеріалах справи отримана податкова накладна (арк. справи 46). Сплата коштів за придбані товари (ролик Кр.А-6916) підтверджена відповідною видатковою накладною від 27.06.2012р. № РН-012, рахунком-фактурою від 27.06.2012р. № СФ-026, про що свідчать платіжні доручення (арк. справи 47 - 49).

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Зазначене спростовує твердження відповідача про завищення суми податкового кредиту, оскільки приписами ст. 198 Податкового кодексу України чітко передбачено випадки виникнення права податника податку на податковий кредит. Таке право підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Метою правочинів, що укладаються при веденні господарської діяльності, є отримання доходу, тому позивач як суб'єкт господарської діяльності, повинен спрямовувати свою господарську діяльність на досягнення економічних результатів та отримання прибутку. Податковим органом зроблено висновок, що позивач здійснював заздалегідь економічно необґрунтовані операції та з метою формування штучного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено, та не доведено в суді, що відомості, які містяться в податковій накладній, а також в інших первинних документах, є недостовірними, або що зазначені документи визнані недійсними в судовому порядку.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АЗНТО» було укладено, крім вищевикладеного, договір відповідального зберігання від 27.06.2012р. № 1707, згідно з яким ТОВ «АЗНТО» (Зберігач) здійснює зберігання продукції - роликів А-6916 в охоронюваному приміщенні на складі за адресою: вул. Героїв Сталінграду, 3, строк зберігання складає не більше ста календарних днів. Вартість послуг по зберіганню складає 1 000,00 грн. (арк. справи 50 - 51). Продукцію було передано на зберігання відповідно до акту приймання-передачі на відповідальне зберігання, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-021 (арк. справи 52, 54).

Виконання послуг по відповідальному зберіганню також підтверджується податковою накладною від 18.09.2012р. № 35, рахунком-фактурою від 12.09.2012р. № СФ-037, актами повернення з відповідального зберігання від 10.09.2012р. № 10/09 та від 31.08.2012р. № 31/08 (арк. справи 53, 55, 57, 61).

Транспортування продукції здійснено на підставі товарно-транспортних накладних від 31.08.2012р. та від 10.069.2012р. Перевезення здійснено автомобілями FAW НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3.) автопідприємства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Митцубиси НОМЕР_2 (водій ОСОБА_6) автопідприємства фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, про що складено акти приймання виконаних робіт з перевезення від 02.09.2012р. - по автотранспортному підприємству ФОП ОСОБА_3 та від 10.09.2012р. по автотранспортному підприємству ОСОБА_5 (арк. справи 56, 58 - 60).

З метою подальшого зберігання перед реалізацією продукції - ролика А-6916 позивачем (Орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень від 01.09.2012р. № 101а з Командитним товариством «ОЛМИС-Сталькон» (Орендодавець), за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення №№ 125-131 загальною площею 846,6 кв. м, розташовані на першому поверсі приміщення № 57, яке відноситься до об'єкту під літерами Т-1, Т1-1 згідно технічному паспорту БТІ м. Маріуполя на громадське нежитлове приміщення за адресою: пр. 1-го Мая, 100, м. Маріуполь, яке передано у користування згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.09.2012р. (арк. справи 62 - 66).

Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено факт дійсності постачання продукції - ролика Кр.А-6916 від ТОВ «АЗНТО».

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

Частиною 4 ст. 55 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Під час розгляду справи судом досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.01.2013р. (арк. справи 98), з якого вбачається, що станом на день здійснення господарських операцій ТОВ «Азовський завод насосно-теплового обладнання» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та на день розгляду справи є зареєстрованим.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача - ТОВ «Азовський завод насосно-теплового обладнання» на час здійснення господарських операцій був діючим, і як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Правила ведення податкового обліку, встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі ст. 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд бере до уваги, що наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Договірні правовідносини між позивачем та ТОВ «Азовський завод насосно-теплового обладнання» підтверджені первинним бухгалтерськими документами та іншими документами (податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактурою, платіжними дорученнями).

Крім того, позивачем доведено факт використання отриманої продукції у власній господарській діяльності шляхом її подальшої реалізації, про що свідчить контракт від 17.12.2012р. № 3660, укладений позивачем (Продавець), з Public Joint Stock Company «ArcelorMittal Kryvyi Rih» (Покупець), за яким Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця продукцію відповідно до специфікацій до контракту, а Покупець - прийняти та оплатити її на умовах даного контракту (арк. справи 85 - 97).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість з метою мінімізації податкових зобов'язань, не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, за таких обставин, висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, частини 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість, є безпідставним.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства з податку на додану вартість на суму 70 000,00 грн., застосування до нього штрафних санкцій в сумі 17 500,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням з ПДВ від 04.12.2012р. № НОМЕР_1, є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкові повідомлення - рішення було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект Азов» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 04.12.2012 року № 0000082202 про донарахування податку на додану вартість в сумі 70 000,00 грн., та штрафних санкцій в сумі 17 500,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 04.12.2012 року № 0000082202 про донарахування податку на додану вартість в сумі 70 000,00 грн., та штрафних санкцій в сумі 17 500,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект Азов» витрати по сплаті судового збору у сумі 875 (вісімсот сімдесят п»ять) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 лютого 2013 року. Постанова у повному обсязі буде складена 08 лютого 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.