Постанова

від 21.02.2013 по справі 5015/3834/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.13 Справа № 5015/3834/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу ДТГО «Львівська залізниця» № М-70 від 15.01.2013 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2012 року

у справі № 5015/3834/12

за позовом: МПП «Ірена», м. Львів

до відповідача: ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів

про: стягнення 638941,43 грн.

та

за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ТзОВ «РТ-Капітал», м. Буськ Львівської області

до ДТГО «Львівська залізниця», м. Львів

про стягнення з ДТГО «Львівська залізниця» 602 401,25 грн. за недостачу бензину автомобільного, екологічно покращеного АИ-92-10, в кількості 44 828 кг, що виникла при перевезенні залізничним транспортом, відповідно до залізничної накладної № 33236993 від 30.04.2012 року

за участю представників:

від позивача : не з'явилися

від відповідача: Гачак І.О. - представник

від третьої особи: Гойдик В.М. - представник

Права та обов'язки сторін, третьої особи, передбачені ст.ст. 20, 22, 26 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.12.2012 року у справі № 5015/3834/12 (суддя - Станько Л.), позовну заяву МПП «Ірена» до ДТГО «Львівська залізниця» про стягнення 638 941,43 грн. - залишено без розгляду. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТзОВ «РТ-Капітал» задоволено повністю: стягнуто з ДТГО «Львівська залізниця» 602 401,25 грн. за недостачу бензину автомобільного, екологічно покращеного АИ-92-10, в кількості 44 828 кг, що виникла при перевезенні залізничним транспортом, відповідно до залізничної накладної № 33236993 від 30.04.2012 року.

Приймаючи рішення у даній справі щодо позовних вимог третьої особи, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до положень ст.ст. 130, 133 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається. А тому, відповідно до ст.ст. 113 - 115 Статуту залізниць України, позовні вимоги третьої особи про стягнення 602 401,25 грн. за недостачу бензину автомобільного, підлягають до задоволення в цілому.

Залишаючи без розгляду позов МПП «Ірена» згідно вимог п. 5 ст. 81 ГПК України, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем при розгляді доповнення до позовних вимог і позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, явки представника не забезпечено, участі в обговоренні і підтриманні доповнення до позовної заяви, а також в обговоренні, підтриманні (спростуванні) позовних вимог третьої особи не прийнято, а натомість подано заяву про залишення доповнення до позовних вимог без розгляду, що свідчить про ухиляння від участі у розгляді поданого ним позову.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ДТГО «Львівська залізниця» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТзОВ «РТ-Капітал» та МПП «Ірена» відмовити повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що залишаючи позовні вимоги без розгляду, місцевий господарський суд не дослідив обставин та не вказав за яких саме підстав він вважає неможливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами і доказами.

Також, місцевий господарський суд не взяв до уваги вимоги ст. 26 ГПК України та те, що третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе на лише відповідачу, а й позивачу, оскільки позивач, відповідно до ст. 321 ЦК України, як власник бензину, право володіння якого було порушено, звернувся до суду за захистом порушеного права і предметом цього позову є стягнення заборгованості в сумі 638 941,43 грн.. Позивач додатково обґрунтовував свої позовні вимоги ст. 193 ГК України, ст.ст. 530, 625 ЦК України. Однак, як вбачається з змісту позовної заяви третьої особи, позовні вимоги заявлені на підставі ст.ст. 113, 114, 129, 130 Статуту залізниць України, які не були покладені в основу позову МПП «Ірена» .

Крім цього, апелянт вважає, що судом першої інстанції зроблено хибний висновок про те, що нестача вантажу сталась з вини залізниці, оскільки актом від 05.05.2012 року та Технічним висновком про причини сходу 10 вагонів в поїзді № 2407 на 1462 км 9 колії непарного шляху перегону Борщовичі-Підбірці Львівської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці Укрзалізниці, допущеного 03.05.2012 року, встановлено, що схід вагонів стався внаслідок дефектів лиття, у зв'язку з чим, виявити її під час огляду на пункті комерційного огляду вагонів являлось неможливим.

Не погоджується апелянт з висновком місцевого господарського суду щодо застосування ч. 5 ст. 267 ЦК України та поновлення третій особі строку на пред'явлення позову до залізниці, оскільки вважає, що статтями 263, 264 ЦК України визначений вичерпний перелік обставин, дія яких є підставою для зупинення чи переривання перебігу позовної давності. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Разом з тим, третьою особою не враховано, що до особливостей регулювання майнових відносин з перевезення вантажів залізничним транспортом відноситься і законодавча заборона передачі іншим організаціям права на пред'явлення претензій та позовів до залізниці, за винятком випадків, встановлених ст. 133 Статуту залізниці. Третьою особою не надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б дотримання нею вимог ст. 133 Статуту щодо передання іншим організаціям права на пред'явлення претензій та позовів до залізниці.

Також, апелянт наводить інші підстави як свідчать про хибність висновків місцевого господарського суду та є підставою для скасування рішення суду.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги від 20.02.2013 року № М-349 апелянт зазначає, що факт встановлення судом відсутності представника позивача - Гойдика В.М. в судовому засіданні 03.12.2012 року та відкликання його довіреності позивачем є безпідставними, оскільки в протоколі судового засідання від 26.11.2012 року та 03.12.2012 року, як і самому судовому рішенні відсутні дані про відкликання довіреності, виданої на ім'я Гойдика В.М., а заява МПП «Ірена» не може бути належним доказом таких дій, оскільки на ній відсутні реєстраційні відомості господарського суду, передбачені ст. 2 1 ГПК України та п.п. 2.1, 2.3 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Також, апелянт зазначає, що не відповідає та суперечить вимогам ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України та ст. 54, 57 ГПК України твердження третьої особи, щодо приналежності комерційного акту серії АА № 061953/6 від 04.05.2012 та залізничної накладної від 30.04.2012 № 33236993 до документів, які підтверджують вартість вантажу, який перевозився в вагоні № 74703356, оскільки відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу. Статтею 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягується чи оспорюються. Однак, ні місцевим судом, ні третьою особою, в супереч вимогам ст. 43 ГПК України, не дана правова оцінка цим обставинам справи.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу від 06.02.2013 року та представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства України, юридичні особи є вільними у виборі представника, повноваження якого підтверджуються відповідною довіреністю. Зважаючи на вищевикладене, Гойдик В. М. відповідно до виданої йому довіреності ТзОВ «РТ-Капітал», оригінал якої міститься в матеріалах справи представляє інтереси третьої особи, що заявляє самостійні вимоги у даній справі.

Також, третя особа зазначає, що посилання відповідача на ст. 111 Статуту залізниць України є безпідставним та таким, що не підлягає до врахування апеляційним судом, оскільки відповідач звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення. В даній ситуації слід зазначити про те, що об'єктом перевезення у даній справі була рідина (бензин), що перевозилась у вагоно-цистерні без будь-якої тари чи то упаковки і така вагоно-цистерна завантажувалась вантажовідправником шляхом прямого заливання рідини (бензину) у цистерну. Крім того, схід вагоно-цистерни та в подальшому виливання бензину та як наслідок нестача вантажу при його прийманні в пункті призначення, як вбачається з матеріалів справи, сталося не в наслідок недоліків тари чи то упаковки вантажу, що неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення.

Твердження відповідача про відсутність підстав у суду першої інстанції для поновлення строку позовної давності, не відповідають обставинам даної справи, вважає третя особа, оскільки обставини наведені ТзОВ «РТ-Капітал» у заяві про поновлення стоку викладені чітко та виходячи із змісту та опису наведених у такій заяві обставин є достовірно зрозумілим про те, що строк позовної давності пропущений з поважних причин, що перебували поза волею та впливом третьої особи у даній справі.

Крім цього, ТзОВ «РТ-Капітал» зазначає про те, що ДТГО «Львівська залізниця» 25 січня 2012 року відповідно до платіжних доручень № 150 та № 153 в порядку добровільного виконання рішення господарського суду Львівської області суду від 03.12.2012 року, сплатила на користь ТзОВ «РТ-Капітал» 614 449,29 грн. в рахунок погашення заборгованості за нестачу вантажу, що виникла при перевезені залізничним транспортом.

Позивач в судове засідання явку вповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи) . Також, обов'язкова участь представника позивача судом не визнавалась, додаткових доказів від позивача, апеляційний суд не витребовував, а тому колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів є достатньо, щоб розглянути справу без участі останнього.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника відповідача та третьої особи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ДТГО «Львівська залізниця» слід задоволити частково, виходячи з наступного:

Як зазначив позивач у позовній заяві, 16.06.2011 року між ТзОВ «Компанія-Інтергал» та МПП «Ірена» укладено договір поставки нафтопродуктів №16/06/1-11, згідно з умовами якого ТзОВ «Компанія-Інтергал» зобов'язувалось передавати належний йому товар у власність позивача, а останній зобов'язувався приймати цей товар та оплачувати його вартість на умовах договору.

28 та 30 квітня 2012 року між ТзОВ «Компанія-Інтергал» та МПП «Ірена» було укладено додаткові угоди № 15 та №15/1 відповідно, про внесення змін до договору поставки нафтопродуктів № 16/06/1-11 від 16.06.2011 року. За умовами додаткової угоди № 15, ТзОВ «Компанія-Інтергал» зобов'язувалась передати МПП «Ірена» нафтопродукти за наступними реквізитами: станція призначення Підзамче Львівської залізниці, код станції 370203, для МПП «Ірена», одержувач ТзОВ «РТ-Капітал», код вантажоотримувача 2466, адреса вантажоотримувача: м. Львів, вул. Зубрицького, 7. МПП «Ірена» зобов'язувалось оплатити вартість товару до 15 травня 2012 року включно.

Згідно з умовами додаткової угоди № 15/1, ТзОВ «Компанія-Інтергал» зобов'язалось передати у власність МПП «Ірена» бензин автомобільний екологічно покращений АИ-92-10 в кількості 50,850 т загальною вартість 699 187,50 грн. Як зазначалось у даній додатковій угоді бензин автомобільний перевозився залізничним транспортом у цистерні № 74703356 до станції Підзамче Львівської залізниці.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2012 року згідно із залізничною накладною № 33236993 (том І, а.с. 52) відправником - ТзОВ «Компанія-Інтергал» на адресу одержувача ТзОВ «РТ-Капітал» було передано ДТГО «Львівська залізниця» для перевезення бензин автомобільний екологічно покращений АИ-92-10 у кількості 50,850 т загальною вартістю 699 187,50 грн.. У графі 7 «Заяви відправника» залізничної накладної, відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року вказано - «для МПП «Ірена».

04 травня 2012 року на 1 463 км ПК4 непарної колії перегону Борщовичі-Підбірці мав місце схід цистерни № 74703356 у складі поїзда №2001, витікання вантажу та загоряння. Цистерна №74703356 прибула 04 травня 2012 року на станцію призначення Підзамче Львівської залізниці з вм'ятинами котла у середній боковій частині, зі слідами обгорілості на котлі. За результатами комісійного заміру вантажу у цистерні №74703356, що прибула по накладній №33236993 від 30.04.2012 року було встановлено висоту наливу вантажу 55 см, густину 0,744, температуру +27 0С, на дні цистерни виявлено воду висотою 7 см, що згідно з калібровочною таблицею залізничних цистерн складає 8 095 дм 3 і складає масу 6 022 кг. Дані обставини підтверджуються актом службового розслідування від 05.05.2012 року (том І, а.с. 47) та технічним висновком про причини сходу 10 вагонів в поїзді № 2407 на 1462 км 9 колії непарного шляху перегону Борщовичі-Підбірці Львівської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці Укрзалізниці, допущеного 03.05.2012 року (том І, а.с. 50).

Таким чином, різниця ваги вантажу переданого для перевезення ДТГО «Львівська залізниця» відповідно до накладної № 33236993 від 30.04.2012 року та вагою вантажу доставленого на станцію призначення для вантажоодержувача становить 44 828,00 кг, про що станцією Підзамче Львівської залізниці складено комерційний акт серії АА №061953/6 від 04.05.2012 року (том І, а.с. 53) .

04.05.2012 року між представниками ТзОВ «РТ-Капітал», ДТГО «Львівська залізниця» та МПП «Ірена» було підписано приймальний акт № 04/05-1 про приймання на відповідальне зберігання 6 022,00 кг бензину марки А-92, що прибув у цистерні №74703356, згідно з залізничною накладною №33236993 від 30.04.2012 року (том І, а.с. 7).

У зв'язку із нестачею прийнятного товару після перевезення, МПП «Ірена» 07.06.2012 року заявило до ДТГО «Львівська залізниця» претензію № 40 (том І, а.с. 11) з вимогою компенсувати вартість нестачі вантажу, а саме бензину автомобільного екологічно покращеного АИ-92-10 в кількості 44 828,00 кг, що виникла при перевезенні відповідно до залізничної накладної №33236993 від 30.04.2012 року в розмірі 602 401,25 грн. До даної претензії позивач долучив розрахунок вартості нестачі бензину, оригінал залізничної накладної № 33236993 від 30.04.2012 року (том І, а.с. 52) , оригінал комерційного акту серії АА №061953/6 від 04.05.2012 року (том І, а.с. 53) , копію договору поставки нафтопродуктів №16/06/1-11 від 16.06.2011 року, копія додаткової угоди №15 від 28.04.2012 року, копія додаткової угоди №15/1 від 30.04.2012 року, копія договору зберігання №2 від 04.01.2011 року, копія приймального акту №04/05-Ф від 04.05.2012 року, копії платіжних доручень №581 від 04.05.2012 року, №680 від 14.05.2012 року, №682 від 15.05.2012 року. Дану претензію з усіма додатками відповідач отримав 07.06 2012 року, про що свідчить відповідна відмітка начальника актово-претензійного відділу відповідача на претензії.

За результатом розгляду претензії позивача, відповідач надав відповідь у формі повідомлення № 4 від 06.07.2012 року (том І, а.с. 14) про те, що ДТГО «Львівська залізниця» визнала претензійні вимоги МПП «Ірена» на суму 602 401,25 грн. за недостачу маси вантажу, а саме бензину моторного (автомобільного) неетилованого по відправці № 33236993 Коростень-Підззмче.

Проте, відповідач кошти в якості компенсації вартості нестачі маси вантажу, що виникла при перевезенні залізничним транспортом за залізничною накладною №33236993 від 30.04.2012 року, позивачу не перерахував, в зв'язку з чим позивач звернувся із відповідним позов до відповідача про стягнення 602 401,25 грн. та відповідних штрафних санкцій за невиконання господарських зобов'язань, передбачених чинним законодавством України.

Окрім наведеного, як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2012 року до господарського суду першої інстанції було подано позовну заяву ТзОВ «РТ-Капітал» з вимогою про стягнення з ДТГО «Львівська залізниця» на користь першого 602 401,25 грн. вартості нестачі вантажу, а саме бензину автомобільного, екологічно покращеного АИ-92-10 в кількості 44 828,00 кг, що виникла при перевезенні відповідно до залізничної накладної №33236993 від 30.04.2012 року (том І, а.с. 106) . Господарський суд Львівської області ухвалою від 26.11.2012 року залучив ТзОВ «РТ-Капітал» до розгляду даної справи в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та відповідну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду у даній справі (том І, а.с. 104) .

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, спірні правовідносини, що виникли між ТзОВ «Компанія-Інтеграл» (вантажовідправник), ДТГО «Львівська залізниця» (перевізник) та ТзОВ «РТ-Капітал» (вантажоодержувач), на підставі залізничної накладної № 33236993 (том І, а.с. 52), по своїй цивільно-правовій суті є правовідносинами в сфері залізничних перевезень.

Відповідно до ч. 2 статті 908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення містять ч. 5 ст. 306 та ч. 5 ст. 307 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 306 ГК України суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Частина 3 ст. 909 ЦК України, передбачає, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457.

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 затверджено Правила оформлення перевізних документів.

Як передбачено п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із залізничною накладною № 33236993 (том І, а.с. 52), 30.04.2012 року відправником - ТзОВ «Компанія-Інтергал» на адресу одержувача ТзОВ «РТ-Капітал» було передано ДТГО «Львівська залізниця» для перевезення бензин автомобільний екологічно покращений АИ-92-10 у кількості 50,850 т загальною вартістю 699 187,50 грн.. У графі 7 «Заяви відправника» залізничної накладної, відповідно до Правил оформлення перевізних документів, вказано - «для МПП «Ірена». Отже, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок, що згідно наведеної залізничної накладної одержувачем вантажу є ТзОВ «РТ-Капітал», а не власник - МПП «Ірена».

Згідно з ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

З матеріалів справи та змісту комерційного акту серії АА №061953/6 від 04 травня 2012 року, вбачається наявність пошкоджень цистерни, що дозволяли доступ до вантажу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України, відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

У відповідності до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Відповідно до п. 4 вказаних правил, комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. Однак, у разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

При цьому, пунктом 31 Правил видачі вантажів, передбачено, що про видачу вантажу станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відмітку такого змісту: у разі виявлення недостачі чи надлишку маси, які не перевищують норми, - зазначається фактично виявлена маса вантажу в кг; у разі оформлення наслідків перевірки вантажу комерційним актом - зазначається про що складено акт, номер та дата його складання; при видачі вантажу без перевірки: для вантажів, які прибули в критому вагоні (контейнері) за пломбами (ЗПП) відправника (порту, експедитора), - зазначається про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно із статтею 52 Статуту залізниць.

У розділі 49 залізничної накладної № 33236993 (том І, а.с. 52) станцією Підзамче Львівської залізниці здійснено відмітку, що вантаж видано із недостачею 44 828,00 кг вантажоодержувачу по комерційному акту серії АА №061953/6 від 04 травня 2012 року.

Згідно з ст.ст. 110, 111 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення; недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача; недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси; зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами; втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач. Крім того, ст. 133 цього Статуту передбачає, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Пунктом 2.2 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 року № 04-5/601 (із наступними змінами і доповненнями), передбачено, що у залежності від підстав пред'явлення претензій стаття 130 Статуту регулює питання про те, кому (вантажовідправнику чи вантажоодержувачу) належить право звернення до залізниці з претензією, а отже, і з позовом. Власник вантажу, якщо він не є відправником або одержувачем вантажу, не має права від свого імені заявляти претензію або позов до залізниці з приводу втрати, нестачі або псування вантажу під час перевезення.

З матеріалів справи вбачається, що МПП «Ірена» 07.06.2012 року заявило до ДТГО «Львівська залізниця» претензію № 40 (том І, а.с. 53) з вимогою компенсувати вартість нестачі вантажу, що виникла при перевезенні відповідно до залізничної накладної №33236993 від 30.04.2012 року в розмірі 602 401,25 грн.. Повідомленням № 4 від 06.07.2012 року (том І, а.с. 53) ДТГО «Львівська залізниця» визнала претензійні вимоги МПП «Ірена», однак, кошти за нестачу вантажу останньому не перерахувала. А тому, позивачем - МПП «Ірена» було подано позов про стягнення 602 401,25 грн. вартості нестачі вантажу.

Однак, місцевий господарський суд приймаючи рішення, залишив позов МПП «Ірена» без розгляду, оскільки позивачем при розгляді доповнення до позовних вимог і позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору явки представника не забезпечено, участі в обговоренні і підтриманні доповнення до позовної заяви, а також в обговоренні, підтриманні (спростуванні) позовних вимог третьої особи не прийнято, а натомість подано заяву про залишення доповнення до позовних вимог без розгляду, що свідчить позивач ухиляється від участі у розгляді поданого ним позову.

Прете, колегія суддів з даним висновком місцевого господарського суду погодитись не може, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2012 року позивачем подано заяву, якою останній просив, стягнути з відповідача на його користь 602 401,25 грн. за недостачу маси вантажу, 30 450,15 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 6 090,03 грн. - три відсотки річних.

03.12.2012 року представником позивача подано заяву, якою МПП «Ірена» просить заяву про збільшення позовних вимог від 13.11.2012 року залишити без розгляду, а позовні вимоги у даній справі підтримує у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями), при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК України) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу судового засідання від 26.11.2012 року (том І, а.с. 127), представник позивача Дмух М.В. був присутній в судовому засіданні та нарочно отримав копію ухвали про відкладення розгляду справи, про що свідчить відмітка представника позивача на її звороті. Ухвалою від 26.11.2012 року про відкладення розгляду справи на 03.12.2012 року, місцевий господарський суд від позивача додаткові докази не витребовував, обов'язкову участь представника останнього в судове засідання не визнавав.

Місцевий господарський суд залишаючи позов МПП «Ірена» без розгляду, не обґрунтував у рішенні суду, чому нез'явлення представника позивача перешкоджає розгляду його позовної заяви. А тому, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про залишення позову МПП «Ірена» без розгляду у зв'язку з неявкою представника останнього в судове засідання.

Таким чином, з огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач (вантажоодержувач - ТзОВ «РТ-Капітал»), колегія суддів приходить до висновку, що в позові МПП «Ірена» до ДТГО «Львівська залізниця» слід - відмовити.

Щодо позовних вимоги третьої особи - ТзОВ «РТ-Капітал», то як зазначає остання, 06.07.2012 року ДТГО «Львівська залізниця» повідомленням №4 визнала претензійні вимоги МПП «Ірена» на суму 602 401,25 грн. за недостачу маси вантажу. Проте, кошти на розрахунковий рахунок МПП «Ірена» не надійшли. При цьому ДТГО «Львівська залізниця» при розгляді претензії МПП «Ірена» витребувала в останньої оригінал комерційного акту та залізничної вантажної накладної у даній справі і таким чином залишила ТзОВ «РТ-Капітал» та МПП «Ірена» без жодних оригіналів правовстановлюючих документів на вантаж у якому виявлена недостача при перевезенні залізничним транспортом.

Саме тому, 14.09.2012 року МПП «Ірена» звернулася до господарського суду відповідним позовом про стягнення вищеописаної заборгованості із ДТГО «Львівська залізниця».

Однак, оскільки відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач та передача такого права іншим організаціям не допускається (ст. 133 Статуту), ТзОВ «РТ-Капітал» звернулось з відповідним позовом до ДТГО «Львівська залізниця», однак, з пропуском шестимісячного терміну, встановлено ст. 136 Статуту.

Відповідно до п. 2.12 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002 року № 04-5/601 (із наступними змінами і доповненнями), з урахуванням частини другої статті 9 ЦК України, статті 315 ГК України та статті 136 Статуту, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється відповідно до статті 134 Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акта, акта загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо). Цей строк не є присічним, і тому в разі, коли його пропущено з поважних причин, суд має право поновити згаданий строк на підставі статті 267 ЦК України.

З огляду на це, апеляційна інстанція вважає, вірним висновок місцевого господарського суду щодо визнання поважними причин пропущення строку позовної давності та відповідно поновлення такого до ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Згідно п. п. 113, 114, 115 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Таким чином, оскільки обставини щодо недостачі маси вантажу підтверджується комерційним актом серії АА №061953/6 від 04 травня 2012 року та матеріалами справи, неспростовані належними та допустимими доказами відповідачем, колегія суддів погоджується з господарським судом першої інстанції щодо обґрунтованості та підставності задоволення позовних вимог третьої особи - ТзОВ «РТ-Капітал».

Крім того, платіжними дорученнями № 150 від 25.01.2012 року та № 153 від 25.01.2012 року, підтверджується, що ДТГО «Львівська залізниця», на виконання наказу господарського суду у даній справі сплатила 614 449,29 грн. на користь третьої особи. Тим самим, визнала свою вину у недостачі вантажу.

Щодо покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом не взято до уваги той факт, що представник Гойдик В.М. не може одночасно представляти інтереси позивача та третьої особи, не заслуговує на увагу судової колегії, оскільки, в матеріалах справи наявна довіреність від 23.10.2012 року № 54 на представника Дмух М.В., видана МПП «Ірена», та як вбачається з протоколу судового засідання від 26.11.2012 року інтереси позивача представляв представник Дмух М.В.

Також, не заслуговує на увагу апеляційної інстанції твердження відповідача про те, що позовна заява ТзОВ «РТ-Капітал» не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної суми, оскільки як зазначає третя особа, розрахунок стягуваної суми здійснено з комерційного акту та залізничної накладної, з яких і випливає вартість нестачі вантажу, що виникла при перевезенні залізничним транспортом, яка вказана у позовній заяві.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ДТГО «Львівська залізниця» задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2012 року у даній справі в частині залишення позову МПП «Ірена» без розгляду - скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення. В задоволенні позовних вимог МПП «Ірена» - відмовити.

4. В решті рішення господарського суду - залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Якімець Г.Г.