Рішення

від 21.02.2013 по справі 64/167-8/460-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 64/167-8/460-2012 21.02.13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк" в особі філії "Київське міське відділення ПАТ "Промінвестбанк"

до 1) Мале приватне виробничо-комерцйне підприємство фірма "Ріпекс"

2) Приватне підприємство "Техно-трейд Інтернешнл"

3) Приватне підприємство "Українська перо-пухова корпорація"

про стягнення заборгованості за кредитним договором

За зустрічним

позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний"

Треті особи, які

не заявляють

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні позивача

за зустрічним

позовом Приватне підприємство "Техно-трейд Інтернешнл"

Приватне підприємство "Українська перо-пухова корпорація"

про визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 недійсним

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Рожок В.В. (дов. № 09-32/1072 від 15.08.12)

від відповідача 1 (позивача за зустрічним позовом): не з'явився,

від відповідача 2 (третя особа за зустрічним позовом): не з'явився,

від відповідача 3 (третя особа за зустрічним позовом): не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва в особі філії "Київське міське відділення ПАТ Промінвестбанк" із позовною заявою до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Ріпекс", Приватного підприємства "Техно-трейд Інтернешнл", Приватного підприємства "Українська перо-пухова корпорація" про стягнення заборгованості за кредитним договором розміром 3982298,49 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 3474905,35 грн.; прострочена заборгованість за процентами 389931,80 грн.; заборгованість за комісійною винагородою 1000,00 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 106484,68 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів 9976,66 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням Малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою "Ріпекс" умов кредитного договору від 04.12.2007 року № 177 в частині сплати кредиту, процентів за користування кредитом та комісійної винагороди, внаслідок чого станом на 13.07.2011 року у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 3474905,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 за зазначеним вище позовом порушено провадження у справі № 64/167.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 у справі № 64/167 апеляційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Ріпекс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2012 у справі № 64/167 касаційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Ріпекс" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2012 у справі № 64/167 скасовано, справу № 64/167 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

За розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 № 04- 1/1021 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 64/167, в результаті якого справа № 64/167 передана для розгляду судді Господарського суду міста Києва Поляковій К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.12 прийнято справу № 64/167 до провадження з присвоєнням номеру справі № 64/470-8/460-2012, розгляд справи призначений на 02.11.12 року.

Ухвалою суду від 02.11.2012 у зв'язку із нез'явленням у судове засідання представників відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3, невиконанням вимог ухвал суду, з метою повідомлення сторін за належною адресою, відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 22.11.2012 року.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 07.11.2012 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої загальна сума заборгованості складає 3838282,22 грн. в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 3474905,35 грн.; прострочена заборгованість за процентами 245915,53 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 106484,68 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів 9976,66 грн.; заборгованість зі сплати комісійної винагороди 1000,00 грн.

08.11.2012 відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано від представника відповідача 1 зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у Кредитному договорі про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 відсутні пункти щодо відповідальності Банку, як того вимагають норми статті 345 Господарського кодексу України та норми статті 1054 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 09.11.2012 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду.

21.11.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем за первісною позовною заявою подані додаткові пояснення стосовно висновків наведених у Постанові Вищого господарського суду України від 09.10.2012 року.

Під час судового засідання 22.11.2012 судом прийнята заява позивача за первісною позовною заявою, щодо зменшення позовних вимог та роз"яснено сторонам, що подальший розгляд справи буде здійснюватися в межах заявлених позовних вимог, за результатами судового розгляду, судом оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.12.2012 року.

13.12.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідачем 1 за первісною позовною заявою подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2012 розгляд справи відкладений на 26.12.2012 року.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови господарського суду міста Києва від 26.12.2012 справу № 64/167-8/460-2012 передано на розгляд судді Шкурдовій Л.М.. у зв"язку із перебуванням судду Полякової К.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 справу № 64/167-8/460-2012 прийнято до провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на 31.01.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду від 14.01.2013 справу № 64/167-8/460-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 14.01.2013 справу № 64/167-8/460-2012 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено розгляд справи на 31.01.2013 року

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (судцями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судці в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (судців) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. З ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

У зв"язку із неявкою відповідачів за первісною позовною заявою до судового засідання, суд відповідною ухвалою відклав розгляд справи на 21.02.2013 року.

До судового засідання 21.02.2013 з"явився представник позивача, який просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, враховуючи клопотання про уточнення позовних вимог, подане через відділ діловодства та документообігу Госродарського суду міста Києва 26.12.2012 року. У зазначеному доповненні до позовної заяви та уточненні позовних вимог позивач зменшує позовні вимоги до 3844321,55 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 3474905,35 грн.; прострочена заборгованість за процентами 245915,53 грн. за період з 01.04.2011 по 28.07.2011; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 110019,89 грн. за період з 05.05.2010 по 04.11.2010; пеня за несвоєчасну сплату процентів 13480,78 грн. за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2007 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційним банк", в особі Філії "Шевченківське відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Київ"(далі Банк) та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою "Ріпекс"(далі Позичальник) укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 177 (т. 1 а. с. 12-15).

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, що не може перевищувати 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) гривень (ліміт кредитної лінії) на умовах, передбачених цим Договором. Додатково у вказанаому пункті Кредитного договору строни узгодили графік, за яким зменшується ліміт кредитної лінії.

Договором про внесення змін № 2/181 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007, змінено пункт 2.1. Кредитного договору, а саме змінено графік зменшення ліміту кредитної лінії (т. 1 а. с. 17).

Пунктом 2.2 Кредитного договору визначено, що датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів є 23.11.2010 року. У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 3.4. цього Договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шестдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору, кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати протягом дії цього Договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20636350330094/980, відкритого Банком в філії "Шевченківське відділення Промінвестбанку в м. Київ".

Зі змісту пункта 3.2. Кредитного договору вбачається, що відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 15 (п"ятнадцять) відсотків річних.

Договором про внесення змін № 1/73 від 25.04.2008 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 внесені зміни до п. 3.2. Кредитного договору та викладено у наступній редакції:

"Відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 17 (сімнадцять) відсотків річних." (т. 1 а. с. 16).

21.07.2009 пункт 3.2. Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 змінено Договором про внесення змін № 3/45 та викладено у наступній редакції:

"Відсотки за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 22 (двадцять два) відсотки річних з 01 серпня 2009." (т. 1 а. с. 18)

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору, нарахування Банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році.

Пунктом 3.4. Кредитного договору визначено, що відсотки за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з першого по останній календарний день звітного місяця, а також в день кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 2.2. цього Договору.

Зі змісту п. 3.6. Кредитного договору вбачається наступне: «У випадку порушення Позичальником встановленого п. 2. 2. Цього Договору строку погашення одержаного кредиту Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 22 (двадцять два) відсотки річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.п. 3.3.,3.4. цього Договору».

Відповідно до п. 3.7. Кредитного договору, у випадку якщо банком застосована до Позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується Позичальником у порядку, передбаченому п. 3.4. цього Договору для нарахування та сплати відсотків, на рахунок номер якого повідомляється Банком Позичальнику негайно після його відкриття.

Згідно п. 3.9. Кредитного договору, за наявності заборгованості по кредиту та/або відсотках за користування ним (у тому числі і відсотках за неправомірне користування кредитом), сторони встановлюють наступну черговість погашення Позичальником заборгованості:

в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк відсотки;

в другу чергу сплаті підлягають нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплинув;

в третю чергу сплаті підлягає прострочена заборгованість за кредитом;

в четверту чергу сплаті підлягає неустойка, передбачена цим договором.

Заборгованість за кредитом, строк сплати якої ще не настав, погашається Позичальником у строк, передбачений п. 2.2. цього Договору.

Погашення Позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

Сторони встановлюють, що Банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені Позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості.

Відповідно до пункту 4.2.2. Позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, комісійні винагороди та відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим Договором, а також суми передбаченої цим Договором неустойки.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Так, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Промінвестбанк», позичальником та Приватним підприємством «Техно-трейд Інтернешнл» укладено Договір поруки № 305 від 04.12.2007 року (т. 1 а. с. 21-22).

Пунктом 1.3. Договору поруки № 305 визначено Поручителя - Приватне підприємство «Техно-Ттрейд Інтернешнл», як особу, яка зобов'язується перед Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком філії Шевченківське відділення відділення Промінвестбанку в місті Києві» (Кредитором) відповідати за погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором на засадах солідарного боржника.

04.12.2007 року у забезпечення виконання за Кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Промінвестбанк», позичальником та Приватним підприємством «Українська перо-пухова корпорація» укладено Договір поруки № 304 (т. 1 а. с. 19-20).

Пунктом 1.3. Договору поруки № 304 визначено Поручителя - Приватне підприємство «Українська перо-пухова корпорація», як особу, яка зобов'язується перед Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком філії Шевченківське відділення відділення Промінвестбанку в місті Києві» (Кредитором) відповідати за погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором на засадах солідарного боржника.

Вказані вище договори поруки укладені сторонами на ідентичних умовах.

Так, пунктом 2.1. Договорів поруки визначено, що Поручитель відповідно до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором по сплаті Кредитору: 1) заборгованості по наданому кредиту в розмірі 5000000,00 (п'ять мільйонів гривень 00 копійок); 2) відсотків, нарахованих за користування кредитом ( у тому числі у разі прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредиту, відсотків за неправомірне користування кредитом); 3) неустойки (штрафу, пені); 4) збитків завданих Кредиторові зобов'язується виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і не сплачених Позичальником сум Кредиторові.

У випадку невиконання або прострочення виконання Позичальником зобов'язань, що випливають із Кредитного договору, Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і Позичальник (п. 2.2. Договорів поруки).

Пунктом 3.1. вказаних Договорів поруки визначено, що у випадку невиконання у строки, визначені Кредитним договором, Кредитор зобов'язаний звернутись з письмовою вимогою на адресу Поручителя.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором № 177 від 04.12.2007 у повному обсязі, а саме надав Позичальнику кредит на потреби визначені Кредитним договором, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по позичковому рахунку Позичальника, які містяться у матеріалах справи (т. 1 а. с. 56-65, т. 2 а. с. 105-122).

Позичальник у порушення вимог п. п. 2.1., 2.2. та 4.2.2. Кредитного договору не повернув кредит та відсотки за ним, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка на день розгляду справи складає 3844321,55 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 3474905,35 грн.; прострочена заборгованість за процентами 245915,53 грн. за період з 01.04.2011 по 28.07.2011; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 110019,89 грн. за період з 05.05.2010 по 04.11.2010; пеня за несвоєчасну сплату процентів 13480,78 грн. за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року.

З огляду на вказані вище обставини, Банк направив Позичальнику та Поручителям претензію вих. №02-20/0312 від 15.04.2011 (т. 1 а. с. 23) з вимогою виконати зобов'язання за кредитом. Вказана вимога отримана сторонами, що підтверджується копіями поштових повідомлень з відміткою про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи (т. 1 а. с. 66).

Оскільки відповіді або грошових коштів на адресу позивача не надходило, останній звернувся до Господарскього суду міста Києва із позовною заявою до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Ріпекс", Приватного підприємства "Техно-трейд Інтернешнл", Приватного підприємства "Українська перо-пухова корпорація" із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором розміром 3844321,55 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 3474905,35 грн.; прострочена заборгованість за процентами 245915,53 грн. за період з 01.04.2011 по 28.07.2011; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 110019,89 грн. за період з 05.05.2010 по 04.11.2010; пеня за несвоєчасну сплату процентів 13480,78 грн. за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісною позовною заявою підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Дослідивши зміст Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірма «Ріпекс» склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи, а саме банківськими виписками про рух коштів на позичковому рахунку відповідача 1, підтверджується факт виконання умов договору позивачем щодо надання кредитних коштів Малому приватному виробничо-комерційному підприємству фірма "Ріпекс". До того ж, факт отримання кредитних коштів сторонами, під час розгляду справи, не заперечувався.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на день вирішення спору факт наявності строкової заборгованості за кредитом у сумі 3474905,35 грн. та прострочена заборгованість за процентами 245915,53 грн. за період з 01.04.2011 по 28.07.2011 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачами не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості та заборгованості за процентами за користування кредитними коштами визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також нарахував пеню за несвоєчасну сплату кредиту 110019,89 грн. за період з 05.05.2010 по 04.11.2010 та за несвоєчасну сплату процентів 13480,78 грн. за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року.

Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, пеня за неналежне виконання умов кредитного договору, а саме за несвоєчасну сплату кредиту розміром 110019,89 грн. та за несвоєчасну сплату процентів розміром 13480,78 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Приписами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення .

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче настане (ч.2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Отже, оскільки строк виконання зобов'язання за Кредитним договором настав 23.11.2010 року, а вимоги до поручителів направлені позивачем 15.04.2010 року, тобто в межах 6 місячного строку, судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому відсутні підстави вважати поруку за Договором поруки № 305 від 04.12.2007 та Договором поруки № 304 від 04.12.2007 припиненою.

Щодо обставин, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 09.10. 2012, які стали підставами направлення даної справи на новий розгляд, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.

Пунктом 5.6. Договору поруки № 304 від 04.12.2007 та Договору поруки № 305 від 04.12.20007 зазначено, що збільшення обсягу відповідальності Поручителя та перевод на іншого боржника боргу за цим Договором відбувається виключно за взаємною згодою сторін цього Договору.

Із наявних у матеріалах справи доказів, суд не вбачає обставин, які свідчать про збільшення обсягу відповідальності Поручителів, що мали місце без згоди останніх.

Так, у пункті 2.1. Договорів поруки № 304 та № 305, міститься чітко визначений перелік несплачених Позичальником сум, які зобов'язується виконати Поручитель.

До того ж, суд зауважує, що при укладанні Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007, сторони дійшли згоди, щодо сплати відсотків за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки 22 (двадцять два) відсотки річних.

Із системного аналізу вищезазначених пунктів договорів, суд дійшов висновку, що збільшення обсягу відповідальності Поручителів, безпосередньо, внаслідок укладання Договору про внесення змін 3/45 від 21.07.2009, не відбулося.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки, поруку за Договорами поруки № 304 від 04.12.2007 із Приватним підприємством «Українська перо-пухова корпорація» та Договору поруки № 305 від 04.12.2007 із Приватним підприємством «Техно-Трейд Інтернешнл не припинено, строк виконання зобов'язання за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007 настав, розмір невиконаного зобов'язання за Кредитним договором, виконання якого забезпечене порукою, підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 3844321,55 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 3474905,35 грн.; прострочена заборгованість за процентами 245915,53 грн. за період з 01.04.2011 по 28.07.2011; пеня за несвоєчасну сплату кредиту 110019,89 грн. за період з 05.05.2010 по 04.11.2010; пеня за несвоєчасну сплату процентів 13480,78 грн. за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року визнається судом такими, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісого позову, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів за первісною позовною заявою.

Під час розгляду зустрічної позовної заяви, надавши оцінку поданим сторонами доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача за зустрічною позовною заявою.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, при визначенні питання недійсності правочину має застосовуватися законодавство, яке діяло на момент його укладання.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

З аналізу положень ст. 1054 ЦК України слідує, що кредитний договір регулює кредитні відносини між різними учасниками цивільного обігу.

Істотними умовами кредитного договору, що визначені законом, є предмет, сума, строк її повернення та розмір процентів, а також усі інші умови щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди (вказана правова позиція підтверджується Верховним Судом України у постанові від 05.02.2008 у справі № 22/268 і Національним банком України у листі від 18.08.2004 № 18-111/3249-8378 "Про деякі питання застосування Цивільного кодексу Україні в банківській діяльності").

Кредитний договір є консенсуальним, він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами за всіма істотними умовами, двостороннім (установлює права та обов"язки як для кредитодавця, так і для позичальника) та відплатним (обов"язкова відплатність фінансових послуг з надання кредиту у вигляді процентів).

Крім того, господарський суд звертає увагу на той факт, що недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору є підставою для визнання договору неукладеним, а не недійсним, як це зазначає позивач у зустрічному позові. Також слід зазначити, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові №7/221-09 від 25.06.2011 року, яка, у відповідності до положень ст. 111-28 є обов"язковою для застосування господарським судом. Між тим, у матеріалах справи наявні банківські виписки про рух грошових коштів на позичковому рахунку, які підтверджують факт виконання обома сторонами оспорюваного кредитного договору.

Доказів того, що при укладенні оспорюваного Кредитного договору позивач вимагав включити до Кредитного договору умови щодо відповідальності банку, позивачем за зустрічною позовною заявою, всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

До того ж, дослідивши зміст Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 177 від 04.12.2007, суд зазначає, що умовами вказаного Договору, а саме пунктом 5.1., передбачено відповідальність банку, як кредитора: «За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього Договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим Договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною. При цьому збитки відшкодовуються винною стороною понад неустойку передбачену Договором.»

Таким чином, вимоги позивача за зустрічною позовною заявою визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню

З огляду на відмову у зустрічному позові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю .

Стягнути солідарно з Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "РІПЕКС" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 6, кв. код ЄДРПОУ 19476353), Приватного підприємства "Техно-трейд Інтернешнл" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 24723393) та Приватного підприємства "Українська перо-пухова корпорація" (04050, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 31904902) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(01001, м. Київ, провулок Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 00039005) прострочену заборгованість за кредитом 3474905 (три мільйони чотириста сімдесят чотири тисячі дев"ятсот п"ять) гривень 35 копійок; прострочену заборгованість за процентами 245915 (двісті сорок п"ять тисяч дев"ятсот п"ятнадцять) гривень 53 копійки; пеню за несвоєчасну сплату кредиту 110019 (сто десять тисяч дев"ятнадцять) гривень 89 копійок; пеню за несвоєчасну сплату процентів 13480 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 78 копійок; держане мито 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок та 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю .

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 21.02.2013 року.

Повний текст рішення виготовлено - 26.02.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова