Ухвала

від 25.02.2013 по справі 2а/1770/2847/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Борискін С.А.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"25" лютого 2013 р. Справа № 2а/1770/2847/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.

при секретарі Степанській А.В.

за участю представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" січня 2013 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" до Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" (далі - ПрАТ "Агроресурс") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001512342 від 05 квітня 2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.01.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.01.2013 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач має статус юридичної особи, перебуває на обліку ДПІ у м. Рівному з 29.08.1997 року за № 037/0104, являється зареєстрованим платником податку на додану вартість згідно свідоцтва. Фактичний вид діяльності - виробництво радіаторів та котлів центрального опалення.

З 16 по 22 березня 2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Агроресурс» з питань правильності формування витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Мілоса» (код 37142410 ), ТОВ «Аско Максимум Плюс» (код 37242338), ПАФ «Вісла» ( код 23306049) та ПП «Воллі» ( код 34029609) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 34/22-100/24175498 від 27 березня 2012 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001512342 від 05 квітня 2012 року , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 50647 гривень.

Згідно висновків акту у порушення п.138.2 ст. 138 розділу 3 ПК України позивач завищив витрати від операційної діяльності на загальну суму 220 205,90 грн. та відповідно занизив податок на прибуток в розмірі 50 647,00 гривень, в тому числі за 2 квартал 2011 року у розмірі 50 647,00 грн. Підстава такого висновку зазначена у розділі 3 акта перевірки від 27 березня 2012 року «Перевірка формування витрат по взаємовідносинах з ТОВ " Мілоса", ТОВ "Аско Максимум Плюс", ПАФ "Вісла" , ПП "Воллі" з покликанням акти перевірки позивача ДПІ у м. Рівне від 08.09.2011 року за № 1094/23-300/24175498 та від 24.10.2011 року за № 1229/23-300/24175498.

Разом з тим податкове повідомлення - рішення за № 0000652344 від 20.09.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1534 грн. за червень 2011 року по господарських операціях з ПП «Воллі» та податкове повідомлення - рішення № 0000642344 від 20.09.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 126 гривні по господарських операціях з ПАФ « Вісла» за червень 2011 року (податкові повідомлення - рішення прийняті за результатами перевірки на підставі акта № 1094/23-300/24175498 від 08.09.2011 року) постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2012 року по справі № 2а/1770/402/2012, як набрала законної сили 06.11.2012 року, визнані протиправними та скасовані.

Крім того, постановою суду у адміністративній справі № 2а/1770/93/2012 від 01 березня 2012 року Рівненського окружного адміністративного суду (набрала чинності 26.09.2012 року) доведено правильність формування Приватним акціонерним товариством "Агроресурс" податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Аско Максимум Плюс" та ПАФ " Вісла".

Податковим органом також не взято до уваги те, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 2а/1770/909/2012, яка набрала чинності 21.08.2012 року, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000732344 від 04 листопада 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42 382,00 грн. та застосованої штрафної санкції в сумі 21 191 грн. по господарських операціях ТОВ «Аско Максимум Плюс» та ТОВ «Мілоса».

В акті перевірки № 34/22-100/24175498 від 27 березня 2012 року зазначено, що в порушення п.138.2 ст.138 розділу 3 ПК України позивачем віднесено до складу витрат, витрати які виникли по взаємовідносинах з ТОВ "Мілоса".

Разом з тим, ДПІ у м. Рівне не враховано рішення Державної податкової адміністрації в Рівненській області № 21287/25-16/428 від 24.10.2011 року, яким скасоване податкове повідомлення - рішення від 18.08.2012 року №0000552344 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за квітень 2011 року в сумі 582,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «Мілоса».

Згідно ч. 2,3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 -Х1У від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, визначальним фактором, для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих документів.

Щодо посилання ДПІ у м. Рівне в акті перевірки на відсутність у ТОВ «Аско Максимум Плюс», ТОВ« Мілоса», ПП «Воллі» трудових ресурсів, власних складських приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності суд зазначає, що такі доводи відповідача не заслуговують уваги, оскільки такі обставини не можуть бути доказами неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладання трудових договорів.

Щодо безтоварності операцій суд першої інстанції правильно визначив, що вони ґрунтуються на припущеннях ДПІ у м. Рівне і осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами. До того ж чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Разом з тим, ні установчі, ні статутні документи контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними.

Та обставина, що постачальник має стан платника відмінний від основного (4 - порушено провадження у справі про припинення, 7- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, 10 - запит на становлення місцезнаходження, 23 - місцезнаходження не встановлено) не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість такому постачальнику товару.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили порушення, тому якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх валових витрат.

Крім того, за результатами розгляду скарги Державна податкова служба у Рівненській області рішенням за № 10020/10-210/124 від 08.06.2012 залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 05.04.2012 року № 0001512342 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 50502,00 грн. за основним платежем та скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Рівне від 05.04.2012 № 0001512342 в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 145 гривень.

Податковий орган не навів, у відповідності до ст. 71 КАС України, доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем валові витрати, не подав фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 50 547,00 гривень.

Суд першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевірив чи прийняте оскаржуване податкове - повідомлення рішення на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001512342 від 05 квітня 2012 року є протиправним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, тому позовні вимоги задовольняються у спосіб визнання податкового повідомлення - рішення протиправним та його скасування.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" січня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) (підпис) Б.С. Моніч С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" вул.Нижноьодворецька, 35,м.Рівне,33001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023