Постанова

від 20.02.2013 по справі 801/949/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2013 р. 11:41 Справа №801/949/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Латиніна Ю.А., при секретарі судового засідання Захарової М.В.,

за участю представника позивач - Сокірко І.В.,

представника відповідача - Ремзієвої А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерпромінвест"

до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим

про визнання протиправними дій та скасування постанов, спонукання до виконання певних дій

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання протиправними дій Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, скасування постанов про накладення арешту на грошові кошти та про стягнення виконавчого збору, спонукання до виконання певних дій щодо поновлення позивачу строку для добровільного погашення заборгованості.

Адміністративний позов мотивовано тим, що позивач не отримав від державного виконавця постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому був позбавлений можливості добровільно, погасити заборгованість за виконавчим листом. Обов'язок повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження безпосередньо передбачено Законом. Невиконання первинних та необхідних дій зумовлює протиправність виконавчого провадження, а також дій та рішень вчинених державним виконавцем.

Уточнивши, поданою в судовому засіданні 28.01.13 заявою, позовні вимоги позивач просив суд скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції про стягнення з нього виконавчого збору від 18.01.2013.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, проти задоволення його вимог заперечив, пославшись на виконання своїх дій у межах діючого законодавства. На обґрунтування своїх заперечень надав суду докази направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме: копію журналу вихідної кореспонденції, реєстр поштової відправки, накладну про передачу ТОВ "Укркур'єр", який відповідно до укладеного з Міністерством юстиції України уклав відповідний договір про надання послуг з доставки поштових відправлень.

Ухвалою суду від 14.02.2013, з метою вжиття заходів для з'ясування всіх обставин у справі, судом витребувано у відповідача постанови про відкриття провадження у справі, про накладення арешту на грошові кошти, докази направлення зазначених постанов на адресу боржника у відповідності з Законом України "Про виконавче провадження", усіх матеріалів виконавчого провадження, завірених належним чином.

Заслухав доводи та заперечення представників сторін, розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикції адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України надане визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, як це визначено положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє, чи вчинені дії на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.

Позивач, є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 32633530, який відповідно до ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.12.2012 у справі № 2-6/295-2010 знаходиться у судовій процедурі банкрутства - санація, про що також свідчить оголошення в газеті "Голос України" від 28 грудня 2012 року № 248 (5498).

Відповідач є територіальним органом державної виконавчої служби, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, на яку покладено функції примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Положення статті 181 КАС України, визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, відповідно до яких учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до положень частини третьої названої статті Кодексу відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Таким чином, саме державна виконавча служба у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації нею своїх завдань, визначених Законами України "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", є суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що постановою про відкриття виконавчого провадження (№ 33068063) від 18.06.2012, прийнятою державним виконавцем Центрального органу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа № 2а-14225/11/0170/9, виданого 29.03.2012 Окружним адміністративним судом АР Крим, за яким боржником є ТОВ "Кондитерпромінвест", якому надано 7 денний строк для добровільного виконання виконавчого листа. Попереджено, що при невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк його буде виконати в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

З дослідженого судом виконавчого листа по адміністративній справі убачається, що Окружним адміністративним судом АР Крим 02.02.12 розглянуто адміністративну справу за позовом Прокурора Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС до ТОВ "Кондитерпромінвест" про стягнення 191 953,95 грн. Вказаний розмір заборгованості складається із: суми податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб розміром 845,61 грн., суми податкового боргу по податку на додану вартість (штрафні (фінансові) санкції) розміром 170,00 грн., суми податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб розміром 190 938,34 грн.

26.06.12 державним виконавцем Центрального органу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору загальною сумою 19 193,60 грн., копію якого, відповідно до пункту 2 постанови, направлено боржнику.

03.01.13 у зв'язку із порушенням Господарським судом Автономної Республіки Крим ухвалою від 25.12.2012 провадження по справі банкротства ТОВ "Кондитерпромінвест", на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до постанови про накладення арешту на грошові кошти від 27.11.2012, листом ПАТ КБ "ПриватБанк" 14.01.2013 повідомив боржника про накладення на всі рахунки ТОВ "Кондитерпромінвест" арешту, відкриті у Кримському РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", додавши до листа копію вхідного документа та постанови про арешт.

Отже, як убачається з досліджених судом матеріалів справи, про наявність відкритого виконавчого провадження з примусового стягнення з боржника коштів йому стало відомо не з копії постанови про відкриття виконавчого провадження, яку за законом державний виконавець був зобов'язаний направити одразу після її прийняття, а після повідомлення банківською установою, в якій відкриті відповідні розрахункові рахунки, про накладення арешту на грошові кошти на підставі постанови державного виконавця від 27.11.2012, копії якої боржник також не отримував.

Зважаючи, що позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів лише 14.01.2013 року, з урахуванням його звернення до суду із названим позовом за захистом порушених прав 22.01.2013, суд, з огляду на положення статей 99 та 181 КАС України, дійшов висновку про звернення позивача в межах строку звернення до адміністративного суду, з урахування особливостей строків звернення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

Повідомлення боржника про відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа, вчинення відповідачем заходів примусового стягнення з боржника коштів, у спосіб та в порядку, що порушує законні права та інтереси позивача, і стали підставами для його звернення до суду із позовом.

Перевіривши вказані позивачем факти, дослідивши надані відповідачем докази, на підтвердження встановлених судом з матеріалів справи обставин, надаючи оцінку вимогам позивача, суд зазначає про наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання визначено Законами України від 21.04.1999р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" та від 24.03.98р. № 2020/98-ВР "Про державну виконавчу службу".

Згідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

З положень частин першої, другої статті 2 названого Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до положень статті 2 Закону України від 24.03.1998р. № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Отже, названими Законами визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері організації та діяльності державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Так, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб - це визначене законом в їх компетенції порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Суд зазначає, що відповідно до статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (частина четверта статті 257 КАС України).

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач в межах повноважень не міг вчиняти дії по виконанню виконавчого листа, оскільки, положеннями статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", статті 95 Податкового кодексу України, забезпечення виконання рішень судів про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, надано податковим органам.

Відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом.

Згідно частини першої статті 1099 Цивільного кодексу України у разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу.

За змістом статті 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" до основних документів, які регулюють відносини в сфері переказу коштів, віднесено Уніфіковані правила з інкасо Міжнародної торгової палати. Зазначені Уніфіковані правила з інкасо, публікація МТП № 322, які діяли з 1979 року, були замінені з 1 січня 1996 року Міжнародними правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, публікація МТП № 522.

Як убачається із змісту статті 2 вказаних Міжнародних правил "інкасо" означає операції, які здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій з документами передбаченими цією статтею.

Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою у Мінюсті України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі за текстом - Інструкція), органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.

Пунктом 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений обов'язок державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Зазначена норма Закону прямо надає державному виконавцю право винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у разі помилкового надходження виконавчого документа до відділу державної виконавчої служби, до компетенції якого не входить вчинення виконавчих дій з примусового стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, на підставі виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення за позовом податкового органу про стягнення з платника податків заборгованості.

З огляду на викладене, зважаючи на встановлені судом з матеріалів справи обставини, суд приходить до висновку, що відповідач мав достатні, визначені законом, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, застосувавши вищевказану норму як мотивацію відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового стягнення коштів з боржника за виконавчим листом, виданим на підставі судового рішення за позовом податкового орану про стягнення заборгованості з рахунків платника податків у банках його обслуговуючих.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що його дії та рішення у виконавчому провадженні, прийняте без дотримання вимог статей 5, 6, 25, 27, 31 Закону України "Про виконавче провадження".

Приписи статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язують державного виконавця здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Реалізація наданих державному виконавцю прав та обов'язків, вчинення дій та прийняття рішень відповідно до пункту 1 статті 6 названого закону зобов'язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Зокрема з положень частини першої статті 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, на підставі яких відповідно до положень статті 19 цього Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження. За змістом частини другої статті 25 зазначеного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої, на вимогу частини п'ятої вказаної статті, надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно до частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

На вимогу приписів частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статей 25, 27 цього Закону.

Посилання представника відповідача на реєстр № 57, наявний в матеріалах справи, яким Центральним відділом ДВС Сімферопольського МУЮ направлено 09.07.2012 поштову кореспонденцію на адресу боржника та доставлену йому 23.07.2012, як доказ повідомлення про відкриття виконавчого провадження, суд не сприймає належним, оскільки із вказаного реєстру не вбачається змісту направленого поштового відправлення, а в матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення із підписом повноважної особи одержувача.

З аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження", надані суду копії журналу вихідної кореспонденції Центрального відділу державної виконавчої служби (03-21), реєстр № 57 та накладна ТОВ "Укркур'єр" від 06.07.2012 не є належними доказами, які б свідчили про безумовне виконання державним виконавцем вимог Закону, дотримання положень якого, в силу статті 19 Конституції України є безумовним обов'язком.

Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження є юридичною підставою для здійснення державним виконавцем всіх інших дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, суд вважає, що визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження опосередковує набуття статусу протиправних та втрату юридичної сили для всіх наступних дій та рішень, які були вчинені або винесені державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим в межах такого протиправно відкритого виконавчого провадження.

Отже, вимога позивача про зобов'язання поновити ТОВ "Кондитерпромінвест" строк для добровільного погашення заборгованості за виконавчим листом № 2а-14225/11/0170/09, виданим Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим, передбачений ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" з дати отримання позивачем постанови про поновлення виконавчого провадження не підлягає задоволенню з тих підстав, що такий строк надається боржнику у разі прийняття державним виконавцем виконавчого документу до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Зважаючи на визнання судом протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження через непідвідомчість виконання рішення, зумовлює відмову у задоволення вказаної вимоги, внаслідок відсутності достатніх на то правових підстав.

При вирішенні спору суд керується положеннями статті 19 Конституції України, якими визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень та дій органу державної влади з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідачем не доведена правомірність своїх дій, а позивачем доведено не всі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, з огляду на що позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх уточнення, підлягають задоволенню частково, а саме в частині визнання протиправними постанов відповідача про накладення арешту на грошові кошти та про стягнення виконавчого збору.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на встановлення судом, під час дослідження питань правомірності прийняття рішень (вчинення дій) відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в його компетенції, в порядку, у якому здійснюються дії, що спрямовані на реалізацію владних повноважень, використання у своїй діяльності засобів, форм, прийомів, що передбачені законодавством, обставин протиправності дій відповідача при відкритті провадження за виконавчим листом поданим податковим органом, право на стягнення за яким по закону віднесено до компетенції податкового органу, суд, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, відповідно до завдань адміністративного судочинства, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження на підставі постанови від 18.06.2012 про примусове виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 2а-14225/11/0170/9, виданого Окружним адміністративним судом АР Крим 29.03.2012, про стягнення з ТОВ "Кондитерпромінвест" на користь ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС заборгованості сумою 191 935,95 грн.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково, за правилами частини третьої статті 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору сумою 34,41 грн., що підтверджено квитанцією від 21.01.13 № 21973.616.1, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України розміром 25,81 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.02.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 19.02.2013 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим щодо відкриття виконавчого провадження на підставі постанови від 18.06.2012р. про примусове виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 2а-14225/11/0170/9, виданого Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим 29.03.2012р., про стягнення з ТОВ "Кондитерпромінвест" на користь ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС заборгованості на суму 191 935,95 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим від 27.11.2012р. про накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Кондитерпромінвест".

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим від 18.01.2013р. про стягнення судового збору з ТОВ "Кондитерпромінвест" в розмірі 13 000,50 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Кондитерпромінвест", ідентифікаційний код юридичної особи 32633530, судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, розміром 25,81 грн.

6. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Латинін Ю.А.