Ухвала

від 28.05.2013 по справі 801/949/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/949/13-а

28.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Горошко Н.П.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерпромінвест" - Сокірко Ірина Володимирівна, довіреність № б/н від 12.04.13,

представник відповідача, Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерпромінвест" та Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 20.02.13 у справі № 801/949/13-а,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерпромінвест" (вул. Севастопольська, 39, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

до Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (вул. 60 років Жовтня, 21, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95024)

про визнання протиправними дій та скасування постанов, спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2013 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим щодо відкриття виконавчого провадження на підставі постанови від 18.06.2012 про примусове виконання виконавчого листа по адміністративній справі №2а-14225/11/0170/9, виданого Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим 29.03.2012, про стягнення з ТОВ "Кондитерпромінвест" на користь ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС заборгованості на суму 191 935,95 грн.

Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим від 27.11.2012 про накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Кондитерпромінвест".

Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим від 18.01.2013 про стягнення судового збору з ТОВ "Кондитерпромінвест" в розмірі 13000,50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Кондитерпромінвест", ідентифікаційний код юридичної особи 32633530, судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, розміром 25,81 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2013 та прийняти нову про відмову у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.2013 в частині відмови у позовній вимозі та зобов'язати відповідача поновити ТОВ "Кондитерпромінвест" строк для добровільного погашення заборгованості за виконавчим листом №2а-14225/11/0170/09, виданим Окружним адміністративним судом АР Крим, передбачений ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" з дати отримання позивачем постанови про поновлення виконавчого провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерпромінвест", проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 28.05.2013, представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції змінити, вимоги апеляційної скарги відповідача не підтримав у повному обсязі. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія , вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання протиправними дій Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, скасування постанов про накладення арешту на грошові кошти та про стягнення виконавчого збору, спонукання до виконання певних дій щодо поновлення позивачу строку для добровільного погашення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що позивач не отримав від державного виконавця постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому був позбавлений можливості добровільно, погасити заборгованість за виконавчим листом. Обов'язок повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження безпосередньо передбачено Законом. Невиконання первинних та необхідних дій зумовлює протиправність виконавчого провадження, а також дій та рішень вчинених державним виконавцем.

Позивач 28.01.13 заявою уточнив позовні вимоги та позивач просив суд скасувати постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції про стягнення з нього виконавчого збору від 18.01.2013.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикції адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В пункті 7 ч. 1 ст. 3 КАС України надано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, постановою про відкриття виконавчого провадження (№ 33068063) від 18.06.2012, прийнятою державним виконавцем Центрального органу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції, розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа № 2а-14225/11/0170/9, виданого 29.03.2012 Окружним адміністративним судом АР Крим, за яким боржником є ТОВ "Кондитерпромінвест", якому надано 7 денний строк для добровільного виконання виконавчого листа. Попереджено, що при невиконання рішення в наданий для добровільного виконання строк його буде виконати в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Так, з дослідженого судом виконавчого листа по адміністративній справі убачається, що Окружним адміністративним судом АР Крим 02.02.12 розглянуто адміністративну справу за позовом Прокурора Центрального району м. Сімферополя в інтересах держави в особі ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС до ТОВ "Кондитерпромінвест" про стягнення 191 953,95 грн. Вказаний розмір заборгованості складається із: суми податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб розміром 845,61 грн., суми податкового боргу по податку на додану вартість (штрафні (фінансові) санкції) розміром 170,00 грн., суми податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб розміром 190 938,34 грн.

26.06.12 державним виконавцем Центрального органу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору загальною сумою 19 193,60 грн., копію якого, відповідно до пункту 2 постанови, направлено боржнику.

03.01.13 у зв'язку із порушенням Господарським судом Автономної Республіки Крим ухвалою від 25.12.2012 провадження по справі банкротства ТОВ "Кондитерпромінвест", на підставі п. 8 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження.

Згідно з постановою про накладення арешту на грошові кошти від 27.11.2012, листом ПАТ КБ "ПриватБанк" 14.01.2013 повідомив боржника про накладення на всі рахунки ТОВ "Кондитерпромінвест" арешту, відкриті у Кримському РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", додавши до листа копію вхідного документа та постанови про арешт.

Таким чином, як убачається з досліджених судом матеріалів справи, про наявність відкритого виконавчого провадження з примусового стягнення з боржника коштів йому стало відомо не з копії постанови про відкриття виконавчого провадження, яку за законом державний виконавець був зобов'язаний направити одразу після її прийняття, а після повідомлення банківською установою, в якій відкриті відповідні розрахункові рахунки, про накладення арешту на грошові кошти на підставі постанови державного виконавця від 27.11.2012, копії якої боржник також не отримував.

Приймаючи до уваги, що позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів лише 14.01.2013 року, з урахуванням його звернення до суду із названим позовом за захистом порушених прав 22.01.2013, суд, з огляду на положення статей 99 та 181 КАС України, дійшов висновку про звернення позивача в межах строку звернення до адміністративного суду, з урахування особливостей строків звернення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.

Повідомлення боржника про відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа, вчинення відповідачем заходів примусового стягнення з боржника коштів, у спосіб та в порядку, що порушує законні права та інтереси позивача, і стали підставами для його звернення до суду із позовом.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання визначено Законами України від 21.04.1999р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" та від 24.03.98р. № 2020/98-ВР "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Так, з положень частин першої, другої статті 2 названого Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до положень статті 2 Закону України від 24.03.1998р. № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Таким чином, названими Законами визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері організації та діяльності державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Отже, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб - це визначене законом в їх компетенції порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Відповідно до статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (частина четверта статті 257 КАС України).

Згідно з частиною першої, другої, четвертої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

В статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За даних обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач в межах повноважень не міг вчиняти дії по виконанню виконавчого листа, оскільки, положеннями статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", статті 95 Податкового кодексу України, забезпечення виконання рішень судів про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, надано податковим органам.

Згідно з статтею 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом.

Відповідно до частини першої статті 1099 Цивільного кодексу України у разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу.

За змістом статті 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" до основних документів, які регулюють відносини в сфері переказу коштів, віднесено Уніфіковані правила з інкасо Міжнародної торгової палати. Зазначені Уніфіковані правила з інкасо, публікація МТП № 322, які діяли з 1979 року, були замінені з 1 січня 1996 року Міжнародними правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, публікація МТП № 522.

Отже, як вбачається із змісту статті 2 вказаних Міжнародних правил "інкасо" означає операції, які здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій з документами передбаченими цією статтею.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою у Мінюсті України 29.03.2004 за № 377/8976 (далі за текстом - Інструкція), органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.

В пункті 4 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено обов'язок державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Зазначена норма Закону прямо надає державному виконавцю право винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у разі помилкового надходження виконавчого документа до відділу державної виконавчої служби, до компетенції якого не входить вчинення виконавчих дій з примусового стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, на підставі виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення за позовом податкового органу про стягнення з платника податків заборгованості.

Приймаючи до уваги вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість висновку суду першої інстанції про те, що відповідач мав достатні, визначені законом, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, застосувавши вищевказану норму як мотивацію відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового стягнення коштів з боржника за виконавчим листом, виданим на підставі судового рішення за позовом податкового орану про стягнення заборгованості з рахунків платника податків у банках його обслуговуючих, та визнання дії та рішення відповідача у виконавчому провадженні, прийнятим без дотримання вимог статей 5, 6, 25, 27, 31 Закону України "Про виконавче провадження".

Приписи статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язують державного виконавця здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Реалізація наданих державному виконавцю прав та обов'язків, вчинення дій та прийняття рішень відповідно до пункту 1 статті 6 названого закону зобов'язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Зокрема з положень частини першої статті 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, на підставі яких відповідно до положень статті 19 цього Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження. За змістом частини другої статті 25 зазначеного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої, на вимогу частини п'ятої вказаної статті, надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

На вимогу приписів частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статей 25, 27 цього Закону.

Посилання представника відповідача на реєстр № 57, наявний в матеріалах справи, яким Центральним відділом ДВС Сімферопольського МУЮ направлено 09.07.2012 поштову кореспонденцію на адресу боржника та доставлену йому 23.07.2012, як доказ повідомлення про відкриття виконавчого провадження, суд не сприймає належним, оскільки із вказаного реєстру не вбачається змісту направленого поштового відправлення, а в матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення із підписом повноважної особи одержувача.

З аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження", надані суду копії журналу вихідної кореспонденції Центрального відділу державної виконавчої служби (03-21), реєстр № 57 та накладна ТОВ "Укркур'єр" від 06.07.2012 не є належними доказами, які б свідчили про безумовне виконання державним виконавцем вимог Закону, дотримання положень якого, в силу статті 19 Конституції України є безумовним обов'язком.

Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження є юридичною підставою для здійснення державним виконавцем всіх інших дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, суд вважає, що визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження опосередковує набуття статусу протиправних та втрату юридичної сили для всіх наступних дій та рішень, які були вчинені або винесені державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим в межах такого протиправно відкритого виконавчого провадження.

Таким чином, вимога позивача про зобов'язання поновити ТОВ "Кондитерпромінвест" строк для добровільного погашення заборгованості за виконавчим листом № 2а-14225/11/0170/09, виданим Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим, передбачений ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" з дати отримання позивачем постанови про поновлення виконавчого провадження не підлягає задоволенню з тих підстав, що такий строк надається боржнику у разі прийняття державним виконавцем виконавчого документу до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Зважаючи на визнання судом протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження через непідвідомчість виконання рішення, зумовлює відмову у задоволення вказаної вимоги, внаслідок відсутності достатніх на то правових підстав.

Положеннями статті 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень та дій органу державної влади з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В статті 71 КАС України передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи, відповідачем не доведена правомірність своїх дій, а позивачем доведено не всі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, з огляду на що позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх уточнення, підлягають задоволенню частково, а саме в частині визнання протиправними постанов відповідача про накладення арешту на грошові кошти та про стягнення виконавчого збору.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що під час дослідження питань правомірності прийняття рішень (вчинення дій) відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в його компетенції, в порядку, у якому здійснюються дії, що спрямовані на реалізацію владних повноважень, використання у своїй діяльності засобів, форм, прийомів, що передбачені законодавством, обставин протиправності дій відповідача при відкритті провадження за виконавчим листом поданим податковим органом, право на стягнення за яким по закону віднесено до компетенції податкового органу, суд першої інстанції, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, відповідно до завдань адміністративного судочинства, визнав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження на підставі постанови від 18.06.2012 про примусове виконання виконавчого листа по адміністративній справі № 2а-14225/11/0170/9, виданого Окружним адміністративним судом АР Крим 29.03.2012, про стягнення з ТОВ "Кондитерпромінвест" на користь ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС заборгованості сумою 191 935,95 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційніх скаргах.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерпромінвест" - залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

3.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.02.13 у справі № 801/949/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська