Постанова

від 01.02.2013 по справі 2а-3241/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2013 р. Справа № 2а-3241/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кишинського М.І.,

за участю секретаря судового засідання Дякун М.М.,

за участю представника позивача - О.В. Клименко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства "Енергобудпостач"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000812203 та № 0000822203 від 06 вересня 2012 року,-

ВСТАНОВИВ :

18.10.2012 приватне підприємство "Енергобудпостач" (надалі - позивач, ПП "Енергобудпостач") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000812203 та № 0000822203 від 06 вересня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки за № 6376/22-3/36497840 від 22.08.2012 року, всупереч фактичних обставин справи, вимог Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України відповідачем протиправно винесені оскаржувані податкове повідомлення-рішення за № 0000812203 від 06.09.2010 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 11 719,00 грн., та податкове повідомлення-рішенняза за № 0000822203 від 06.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9 375,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, так як не погоджується із зафіксованим в акті перевірки висновками, вважає їх необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування. Вказав, що протягом 2010 року ПП "Електробудпостач" згідно договору купівлі-продажу № 53 від 25.05.2010 року та згідно договору поставки № ТР-54/09-6 від 14.09.2010 року придбано у ВАТ ''Івано-Франківськцемент'' в особі філії ''Пасічнянський кар'єр нерудних копалин ''Нерудник'' ВАТ ''Івано-Фронківськцемент'' та у ТзОВ фірма ''Триада'' будівельні матеріали (щебінь, відсів). Доставка вказаного вантажу здійснювалася залізничним транспортом до станції Хриплин Львівської залізниці. З метою забезпечення транспортування будівельних матеріалів із станції Хриплин Львівської залізниці до місця зберігання та відвантаження будівельних матеріалів (м. Івано-Франківськ, вул. Пресмашівська, 10) позивачем і було укладено із ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' Договір ТЕО 09/11-10 на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.11.2010 року. На виконання умов вказаного Договору ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' забезпечило перевезення вантажу, про що сторонами складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000230 від 30.12.2010 року. Просив позов повністю задовольнити.

Представник відповідача наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши представника позивача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ПП "Енергобудпостач" 13.08.2009 року зареєстроване Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа та 14.08.2009 року взяте на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Івано-Франківськ.

Крім того, ПП "Енергобудпостач" зареєстровано платником податку на додану вартість: свідоцтво № 100242417 від 31.08.2009 року (індивідуальний податковий номер - 36497809157).

З матеріалів справи вбачається, що з 09.08.2012 року по 15.08.2012 року посадовими особами ДПІ у м. Івано-Франківську проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Енергобудпостач" (код за ЄДРПОУ 36497840) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' (код за ЄДРПОУ 33859574) за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт за № 6376/22-3/36497840 від 22.08.2012 року. В даному акті зафіксовано порушення:

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9 375,00 грн., в тому числі по взаємовідносинах з ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' за ІV квартал 2010 року - у сумі 9 375,00 грн.;

- підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 500,00 грн., в тому числі по взаємовідносинах з ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' за грудень 2010 року у сумі 7 500,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000812203 та № 0000822203 від 06.09.2012 року, згідно яких ПП "Енергобудпостач" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 11 719,00 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 9 375,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 2 344,00 грн.) та з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 9 375,00 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 7 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1 875,00 грн.) відповідно.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Щодо висновків перевіряючих про наявність порушень згідно акту перевірки за № 6376/22-3/36497840 від 22.08.2012 року по взаємовідносинах ПП "Електробудпостач" із ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 09.11.2010 року ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' в особі директора Почепня В.О. (експедитор-перевізник) та ПП "Електробудпостач" в особі директора Клименко О.В. (замовник) укладено договір ТЕО 09/11-10 на транспортно-експедиційне обслуговування, згідно якого Експедитор-Перевізник зобов'язується провести перевезення вантажів різними видами транспорту по маршруту, визначеному сторонами договору. Вартість кожного конкретного перевезення встановлюється по домовленості між Замовником та Експедитором-Перевізником і обумовлюється в заявці. Експедитор-Перевізник надає замовнику рахунок для оплати, акт виконаних робіт, податкову накладну. Оплата проводиться в обумовлені заявкою терміни.

У судовому засіданні встановлено, що ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' на виконання умов даного договору здійснило перевезення вантажу (будівельних матеріалів - відсіву, щебеню), сторонами договору підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000230 від 30.12.2010 року.

ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' виписано податкову накладну № 235 від 30.12.2010 року на суму 45 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.).

Позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року 7 500,00 грн., що сплачена ним ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' за надані транспортні послуги. Витрати по придбанню послуг у сумі 37 500,00 грн. ПП "Електробудпостач" включено до складу валових витрат за ІV квартал 2010 року (Декларація з податку на прибуток підприємства від 28.01.2011 року № 906599258).

Однак, оскільки ПП "Енергобудпостач" для перевірки не надано транспортних документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, відповідач прийшов до висновку про те, що ПП "Енергобудпостач" документально не підтверджено товарність та реальність здійснення господарських операцій із ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' та до складу податкового кредиту включено суми, що проведені на підставі здійснення безтоварних операцій.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95року за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Як випливає із змісту вказаних правових норм, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат суд зазначає наступне.

Між ВАТ ''Івано-Франківськцемент'' в особі філії ''Пасічнянський кар'єр нерудних копалин ''Нерудник'' ВАТ ''Івано-Фронківськцемент'' (Продавець) та ПП "Електробудпостач" в особі директора Клименко О.В. (Покупець) 25.05.2010 року укладено договір купівлі-продажу № 53, згідно якого Продавець зобов'язується поставити та передати у властість Покупця товар (щебінь), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Крім того, 14.09.2010 року ТзОВ фірма ''Триада'' в особі директора Заліського В.М. (Постачальник) та ПП "Електробудпостач" в особі директора Клименко О.В. (Покупець) укладено договір поставки № ТР-54/09-6, згідно якого Постачальник зобов'язується передати у властість Покупця протягом 2010 року товар (щебінь), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Протягом 2010 року ПП "Електробудпостач" згідно Договору купівлі-продажу № 53 від 25.05.2010 року та згідно Договору поставки № ТР-54/09-6 від 14.09.2010 року придбано у ВАТ ''Івано-Франківськцемент'' в особі філії ''Пасічнянський кар'єр нерудних копалин ''Нерудник'' ВАТ ''Івано-Фронківськцемент'' та у ТзОВ фірма ''Триада'' будівельні матеріали (щебінь, відсів), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № ТР-0000590 від 04.11.2010 року, № РН-0004406 від 09.11.2010 року, № РН-0004635 від 30.11.2010 року, № ТР-0000646 від 02.12.2010 року.

Відповідно до пункту 4.1 Договору купівлі-продажу № 53 від 25.05.2010 року та пункту 1.10 Договору поставки № ТР-54/09-6 від 14.09.2010 року доставка вантажу (будівельних матеріалів) позивачу здійснювалася залізничним транспортом через станцію Хриплин Львівської залізниці, що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними на маршрут або групу вагонів № 36699013 та № 36445871. Дана обставина підтверджується також Договором про транспортно-експедиційне обслуговування № Л/МГ-4/2010-10 від 15.06.2010 року, укладеним між Державним територіально-галузевим об'єднанням ''Львівська залізниця'' та ПП "Електробудпостач".

У судовому засіданні встановлено, що з метою забезпечення транспортування будівельних матеріалів із станції Хриплин Львівської залізниці до місця зберігання та відвантаження будівельних матеріалів (м. Івано-Франківськ, вул. Пресмашівська, 10) позивачем і було укладено із ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' Договір ТЕО 09/11-10 на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.11.2010 року. На виконання умов вказаного Договору ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' забезпечило перевезення вантажу, про що сторонами складено та підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000230 від 30.12.2010 року. При цьому судом встановлено, що позивач на виконання вимог пункту 3.1.4 даного Договору забезпечив завантаження транспортного засобу, що підтверджується актом виконаних робіт за грудень 2010 року, складеним ПП "Електробудпостач" та ВП "Івано-Франківська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт".

Суд також вважає за необхідне зазначити, що за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Пресмашівська, 10, ПП "Електробудпостач" на підставі Договору оренди будинку, споруди № 03/01 від 01.03.2010 року, укладеного із ВАТ "Івано-Франківськшкірсировина", орендувало будівлю (адміністративно-виробничий корпус) загальною площею 150,0 кв.м. Мета оренди - зберігання та відвантаження будівельних матеріалів (пункт 2 вказаного Договору).

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у позивача на переміщення поставленого йому товару, як на підставу для висновку про безтоварність цієї господарської операції, суд зазначає наступне.

Законом України "Про автомобільний транспорт" визначені засади організації та діяльності автомобільного транспорту, у відповідності до статті 48 якого визначений перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, частина 2 вказаної норми Закону встановлює, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом водіями може використовуватися як товарно-транспортна накладна, так й інший визначений законодавством документ, використання якого може здійснюватися як поряд з товарно-транспортною накладною, так і без неї.

Видаткова накладна це первинний бухгалтерський документ, за допомогою якого суб'єкт господарської діяльності може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги, складення якого передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' перевозило вантаж (щебінь, відсів) із станції Хриплин Львівської залізниці до місця зберігання та відвантаження будівельних матеріалів (м. Івано-Франківськ, вул. Пресмашівська, 10), на підставі видаткових накладних.

За таких обставин, наявність видаткових накладних, в сукупності з іншими дослідженими доказами (Договір ТЕО 09/11-10 на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.11.2010 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000230 від 30.12.2010 року), підтверджує факти надання ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' транспортних послуг позивачу.

Крім того, як уже встановлено судом, позивач, забезпечуючи доставку вантажу (щебеню, відсіву) із станції Хриплин Львівської залізниці до місця зберігання та відвантаження будівельних матеріалів (м. Івано-Франківськ, вул. Пресмашівська, 10), одночасно був і вантажовідправником і вантажоодержувачем вказаного вантажу. За таких обставин, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що виписування у даному випадку товарно-транспортних накладних є недоцільним.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарської операції щодо придбання позивачем транспортних послуг у ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'', а також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому судом встановлено, що ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' 18.11.2005 року зареєстроване як юридична особа державним реєстратором виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 33859574, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 140) та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 28.11.2005 року за № 11269, станом на 22.08.2012 року перебуває на обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську. З 23.12.2005 року ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 12886362, індивідуальний податковий номер 338595709151).

Окрім того, зважаючи на специфіку своєї діяльності, а саме надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу та таксі), які були предметом правочину, що не визнаються відповідачем, ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' мало ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України Серії АВ № 045752 від 29.03.2006 року на здійснення даного виду діяльності, копія якої міститься у матеріалах справи. При цьому строк дії Ліцензії становить з 29.03.2006 року по 28.03.2011 року, тобто включає період, протягом якого ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' надавало послуги з перевезення вантажу (будівельних матеріалів - щебеню, відсіву) автомобільним транспортом (а.с.66).

За таких обставин, викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність доказів про наявність виробничих потужностей у ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'', є безпідставними та необґрунтованими.

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідного правочину на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Викладені в акті перевірки за № 6376/22-3/36497840 від 22.08.2012 року висновки відповідача про те, що за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' формувало податковий кредит по взаємовідносинах з приватним підприємцем Почепнею В.О., в ході перевірки якого посадовими особами ДПІ в м. Івано-Франківську не встановлено факту передачі товарів від продавця СПД Почепні В.О. до покупця ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' в зв'язку з відсутністю (не наданням для звірки) договорів, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а відтак, правочини по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) між ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' та контрагентами-покупцями є нікчемними, суд не приймає до уваги, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто між позивачем та його контрагентом - ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп''.

При цьому суд зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, суд зазначає, що у відповідності до вимог частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідого правочину. Натомість частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України із врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним у судовому порядку.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (стаття 204 ЦКУ). Відповідачем не надано суду доказів, що Договір ТЕО 09/11-10 на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.11.2010 року, визнано недійсним у судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що необхідною умовою для визнання угоди, укладеної з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, недійсною відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, є наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, позивач та його контрагент діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Жодних доказів того, що заперечуваний правочин був спрямоваий саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем та ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' Договору ТЕО 09/11-10 на транспортно-експедиційне обслуговування від 09.11.2010 року, так і в процесі його виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про те, що даний правочин має ознаки нікчемності є безпідставними та необґрунтованими.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано Законом України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як уже було встановлено судом, і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах.

В акті перевірки № 2156/231/31430142 від 19.10.2011 року відповідачем не наведено жодного факту того, що сума ПДВ у розмірі 7 500,00 грн. згідно податкової накладної № 235 від 30.12.2010 року, виписаної ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'', нарахована (сплачена) позивачем у зв'язку з придбанням послуг не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В ході проведення перевірки позивачем було надано відповідачу податкову накладну № 235 від 30.12.2010 року по операціях з ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'', яка оформлена відповідно до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та підтверджуює правомірність включення позивачем 7 500,00 грн. ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2010 року згідно з правилами, визначеними підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем протиправно збільшено ПП "Електробудпостач" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаний період на 7 500,00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 1 875,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000822203 від 06.09.2012 року підлягає скасуванню.

Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що у відповідності до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог пункту 5.11 статті 5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкова накладна), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано склад валових витрат на здійснення оплати за надані ДП ''Квінта-Транс'' ТзОВ ''Квінта-Груп'' транспортні послуги згідно Договору ТЕО 09/11-10 на транспорто-експедиційне обслуговування від 09.11.2010 року, що виключає допущення ПП "Енергобудпостач" заниження податку на прибуток. За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за ІV квартал 2010 року на 9 375,00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 2 344,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську за № 0000812203 від 06.09.2012 року підлягає скасуванню.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби форми ''Р'' № 0000812203 від 06 вересня 2012 року, яким приватному підприємству ''Енергобудпостач'' збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 11 719,00 грн.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби форми ''Р'' № 0000822203 від 06 вересня 2012 року, яким приватному підприємству ''Енергобудпостач'' збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 9 375,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.І.Кишинський

Постанова складена в повному обсязі 06 лютого 2013 року.