Постанова

від 21.02.2013 по справі 801/1168/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2013 р. (12:33) Справа №801/1168/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Веретенніковій Ю.В., за участю

представника позивача - Бартацева О.О., довіреність №3/2013 від 01.01.13;

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт - Гарант" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт - Гарант" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000872204 від 16 січня 2013 року та № 0000882204 від 16 січня 2013 року.

Адміністративний позов мотивований тим, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт - Гарант" з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ПП «Ньютехнолоджи» за серпень 2011 року та ПП «Інтерстрой 2011» за січень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.12.12 року № 10515/22-3/34212007, за висновками якого встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт - Гарант":

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями за результатами чого встановлено завищення податкового кредиту у серпні 2011 року у сумі - 7500,00 грн., у січні 2012 року у сумі 18333,00 грн.

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено завищення витрат за 1 кв. 2012 року (в т. ч. за січень 2012 року), що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на 91665,00 грн.

Не погодившись з висновками викладеними в акті перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт - Гарант" направило заперечення № 13 від 04.01.13 року до акту перевірки № 10515/22-3/34212007 від 27.12.12, які були отримані ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС 08.01.13 року.

Листом від 15.01.13 року вих. № 957/10/22-3 відповідач надав відповідь на заперечення згідно якого зазначив, що всі порушення діючого законодавства вказані в акті перевірки є дійсними та правомірними.

Таким чином, на підставі акту перевірки 27.12.12 року були винесені податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0000872204 від 16 січня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 28875,00 грн., у тому числі 19250,00 грн. за основним платежем та 9625,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення № 0000882204 від 16 січня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 38749,93 грн., у тому числі 25833,33 грн. за основним платежем та 12916,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача вважає висновки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС необґрунтованими та зазначає, що договори, які укладені ТОВ «Моноліт-Гарант» з ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Інтерстрой 2011» є господарськими, вони не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, в зв'язку з чим, існує презумпція правомірності зазначених угод, а також наявність взаємних прав і обов'язків сторін за такими угодами. Зазначені договори є систематичними та реальними, використовувались в господарській діяльності підприємства, що також підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

З ПП «Ньютехнолоджи» укладений договір про надання маркетингових послуг від 05.05.11 року. На час укладення договору контрагент був зареєстрований в якості юридичної особи, мав свідоцтво платника ПДВ, здійснення господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрать.

Також, укладений договір від 03.01.2012 року про надання маркетингових послуг з ПП «Інтерстрой 2011». На час укладення договору контрагент був зареєстрований в якості юридичної особи, мав свідоцтво платника ПДВ, здійснення господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

До того ж, представник позивача наголошує, що він та його контрагенти мали цивільну праводієздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Позивач підкреслює, що статут ТОВ "Моноліт-Гарант" не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод.

Отже, представник позивача вважає, висновки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС про завищення позивачем витрат у періоді, що перевірявся, є необґрунтованими, а також враховуючи той факт, що наявність первинних документів є належним доказом реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту, у зв'язку з чим висновки відповідача про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у періоді, що перевірявся є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29 січня 2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29 січня 2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 р. витребувані від сторін докази та розгляд справи відкладено до 21 лютого 2013 року.

У судовому засіданні 21 лютого 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та заявив клопотання про залучення додаткових документів по справі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Отже, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень - рішень, чи дотримані порядок, строки та підстави проведення перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що ТОВ "Моноліт - Гарант" є юридичною особою, яка 28.02.2006 року зареєстрована Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №849852.

Судом встановлено, що ТОВ "Моноліт - Гарант", являється платником податку на додану вартість з 09.07.07 року, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 200087610 серії НБ №137647.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Моноліт - Гарант" являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що ТОВ "Моноліт - Гарант" надало до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року, в який було відображення отримання послуг та товарів від ПП «Ньютехнолоджи» та за січень 2012 року, в який було відображення отримання послуг та товарів від ПП «Інтерстрой 2011».

Судом встановлено, що відповідачем 10.12.2012 року прийнятий наказ № 3182 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Моноліт - Гарант" з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ПП «Ньютехнолоджи» за серпень 2011 року та ПП «Інтерстрой 2011» за січень 2012 року.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополя АР Крим ДПС за результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт № 10515/22-3/34212007 від 27.12.2012 року.

Згідно акту, перевірка проводилася в період з 14.12.2012 року, тривалістю 5 робочих днів.

В акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась з відома керівника та головного бухгалтера ТОВ "Моноліт - Гарант", а саме:

- директора ТОВ "Моноліт - Гарант" Шляхова Ігора Васильовича

- головного бухгалтера ОСОБА_3

Судом встановлено, що при проведенні перевірки використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем:

- АРМ "Бест Звіт";

- АРМ «ТАХ»

- АРМ «Звіт»

- АІС «ОР»

- АІС "Реєстр платників податків";

- АС "Аудит";

- АІС "Облік податків та платежів";

- пошуково-довідкова система ЦБД ДПА України, «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також інформації, отриманної від ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС:

- акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ньютехнолоджи» (ЄДРПОУ 36951648) щодо перевірки правових відносин з платником податків ТОВ «Мегаком - Плюс» (ЄДРПОУ 36478702) за серпень 2011 року»;

- акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтерстрой-2011» (ЄДРПОУ 37626563) з питань підтвердження показників податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій по податку на додану вартість за грудень 2011 року, січень 2012 року.

Відповідачем в акті зазначено, що:

- в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України ТОВ "Моноліт - Гарант" завищило податковий кредит у серпні 2011 року у сумі - 7500,00 грн., у січні 2012 року у сумі 18 333,33 грн.;

- в порушення п.п 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ТОВ "Моноліт - Гарант" завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в результаті чого донараховано податку на прибуток за 1 кв. 2012 р. (в т. ч. за січень 2012 р.) у сумі -19250,00 грн.

В акті перевірки відносно взаємовідносин ТОВ "Моноліт-Гарант" з ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Інтерстрой 2011» зазначено, що ТОВ "Моноліт-Гарант" необґрунтовано включило до складу податкових витрат вартість маркетингових послуг, які придбані за господарськими операціями з ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Інтерстрой 2011», оскільки вказані витрати не мають економічного ефекту та спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету (стор. 11 акту перевірки). Крім того, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим ДПС зроблений висновок, що TOB "Моноліт-Гарант" не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання послуг від ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Інтерстрой 2011», оскільки місцезнаходження контрагентів ТОВ "Моноліт Гарант" не встановлено, у контрагентів недостатньо трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Враховуючи вище викладене, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про те, що згідно п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди укладені між ТОВ "Моноліт-Гарант" та його контрагентами мають ознаки нікчемності, у зв'язку з чим актом перевірки встановлено завищено податкового кредиту у серпні 2011р. у сумі 7500,00 грн., у січні 2012 р. у сумі 18 333,33 грн. зв'язку з включенням до його складу ПДВ у загальній сумі 25 833,33 грн., нарахованого (сплаченого) у складі витрат на придбання маркетингових послуг у ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Інтерстрой 2011», у т.ч.:

- 7 500,00 грн. ПДВ по операціях з ПП «Ньютехнолоджи»;

- 18 333,33 грн. ПДВ по операціях з ПП «Інтерстрой 2011»;

що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 25 833,33 грн., а також заниження податку на прибуток у загальній сумі 19250,00 грн.

Згідно з п.п. 54.3.2 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 123.1. ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки № 10515/22-3/34212007 від 27.12.2012р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0000872204 від 16 січня 2013 року на підставі пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 , пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розд. 3 Кодекса № 2755-VI «Податковий кодекс України» від 02.12.2010 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 28875,00 грн., у тому числі 19250,00 грн. за основним платежем та 9625,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000882204 від 16 січня 2013 року на підставі п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 розд. 5 Кодекса № 2755-VI «Податковий кодекс України» від 02.12.2010 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 38749,93 грн., у тому числі 25833,33 грн. за основним платежем та 12916,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС № 0000872204 від 16.01.2013 року, № 00008822044 від 16.01.2013 року, звернувся до суду.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки, та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що сума донарахування ПДВ за серпень 2011 року у сумі 7500,00 грн., у січні 2012 року у сумі 18333,00 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Моноліт-Гарант" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України у зв'язку з завищенням податкового кредиту по операціям з ПП «Ньютехнолоджи» та з ПП «Інтерстрой-2011».

Крім того з акту перевірки вбачається, що в порушення норм Податкового кодексу України ТОВ "Моноліт-Гарант" завищило витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (далі податкові витрати) на загальну суму 91 665,00 грн.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Перевіряючи дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Гарант" є юридичною особою, яке 28.02.2006 року зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 849852.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Гарант" зареєстровано платником податку на додану вартість 09.07.07 року, про що свідчить свідоцтво № 200087610 серії НБ №137647 про реєстрацію платника ПДВ.

Суд зауважує, що станом на день розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Гарант" перебуває на обліку, та є платником податків.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем, його контрагенти - ПП «Ньютехнолоджи» (05.05.11-18.08.11) та ПП «Інтерстрой 2011» (03.01.12-31.01.12) були зареєстровани платниками ПДВ згідно даних офіційного веб-сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua) та були включені до ЄДРПОУ згідно даних веб-сайту http://irc.gov.ua.

Таким чином, ПП «Інтерстрой-2011», ПП «Ньютехнолоджи», виступаючі у якості продавців товарів та послуг, мали право виписувати податкові накладні, на підставі яких покупець ТОВ «Моноліт-Гарант» може здійснювати господарські операції та формувати податковий кредит, але за умовою, що операції, по яким придбаються товари, здійснюються з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 03.01.12 року між позивачем та ПП «Інтерстрой 2011» укладений договір на надання маркетингових послуг.

Щодо реального виконання договору від 03.01.12 року на надання маркетингових послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до п 2 договору виконавець ПП «Інтерстрой-2011» зобов'язується провести аналіз ринку охоронних послуг, надати замовнику зібрану інформацію та надати акт про надання послуг, замовник зобов'язується надати документи та інформацію, які необхідні для виконання зобов'язань договору, прийняти належні надані виконавцем послуги та сплатити їх на вимогах та порядку встановлених цим договором.

Згідно із п. 1.2 договору виконавець зобов'язується провести наступні дослідження:

- визначення розміру та характеру ринку охоронних послугв АРК;

- аналіз факторів, що впливають на розвиток ринку;

- визначення міри насиченості ринку;

- визначення типів споживачів за основними характеристиками.

Відповідно до п. 2.1 договору від 03.01.12 року ПП «Інтерстрой-2011» зобов'язується надати маркетингові послуги дослідження ринку охоронних послуг в АР Крим (фізична та технічна охорона), передати замовнику зібрану інформацію та надати акт щодо надання послуг.

Згідно з п. 3 розмір послуг здійснюється на підставі акту виконаних робіт, відповідно до виставленого виконавцем рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Строк дії Договору визначений розділом 5 - з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Договір від 03.01.12 року підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Згідно п. 2.1.3 факт надання зазначених послуг підтверджується актом надання послуг, який підписується сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачу надано акт про надання послуг, на суму 110 000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 18 333,33 грн.).

Приватне акціонерне товариство «Моноліт-Гарант» отримало на підставі акту надання послуг у ПП «Інтерстрой-2011» маркетингові послуги за податковими накладними: № 33 від 05.01.12р. на суму 35000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5833,33 грн.), № 43 від 27.01.2012р. на суму 55 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9166,67грн.), № 48 від 31.01.2012р. на суму 20 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.).

Вказані податкові накладні, містять всі необхідні реквізити відповідно до вимог закону та були відображені позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних у січні 2012 року.

Сплата коштів за договором підтверджена випискою з особового рахунку за 05.01.12 та платіжними дорученнями № 419 від 05.01.12, № 432 від 27.01.12, № 433 від 27.01.12, № 436 від 31.01.12 року.

Перевіряючи використання ТОВ "Моноліт-Гарант" придбаних послуг в господарській діяльності судом встановлено наступне.

Позивачем на підтвердження виконання маркетингових послуг ПП «Інтерстрой 2011» надано та досліджено судом Звіт по маркетинговому дослідженню ринку охоронних послуг в АР Крим, відповідно до якого, визначений предмет дослідження, розроблено план, зазначено організація збору інформації та її первисна обробка, надано аналіз отриманної інформації, зроблено висновки та надані відповідні рекомендації.

Відповідно до економичного аналізу отриманних маркетингових послуг від ПП «Інтерстрой 2011», який проводився ТОВ «Моноліт-Гарант» та також досліджено судом, встановлено, що висновки та рекомендації звіту по маркетинговому дослідженню ринку охоронних послуг в АР Крим від ПП «Інтерстрой 2011» надали змогу позивачу збільшити продаж послуг за півріччя в середньому на 31,8 %.

Судом встановлено, що 05 травня 2011 року між ТОВ "Моноліт-Гарант" та ПП «Ньютехнолоджи» укладено договір про надання маркетингових послуг № 112.

Щодо реального виконання договору про надання маркетингових послуг за договором № 112 від 05.05.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п 2 договору виконавець ПП «Ньютехнолоджи» зобов'язується провести аналіз ринку охоронних послуг, надати замовнику зібрану інформацію та надати акт на надання послуг, замовник зобов'язується надати документи та інформацію, які необхідні для виконання зобов'язань договору, прийняти належні надані виконавцем послуги та сплатити їх на вимогах та порядку встановлених цим договором.

Згідно із п. 1.2 договору виконавець зобов'язується провести наступні дослідження:

- визначення розміру та характеру ринку охоронних послугв АРК;

- аналіз факторів, що впливають на розвиток ринку;

- визначення міри насиченості ринку;

- визначення типів споживачів за основними характеристиками.

Згідно з п. 3 розмір послуг здійснюється на підставі акту виконаних робіт, відповідно до виставленого виконавцем рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Строк дії Договору визначений розділом 5 - з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Договір від 05.05.2011 року підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Згідно п. 2.1.3 факт надання зазначених послуг підтверджується актом, підписаним сторонами.

Згідно з п. 3 розмір послуг здійснюється на підставі акту виконаних робіт, відповідно до виставленого виконавцем рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем отримано акт надання послуг, на суму 45000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 7 500,00).

Приватне акціонерне товариство «Моноліт-Гарант» отримало на підставі акту надання послуг у ПП «Ньютехнолоджи» маркетингові послуги за податковою накладною № 238 від 18.08.11 року на суму 45000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7 500,00 грн.), яка містить всі необхідні реквізити відповідно до вимог закону та була відображена позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у серпні 2011 року.

Оплата позивачем отриманих послуг згідно рахунків за договором про надання послуг від 03.01.12, та отримання маркетингових послуг здійснена в повному обсязі на загальну суму 45000,00 грн. у тому числі ПДВ в сумі 7500,00 гривень, цей факт підтверджується платіжним дорученням № 273 від 18.08.11 року.

Перевіряючи правомірність використання ТОВ "Моноліт-Гарант" придбаних послуг в господарській діяльності судом встановлено наступне.

Позивачем на підтвердження виконання маркетингових послуг ПП «Ньютехнолоджи» надано та досліджено судом Звіт по маркетинговому дослідженню ринку охоронних послуг в АР Крим, відповідно до якого, визначений предмет дослідження, розроблено план, зазначено організація збору інформації та її первисна обробка, надано аналіз отриманної інформації, зроблено висновки та надані відповідні рекомендації.

Відповідно до економичного аналізу отриманних маркетингових послуг від ПП «Ньютехнолоджи», який проводився ТОВ «Моноліт-Гарант» та також досліджено судом, встановлено, що висновки та рекомендації звіту по маркетинговому дослідженню ринку охоронних послуг в АР Крим від ПП «Ньютехнолоджи» надали змогу позивачу збільшити продаж послуг за півріччя в середньому на 15-22,5 %.

Для збільшення продажу послуг з охоронної діяльності позивач придбав маркетингові послуги з визначенням розміру та характеру ринку охоронних послуг в АРК, аналізу факторів, що впливають на розвиток ринку, визначенням міри насиченості ринку, визначенням типів споживачів за основними характеристиками.

Таким чином, маркетингові дослідження з аналізу ринку охоронних послуг дозволяють ТОВ "Моноліт-Гарант" оптимізувати роботу, знизити ризик та збільшити конкурентоспроможність.

Вказані результати безпосередньо впливають на прибуток ТОВ "Моноліт-Гарант" від здійснення господарської діяльності та сприяют отриманню найбільш можливого доходу від охоронної діяльності.

Отже, витрати на маркетингові дослідження, що понесені ТОВ " Моноліт-Гарант" в серпні 2011 р. та січні 2012 р. у загальній сумі 155 000,00 грн., спрямовані на отримання ТОВ "Моноліт-Гарант" доходу, а відтак здійснені для провадження господарської діяльності ТОВ " Моноліт-Гарант" відповідно до п.п.14.1.27 та п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПКУ.

Суд зауважує, що витрати на проведення маркетингових досліджень у загальній сумі 155 000,00 грн. були обґрунтовано включені до складу податкових витрат ТОВ "Моноліт-Гарант" виходячи з наступного.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами .

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПКУ до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться витрати операційної діяльності платника.

Витрати операційної діяльності включають витрати на збут, що визначаються за п.п.138.10.3. п.138.10. ст.138 ПКУ (встановлено абз. другим п.138.1. ст.138 ПКУ).

Витрати на збут включають витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів - абз."г" п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПКУ.

Здійснення ТОВ "Моноліт-Гарант" витрат на маркетинг у загальній сумі 155 000,00 грн. підтверджено первинними документами дослідженими в судовому засіданні - актами надання послуг відповідно до п.138.2 ст. 138 ПКУ, податковими накладними та платіжними дорученнями про сплату наданних послуг.

Витрати на маркетинг у загальній сумі 155 000,00 грн. визнані ТОВ " Моноліт-Гарант" у періоді їх здійснення відповідно до п.138.5. ст.138 ПКУ: у серпні 2011 р. та у січні 2012 р.

Таким чином, враховуючи вище викладене суд прийшов до висновку, що документами бухгалтерського обліку ТОВ "Моноліт-Гарант" у повному обсязі спростовуються висновки за актом перевірки ДПІ щодо завищення податкових витрат на 91665,00 грн. та податкового кредиту в сумі 25 833,33 гривень по операціях придбання маркетингових послуг у ПП «Інтерстрой-2011» та ПП «Ньютехнолоджи».

В п. 3.1.2 акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі ДПС зроблено висновки, що правочини між ТОВ "Моноліт Гарант" та ПП «Ньютехнолоджи» і ПП «Інтерстрой-2011» є нікчемними, на підставі того, що місцезнаходження контрагентів ТОВ "Моноліт Гарант" не встановлено, у контрагентів- постачальників відсутне майно, трудові ресурси, виробничо-складськи приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничи активи, складськи приміщення, засоби для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Однак такі висновки ДПІ не відповідають документам бухгалтерського обліку ТОВ "Моноліт-Гарант" та діючому законодавству, виходячи з наступного.

За даними податкових декларацій з податку на додану вартість (Д5) за серпень 2011 р. та січень 2012 р., а також, даними реєстрів бухгалтерського обліку ТОВ "Моноліт-Гарант" вартість маркетингових послуг, у сумі 155 000,00 грн. була включена ТОВ "Моноліт-Гарант" до складу податкового кредиту, а саме:

- 45 000,00 грн. в серпні 2011 р.;

- 110 000,00 грн. в січні 2012р.

Отже, висновки ДПІ щодо завищення податкових витрат на 91665,00 грн. є необґрунтованими, оскільки не можна зависити витрати на суми, які до них не включені.

Факт здійснення господарської операції фіксує первинний документ п.1 ст.9 Закону №996).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону №996).

Факт здійснення ТОВ "Моноліт-Гарант" господарських операцій з придбання маркетингових послуг у ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Інтерстрой 2011» у серпні 2011, грудні 2012 р. зафіксований та підтверджений первинними документами - актами надання послуг, податковими накладними та платіжними дорученнями про сплату наданних послуг.

В подальшому, маркетингові дослідження були використані ТОВ "Моноліт-Гарант" для збільшення продажу послуг, що надаються ним.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку ТОВ "Моноліт-Гарант" у повній мірі підтверджується здійснення господарських операцій з придбання маркетингових послуг у ПП «Ньютехнолоджи» у серпні 2011 р., у ПП «Інтерстрой 2011» у січні 2012 та їх подальше використання для збільшення ефективності господарськой діяльності ТОВ "Моноліт-Гарант".

Позиція ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо нікчемності укладених ТОВ "Моноліт-Гарант" правочинів у зв'язку з тим, що ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Інтерстрой 2011» відсутні за юридичними адресами є помилковою виходячи з наступного.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ПП «Ньютехнолоджи» (05.05.11-18.08.11) та ПП «Інтерстрой 2011» (03.01.12-31.01.12) були зареєстровани платниками ПДВ згідно даних офіційного веб-сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua) та були включені до ЄДРПОУ згідно даних веб-сайту http://irc.gov.ua.

Згідно з п.184.1. ст.184 ПКУ реєстрація платників ПДВ діє до дати її анулювання.

Згідно з п.2 ст.33 Закону №755 юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, на момент здійснення господарських операцій з надання послуг юридичні особи (ПП «Ньютехнолоджи», ПП «Інтерстрой 2011») не були припинені та знаходились у статусі платників ПДВ без будь-яких обмежень, а тому мали право на здійснення господарських операцій.

Згідно з Ухвалою ВАС України від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12: "Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб".

Відповідно до Ухвали ВАС України від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10: "Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків".

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що документами бухгалтерського обліку ТОВ "Моноліт-Гарант" у повному обсязі спростовуються висновки акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі ДПС щодо завищення податкового кредиту в результаті чого донараховано ПДВ за серпень 2011 р. у сумі 7500,00грн., у січні 2012 р. у сумі 18333,00 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в результаті чого донараховано податку на прибуток за 1 кв. 2012 р. (в т. ч. за січень 2012 р.) у сумі - 19250,00 грн.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Суд вважає, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Ньютехнолоджи» та ПП «Інтерстрой 2011» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд також виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, і з цієї підстави у встановленому законом порядку спірні правочини недійсними не визнано.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги той факт, що суд визнав правомірним формування позивачем податкового кредиту на суму 18333,33 гривень від операцій з контрагентом ПП «Інтерстрой-2011», 7500,00 гривень від операцій з контрагентом ПП «Ньютехнолоджи» в загальній сумі 25 8333,33 гривень, висновки податкового органу щодо неправомірного формування податкового кредиту у сумі 25833,33 гривень, в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 91665,00 грн та як наслідок не сплата до бюджету податку на прибуток у сумі 19250,00 гривень спростовуються матеріалами справи.

Суд зазначає, що застосування санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 16.01.2013 року № 0000872204 та № 0000882204 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Отже, податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0000872204 від 16.01.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28875,00 гривень, у тому числі за основним платежем на суму 19250,00 гривень, та 9625,00 гривень штрафних (фінансових санкцій) санкцій.

Також, податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополь №0000882204 від 16.01.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 38749,93 гривень, у тому числі за основним платежем 25833,33 гривень, та 12916,60 гривень штрафних (фінансових санкцій).

Частинами 1, 3 статті 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно платіжного доручення № 940 від 23.01.2013 року позивач сплатив судовий збір в сумі 646,25 гривень.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, пов'язані зі сплатою позивачем судового збору підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Отже відповідно до ст. 92 КАС України витрати, пов'язані зі сплатою позивачем судового збору в розмірі 646,25 гривень, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.02.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 26.01.2013 року.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Державної податкової служби в АРК № 0000872204 від 16 січня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 28875,00 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Державної податкової служби в АРК № 0000882204 від 16 січня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 38749,93 гривень.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт - Гарант" (ЄДРПОУ 34212007) судовий збір в розмірі 646,25 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.