Постанова

від 21.02.2013 по справі 821/376/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р. Справа № 821/376/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Андрєєва Д.В.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір" (далі - позивач, ТОВ "Явір") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Херсоні), у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 р. № 0007862200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 67503,75 грн., з яких за основним платежем на 54003 грн., за штрафними санкціями на 13500,75 грн., та № 0007872200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 65288,75 грн., з яких за основним платежем на 60143 грн., за штрафними санкціями на 5145,75 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі протиправних висновків відповідача щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "ТД "Кедр" та ТОВ "Інвесттехнагляд", які ґрунтуються на припущеннях, а не на фактично встановлених обставинах. Вказує на те, що згідно вимог Податкового кодексу України на підставі отриманих від вказаних контрагентів податкових накладних правомірно сформував витрати та податковий кредит грудня 2011 року та січня 2012 року. Висновок ДПІ у м.Херсоні щодо мети ухилення від сплати податків вважає неправомірним, оскільки податковим органам не надано повноваження на встановлення умислу на здійснення протиправних дій, зокрема, ухилення від сплати податків. Наявність умислу на вчинення певних дій має встановлюватися лише судами в межах провадження по адміністративним правопорушенням або кримінальним справам, і, відповідно, підтверджуватись або постановою про адміністративне стягнення або вироком суду, які набрали законної сили.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вказавши на те, що відповідно до Податкового кодексу України головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ та витрат є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту та витрат позивачем виконані, реальність здійснення поставок товару підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а тому позивач правомірно включив ПДВ по відносинам з ТОВ "Інвесттехнагляд" та ТОВ "ТД "Кедр" податкового кредиту грудня 2011 року і січня 2012 року.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Явір", за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України щодо неправомірного включення у грудні 2011 року та січні 2012 року до складу витрат і податкового кредиту суму ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Інвесттехнагляд", ТОВ "ТД "Кедр". Вказані підприємства не знаходяться за юридичною адресою, не мають необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а тому не могли поставити товар позивачу. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 19.10.2012 р. по 22.10.2012 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Явір" з питання підтвердження господарсько-правових відносин із ТОВ "Інвесттехнагляд" за грудень 2011 року та ТОВ "ТД "Кедр" за січень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 24.10.2012 р. № 2274/22-4/21280038.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.1898 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у грудні 2011 року та січні 2012 року, що підлягає до сплати в бюджет на загальну суму ПДВ 54003 грн., в тому числі - грудень 2011 року у сумі 34400 грн. та січні 2012 року у сумі 19603 грн.;

2. пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за грудень 2011 року та І квартал 2012 року у сумі 20583 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні прийняла податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 р.:

- № 0007862200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 67503,75 грн., з яких за основним платежем на 54003 грн., за штрафними санкціями на 13500,75 грн.;

- № 0007872200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 65288,75 грн., з яких за основним платежем на 60143 грн., за штрафними санкціями на 5145,75 грн.

Фактичною підставою для донарахування суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість та з прибутку підприємств стали висновки контролюючого органу щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "Інвесттехнагляд" у грудні 2011 року та ТОВ "ТД "Кедр" у січні 2012 року.

Під час перевірки ДПІ у м.Херсоні використано акти перевірок ТОВ "Інвесттехнагляд" від 07.03.2012 р. № 100/22-9/37401981 та ТОВ "ТД "Кедр" від 15.06.2012 р. № 375/22-40/30406117 про неможливість проведення зустрічних звірок, якими встановлено, що вказані контрагенти позивача не знаходяться за юридичною адресою, не мають необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення операцій із поставки товарів.

З метою надання правової оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає про наступне.

Положеннями п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об"єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України об"єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об"єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об"єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендаою.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб"єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов"язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв"язку).

Згідно з вимогами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 вищевказаного Закону, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до ч.1 ст.138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, викладеній, зокрема в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 р. у справі за позовом ПП "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м.Києва, Головного управління Державного казначейства України в м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

На підтвердження господарських відносин з ТОВ "Інвесттехнагляд", ТОВ "ТД "Кедр" представником позивача надано копії договорів на поставку, рахунків, видаткових, податкових накладних, платіжних доручень.

Однак, суд вважає, що наявність у справі такого переліку документів недостатньо для спростування доводів ДПІ у м.Херсоні, викладених в акті перевірки.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

Таким чином, відповідно про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи документи, якими на його думку є вичерпними доказами щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Явір" та ТОВ "Інвесттехнагляд", ТОВ "ТД "Кедр", суд вважає, що позивачем не спростовані доводи податкового органу про безтоварність господарських операцій.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Мінфіну від 30.11.1999 р. № 291 на рахунку 63 "Рахунки з постачальниками і підрядчиками" ведеться облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, на субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками і підрядчиками, облік руху товарно-матеріальних цінностей, що поступають для продажу ведеться на балансовому рахунку 28 "Товари". Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником і підрядчиком в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З наявних у справі документів суд позбавлений можливості дослідити облік зазначених операцій в бухгалтерському обліку, як підстави для ведення податкового обліку, та відповідно встановити зміну активів та зобов'язань позивача за наслідками виконання ТОВ "Інвесттехнагляд" та ТОВ "ТД "Кедр" договорів, реальність здійснення якого не визнається відповідачем.

Суд зазначає, що позивач як в ході проведення перевірки, так і в ході розгляду справи не надав суду доказів переміщення та передачі товарів, зокрема, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі товарів.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що ТОВ "Інвесттехнагляд" та ТОВ "ТД "Кедр" не могли поставити позивачу товар, оскільки вказані підприємства не мають основних фондів, виробничого та торгівельного обладнання, товарних запасів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів з урахуванням часу здійснення операцій, віддаленістю підприємств один від одного (ТОВ "Явір" зареєстровано в м.Херсоні, а ТОВ "Інвесттехнагляд" та ТОВ "ТД "Кедр" - в м.Києві).

Як вбачається з документів, наданих позивачем, ТОВ "Явір" придбало у ТОВ "Інвесттехнагляд" вогнегасну суміш, кабель, а у ТОВ "ТД "Кедр" - труби. Між тим, видами діяльності ТОВ "Інвесттехнагляд" зазначено: 45.21.1 Будівництво будівель, 45.25.1 Інші спеціалізовані будівельні роботи, 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 74.13.0 Дослідження кон"юнктури ринку та виявлення суспільної думку, 74.20.1 Діяльність у сфері інжирінгу, а ТОВ "ТД "Кедр" - 51.39.0 Неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 51.17.0 Посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, 74.14.0 Консультування з питань комерційної діяльності та управління, 92.71.0 Діяльність з організації азартних ігор.

Також суд звертає увагу на обставини діяльності ТОВ "Інвесттехнагляд" та ТОВ "ТД "Кедр", які зазначені у актах перевірок від 07.03.2012 р. № 100/22-9/37401981, від 15.06.2012 р. № 375/22-40/30406119.

Так, податковому органу зустрічну перевірку ТОВ "Інвесттехнагляд", ТОВ "ТД "Кедр" щодо взаємовідносин з ТОВ "Явір" не вдалося провести у зв"язку з відсутністю вказаних підприємств за юридичною адресою, про що складено акти про невстановлення місцезнаходження платників податків.

Відповідно до висновку експерта сектору дослідження зброї та трасологічних досліджень НДЕКЦ при УМВС України на Південно-Західній залізниці від 06.03.2012 р. № 134 підписи від імені Денисова В.І. (директора ТОВ "Інвесттехнагляд") в представлених на дослідження документах: копії статуту ТОВ "Інвесттехнагляд", протоколу № 3 від 07.09.2011 р., реєстраційної картки форми № 4 ймовірно виконані однією особою, а підписи у копії реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, довіреності від 08.11.2011 р. ймовірно виконані іншою особою.

Директор ТОВ "ТД "Кедр" Копитін В.В. є громадянином Російської Федерації, згідно даних ДЕК "Аркан" вказаний громадянин з 01.01.2011 р. не перетинав державного кордону України. За період з грудня 2011 року по квітень 2012 року підприємство декларацію з податку на прибуток та з податку на доходи фізичних осіб не подавало, за грудень 2011 року не звітувало.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операції з придбання у ТОВ "Інвесттехнагляд", ТОВ "ТД "Кедр" товарів, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставка товару мала місце, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи подані сторонами докази суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги ТОВ "Явір" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 лютого 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1