Постанова

від 07.02.2013 по справі 2а-13690/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 р. (16:35) Справа №2а-13690/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача - Братцевої О.О., довіреність б/н від 02.01.13р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еліт-Окно»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Еліт-Окно" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим із вимогами, з урахуванням їх уточнення, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.12р. № № 0009862204, 0009892204, 0009852204.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем в складі ціни за товари (роботи, послуги), отримані від ПП «Базис Торг», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угоди з таким постачальником є нікчемними. Також з цих підстав позивач вважає протиправними висновки податкової щодо безпідставності віднесення до валових витрат сум, які сплачені за угодами, та визначення виходячи із цього податкових зобов'язань із податку на прибуток.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.01.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

У письмових запереченнях відповідачем зазначено, що податковий кредит та валові витрати позивача формувались за господарськими операціями із ПП «Базис Торг», щодо якого винесено акт від 06.04.12р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки». Відтак, за перевіряємий період позивач укладав угоди із ПП «Базис Торг», які мають ознаки «фіктивності», а тому об'єкт оподаткування відсутній.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еліт-Окно» є юридичною особо, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської (ідентифікаційний код 34896994), що підтверджується випискою із ЄДР серії ААВ № 856887 та довідкою з ЄДРПОУ.

ТОВ «Моноліт-Еліт-Окно» перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополь АР Крим, є платником податку на додану вартість з 19.02.2007р. відповідно до свідоцтва № 1000023055 .

На підставі наказу від 19.09.12р. № 2235 ДПІ у м. Сімферополь АРК спеціалістами податкової проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Моноліт-Еліт-Окно» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг» за період з 01.07.2009р. до 30.06.2012р., про що складено акт перевірки № 8402/22-7/34896994 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Моноліт-Еліт-Окно» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідних норм Податкового кодексу України щодо підстав формування валових витрат, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 361 945 грн., у тому числі, за 3 квартал 2009 р. в сумі 93623 грн., 4 квартал 2009 р. в сумі 63058 грн., 1 квартал 2010р. - 51184 грн., 2 квартал 2010р. - 67470 грн., 3 квартал 2010р. - 19847 грн., 4 кв-л 2010 р. - 42202 грн., 1 кв-л 2011р. - 16567 грн., 2 кв-л 2011р. - 7994 грн. Також встановлено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та норм Податкового кодексу України щодо правильності визначення сум податкового кредиту, у зв'язку із чим занижено ПДВ в період, що перевірявся, на загальну суму 249 513 грн. та зменшено від'ємне значення рядка 26 податкової декларації з ПДВ за період перевірки, в якому відбувались взаєморозрахунки з ПП «Базис Торг».

В акті перевірки зазначено, що по взаємовідносинах з ПП «Базис Торг» за період з 01.07.09р. до 30.06.12р. встановлено завищення витрат всього на суму 1 450 560 грн. Таких висновків перевіряючі дійшли з того, що 06.04.12р. було складено акт перевірки № 10/22/36165986 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Базис Торг»» з питань правомірності проведення господарських операцій із контрагентами, у тому числі, із ТОВ «Моноліт-Еліт-Окно» за період з 01.01.2009р. до 31.03.12р.

В акті перевірки № 10/22/36165986 зазначено про наявність у діяльності платника податків ознак фіктивності передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням) тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Так, в ході перевірки ТОВ «Моноліт-Еліт-Окно» встановлена відсутність реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємцю від контрагента-постачальника ПП «Базис Торг», а саме, відсутність у останнього трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської операції у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.11.12р.:

- № 0009862204 про нарахування податку на додану вартість в сумі 188 413 грн. та штрафних санкцій в розмірі 42 053, 25 грн.;

- № 0009892204 про визначення сум завищення від'ємного значення сум податку на додану вартість за 11 міс. 2009 року в сумі 12 592 грн., за 2 міс. 2010р. в сумі 7995 грн., за 11 міс. 2010р. у сумі 4210 грн., а всього в розмірі 24 797 грн.;

- № 0009852204 про нарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 268 697 грн. та штрафних санкцій в сумі 61035 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Оскільки спірні господарські операції позивача відбулися частково до 01.01.2011р., тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, до спірних правовідносин у відповідний період застосовується Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168), Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334 (далі - Закону № 334) або Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні норми закріплені у п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Відповідач у ході перевірки дійшов висновків, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 288 110 грн., яка складена при отриманні товарів від контрагента ПП «Базис Торг» за період з 01.07.2009р. до 30.04.2011р., який за даними іншої податкової перевірки не здійснює господарської діяльності, а проводить дії із надання податкової вигоди третім особам.

Судом залучено до матеріалів справи та досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит 290 112, 15 грн. (а.с. 82-127, т. І, а.с. 22-34, т. ІІ) та встановлено, що вказані податкові накладні, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ПП «Базис Торг», оскільки згідно акту перевірки ПП «Базис Торг» встановлено неможливість її проведення.

Висновки відповідача про нікчемність угод між позивачем та ПП «Базис Торг» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

01 листопада 2008 року між ПП «Базис Торг» (продавець) та ТОВ «Моноліт-Еліт-Окно» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 36, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю приналежне йому майно (профіль, фурнітура), а покупець зобов'язується оплатити його. Ціна договору складає 500 тис. грн. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунки проводяться у готівковій формі.

Строк дії договору встановлений з 01.11.2008р до 30.10.2011р.

За фактом відвантаження товару (будівельних матеріалів) ПП «Базис Торг» та ТОВ «Моноліт-Еліт-Окно» підписані видаткові накладні (а.с. 53-81, т. І).

У підтвердження оплати за готівку поставлених товарів ТОВ «Моноліт-Еліт-Окно» оформлялись авансові звіти, до яких додані фіскальні чеки на відповідні суми (а.с. 128-243, т. І, а.с. 35-114, т. ІІ).

Судом перевірено зміст зазначених документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо використання отриманого позивачем товару у господарській діяльності позивача суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Моноліт-Еліт-Окно» з жовтня 2010 року реалізовувало отримані від ПП «Базис Торг» товари за укладеними договори постачання металопластикових виробів з профілю, склопакетів із такими контрагентами: ТОВ «Алуштаартсервіс», ТОВ «Валькірія Міськбуд», ПП «Вера», Дошкільна установа № 90 «Сказка», ТОВ «Канберра», КЕО м. Сімферополь. Відповідно до цих договорів сторонами підписані видаткові накладні на поставлені товари, при цьому ТОВ «Моноліт-Еліт-Окно» відповідно до здійснених поставок виписані податкові накладні, в яких визначені податкові зобов'язання із податку на додану вартість в загальній сумі 321 772, 60 грн. (а.с. 169-237, т. ІV).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Крім того, слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Суд зазначає, що неможливість проведення перевірки контрагента позивач - ПП «Базис Торг» не може бути підставою для визнання фіктивними проведених ними господарських операцій з 2009 до 2011 років. В акті перевірки відповідач не зазначив достатніх даних, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно фіктивністю угод та неможливістю перевірки контрагента позивача, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарськими угодами із ПП «Базис Торг» в розмірі 288 110 грн. є повністю правомірним, а висновки акту перевірки безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу визначена неправомірно та підлягає скасуванню, відтак, також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, які нараховані на суму такого основного платежу.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0009862204 від 15.11.12р. про нарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 188 413 грн. та штрафних санкцій в розмірі 42 053, 25 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Виходячи з того, що судом встановлена правомірність формування податкового кредиту з ПДВ, відтак, висновки перевірки, а також рішення відповідача щодо зменшення від'ємного значення на суму 24 797 грн. суд вважає необґрунтованими.

Таким чином, податковим повідомленням-рішенням № 0009892204 від 15.11.12р. про визначення завищеного від'ємного значення сум податку на додану вартість за 11 міс. 2009 року в сумі 12 592 грн., за 2 міс. 2010р. в сумі 7995 грн., за 11 міс. 2010р. у сумі 4210 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням № 0009852204 від 15.11.12р. в розмірі 268697 грн. - за основним платежем та 61035 грн. - за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.8. ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт.

Норма підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 щодо підтвердження первинними документами здійснених витрат господарської діяльності також передбачена у п. 138.2. ст. 138 ПК України, в якій вказується, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначалось вище, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Позивач оформив господарські операції зі своїми постачальними первинними документи, які мають усі передбачені Законом № 996 реквізити.

Як зазначалося вище, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є твердження про фіктивність угод та неможливість перевірки контрагента позивача.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0009852204 від 15.11.12р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146 грн., які сплачені до бюджету згідно платіжного доручення № 622 від 28.11.2012р. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.02.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 12.02.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0009862204 від 15.11.12р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 230 466,25 грн., у тому числі за основним платежем - 188 413 грн. та штрафними санкціями в розмірі 42 053 грн.

3. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0009892204 від 15.11.12р. про визначення завищеного від'ємного значення податку на додану вартість за 11 міс. 2009 року в сумі 12 592 грн., за 2 міс. 2010р. в сумі 7995 грн., за 11 міс. 2010р. у сумі 4210 грн.

4. Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0009862204 від 15.11.12р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 329 732 грн., у тому числі за основним платежем - 268 697 грн. та штрафними санкціями в розмірі 61035 грн.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-еліт-Окно» (ЄДРПОУ 43896994) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 146 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (95000, АРК, м. Сімферополь, вул. М. Залкі, буд.1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.