Ухвала

від 21.02.2013 по справі 2а-2859/12/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-2859/12/0170/5

21.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Сидоренко Д.В. ) від 21.08.2012 у справі №2а-2859/12/0170/5

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дружба народів Нова" (вул. Польова, буд.7, смт. Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим,97000)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС (вул. Дзержинського, 30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 серпня 2012 року у справі № 2а-2859/12/0170/5 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Дружба народів Нова» до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим № 0000152301 від 27 лютого 2012 року. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 серпня 2012 року, прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» - контрагента позивача, здійснюється поза межами правового поля. Правочин між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» відповідач вважає фіктивним (стаття 234 Цивільного кодексу України).

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника за наявними у матеріалах справи документами. Апеляційну скаргу відповідач підтримує у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія вважає за можливим здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 59196,08 грн., про що прийнято відповідачем податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року за № 0000152301.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято податковою інспекцією на підставі висновків акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дружба народів» (ЄДРПОУ: 31398117), щодо правових відносин з ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» (ЄДРПОУ: 34268050) за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009 року» від 03.02.2012 року за № 549/23-1/31398117 про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на суму 97854,27 грн., у тому числі: за квітень 2008 року - на суму 27093,33 грн., за травень 2008 року - на суму 2211,41 грн., за червень 2008 року - на суму 5143,33 грн., за липень 2008 року - на суму 1ё028,67 грн., за вересень 2008 року - на суму 6490,00 грн., за жовтень 2008 року - на суму 8530,67 грн., за лютий 2009 року - на суму 6975,36 грн., за березень 2009 року - на суму 40381,50 грн. в результаті завищення позивачем податкового кредиту у вказаних періодах та сумах по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки». При цьому такий висновок податкової інспекції ґрунтується на висновку про невідповідність правочину між позивачем та Товариством вимогам ч. 1, ч.5 статті 203, статті 215, статті 228, статті 655, статті 6556 та статті 662 Цивільного кодексу України за договором № 44/10/07/Х від 10.10.2007 року.

Але, в апеляційній скарзі податкова інспекція посилається на фіктивність правочину між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», обґрунтовуючи свої доводи положеннями статті 234 Цивільного кодексу України, тому такі доводи відповідача не засновані на фактичних матеріалах справи - висновку акту перевірки.

Що стосується питання нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, податкова інспекція, яка є заінтересованою особою та заперечує дійсність правочину між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» у судовому порядку не оспорила дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Стосовно питання правомірності віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту за фінансово-господарськими правовідносинами із ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку - постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова інспекція вважає, що між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» не мало місце фактичне виконання умов договору поставки № 44/10/07/Х від 10.10.2007 року, тобто не було реального постачання товарів (робіт, послуг), але такі твердження податкової інспекції повинні бути доведеними.

З акту перевірки від 03 лютого 2012 року вбачається, що податкова інспекція під час проведення перевірки не досліджувала питання реального виконання умов договору поставки від 10.10.2007 року № 44/10/07/Х та не досліджувала питання щодо використання позивачем отриманого товару за вказаним договором у власній господарській діяльності. Акт перевірки позивача містіть у собі лише правові висновки щодо нікчемності правочину між позивачем та Товариством.

Так, податкова інспекція, постановляючи висновок про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки», виходила із відомостей інформації іншого податкового органу - ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, що були викладені у акті перевірки від 01.03.2008 року № 488/23-05/34268050. Так, податкова інспекція посилається на те, що усі операції купівлі-продажу за участю ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача. Перевіркою було встановлено відсутність Товариства за юридичною адресою, відсутність посадових осіб за юридичною адресою, відсутність документів, підтверджуючих показники податкових декларацій, у тому числі декларацій з ПДВ. Згідно бази даних ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» має стан 30 - в стані переходу до іншої ДПІ, відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень у Товариства, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Судова колегія ще раз зауважує про те, що будь-який висновок податкового органу щодо неправомірності віднесення ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ повинен бути доведений належним чином. Податкова відповідальність має індивідуальний характер і при відсутності належних та допустимих доказів відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» суд не може погодитися з доводами податкового органу про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за договором поставки від 10.10.2007 року № 44/10/07/Х.

Факт наявності у позивача договору поставки, видаткових накладних, належним чином оформлених податкових накладних, рахунків та платіжних документів по оплаті вартості товарів (робіт, послуг) у т.ч. ПДВ податковою інспекцією не спростовується та підтверджується матеріалами справи.

Факт використання позивачем отриманого від ТОВ «Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки» товару у власній господарській діяльності підтверджується актами списання та Висновком судово-економічної експертизи за № 88/12 від 12.07.2012 року. Суду не надано відповідних письмових доказів у спростування факту отримання позивачем товару від Товариства та використання його у власній господарській діяльності.

Крім того, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що документальну позапланову невиїзну перевірку здійснено відповідачем 03 лютого 2012 року за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, але відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання.

Але, податкова інспекція, здійснювавши перевірку позивача за 2008 рік у березні 2012 року, вийшла за межі строків давності, передбачених вказаною нормою Податкового кодексу України.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія вважає, що відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2012 у справі №2а-2859/12/0170/5 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2012 у справі №2а-2859/12/0170/5 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська