Постанова

від 12.02.2013 по справі 814/197/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12 лютого 2013 року р. Справа № 814/197/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Салова І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Метона", (вул.7-А Поперечна, 2, м. Миколаїв, 54021)

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029)

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.01.2013 року № 0001400231, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Метона» (далі по тексту - позивач, підприємство) звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) №0001400231 від 04.01.13р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 120261,25грн. (96209,00грн.-основного платежу, 24052,25грн. - штрафних санкцій), посилаючись на невмотивованість оспроюваного рішення.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказавши на правомірність оспорюваного податкового-повідомлення рішення, прийнятого за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Метона».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.200.1 ст.200 Кодексу, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1, та п.201.ст.200 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, які дають право формувати податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах. За відсутністю останнього ж, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних (які є обов'язковим, але не вичерпними доказом товарності господарської операції), не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності. Не можуть бути включені до складу валових витрат (податкового кредиту), витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами, або по безтоварним господарським операціям.

Право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг) саме у зазначеного в первинних документах суб'єкта господарювання.

Придбання контрагентом позивача товарів (послуг), в осіб, які не є належними платниками ПДВ, приватних осіб, які безпідставно діють від імені юридичних осіб, фіктивних підприємств, або по безтоварним господарським операціям не дає права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість», ПК України випливає, що право на бюджетне відшкодування у суб'єкта господарювання виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару або послуг. Цей висновок можна зробити із самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Відповідно до наданої Позивачем інформації, протягом перевіреного податковим органом періоду серед інших підприємств ПП «Метона» укладено угоди з наступними контрагентами:

ТОВ «Наваліс» - Договір закупівлі товарів за №1 від 01.11.10, відповідно до якого ТОВ «Наваліс» на адресу ПП «Метона» поставлено товарів: 01.11.10 на суму 10774грн.14коп.; 05.11.10 на суму 27402грн.05коп.; 01.12.10 на суму 49377грн.25коп.; 07.12.10 на суму 50917грн.87коп.;

ТОВ «ТРК Альянс» - Договір про закупівлю товарів за №51 від 01.01.12, на виконання якого ТОВ «ТРК Альянс» на адресу ПП «Метона» поставлено товарів: 01.02.12 на суму 27000грн.00коп.; 06.02.12 на суму 39126грн.91коп.; 08.02.12 на суму 43804грн.37коп.; 01.03.12 на суму 14234грн.94коп.; 05.03.12 на суму 43489грн.70коп.; 02.04.12 на суму 20664грн.62коп.; 04.04.12 на суму 28052грн.41коп.; 06.04.12 на суму 57543грн.83коп.; 10.04.12 на суму 43352грн.94коп.; 03.05.12 на суму 13829грн.61коп.; 07.05.12 на суму 40782грн.60коп.; 08.05.12 на суму 16320грн.00коп;

ТОВ «Ком -Тет» - Договір закупівлі товарів за №71 від 05.05.12, відповідно до якого ТОВ «Ком -Тет» на адресу ПП «Метона» поставлено товарів 07.05.12 на суму 6072грн.82коп..

В період з 28.11.12р. по 30.11.12р. ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Метона» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Наваліс» (код ЄДРПОУ 37104552) за листопад-грудень 2010р., ТОВ «ТРК Альянс» (код ЄДРПОУ 37104463) за лютий-травень 2012р, ТОВ «Ком-Тет» (код ЄДРПОУ 37031909) за травень 2012р.. За результатами перевірки складено акт №3863/22-200/37206808 від 07.12.12р., в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПП «Метона» п.198.3,ст..198, п.200.1, п.200.2,ст..200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 96209грн..

В ході перевірки контролюючим органом використано договори, первинні документи бухгалтерського і податкового обліку та інформацію, що надійшла від інших органів державної податкової служби (акти про неможливість проведення зустрічної звірки, довідки про неможливість проведення зустрічної звірки) та інформацію з автоматизованих інформаційних систем, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, на підставі чого відповідачем встановлено:

У підприємства ТОВ «ТРК Альянс» (види діяльності згідно довідки про включення до ЄДРПОУ - вирощування зернових та технічних культур, організація перевезення вантажів, посередництво в торгівлі живими тваринами та ін.), яке не перебуває за місцезнаходженням, відсутні умови (виробничі потужності, основні засоби (земля, складські приміщення та ін.), транспортні засоби, ін.) та трудові ресурсу для здійснення господарської діяльності. При цьому, ОСОБА_1 (в одній особі засновник та директор ТОВ «ТРК Альянс») одночасно був засновником ще низки підприємств (ТОВ «Міранда», ТОВ «Альфа-Плюс», ТОВ «ДАХ-БУДУКРАЇНА» та ін.), а ТОВ «ТРК Альянс» в перевіряємий період, крім позивача, мало господарські відносини ще з низкою підприємств (ТОВ «Правова група «Домініон»», ТОВ «Сітібуд Україна», ТОВ «ВЛ-ТЕО», ТОВ «Сан Брідж», ТОВ «ВКФ-ПРОСТІР», ТОВ «Компанія Магістраль», ПП «Багвам», ТОВ «ТЕРРА МОТОРС», ТОВ фірма «ОМО», ТОВ «Автодом-Н та ін.).

У ТОВ «Наваліс» відсутні матеріальні ресурси (складські, виробничі, торгівельні приміщення, транспортні засоби, інше майно) та трудові ресурси (1 особа), необхідні для здійснення господарської діяльності. При цьому, ТОВ «Наваліс» в перевіряємий період, крім позивача, мало господарські відносини ще з низкою підприємств.

У ТОВ «Ком-Тет» (види діяльності згідно довідки про включення до ЄДРПОУ - вирощування зернових та технічних культур, оптова торгівля зерном, організація перевезення вантажів, посередництво в торгівлі живими тваринами та ін.), яке не перебуває за місцезнаходженням, відсутні виробничі потужності та достатні трудові ресурси (на підприємстві рахується 3 особи) для здійснення господарської діяльності. При цьому, ТОВ «Ком-Тет» в перевіряємий період, крім позивача, мало господарські відносини ще з низкою підприємств (ТОВ «Комерційно-торгівельне підприємство «Теко»» - підприємство з ознаками фіктивності, за наслідками створення та діяльності якого ОВС СУ ДПС у м. Києві порушено кримінальну справу за ст.205 ч.2, ст.358 ч.2,4 КК України, ПП «Пояс Оріона» - фіктивне підприємство, ПП «Грін-Р», ПП «Веста-Сервіс», ПП фірма «Сервіс АМГ», ТОВ «РКСУ» та ін.).

Аналіз зазначених обставин свідчить про те, що ТОВ «ТРК Альянс», ТОВ «Ком-Тет», ТОВ «Наваліс» (при відсутності умов для здійснення господарської діяльності) об'єктивно не могли здійснювати господарські операції одночасно з купівлі та поставки товарів ряду підприємств, в тому числі ПП «Метона». Вищенаведені фактичні дані в їх сукупності вказують на те, що формально оформлені позивачем господарські операції з контрагентами, які не мали необхідних умов для ведення господарської діяльності, є безтоварними та не потягли за собою зміни в активах позивача в виді придбання товару (послуг) саме у вказаних підприємств. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а тому наявність оформлених угод, первинних бухгалтерських документів з підприємствами, які фактично не виконували ці зобов'язання, не мають правового значення при встановлені факту безтоварності господарських операцій.

Суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що при обставинах встановлених в процесі перевірки позивач не мав правових підстав для формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Ком-Тет», ТОВ «Наваліс», ТОВ «ТРК Альянс».

Судження позивача про підтвердження права на формування податкового кредиту податковими накладними, в даному випадку (при встановлені безтоварності операцій) не може бути неспростовним доказом правомірності дій позивача, оскільки фактичні дані, що містяться в податкових накладних, на які послався позивач, є обов'язковими, але не вичерпними. А тому, суд вважає, що при встановлені факту безтоварності господарських операцій формування суб'єктом господарювання податкового кредиту є незаконним та направленим на його (податкового кредиту) формування з метою заниження об'єкта оподаткування і отримання доходу за рахунок податкових преференцій. Законодавець пов'язує виникнення права на відшкодування сплаченого в ціні товару податку на додану вартість з придбанням товару в суб'єкта господарювання, який є фактичним платником ПДВ. Придбання контрагентом позивача товарів (послуг), в осіб, які не є належними платниками ПДВ, приватних осіб, які безпідставно діють від імені юридичних осіб, фіктивних підприємств та підприємців, або по безтоварним господарським операціям не дає права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Зі змісту ЗУ «Про податок на додану вартість», ПК України випливає, що право на бюджетне відшкодування у суб'єкта господарювання виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку до бюджету, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару або послуг. Цей висновок можна зробити із самої суті поняття податку, його функції - формування доходів Державного бюджету України (ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в спосіб, що передбачені законами України, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для відмови в задоволені позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний