Постанова

від 09.10.2013 по справі 814/197/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 р.Справа № 814/197/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Камінського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «Метона» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Метона» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року приватне підприємство «Метона» (далі ПП «Метона») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2013 року № 0001400231.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 28 по 30 листопада 2012 року посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Метона» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Наваліс» за листопад - грудень 2010 року, ТОВ «ТРК Альянс» за лютий - травень 2012 року, ТОВ «Ком-Тет» за травень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 07 грудня 2012 року за № 3863/22-200/37206808, в якому зазначено про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 96209 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2013 року № 0001400231, яким ПП «Метона» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 96209 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24052 грн. 25 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ПП «Метона» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року відмовлено ПП «Метона» у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ПП «Метона» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права. Так, судом не прийнято до уваги, що податковим органом до правовідносин, які виникли у листопаді та грудні 2010 року, застосовано положення Податкового кодексу України, який набрав чинності лише 01 січня 2011 року. Крім того, судом не враховано практику Європейського суду з прав людини та Вищого адміністративного суду України щодо відсутності у відповідача права нараховувати податкові зобов'язання і штрафи добросовісному платнику податків тільки на підставі того, що податковими органами встановлені протиправні дії його контрагентів, за умови необізнаності платника податків про протиправні дії своїх контрагентів. На думку апелянта, в акті перевірки позивачем не доведено факту обізнаності позивача про порушення податкового законодавства його контрагентами, а тому відсутні підстави для збільшення ПП «Метона» податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що з 28 по 30 листопада 2012 року посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Метона» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Наваліс» за листопад - грудень 2010 року, ТОВ «ТРК Альянс» за лютий - травень 2012 року, ТОВ «Ком-Тет» за травень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 07 грудня 2012 року за № 3863/22-200/37206808, в якому зазначено про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті, у розмірі 96209 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2013 року № 0001400231, яким ПП «Метона» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 96209 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24052 грн. 25 коп..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПП «Метона», суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту у 2010 - 2012 роках.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, протягом листопада - грудня 2010 року позивач формував податковий кредит у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит протягом листопада - грудня 2010 року позивач, серед іншого, формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Наваліс».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договір про закупівлю від 01 листопада 2010 року за № 1, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Наваліс») постачає, а замовник (позивач) приймає та оплачує товар згідно кількості і асортименту, які заздалегідь обумовленні в листах-заявках (а. с. 49).

Витрати по вказаній вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (оптова торгівля текстильними товарами, оптова торгівля одягом, оптова торгівля взуттям, оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення - а. с. 10) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платників податку на додану вартість.

При цьому у податкового органу відсутні претензії безпосередньо до ПП «Метона». У контролюючого органу існують претензії до постачальника позивача ТОВ «Наваліс».

Будь-які докази, що підтверджують обізнаність позивача про можливість порушення податкового законодавства ТОВ «Наваліс» у податкового органу також відсутні.

В процесі перевірки та під час розгляду справи судами першої та другої інстанцій податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірною угодою, а реальність виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем договором про закупівлю підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

За таких обставин суми податку на додану вартість у розмірі 30495 грн. 55 коп. за виписаними контрагентом позивача податковими накладними були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за листопад - грудень 2010 року.

Податковий кредит за лютий - травень 2012 року ПП «Метона» формувало згідно вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за лютий - травень 2012 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «ТРК Альянс» та ТОВ «Ком-Тет».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договір про закупівлю від 01 січня 2012 року за № 51, відповідно до якого продавець (ТОВ «ТРК Альянс») постачає, а замовник (позивач) приймає та оплачує товар згідно кількості і асортименту, які заздалегідь обумовленні в листах-заявках (а. с. 69).

Крім того, 05 травня 2012 року ПП «Метона» укладено з ТОВ «Ком-Тет» договір про закупівлю за № 73, згідно якого замовник (позивач) оплачує товар згідно кількості і асортименту, які заздалегідь обумовленні в листах-заявках (оформлених податкових накладних, накладних, специфікації, рахунках до цього Договору) (а. с. 111).

Витрати по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (оптова торгівля текстильними товарами, оптова торгівля одягом, оптова торгівля взуттям, оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення - а. с. 10) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

На підставі підпункту 6.3 названого Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами закупівлі підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

На підставі частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «ТРК Альянс» та ТОВ «Ком-Тет» податковими накладними за вказаними вище угодами на загальну суму 65713 грн. були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за лютий - травень 2012 року.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем, відсутні підстави і для застосування до ПП «Метона» штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог ПП «Метона».

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Метона» задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства «Метона» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 04 січня 2013 року № 0001400231.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: