Постанова

від 21.02.2013 по справі 816/557/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/557/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Лебідь Т.М. ,

за участю:

представника відповідача - Кражан М.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Глобинському районі про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Глобинському районі про стягнення витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплаченої за серпень - грудень 2012 року в сумі 4 350,83 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на обов'язок органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків з 01 квітня 2001 року відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, виплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Зазначав, що відповідачем не враховані та не відшкодовані суми витрат на виплату і доставку пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_2, який отримав каліцтво в державах СНД та переїхав на постійне місце проживання в Україну , за серпень - грудень 2012 року в розмірі 4 350, 83 грн. Оскільки на даний час відповідачем заявлена сума не відшкодована, як на думку позивача, підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях посилався на те, що відшкодування шкоди працівнику внаслідок трудового каліцтва проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, тому витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадян-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення не повинні враховуватися при призначенні, проведенні перерахування сум щомісячних страхових виплат та відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Оскільки ОСОБА_2 виробничу травму отримав в УСМТ Главалмаззолото Республіка Саха, (Якутія) та переїхав на постійне місце проживання в Україну, пенсія вказаній особі, згідно чинного законодавства, не передбачена. Представник відповідача у ході розгляду справи наголошував, що заявлена позивачем до відшкодування сума включає в себе 750 грн. розміру основної пенсії, виплаченої ОСОБА_2 за серпень - грудень 2012 року, державної адресної допомоги та витрат на доставку. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, доплати та надбавок, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265. Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Згідно таблиць розбіжностей до актів щомісячних звірок за серпень - грудень 2012 року судом встановлено, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання в Глобинському районі не прийнято до заліку одну особу ОСОБА_2 та не відшкодовано виплату пенсії по інвалідності вказаній особі за серпень - грудень 2012 року на загальну суму 4 350,83 грн.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неприйняття до заліку 4 350,83 грн. та невідшкодування суми витрат на виплату пенсії ОСОБА_2, який отримав каліцтво в державах СНД та переїхав на постійне місце проживання в Україну, суд виходить з наступного.

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, до якої належать ОСОБА_2, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій якому виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 пункту 3 розділу XI Прикінцевих положень вказаного Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 8 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, сума витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 за серпень - грудень 2012 року підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва є обґрунтованими та підлягають задоволенню, скільки ОСОБА_2 згідно чинного законодавства, має на неї право, а обов"язок відшкодування таких пенсій покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Разом з тим, суд приймає до уваги письмове заперечення відповідача проти позову та звертає увагу на те, що позивачем у розрахунку заборгованості не зазначено склад витрат, понесених УПФУ в Глобинському районі на виплату пенсії ОСОБА_2 в серпні - грудні 2012 року.

З наявних у матеріалах справи списків осіб, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за серпень - грудень 2012 року вбачається, що основний розмір пенсії, яку отримував ОСОБА_2 протягом вказаного періоду, становить 150 грн., а решту суми становить державна адресна допомога. ( а.с.29-66)

З огляду на вказане, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 квітня 2003 року № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі -Порядок).

Так, згідно пункту 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Даний перелік є вичерпним і до нього не внесено адресну допомогу згідно постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року.

Таким чином, дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Пунктом 6 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ГУ передбачено, що до прийняття відповідного Закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюється надбавка та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплати їх здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" кошти, отримані до Спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей вказаних Законів, спрямовуються відповідно на дотацію Пенсійному фонду України на виплату пенсій надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Таким чином, аналіз приведених норм чинного законодавства свідчить про те, що державна адресна допомога, надбавки та підвищення до пенсії не передбачені у переліку соціальних послуг та виплат, які згідно статтею 21 Закону № 1105-ХІУ здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Також відсутня щомісячна державна допомога серед переліку виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, згідно пункту 4 Порядку.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Разом з тим, виходячи із пріоритетності норм Закону над підзаконними нормативно-правовими актами, беручи до уваги статус Фонду соціального страхування від нещасних випадків як некомерційної самоврядної організації, яка за рахунок своїх коштів здійснює страхові виплати у разі настання страхового випадку, суд приходить до висновку про те, що обов'язок соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу підвищення до пенсії не встановлений законом.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення суми витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, виплаченої ОСОБА_2 за серпень - грудень 2012 року в сумі 3 600,83 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд дійшов висновку, що чинне законодавство зобов'язує відповідача провести відшкодування управлінню Пенсійного фонду України в Глобинському районі витрат на виплату пенсій особам, які отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в сумі 150,00 грн. за кожний місяць такої виплати, що, враховуючи заявлені розрахунки, за серпень-грудень 2012 року, становить загалом 750 (5 х 150) грн.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Глобинському районі (код ЄДРПОУ 25940810) на користь Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області суму витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за серпень - грудень 2012 року в розмірі 750 грн. (сімсот п'ятдесят гривень.)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2013 року.

Суддя І.С. Шевяков