Постанова

від 07.12.2012 по справі 2а-5172/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

07.12.2012 р. 14:22 Справа № 2а-5172/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрпівденьбудінвест", вул.М.Морська 40, м.Миколаїв, 54017; доДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул.Г.Петрової 2-А, м.Миколаїв, 54029; проскасування податкового повідомлення - рішення від 01.10.2012р. №0001140231; за участю представників:

Від позивача: Завалькевич І.М., довіреність від 30.07.12р.;

Від відповідача: Заяць Г.М., довіреність №81/10-00 від 02.03.12р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпівденьбудінвест" (позивач) звернулось з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (відповідач) з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01.10.2012р. №0001140231.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (а.с .3-14 ).

На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідну судову практику Вищого адміністративного суду України, Верховного суду України та Європейського суду з прав людини.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення ДПІ прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с. 213-217 ) .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд,

- встановив:

На підставі направлення від 11.09.12р. №407 відповідачем, згідно із п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20, п.75.1. ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, та відповідно до наказу від 11.09.12р. №975 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Укрпівденьбудінвест", проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Центргаз" (код ЄДРПОУ 31946188) за січень та березень 2012р.

За результатами перевірки був складений акт від 20.09.2012р. №2883/22-200/34510796 про результати позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Центргаз", код 31946188 за січень та березень 2012р. (а.с. 18-37 ).

У висновках даного акту перевірки були зазначені наступні порушення позивача:

- п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ у періоді, що перевірявся всього у сумі 415395грн. у т.ч. за січень 2012р. у сумі 126083грн., та березень 2012р. у сумі 289312грн.

На підставі акту від 20.09.12р. №2883/22-200/34510796 відповідач прийняв повідомлення - рішення від 01.10.12р. №0001140231, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, за основним платежем 415395грн. та за штрафними санкціями 207697,50грн. (а.с .16 ).

За даними декларації з ПДВ за січень та березень 2012р. позивачем було сформовано податковий кредит по ПДВ у т.ч. за рахунок здійснення операцій з контрагентом ТОВ "Центргаз".

Однак, на думку відповідача, ТОВ "Центргаз" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім осіб, і на підставі цього, правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ у позивача не виникає.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем було зроблено висновок про те, що правочини між ТОВ "Центргаз" та позивачем здійснені без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим відповідач дійшов висновку, що зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦК України є недійсними (нікчемними), і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (а.с.31-34).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся позивачем було надано суду копії відповідних документів.

Судом були досліджені наступні докази:

- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи позивача (а.с.48);

- довідка про на взяття на облік платника податків (позивача) (а.с.49); довідка з ЄДРПОУ (позивача) (а.с.50); свідоцтво про реєстрацію позивача як платника ПДВ (а.с.51);

- ліцензія на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (з додатком) (а.с.52-54);

- податкові накладні ТОВ "Центргаз" за періоди, що перевірялись (а.с.58-64, 123-142);

- банківські витяги про розрахунки між сторонами (а.с.65-69);

- декларації з ПДВ з відповідними додатками та реєстрами (а.с.70-122);

- акти здачі -прийняття виконаних робіт (надання послуг) (а.с.143-158);

- договір підряду від 12.01.12р. між позивачем та ТОВ "Центргаз" (а.с.159-165);

- договір підряду від 10.01.12р. між позивачем та ТОВ "Центргаз" (а.с.166-172);

- дозвіл на виконання будівельних робіт від 27.09.2011р. виданий Інспекцією ДАБК у Дніпропетровські області (а.с.173);

- витяг з ЄДРЮОФОП щодо ТОВ "Центргаз" (а.с.174);

- ліцензія Державної архітектурно -будівельної інспекції видана Товариству "Центргаз" на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (з додатком) (а.с.175-177);

- Декларація про початок виконання підготовчих робіт від 23.06.11р., зареєстрована відповідною Інспекцією ДАБК (а.с.178-183);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.184-190);

- договір генерального підряду №8 від 18.03.2011 року укладений між ТОВ "Вест ойл груп", ТОВ "Евольвєнт" та позивачем (а.с.191- 198);

- договір генерального підряду №5 від 16.06.2011 року укладений між ТОВ "Вест ойл груп", ТОВ "Інтертрансервіс" та позивачем (а.с.199- 206);

- лист ДПІ в Центральному районі м.Миколаєва №5870/10/07-003 від 21.09.12р. про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченому ст.212 КК України (ухилення від сплати податків) (а.с .239 );

- форма №1ДФ щодо працівників ТОВ "Центргаз" ( 5 осіб ); (а.с.240);

- копія договору від 01.02.2012 року укладеному між ТОВ "Центргаз" та ТОВ "Соборное-1" щодо надання послуг по наданню робітників (персоналу) (10 робітників) (а.с. 241-243 ).

Таким чином, факт придбання позивачем робіт (послуг) у ТОВ "Центргаз" підтверджується зазначеними документами.

Суд також наголошує на відсутності заперечень відповідача щодо реальності (наявності) побудованих об'єктів (будівництво та ремонт АЗС, будівництво сервісного комплексу по обслуговуванню населення та транспортних засобів тощо).

Надані позивачем документи підтверджують наявність відповідного персоналу та спеціалізацію у ТОВ "Центргаз" (форма №1ДФ щодо працівників ТОВ "Центргаз" ( 5 осіб ); (а.с.240), - копія договору від 01.02.2012 року укладеному між ТОВ "Центргаз" та ТОВ "Соборное-1" щодо надання послуг по наданню робітників (персоналу) (10 робітників) (а.с. 241-243 ), ліцензія Державної архітектурно -будівельної інспекції видана ТОВ "Центргаз" на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с. 175-177 ) тощо.

Суд не приймає в якості належного доказу посилання відповідача на копії акту ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва від 23.07.12р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Центргаз" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Соборное-1", ТОВ "Медіа-Меджик" та наступними контрагентами -покупцями за березень 2012 року (а.с. 218-225 ) та копії акту ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва від 02.07.12р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Центргаз", щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Сітібуд Україна" та наступними контрагентами -покупцями за січень 2012 року (а.с.226-230). Зазначені акти підтверджують тільки факт не проведення перевірки податковими органами з різних причин (відсутність за юридичною адресою, зміна керівника тощо).

Позивач та ТОВ "Центргаз", яке видало податкові накладні, були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій. Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Крім того, судом взято до уваги лист ДПІ в Центральному районі м.Миколаєва №5870/10/07-003 від 21.09.12р. про відмову в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб позивача та ТОВ "Центргаз" за ознаками злочину, передбаченому ст.212 КК України (ухилення від сплати податків) (а.с .239 ). На підставі зазначеного суд також критично сприймає посилання відповідача на пояснення фізичних осіб наданих працівникам податкової міліції.

На підставі зазначених доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та ТОВ "Центргаз" є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, з акту перевірки ДПІ вбачається, що на момент реалізації правовідносин позивача з контрагентами вони були зареєстровані, як діючі підприємства, суб'єкти підприємницької діяльності і платники податків.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосереднього партнера позивача. Суд приймає до уваги та досліджує тільки господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його контрагентом.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентом щодо придбання та поставки робіт (послуг) не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.

Відповідачем не надано суду будь -яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, порушення кримінальних справ та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем та його контрагентами.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів (акт перевірки тощо) суд встановив, що висновки про нікчемність операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди -нікчемними правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту виїзної планової перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Обґрунтованим, на думку суду, є посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 01.10.2012р. №0001140231.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпівденьбудінвест" (код ЄДРПОУ 34510796) сплачений судовий збір в розмірі 2146грн. (дві тисячі сто сорок шість грн.)

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 07.12.12р.

Повний текст постанови складено та підписано 11.12.12р.