Ухвала

від 01.04.2015 по справі 2а-5172/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015р. м. Київ К/800/15019/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.12.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013

у справі № 2а-5172/12/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпівденьбудінвест»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду 07.12.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 01.10.2012 № 0001140231.

У касаційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.09.2012 № 2883/22-200/34510796. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 198.3 ст. 198, пункту 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 415395,00 грн. у податковому обліку за січень, березень 2012 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» за наслідками нікчемних правочинів з поставки позивачу підрядних послуг, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 415395,00 грн. у податковому обліку за січень, березень 2012 року. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» обґрунтований тим, що вказаний постачальник відсутній за своїм місцезнаходженням, а його постачальники у другому та третьому ланцюзі поставки мають ознаки фіктивності.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 01.10.2012 № 0001140231 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 415395,00 грн. за основним платежем та 207697,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу підрядних послуг ТОВ «ЦЕНТРГАЗ». Останній виписав позивачу податкові накладні, а він у свою чергу оплатив вартість поставлених послуг та сформував податковий кредит відповідних податкових періодів.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій на підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій договорів підряду від 10.01.2012 та від 12.01.2012, укладених між позивачем та ТОВ «ЦЕНТРГАЗ», актів здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), акту приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкової відомості ресурсів, декларацію про початок виконання підготовчих робіт від 23.06.2011, дозвіл на виконання будівельних робіт від 27.09.2011 № ДП 11411046538, договорів генерального підряду від 18.03.2011 № 8, укладеного між ТОВ «Вест ойл груп», ТОВ «Евольвєнт» та позивачем, від 16.06.2011 № 5, укладеного між ТОВ «Вест ойл груп», ТОВ «Інтертранссервіс» та позивачем, суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» підрядних послуг. Відповідно до вказаних обставин суди зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» за наслідками поставки підрядних послуг. Оцінка доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» необхідної кількості трудових ресурсів як свідчення відсутності реального характеру поставок спростовано у судовому процесі доданою до матеріалів справи копією договору про надання послуг від 01.02.2012, за яким ТОВ «ЦЕНТРГАЗ» залучив до виконання робіт фахівців ТОВ «Соборне-1». Вказаному доказу було дано належну оцінку судами попередніх інстанцій.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування сум податкового кредиту, від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюзі поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про індивідуальний характер відповідальності платника податку.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд, у відповідності до частини 2 ст. 220 КАС України, здійснено у межах касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 07.12.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев