Рішення

від 27.02.2013 по справі 915/178/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ======================================================================= РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  "27" лютого 2013 р.                                                 Справа №  915/178/13-г    Позивач             Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма»,                            вул. Бородіна, 10,  м. Сімферополь, 95022 Відповідач         Дочірнє підприємство «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК                             «Автомобільні дороги України»,            вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору                           Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія    «Автомобільні дороги України», вул. Горького, 51,  м. Київ, 03150 Суддя Т. М. Дубова ПРИСУТНІ: Від позивача              - Вітченко В.В. довіреність № 20 від 14.02.2012 року Від відповідача          - не з'явився Від третьої особи    - не з'явився                СУТЬ СПОРУ          стягнення заборгованості в сумі 157  200,20 грн.           Відповідач про час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про відкладення судового засідання (а.с. 64), проте у судове засідання не з'явився.           Третя особа про час судового засідання повідомлена належним чином відповідно до ст. 64 ГПК України, що підтверджується поштовим повідомленням  (а.с. 42), але вимог ухвали суду від 28.01.2013 р. не виконала, письмові пояснення не надала, представник в судове засідання без поважних причин не з'явився.           Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, – ВСТАНОВИВ:           Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 157  200,20 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором поставки № 30 від 30.04.09 р., обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України.           Відповідач надав відзив, яким просив залишити позов без розгляду, мотивуючи це тим, що господарським судом Миколаївської області у 2012 році у справі № 5016/256/2012(17/23) вже розглядалася позовна заява позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 157  200,20 грн. на підставі договору поставки № 30 від 30.04.2009 р., тобто, між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.           Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р. позивачу було відмовлено в позові в повному обсязі, а постанова набрала законної сили та оскаржена в касаційному порядку не була.           Тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.81 ГПК України, суд повинен залишити позов без розгляду.           Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного. 30.04.2009 року сторони уклали договір поставки № 30 (а.с. 11-13), згідно якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити відповідно до проведеної третьою особою процедури закупівлі згідно Положення «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» в порядку та на умовах, визначених цим договором, фарбу для розмічання доріг та скло кульки (товар). Відповідно до п. 11.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Пунктами 2.1, 2.4 договору поставки від 30.04.09 р., сторони передбачили, що ціна за одиницю товару встановлюється в гривнях та фіксується в специфікаціях до цього договору. Сторони планували за цим договором поставити та здійснити розрахунок за товар на загальну суму 8  230  000,00 грн., а також транспортні витрати, підтверджені відповідними первинними документами. На виконання договору поставки, сторони уклали та підписали додаткові угоди №  1 від 31.12.09 р. та № 2 від 31.03.10 р., якими змінили п. 2.4 договору поставки, відповідно до якого планували поставити та здійснити розрахунок за товар на загальну суму 9  464  500,00 грн. та продовжили строк дії договору поставки до 01.06.2010 року. На виконання своїх зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв без зауважень на загальну суму 157  200,20 грн., про що свідчить копія видаткової накладної № РН-0000207 від 13.05.2010 р., яка підписана представниками обох сторін та довіреністю представника відповідача № 0118 від 11.05.2010 р. на отримання товару. Факт виконання поставки позивачем підтверджується постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р. по справі № 5016/256/2012(17/23), відповідно до якої фактична поставка товару визнається обома сторонами (а.с. 59-61). Статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.           Відповідно до п. 6.1. договору поставки № 30 від 30.04.09 року, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар в термін 30 банківських днів з дати поставки, при умові виконання пункту 3.4.           Пунктом 3.4 договору передбачено, що поставка товару підтверджується двохстороннім актом прийому-передач між позивачем та відповідачем, який підписується протягом 2 (двох) банківських днів з дати поставки товару, за умови надання позивачем наступних документів: рахунку - фактури на поставлений товар, товаротранспортної накладної, податкової накладної, видаткової накладної,          паспорту якості товару, документу, який підтверджує сертифікацію товару.           Оскільки, на час розгляду справи № 5016/256/2012(17/23) позивачем не було надано докази того, що від надав відповідачу зазначені у пункті п.3.4. договору документи, в тому числі двосторонні акти приймання –передачі товару, доказів їх складання та направлення їх на підпис відповідачу  та/або відмови відповідача від їх підписання; ОАГС постановою від 05.07.2012 р. відмовив позивачу в позові на тій підставі, що строк виконання грошового зобов'язання у відповідача не настав. Після прийняття ОАГС постанови від 05.07.12 р., на виконання вищезазначеного п.3.4 договору, позивач двічі надсилав відповідачу пакет документів, а саме: акт прийому-передачі документів, рахунок-фактуру № СФ-0000243 від 13.05.2010 р., видаткову накладну № РН-0000207 від 13.05.2010 р., податкову накладну № 31 від 13.05.2010 р., акт звірки від 30.06.2010 р., сертифікати якості на фарбу та скло кульки, що підтверджується описами вкладення у цінний лист від 14.09.2012 р. та від 02.08.12 р. (а.с. 52, 71). Крім того, сторонами був підписаний акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000009, відповідно до якого позивач передав визначені документи, а відповідач прийняв їх 05.11.2011 р. Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України. Якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, за товар не розрахувався. Таким чином, борг відповідача станом на час розгляду справи складає суму 157  200,20 грн. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом як підстави залишення позову без розгляду, оскільки, відповідно до п.2 ч.1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини. Керуючись ст.ст. 49, 82-85  ГПК України, господарський суд – ВИРІШИВ:           Позов задовольнити повністю.           Стягнути з дочірнього підприємства «Миколаївський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029, код 31159920) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма» (вул. Бородіна, 10,  м. Сімферополь, код 32468156) заборгованість за договором в сумі 157  200,20 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч двісті грн. 20 коп.) та 3  144,00 грн. (три тисячі сто сорок чотири грн. 00 коп.) - судового збору.           Наказ видати позивачу. Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.                      Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 27.02.2013 р.    Суддя                                                                                                Т.М. Дубова