Рішення

від 21.02.2013 по справі 905/89/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.13 р. Справа № 905/89/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Босма», м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», Донецька обл., м. Ясинувата

про стягнення 589169грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Пилипенко Ю.С. (за довіреністю від 16.01.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Босма», м. Донецьк (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», Донецька обл., м. Яснувата (далі - відповідач) про стягнення 589169грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №б/н від 01.01.2008р., договір про переведення боргу №б/н від 23.03.2010р., договір про відступлення права вимоги №б/н від 26.03.2010р., видаткові накладні, вимоги № 05-11/09 від 05.11.2009р. та № 270 від 02.10.2012р. та докази їх направлення, банківську виписку.

Справа слуханням відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, але відповідач до жодного засідання своїх представників не направив, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідно до ст.ст.87 ГПК України про час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що унеможливлює порушення його процесуальних прав в цій частині.

29.01.2013р. відповідач звернувся до господарського суду із клопотанням, в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату через неможливість забезпечити участь свого представника в судовому засіданні через відрядження останнього.

18.02.2013р. відповідач знов звернувся до суду із клопотанням продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на не отримання від позивача акту звірки взаємних розрахунків та неможливість забезпечити участь свого представника в судовому засіданні через знаходження останнього на лікарняному.

В судовому засіданні 21.02.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, заперечував проти заявленого відповідачем клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи на іншу дату, наполягав на прийнятті рішення.

Суд відхиляє клопотання відповідача з наступних підстав.

Будь-яких доказів в обґрунтування неможливості забезпечити участь представника відповідач суду не надав.

Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, суд вважає, що керівник відповідача, у разі відрядження або знаходження представника на лікарняному, мав можливість згідно вимог ст. 28 ГПК України визначити своєчасно іншу особу, яка буде представляти інтереси ТОВ «Ясинуватський машинобудівний завод» в судовому засіданні по даній справі або представляти інтереси в суді особистою участю керівника.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Посилання відповідача на не отримання з боку позивача акту звірки розрахунків спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до представлених позивачем доказів, акт звірки розрахунків станом на 28.01.2013р. був надісланий позивачем відповідачу ще 29.01.2013р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.08.2012р. був надісланий відповідачу 28.12.2102р. разом із матеріалами позовної заяви.

Отже, не незважаючи на те, що з моменту порушення провадження по справі у відповідача було достатньо часу для надання суду правової позиції по суті спору та доказів у її підтвердження, проведення розрахунків між сторонами, відповідач свою правову позицію по суті спору до відома суду так і не довів, як і не довів наявність обставин, що перешкоджають наданню таких доказів.

Ухвалою від 17.01.2013р. суд попереджав сторін, що у разі нез'явлення їх представників та невиконання ним вимог ухвали суду, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Даний випадок з врахуванням усіх особливостей розгляду цього спору на думку суду не є винятковим.

Оскільки у матеріалах справи є достатні докази для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні, а неявка представника відповідача в судове засідання, який був належним чином повідомлений про дату та час його проведення, не може перешкоджати здійсненню правосуддя в установлені законом строки, суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Ясинуватський машинобудівний завод» (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донметалозбут» (постачальником) був укладений договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в передбачений даним договором строк покупцю метал в асортименті, іменований в подальшому «товар», а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору ціна, кількість, асортимент та строки поставки товару попередньо узгоджені сторонами та вказані в накладних, які є його невід'ємною частиною.

Згідно із п. 2.2 договору загальна сума договору визначається на підставі даних, вказаних у накладних до даного договору.

У відповідності із п. 4.2 договору датою поставки являється дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної або товарно-транспортної накладної.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 робочих днів від дня поставки товару.

Згідно із п. 10.3 договору договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2008р. Строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.

Договір поставки б/н від 01.01.2008р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного договору поставки від 01.01.2008р. у ТОВ «Донметалозбут» виник обов'язок передати товар, а у ВАТ «Ясинуватский машинобудівний завод» (покупця) прийняти та оплатити його.

Керуючись п. 1.1 договору ТОВ «Донметалозбут» здійснив поставку товару ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод» за видатковими накладними № 130 від 30.10.2008р., № 82 від 03.11.2008р., № 83 від 05.11.2008р., № 84 від 06.11.2008р., № 85 від 10.11.2008р., № 86 від 11.11.2008р., № 88 від 12.11.2008р., № 89 від 28.11.2008р., № 05.12.2008р., № 18.12.2008р., № 92 від 26.12.2008р., № 93 від 30.12.2008р. загальною вартістю 1036578грн.00коп., однак за змістом позову отримавши товар ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод» свої зобов'язання щодо його оплати виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 919169грн.00коп.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі наявних в матеріалах справи довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей прийнято уповноваженими особами покупця, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод» щодо належності виконання ТОВ «Донметалозбут» прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання постачальник виконав у відповідності з умовами договору б/н від 01.01.2008р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із умов договору б/н від 01.01.2008р., сторони в п. 4.1 вказаного договору передбачили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15 робочих днів від дня поставки товару.

Враховуючи, що остання поставка товару відбулася ще 30.12.2008р. за накладною № 93, то з урахуванням погоджених сторонами строків оплати, строк оплати по всім накладним наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати вартості отриманого товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донметалозбут» звернулось до Відкритого акціонерного товариства «Ясинуватський машинобудівний завод» з вимогою Вих. № 05-11/09 від 05.11.2009р., якою просив боржника погасити заборгованість у сумі 923669грн.00коп., що виникла через не оплату товару, поставленого протягом 30.10.2008р. - 30.12.2008р. на суму 1036578грн.18коп.

У подальшому, 23.03.2010р між Відкритим акціонерним товариством «Ясинуватський машинобудівний завод» (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯМЗ» (новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донметалозбут» (кредитор) був укладений договір про переведення боргу, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як зобов'язану сторону у договорі б/н від 01.01.2008р., укладеного між первісним боржником і кредитором.

Відповідно до п. 2 договору про переведення боргу новий боржник зобов'язується здійснити замість первісного боржника остаточні розрахунки 919169грн.00коп. за договором б/н від 01.01.2008р.

Згідно із п. 3 договору про переведення боргу у 10-ти денний строк з моменту набрання чинності цим договором, первісний боржник зобов'язаний передати новому боржникові всю необхідну інформацію (документи), пов'язану із переведенням боргу за цим договором.

Відповідно до п. 2 договору первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 5000000грн.00коп., що виник на підставі п. 1.1 - 1.2 основного договору), а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Пунктом 6 договору про переведення боргу сторони встановили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Відповідно до вимог ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Так, договір про переведення боргу підписаний та скріплений печатками ТОВ «Донметалозбут», ТОВ «ЯМЗ» та ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод».

26.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донметалозбут» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Босма" (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором б/н від 01.01.2008р., боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯМЗ» (далі - боржник).

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору винагороду у розмірі 919169грн.00коп. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок первісного кредитора.

У відповідності із п. 3.1 договору первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором б/н від 01.01.2008р., у термін до 31.03.2010р.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором в термін до 31.03.2010р. шляхом надання боржнику одного примірника цього договору. Доказом повідомлення боржника є підпис посадової особи боржника, скріплений печаткою на цьому договору.

Обізнаність боржника про відступлення права вимагати від нього виконання зобов'язань за договором б/н від 01.01.2008р. новому кредитору - ТОВ «Босма», відповідно до п. 3.2 договору, підтверджується підписом представника ТОВ «ЯМЗ» на примірнику договору про відступлення права вимоги б/н від 26.03.2010р., який скріплений печаткою юридичної особи.

Правове регулювання порядку заміни кредитора у зобов'язанні визначаються приписами ст.ст. 512-519 ЦК України.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України визначають, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Жодних доказів на підтвердження наявності заперечень боржника стосовно вимог нового кредитора суду не представлено.

В позовній заяві позивач вказує на те, що після підписання договору про переведення боргу відповідач (новий боржник) частково оплатив виниклу суму заборгованості за отриманий за договором поставки товар, в результаті чого на момент звернення з позовом неоплаченою залишилась вартість поставленого товару в сумі 589169грн.00коп.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 270 від 02.10.2012р. про перерахування суми заборгованості в розмірі 589169грн.00коп., яка була надіслана на адресу відповідача 02.10.2012р.

Як стверджує позивач, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на досудове врегулювання спору та добровільне погашення вказаної суми боргу.

Як вбачається із представленої за підписом директора ТОВ «Босма» редакції акту звірки взаємних розрахунків станом на 28.01.2013р. за договором про відступлення права вимоги б/н від 26.03.2010р., станом на 26.03.2010р. за накладними № 130 від 30.10.2008р., № 82 від 03.11.2008р., № 83 від 05.11.2008р., № 84 від 06.11.2008р., № 85 від 10.11.2008р., № 86 від 11.11.2008р., № 88 від 12.11.2008р., № 89 від 28.11.2008р., № 05.12.2008р., № 18.12.2008р., № 92 від 26.12.2008р., № 93 від 30.12.2008р. існувала сума сальдо в розмірі 919169грн.00коп., але з урахуванням здійснених протягом листопада 2010р. по квітень 2012р. платежів на загальну суму 330000грн.00коп., станом на 28.01.2013р. сума сальдо на користь позивача становить 589169грн.00коп.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа від 30.01.2013р. за підписом директора ТОВ «Босма» зобов'язання відповідача щодо сплати суми боргу в розмірі 589169грн.00коп. не припинені жодним передбаченим діючим законодавством способом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки факт здійснення господарської операції - поставки товару та його отримання покупцем підтверджується первинними документами, докази сплати суми заборгованості в розмірі 57380,00грн. відповідачем суду не надані, господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 512-519, 520, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Босма», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», Донецька обл., м. Яснувата про стягнення 589169грн.00коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод» (юридична адреса: 86000, Донецька обл., м. Ясинувата, вул. Артема, будинок 31, код ЄДРПОУ 36479355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Босма» (юридична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Чернігівська, 7, квартира 48, код ЄДРПОУ 33577556) суму основного боргу в розмірі 589169грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 11783грн.38коп.

У судовому засіданні 21.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.