Постанова

від 11.12.2012 по справі 2а-5902/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11.12.2012 р. Справа № 2а-5902/12/1470

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Зіньковський О.А. , в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

за позовомДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Апріорі-Еко-Інтер", вул. Велика Морська, 15/2, кв. 12,Миколаїв,54015 проприпинення юридичної особи, Державна податкова інспекція в Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апріорі-Еко-Інтер" (код 37992622) (далі -відповідач) з вимогою припинити юридичну особу.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем провадиться діяльність, що суперечить установчим документам оскільки не направлена на одержання прибутку (а.с.3).

За правилами п.3 ч.1 ст.183 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративні справи щодо припинення юридичних осіб розглядаються в порядку скороченого провадження, однак при відкритті провадження, суд встановив повідомлені ДПІ обставині недостатніми для ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання, а тому справа розглядається за загальними правилами встановленими КАС України.

Відповідач, повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст.122, 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Апріорі-Еко-Інтер" (код 37992622) перебуває на обліку в ДПІ в Центральному районі як платник податків (а.с. 5-6 ).

Згідно довідки ДПІ від 30.10.12р. та копії податкової декларації, що наявні в матеріалах справи, відповідач декларує відсутність фінансово-господарської діяльності (а.с. 7-8 ).

Відповідно до п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Судом встановлено, що відповідач подавав позивачу відповідні податкові декларації з податку на прибуток підприємства (а.с. 7-8 ).

Позивач посилається на закріплення в установчих документах відповідача мети й предмету господарської діяльності, що в свою чергу обов'язково направлено на отримання прибутку. Так як відповідач декларує відсутність доходів, позивач робить висновок про провадження ним діяльності, що суперечить установчим документам, що є підставою для його припинення.

У зв'язку з цим суд зазначає, що ст.42 Господарського кодексу України (далі -ГК) визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГК України підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом), ризикуючи власними доходами. Отже, законодавець передбачив можливість не отримувати прибуток протягом певного часу, при цьому, обмежень такого строку немає. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено заборони декларувати відсутність фінансово-господарської діяльності, якщо це відповідає дійсним обставинам.

Позивач не надав суду доказів того, що відповідач порушує вимоги п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України. Вказаний пункт передбачає можливість не провадити господарську діяльність, а, відповідно, і відсутність доходів, однак кодекс не відображає це як порушення.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного капіталу вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження провадження відповідачем діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Недоведеність позивачем факту заняття відповідачем діяльністю, яка суперечить статуту або заборонена законом, безпідставне ототожнення господарської діяльності із її наслідком у вигляді отримання прибутку, неврахування положень ГК України, який не пов'язує господарську діяльність із обов'язковим отриманням прибутку, а навпаки передбачає, що підприємництво, як вид господарської діяльності, здійснюється на власний ризик, свідчать про необґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Зазначена правова позиції суду ґрунтується також і на сталій судовій практиці Вищого адміністративного суду України, яка висловлена в ухвалах від 12.05.11р. по справі №К-15272/09, від 23.07.09р. №К-5217/07 та в оглядовому листі Вищого адміністративного суду від 24.10.08р. №1776/100/13-08 про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України) де зазначено, що відсутність прибутку у суб'єкта господарювання не є підставою для припинення його як юридичної особи.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відсутні підстави для припинення юридичної особи відповідача, у зв'язку з чим позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Судові витрати у справі відсутні, оскільки на підставі ст.5 п.21 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати.

Керуючись ст.158-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський