Постанова

від 13.02.2013 по справі 810/12/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 року 810/12/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Будз Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Оберіг» до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Оберіг» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «НВП «Оберіг») до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Податковий орган), Державної податкової служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Макарівському районі форми «Р» від 02.10.2012 №0000352200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 17 126,00 грн., №0000342200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14 915,80 грн., від 14.12.2012 №0000502200, яким збільшено податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 17 636,80 грн., а також рішення ДПС у Київській області від 14.12.2012 №3124/10/10-206/682-1607.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2013 відмовлено у відкритті провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України у Київській області від 14.12.2012 № 3124/10/10-206/682-1607, звернутих до Державної податкової служби України у Київській області. Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2013 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ТОВ «НВП «Оберіг» до Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби щодо решти позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Оберіг» вважає висновки Акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Оберіг» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Асторія Груп» за період з 01.06.2011 по 31.07.2011 № 157/65/22-0/36879902 від 20.09.2012 (далі - Акт перевірки) щодо порушення вимог Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що спричинили завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 14 914,80 грн., завищення валових витрат у розмірі 74 574,00 грн., безпідставними та незаконними, а, відповідно, оскаржувані рішення Податкового органу - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У позивача наявні належно оформлені всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з придбання товару; Товариством отримано податкові накладні та сплачено постачальнику визначені суми ПДВ за придбаний товар; придбаний позивачем у постачальника ТОВ «Асторія Груп» за господарськими операціями зернові, бобові, масляні та інші компоненти для виробництва преміксів, призначені для використання в господарській діяльності, та фактично були використані у власній господарській діяльності.

Також, у своїх доводах позивач зазначає, що відповідно до положень і принципів чинного законодавства платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентом, оскільки не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

У своїх доводах позивач зазначає, що висновок відповідача щодо недійсності та нікчемності правочинів є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені між Товариством та ТОВ «Асторія Груп» угоди нікчемними такими.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, адміністративний позов просив залишити без задоволення, зазначивши, що Податковим органом правомірно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, оскільки під час проведення перевірки діяльності Товариства встановлено ряд порушень вимог чинного законодавства, які зафіксовано в Акті перевірки. Висновки перевірки позивача цілком відповідають обставинам справи, а прийняті за результатами контрольного заходу податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Враховуючи, що під час перевірки позивача Податковим органом отримано інформацію про фіктивність підприємств-контрагентів ТОВ «Асторія Груп», відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, за наслідками яких позивач сформував податковий кредит у розмірі 14 914,80 грн. Тобто, відповідач вказує, що вказані правочини не мали реального товарного характеру, а були спрямовані лише виключно чи переважно на формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Оберіг» зареєстроване Макарівською районною держаною адміністрацією Київської області 12.03.2010, код ЄДРПОУ 36879902. Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків № 40 від 15.03.2010, Товариство перебуває на обліку в ДПІ у Макарівському районі Київської області з 12.03.2010. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.03.2010 № 100276219, індивідуальний податковий номер - 368799010145.

Працівниками Податкового органу за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства, оформленої актом перевірки від 20.09.2012 № 157/65/22-0/36879902 (далі - Акт перевірки), прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

При цьому, в ході перевірки встановлено та Товариством не заперечується, що у період, що перевірявся, Товариство мало право і фактично здійснювало такі види діяльності: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптова торгівля зерном, насінням і кормами для тварин; виробництво харчових продуктів не віднесених до інших групувань; змішане сільське господарство; середньоспискова чисельність працюючих на Товаристві відповідно до даних системи АРМ Бест Звіт за червень 2011 року склала 11 осіб, за липень 2011 року - 10 осіб.

В ході вказаної перевірки відповідачем встановлено та у висновках Акта перевірки зафіксовано, що позивачем порушено, зокрема, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 14 914,80 грн., у тому числі за червень 2011 року в сумі 4030,00 грн., за липень 2011 року в сумі 10 884,80 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 14 914,80 грн.; п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, вимог п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено валові витрати всього в сумі 74 574,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 20 150,00 гри., за 3 квартал 2011 року в сумі 54 424,00 гри., в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 17 152,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 4 634,50 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 12 517,50 грн.

До викладених вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку із наступними встановленими обставинами щодо діяльності позивача.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Оберіг» до валових витрат у червні-липні 2011 року віднесено суму в розмірі 74 574,00 грн. за поставку зернових (ячмінь, овес, кукурудза і т.п), бобових (соя, горох), масляних (льон, сонях), сахару, солі та компонентів для виробництва преміксів, згідно з договором поставки від 07.06.2011 №14/6 від ТОВ «Асторія груп» (код ЄДРПОУ 37505972). Розрахунки проведені в безготівковій формі, що підтверджується рахунком-фактурою № 28 від 28.06.2011, накладною № 62902 від 29.06.2011, податковою накладною № 62904, рахунком-фактурою від 25.07.2011, накладною № 72908 від 29.07.2001, податковою накладною № 72930, рахунком-фактурою № 56 від 31.07.2011, податковою накладною № 73106, платіжними дорученнями № 340 від 25.07.2011, № 373 від 26.08.2011, № 374 від 31.08.2011 та квитанціями № QS11171624 від 31.08.2011, № QS11191514 від 01.09.2011. Дані обставини Товариством не заперечуються та підтверджуються матеріали справи.

На адресу ДПІ у Макарівському районі Київської області надійшли матеріали перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва по ТОВ «Асторія Груп» (код ЄДРПОУ 37505972), акт № 653/23-02/37505972 від 14.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторія Груп» код за ЄДРПОУ 37505972, щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2011 по 31.07.2011р», висновком якого є те, що ТОВ «Асторія Груп» при здійсненні фінансово-господарських операцій порушило ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Асторія Груп» (код ЄДРПОУ 37634209) при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг), та ст. 138 та ст. 85 Податкового кодексу України, зокрема, в момент вчинення правочинів з СГД, не дотримувалось вимоги вище зазначених статей. Крім цього, такі правочини не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, які були обумовлені по правочинах як з постачальниками, так і з покупцями, в наслідок чого угоди мають ознаки «нікчемності». В результаті дані, наведені в деклараціях про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за періоди, що перевірялись, ТОВ «Асторія Груп» - не є дійсними, та як наслідок підлягає зменшенню податковий кредит позивача за червень-липень 2011 року в сумі 14 914,80 грн. та витрати в сумі 74 574,00 грн.

Також, у висновках Акта перевірки зазначено, що відповідно до пунктів 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, частин 1, 5 статті 203 цього Кодексу вчинені між Товариством і ТОВ «Асторія Груп» є нікчемними. Таким чином, Податковий орган встановив, що податковий кредит позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Асторія Груп» підлягає зменшенню на загальну суму ПДВ 14 914,80 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 4 030,00 грн., за липень 2011 року на суму 10 884,80 грн..

Станом на момент перевірки згідно з системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між задекларованою сумою податкового кредиту ПДВ Товариства та задекларованою сумою податкових зобов'язань ТОВ «Асторія Груп» за червень-липень 2011 на загальну суму14 914,80 грн.

Податковим органом під час перевірки Товариства використано отриманий від ДПІ у Печерському районі м. Києва Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторія Груп» від 14.02.2012 №653/23-02/37505972, в якому зазначено наступне.

Перевіркою встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ «Асторія Груп» та сумою податкових зобов'язань, задекларованих підприємствами-постачальниками за період з 01.06.2011 по 31.07.2011, які становлять 9 259 821,67 грн. в тому числі за червень 2011 на суму 2 608 166,67 грн., липень 2011 - 6 651 655,00 грн.

Причиною розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ «Асторія Груп» та сумою податкових зобов'язань, задекларованого підприємством-постачальником є включення ТОВ «Асторія Груп» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по постачальнику, який не декларував відповідні суми податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань, а саме відхилення ПДВ у податковому кредиті ТОВ «Асторія Груп» та податкового зобов'язання ТОВ «Сорента» в червні-липні 2011 у сумі 9 259 821,67 грн.

ТОВ «Сорента» (код ЄДРПОУ: 37403012) зареєстровано 18.11.2010 в Печерській районній у м. Києві Державній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію № 10701020000041884, стан платника податків ТОВ «Сорента» - «ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ (КОР НЕ ПУСТІ)». ТОВ «Сорента» взято на облік в органах державної податкової служби 22.11.2010 в Печерському районі м. Києва, свідоцтво платника ПДВ № 100313918 від 13.12.2010, анульоване 08.06.2011.

Враховуючи вищенаведене, ДПІ у Печерському районі м. Києва дійшла висновку, що у ТОВ «Асторія Груп» відсутнє, право на формування податкового кредиту по операціях з підприємством постачальником ТОВ «Сорента», який не був платником ПДВ, чим порушено вимоги п. 184.5 ст. 184, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Актом перевірки встановлено, що на теперішній час відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Асторія Груп». Згідно даних декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011, наданої ДПІ у Печерському районі м. Києва, зарплата працівникам не нараховувалася, остання декларація з податку на прибуток подана за 2 квартал 2011 року, декларація з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю фактичної поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Асторія Груп» на адресу покупців, а також відсутністю основних фондів (приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування), які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності та первинних документів, відсутній правочин між ТОВ «Асторія Груп» та контрагентами-покупцями, як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому зазначені правочини, відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Враховуючи вищенаведене, та відповідно до вимог п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Асторія Груп» не мало підстав відображати у складі податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ з урахуванням уточнюючих показників за червень-липень 2011 податкові накладні з реквізитами контрагентів-постачальників.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням у ТОВ «Асторія Груп» об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників, у ТОВ «Асторія Груп» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. 22, ст. 188 Податкового Кодексу України.

Враховуючи викладену інформацію, Податковий орган дійшов висновків про те, що правочини між ТОВ «Асторія Груп» та контрагентами-покупцями, зазначеними ним у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за червень-липень2011, здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного ДПІ у Печерському районі м. Києва вважає, що ТОВ «Асторія Груп» безпідставно сформовано податкові зобов'язання з 01.06.2011 по 31.07.2011 по податковим накладним, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів на загальну суму 5 578 423,00 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ст. 22, ст. 185, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідач вважає, що вищевказане підтверджує те, що здійснені правочини не мали реального матеріального змісту, тобто встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Асторія Груп» та позивачем, а отже, в результаті неправомірності включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «Асторія Груп», позивачем завищено податковий кредит в сумі 14 914,80 грн., а саме за червень 2011 в сумі 4 030,00 грн., липень 2011 в сумі 10 884,80 грн. та завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 74 574,00 грн., в тому числі за червень 2011 в сумі 20 150,00 грн., за липень 2011 в сумі 54 424,00 грн.

Не погоджуючись із правомірністю висновків Акта перевірки та винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення, позивач 09.10.2012 звернувся із первинною скаргою до Державної податкової служби у Київській області.

Рішенням про результати розгляду скарги від 14.12.2012 № 3124/10/10-206/682-1607 Державна податкова служба у Київській області первинну скаргу Товариства залишила без задоволення, при цьому, скасувавши податкове повідомлення рішення ДПІ у Макарівському районі Київської області ДПС від 02.10.2012 № 0000352200 в частині застосування 1 грн. штрафних санкцій та збільшивши суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 721,00 грн. штрафних санкцій, визначену податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2012 № 0000342200.

На підставі вказаного вище рішення ДПІ у Макарівському районі Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 14.12.2012 № 0000502200.

Вважаючи рішення Податкового органу незаконними, Товариство звернулося із даним адміністративним позовом до суду.

Окрім зазначених вище первинних документів по взаємовідносинах із ТОВ «Асторія Груп» позивачем до матеріалів справи долучено договір поставки № 14/6 від 07.06.2011, укладений між ТОВ «НВП «Оберіг» та ТОВ «Асторія Груп»; акт здачі-прийняття робіт від 31.07.2011 щодо проведення робіт по перевезенню продукції «Замовника»; платіжні документи (банківськи виписки, платіжні доручення); технологічні карти для виготовлення ЗЦМ «БОВІЛАК» за червень-липень 2011 року, які підтверджують використання поставленого товару у господарській діяльності; товарно-транспортні накладні від 26.06.2011 № 112 і № 114; копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 311, 631, 361.

В даних документах відображено факт здійснення оплати поставлених товарів для виготовлення позивачем ЗЦМ «БОВІЛАК».

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, оформлених в межах взаємовідносин позивача з ТОВ «Асторія Груп», судом встановлено, що на момент постачання товару ТОВ «Асторія Груп» мало статус платника ПДВ, договір, податкові накладні та акт виконаних робіт щодо перевезення підписані директором ТОВ «Асторія Груп» Толстіковим П.М. та директором позивача Бульдовичем В.В., скріплено печатками товариств. В документах вказані всі реквізити товариств, банківські рахунки, виписані податкові накладні, що підтверджує взаємозв'язок між придбанням позивачем товару, понесеними витратами по його оплаті перед ТОВ «Асторія Груп» та подальшим використанням цього товару за призначенням - використанням в господарській діяльності, оскільки одним з видів діяльності товариства за КВЕД є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (15.71.0).

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то необхідним є, зокрема, встановлення реальності здійснення фінансово-господарської операції між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Асторія Груп».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідача на здійснення правочинів між ТОВ «Асторія Груп» та ТОВ «Сорента», не можуть бути належними доказами у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер, зокрема, договору поставки від 07.06.2011 №14/6, укладеного між позивачем та ТОВ «Асторія Груп», оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг, ТОВ «Сорента» та ТОВ «Асторія Груп», не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, тобто між позивачем та ТОВ «Асторія Груп».

При цьому, суд звертає увагу на те, що Акт від 14.02.2012 №653/23-02/37505972 складений Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва саме у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторія Груп», проте по тексту даного Акту податкова інспекція зазначає про встановлені перевіркою обставини та висновки щодо господарської діяльності ТОВ «Асторія Груп».

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договору поставки вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) правочинів не вбачається їх протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договору поставки не доведено.

В той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладеної угоди, зокрема, постачання товарів необхідних для вироблення позивачем ЗЦМ «БОВІЛАК», тобто використання їх у власній господарській діяльності, оплата вартості товарів, їх оприбуткування і відображення у звітних документах.

Крім того, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 14 914,80 грн. та валових витрат у сумі 74 574,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Асторія Груп» у зв'язку з наступним.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Асторія Груп», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження власних заперечень, надані докази є недостатніми.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Асторія Груп» підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договором поставки, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаної угоди, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, випискою банку по рахунку позивача, рахункоми-фактурами, актом здачі-прийняття робіт щодо перевезення товару, доказами подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності (технологічні карти для виготовлення ЗЦМ «БОВІЛАК», види діяльності Товариства за КВЕД).

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарської операції вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Асторія Груп» суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Асторія Груп» у червні-липні 2011 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Товариства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Асторія Груп», можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та віднесення суми до валових витрат за правочином, факт здійснення Товариством розрахунків за придбаний товар, в ціні якого включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту та віднесення суми до валових витрат Товариства за договором поставки із ТОВ «Асторія Груп».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та віднесення суми до валових витрат Товариства у зв'язку з укладенням господарського договору з ТОВ «Асторія Груп».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочинів, укладених між Товариством і ТОВ «Асторія Груп», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум ПДВ та віднесення суми до валових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області Державної податкової служби форми "Р" від 2 жовтня 2012 року № 0000352200, № 0000342200 та від 14 грудня 2012 року № 0000502200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Оберіг» судовий збір у розмірі 347 (триста сорок сім) грн. 64 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.