Постанова

від 27.02.2013 по справі 9пн/5014/3012/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.02.2013 р. справа №9пн/5014/3012/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Солодовнікова Ю.В. - за дов., від відповідача:не з'явився, розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 12.12.2012 року у справі№9пн/5014/3012/2012 (суддя Ворожцов А.Г.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" м. Алчевськ Луганської області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області м. Луганськ проспонукання виконати певні дії Рішенням господарського суду Луганської області від 12.12.2012 року по справі №9пн/5014/3012/2012 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" м. Алчевськ Луганської області задоволено та зобов'язано відповідача здійснити дії з надання дозволу позивачу на списання об'єктів основних засобів в кількості 31 одиниці.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області м. Луганськ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2012 року по справі №9пн/5014/3012/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, обґрунтовуючи це помилковістю висновку суду щодо можливості застосування до спірних правовідносин Типової інструкції про порядок списання непридатних будинків, споруд, машин, устаткування, транспортних засобів та іншого майна, що відноситься до основних засобів (фондів), затвердженого листом Міністерства фінансів СРСР та Державного планового комітету СРСР від 01.07.1985р. №100.

У відзиві на апеляційну скаргу №49 від 28.01.2013 року представник позивача просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв'язку з неприбуттям сторін до судового засідання, ухвалою від 06.02.2013 року відкладено розгляд справи з призначенням на 27.02.2013 року.

Поясненнями №10-08-00912 від 18.02.2013 року представник відповідача надав суду постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року по справі №29пн/5014/2333/2012, яка є аналогічною даній справі, а також просив розглянути справу за відсутності його представника через відсутність бюджетних коштів на його відрядження до судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав відзив на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди державного майна № 003433/09 від 11.05.10 (а.с.20 - 23), згідно з яким РВ ФДМУ по Луганській області (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Ізвєстій" ДП "Донбасантрацит", що розташований за адресою: Луганська область, м.Красний Луч.

Склад та вартість майна (а.с.24 - 26) визначені актом оцінки, затв.наказом відповідача від 31.03.10 № 266 та передавальним балансом, складеним станом на цю дату (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання.

Договором №1 від 25.11.2011 року про внесення змін до договору оренди від 11.05.2010 №003433/09 від 10.02.2011р. сторонами змінено пункт 3.1 договору оренди, в решті умови договору залишено без змін (а.с.23, зворотня сторона).

За умовами п. 6.5 договору орендар має право у встановленому порядку з дозволу орендодавця списувати орендоване майно.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на 20 років, що діє з 11.05.2010р. по 10.05.2030р. включно.

На виконання умов договору оренди, Орендодавець 11.05.2010 року за відповідним актом приймання-передачі передав, а Орендар прийняв цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Групова збагачувальна фабрика "Ізвєстій" ДП "Донбасантрацит", що розташований за адресою: Луганська область, м.Красний Луч (а.с.23).

Керуючись п. 6.5 договору, позивач 19.09.12 листом № 461 звернувся до відповідача з проханням надати згоду на списання основних засобів у зв'язку з їх моральним та фізичним зношенням, які мають "нульову" залишкову вартість, надавши при цьому перелік основних засобів та пояснення з обґрунтуванням їх непридатності для користування, неможливості відновленого ремонту, реалізації та потреби їх списання (а.с.27).

Відповідач листом № 11-06-05650 від 09.11.12 повідомив, що Порядком списання об'єктів державної власності, затв.постановою КМУ від 08.11.07 № 1314, та Порядком відчуження об'єктів державної власності, затв.постановою КМУ від 06.06.07 № 803, не передбачено списання та відчуження державного майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, а тому він не має законних підстав для надання такого дозволу.

За твердженням позивача, відповідач вимоги п. 6.5. договору не виконав, дозвіл на списання спірного майна за переліком не надав, чим порушив приписи ст. 629 Цивільного кодексу України, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України, регламентуються Законом України „Про оренду державного та комунального майна", положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про управління об'єктами державної власності" та умовами спірного договору.

Приписами статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що правовою підставою користування державним майном є договір оренди.

Відповідно до п.6.5 договору оренди державного майна № 003433/09 від 11.05.10р., орендар (позивач) з дозволу орендодавця має право списувати орендоване майно.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" суб'єктом управління об'єктами державної власності (крім інших) є Фонд державного майна України.

За приписом п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України відповідно до законодавства, щодо державних підприємств, установ і організацій:

- виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів;

- здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств;

- дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна.

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, позивач без дозволу відповідача позбавлений можливості провести списання фізично та морально застарілих основних засобів з метою технічного переустаткування орендованого майна для підвищення його вартості, а ненадання відповідачем позивачу вказаного дозволу порушує право позивача на технічне переустаткування орендованого майна.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Кабінет міністрів України визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності.

Положення про порядок списання державного майна, затверджене наказом Фонду державного майна України від 28.11.2005р. №3045, втратило чинність на підставі наказу Фонду державного майна України від 20.12.2006р. №1922.

Крім того, за наказом Фонду державного майна України від 17.10.2006р. №1593 призупинено розгляд та прийняття рішень Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями щодо надання дозволів (погоджень) суб'єктам господарювання на відчуження та списання основних засобів, що є державною власністю.

Тобто, на момент розгляду даного спору, відносини щодо порядку надання дозволу на списання основних засобів не врегульовано актами законодавства України, а отже у відповідача відсутні правові підстави для надання відповідного дозволу.

Одночасно, судова колегія вважає за доцільне зазначити, що згідно до ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 даного кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Натомість, як зазначено вище, обов`язок орендодавця (відповідача) щодо надання дозволів (погоджень) суб'єктам господарювання на відчуження та списання основних засобів, що є державною власністю ані умовами договору, ані положеннями чинного законодавства не передбачений.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень Типової інструкції про порядок списання непридатних будинків, спору, машин, устаткування, транспортних засобів та іншого майна, що відноситься до основних засобів (фондів), затвердженою листом Міністерства фінансів СРСР та Держплану СРСР від 01.07.1985 №100, в частині, що не суперечить законодавству України, оскільки вказаною Інструкцією не передбачено списання та відчуження державного майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій (їх структурних підрозділів). Одночасно, п.16 Інструкції передбачено, що вона розповсюджується на державні, кооперативні і суспільні підприємства, об'єднання, організації та установи, тобто можливість ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" здійснювати списання орендованого майна вказаною Інструкцією не передбачено.

З огляду на зазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд безпідставно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області м. Луганськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 12.12.2012 року по справі №9пн/5014/3012/2012 - скасувати.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" м. Алчевськ Луганської області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області м.Луганськ про зобов'язання відповідача дати позивачу дозвіл на списання орендованого майна - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" (94220, Луганська область, м.Алчевськ, вул.Волгоградська, б.135, к.40, ЄДРПОУ 34870060) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (91016, Луганська область, м.Луганськ, пл.Героїв ВВВ, 3а) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 536,50 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2 відповідачу

3. у справу

4 ДАГС

5. ГСЛО