Постанова

від 26.02.2013 по справі 5011-76/14735-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа№ 5011-76/14735-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Остапенка О.М.

при секретарі: Кобець М. О.

За участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Александрович О.М., дов. б/н від 10.12.2012 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфорумінвест»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року

у справі № 5011-76/14735-2012 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай-Рейз Констракшнз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфорумінвест»

про стягнення 480 850,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хай-Рейз Констракшнз» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфорумінвест» про стягнення 480 850,87 гривень заборгованості за договором підрядних робіт № 10/10/11 від 10.10.2011 року, з яких: 150 000,00 грн. заборгованості за виконані роботи; 5 829,07 грн. - сума 3% річних; 1 042,80 грн. - інфляційне збільшення заборгованості; 14 779,00 грн. - проценти за користування грошовими коштами та 309 200,00 грн. суми штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №10/10/11 від 10.10.2011 року в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року по справі № 5011-76/14735-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфорумінвест» 150 000,00 грн. основного боргу, 5 829,07 грн. 3% річних, 1 042,80 грн. втрат від інфляції та 309 200,00 грн. штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині задоволення вимог про стягнення штрафу у сумі 309 200,00 грн. та прийняти нове, яким у зазначеній частині позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при дослідженні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 309 200,00 грн. не врахував вимоги законодавства щодо граничного розміру стягнення неустойки, а саме положення ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 546-96/ВР, у зв'язку з чим в цій частині виніс необґрунтоване та незаконне рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфорумінвест» по справі № 5011-76/14735-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-76/14735-2012 колегію суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року колегія суддів у складі: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю. та Руденко М.А., прийняла у своє провадження справу № 5011-76/14735-2012 та призначила розгляд на 12.02.2013 р. о 10 год. 15 хв.

Представник позивача у судове засідання 12.02.2013 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 12.02.2013 року не з'явився, однак через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю у іншому судовому процесі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року розгляд справи відкладений на 26.02.2013 року.

25.02.2013 року через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло пояснення, в якому ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз» повідомило про те, що відповідач добровільно погасив суму основного боргу по справі, а тому ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз» немає ніяких претензій до ТОВ «Бізнесфорумінвест» і просить розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та задовольнити її.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2013, у зв'язку із перебуванням судді Руденко М.А. на підготовці по підвищенню кваліфікації у Національній школі суддів, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-76/14735-2012 колегію суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Остапенко О.М.

У судовому засіданні 26.02.2013 року, представник позивача не з'явився, представник відповідача підтвердив факт повного розрахунку за основним зобов'язанням, надавши через відділ документального забезпечення суду копію платіжного доручення № 713 від 12.02.2013 року на суму 150 000,00 грн., та просив задовольнити апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.10.2011 року між ТОВ «ХРК» (виконавець) та ТОВ «Бізнесфорумінвест» (замовник) було укладено договір № 10/10/11 (надалі - договір) про виконання підрядних робіт.

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець в межах договірної ціни виконує на свій ризик, власними силами чи залученими силами і засобами всі передбачені цим договором підрядні роботи і здає виконані роботи замовнику (розробка, завантаження та вивіз ґрунту у об'ємі 15 460 м. куб. на об'єкті, що знаходиться за адресою: с. Орлівка, Ренийського району Одеської області).

Пункт 4.1. договору встановлює, що роботи, обумовлені предметом договору, повинні бути виконані виконавцем в термін до 31.11.2011 року.

Згідно із пунктом 5.1. договору, після завершення виконання робіт виконавець направляє замовнику лист та всю необхідну документацію для проведення приймання цих робіт. Приймання робіт проводиться у присутності уповноважених осіб обох сторін, але результатами чого складається відповідний акт і підписується сторонами.

Загальна вартість договору, згідно з п. 3.1. становить 309 200,00 грн.

Як встановлено судом, позивач виконав свої договірні зобов'язання в повному обсязі та у передбачений договором строк, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.10.2011 року № 168 на суму 200 000,00 грн. та від 30.11.2011 року № 187 на суму 109 200,00 грн.

Відповідно до п. 3.1.1. та п. 3.1.2. договору, 20% передоплати на підставі виставленого рахунку виконавця з урахуванням строку дії такого рахунку здійснюється протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання замовником рахунку, другу частину суми за договором в розмірі 80% від суми згідно з пунктом 3.1 договору, що залишилась, замовник сплачує впродовж 2 (двох) банківських днів з моменту виконання зазначених у договорі робіт та підписання актів виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бізнесфорумінвест» виконало договірні зобов'язання частково, а саме оплатило ТОВ «ХРК» 159 200,00 грн., що підтверджується банківською випискою Акціонерного банку «Південний» станом на 05.10.2012 року, в якій зазначений рух коштів по рахунку 26008341185601, що належить ТОВ «ХРК» в кореспонденції з рахунком 26001207461, що належить ТОВ «Бізнесфорумінвест».

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 843 ЦК України зазначає, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

На момент розгляду справи у суді першої інстанції, сума основного боргу в розмірі 150 000,00 грн. підтверджувалась доказами, наданими позивачем та не була спростована відповідачем. Враховуючи дані обставини, місцевий суд обґрунтовано та законно задовольнив вимогу позивача щодо стягнення заборгованості в розмірі 150 000,00 грн.

Однак, як було зазначено вище, 25.02.2013 року від позивача надійшло письмове пояснення, в якому він просить задовольнити апеляційну скаргу (тобто скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення штрафу у сумі 309 200,00 грн.) посилаючись на те, що ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз» не має претензій до ТОВ «Бізнесфорумінвест», оскільки відповідачем було сплачено суму основного боргу за договірним зобов'язанням. Відповідач підтвердив факт погашення основного боргу, надавши до суду копію платіжного доручення № 713 від 12.02.2013 року на суму 150 000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що при вирішенні спору у суді першої інстанції, заборгованість в розмірі 150 000,00 грн. фактично існувала, була документально підтверджена та не спростована відповідачем. Виходячи з цього, місцевий суд мав усі законі підстави задовольнити вимогу позивача в частині стягнення суми основного боргу, а відтак погашення заборгованості на стадії апеляційного провадження жодним чином не може впливати на правильність, законність та обґрунтованість рішення першої інстанції, відповідно не є підставою для його скасування або зміни.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 1 042,80 грн. та трьох процентів річних у сумі 5 829,07 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого інфляційної складової за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми трьох процентів річних та збитків від інфляції, колегія суддів дійшла до висновку, що розрахунок позивача є обґрунтовано вірним, здійснений з дотриманням законодавства та умов договору, а відтак, вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних у розмірі 5 829,07 грн. та збитків від інфляції у сумі 1 042,80 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції не задоволено вимогу позивача про стягнення з ТОВ «Бізнесфорумінвест» 14 779,00 грн. процентів за користування кредитними коштами. Колегія суддів дійшла висновку, що рішення у цій частині є вірним, обґрунтованим та повністю відповідає вимогам законодавства, враховуючи наступне.

Так, відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Оскільки у договорі підряду не було встановлено розмір процентів за користування чужими коштами, а посилання позивача на те, що відповідний розмір процентів покладено в основу кредитних відносин, у тому числі комерційного кредиту (яким і є правовідносини сторін у справі), а тому він повинен визначатися на рівні Національного Банку України, є невірним, оскільки правовідносини сторін у справі не є комерційним кредитом, а тому підстави у задоволення вимог у цій частині відсутні.

Також, місцевим судом у повному обсязі задоволено вимогу позивача про стягнення штрафу за договором у розмірі 309 200,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на положення ст.3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 546-96/ВР, просить скасувати прийняте судом першої інстанції рішення в частині задоволення вимог про стягнення штрафу, вважаючи його незаконним та необґрунтованим.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що стягнення штрафу у розмірі 309 200,00 грн. є правомірним, обґрунтованим та законним, з огляду на наступне.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником виставленого на нього рахунку замовник зобов'язується виплатити виконавцю штраф у сумі вказаної в пункті 3.1 Договору, тобто у сумі загальної вартості робіт (309 200,00 грн.)

Посилання відповідача на положення ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 546-96/ВР є недоцільним, оскільки зазначена стаття встановлює максимальний розмір пені, але ніяким чином не регулює порядок та межі нарахування штрафу за прострочку платежу.

Беручи до уваги викладене, вимога позивача про стягнення 309 200,00 грн. штрафу за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань є обґрунтованою.

Оскільки у ході апеляційного провадження крім відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити позивач, посилаючись на розрахунок між сторонами та відсутність претензій один до одного, колегія суддів зазначає наступне.

Частина перша статті 104 ГПК встановлює, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1. неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2. недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3. невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4. порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Наведений перелік є вичерпним і не передбачає можливості скасування (зміни) рішення на підставі часткового або повного виконання договірних зобов'язань, а також у зв'язку з певними домовленостями між сторонами, які відбулися після прийняття рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що у разі відсутності претензій один до одного, сторони можуть скористатися правом на укладення мирової угоди на стадії виконання рішення, наданим ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом. Якщо мирову угоду укладено на стадії виконання рішення, вона подається в письмовій формі суду, який розглядав справу. В такому випадку відповідно до ст. 49 цього ж Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов вичерпних та обґрунтованих висновків стосовно обставин справи, які підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року у справі № 5011-76/14735-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявників.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфорумінвест» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року у справі № 5011-76/14735-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2012 року у справі № 5011-76/14735-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 5011-76/14735-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Остапенко О.М.