Постанова

від 28.02.2013 по справі 1570/7688/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/7688/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Слободянюка К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки ТОВ «Тріо», за результатами якої складений акт № 1365/22-0302/21033050 від 07.08.2012 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001492200 від 21.08.2012 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що перевірка податковим органом, яка оформлена актом № 1365/22-0302/21033050 від 07.08.2012 року, здійснена з порушенням законодавства. Зокрема, запити на отримання інформації були складені з порушенням вимог законодавства. Так, в запитах були відсутні підстави для їх надсилання, у зв'язку із чим платник податків був звільнений від обов'язку надавати запитувані документи. Крім того, висновки в акті перевірки 1365/22-0302/21033050 від 07.08.2012 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Так, підставами для визначення зобов'язань та штрафу по податку на додану вартість стали висновки перевіряючого про невідповідність первинної документації вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року. При цьому, отримання будівельних робіт від контрагентів ТОВ «Сатєра» та ПП «Віра Строй К» підтверджено первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, у зв'язку із чим позивачем обґрунтовано сформовано податковий кредит по податку на додану вартість за результатами виконання укладених договорів. Зважаючи на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся за судовим захистом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржувані дії по проведенню перевірки вчинені, а податкове повідомлення-рішення винесено в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін, покази свідка та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 26.07.2012 року № 01-145/395, виданого ДПІ у м. Іллічівську Одеської області, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.74, пп.78.1.1 п.78.1, пп.78.2 ст.78 Розділу ІІ Податкового кодексу України співробітником податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Тріо» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків: ПП «Сатєра» за період жовтень, листопад 2009 року, ПП «Віра Строй К» за період лютий 2010 року, їх реальності та повноти відображення в обліку за відповідні періоди, за результатами якої складений акт № 1365/22-0302/21033050 від 07.08.2012 року. Перевірка проведена у присутності головного бухгалтера ТОВ «Тріо» ОСОБА_2.

Проаналізувавши обставини проведення вищезазначеної перевірки, суд дійшов висновку про її обґрунтованість та відповідність чинному законодавству, у зв'язку із чим позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки ТОВ «Тріо», за результатами якої складений акт № 1365/22-0302/21033050 від 07.08.2012 року, не підлягають задоволенню.

Так, з пояснень представників сторін вбачається, а матеріалами справи підтверджується, що податковим органом на адресу ТОВ «Тріо» були направлені запити № 6104/10/22-0404 від 11.06.2012 року (а.с.38) та № 6262/10/22-0404 від 14.06.2012 року (а.с.39) на підставі пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.73.3 та 73.5 ст.73, п.85. ст.85 ПК України, в яких інспекція просила надати інформацію та документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини із ПП «Віра Строй К» та ТОВ «Сатєра».

Підставою для звернення податкового органу із вказаними запитами слугувало отримання податковим органом постанови про порушення кримінальної справи № 201201100058 стосовно невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.205 КК України за фактом організації створення фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності (ТОВ «Статєра», ПП «Квантор Плюс», ПП «Одеська технопромислова група», ПП «Клин-Маркет», ПП «Одеська будівельна компанія»), тобто інформація про можливі порушення податкового законодавства, що передбачено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Суд враховує, що перевірка проведена уповноваженим співробітником податкового органу, за наявності наказу керівника податкової інспекції та відповідного направлення на проведення перевірки. При цьому, службова особа ДПС була допущена підприємством до проведення перевірки, у зв'язку із чим суд не вбачає обґрунтованими вимоги щодо визнання самих дій по проведенню перевірки протиправними.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, серед іншого, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, положення п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України уповноважують орган ДПС провести позапланову документальну перевірку платника податків, за результатами якої здійснити відповідні донарахування податкових зобов'язань, якщо за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Враховуючи отриману податковим органу інформацію про те, що в періоді 2008-2011 рр. невстановлені особи створили «конвертаційний центр», до складу його увійшли ТОВ «Статєра», ПП «Квантор Плюс», ПП «Одеська технопромислова група», ПП «Клин-Маркет», ПП «Одеська будівельна компанія» тощо, які незаконно формували податковий, тобто інформацію про можливі порушення податкового законодавства, що передбачено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, дії податкового органу щодо проведення перевірки, оформленої актом № 1365/22-0302/21033050 від 07.08.2012 року, є правомірними, а відповідні позовні вимоги не підлягаючими задоволенню.

Вищевказаною перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Сатєра» у жовтні-листопаді 2009 року на суми ПДВ - 41666,67 гривень та 41666,67 гривень, відповідно; ПП «Віра Строй К» у лютому 2010 року на суму ПДВ - 33333,33 гривень, що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за: жовтень 2009 року - 41667 гривень, листопад 2009 року - 41667 гривень, лютий 2010 року - 33333 гривень, внаслідок порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001492200 від 21.08.2012 року, яким ТОВ «Тріо» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 116667 гривень та застосовано штрафні санкції в сумі 29167 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся ТОВ «Тріо» на підставі усних домовленостей придбавались у ТОВ «Сатєра» та ПП «Віра Строй К» будівельні роботи із задіянням будівельної техніки ТОВ «Сатєра» і ПП «Віра Строй К», відповідно.

На виконання усної домовленості ТОВ «Сатєра» виписані акти виконання робіт та податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи. В цілому, ТОВ «Тріо» мало взаємовідносини із ТОВ «Сатєра» на загальну суму 500000 гривень, у т.ч. ПДВ - 83333,34 гривень. Сплачений позивачем в складі ціни будівельних робіт ПДВ віднесений ним податкового кредиту. Розрахунки за отримані роботи проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Аналогічно, на виконання усної домовленості ПП «Віра Строй К» виписані акти виконання робіт та податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи. В цілому, ТОВ «Тріо» мало взаємовідносини із ПП «Віра Строй К» на загальну суму 200000 гривень, у т.ч. ПДВ - 33333,33 гривень. Сплачений позивачем в складі ціни будівельних робіт ПДВ віднесений ним податкового кредиту. Розрахунки за отримані роботи проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, копії яких також долучені до матеріалів справи.

Вищевказані обставини були встановлені в ході перевірки, оформленої актом № 1365/22-0302/21033050 від 07.08.2012 року, і не заперечувались присутнім при її проведенні головним бухгалтером ТОВ «Тріо» ОСОБА_2. В судовому засіданні представник позивача також вищевказані фактичні обставини підтвердив, зазначивши, що спір виник з приводу невірної оцінки податковим органом первинної документації та подальших хибних висновків.

Як убачається з акту перевірки, перевіряючий дійшов висновку, що надані до перевірки акти виконання робіт не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Дослідивши матеріли справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків за актом перевірки № 1365/22-0302/21033050 від 07.08.2012 року про те, що первинні документи, складені на виконання усних домовленостей між ТОВ «Тріо» з ТОВ «Сатєра» і ПП «Віра Строй К», не підтверджують реальність здійснення господарських відносин, за результатами яких позивачем сформований податковий кредит по ПДВ. Отже, з урахуванням інших зазначених в акті перевірки обставин, суд погоджується із висновком податкового органу про завищення податкового кредиту позивачем по цим правочинам, виходячи із наступного.

Згідно з ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно з ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, усні договори, укладені ТОВ «Тріо» з ТОВ «Сатєра» і ПП «Віра Строй К», які є юридичними особами, в силу ч.1 ст.208 ЦК України, належало вчиняти в письмовій формі. Отже, з огляду на недодержання сторонами угод форми правочинів, останні, в числу ч.2 ст.215 ЦК України, є нікчемними, а отже не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту регламентується Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункти 198.1 і 198.2 ст.198 ПК України визначають з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Таке право виникає, у тому числі, в разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, законодавством дійсно визначено необхідність наявності податкових накладних для формування податкового кредиту, але ці податкові накладні разом з іншими первинними документами бухгалтерського обліку повинні відображати господарську діяльність, реальні господарські операції, так як пунктом п.201.10 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів (послуг).

Відповідно ж до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ст.1 названого Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Судом встановлено, що ТОВ «Тріо» віднесло до складу податкового кредиту суми податку по податкових накладних, які виписані ТОВ «Сатєра» і ПП «Віра Строй К», що також відображено і в акті перевірки № 1365/22-0302/21033050 від 07.08.2012 року. Проте такі податкові накладні повинні відображати реальні господарські операції, що представником позивача у судовому засіданні не доведено.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про невідповідність первинних бухгалтерських документів, на підставі яких сформований спірний податковий кредит, вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року.

Так, на всіх досліджених в судовому засіданні актах виконання робіт по вищезазначеним усним домовленостям наявні лише підписи невідомих осіб «від виконавця» та «від замовника», проте відсутні будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати цих осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Крім того, окремі документи містять недоліки, які унеможливлюють складання таких документів, як таких. Наприклад, податкова накладна № 4366 від 28.10.2009 року виписана на підставі рахунку № 239 від 30.10.2009 року, тобто платіжного документу, який був складений на два дня пізніше.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який є директором ТОВ «Тріо», не зміг пояснити обставини укладання та виконання усних домовленостей із ТОВ «Сатєра» і ПП «Віра Строй К», зазначивши, що особисто він цим не займався.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість викладених в акті перевірки № 1365/22-0302/21033050 від 07.08.2012 року висновків щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Тріо» із ТОВ «Сатєра» та з ПП «Віра Строй К», що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість. Наявні у позивача первинні документи не відповідають вимогам законодавства щодо форми складання первинних документів, і у своїй сукупності, не підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами, а тому формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних, отриманих від зазначених суб'єктів господарювання, є неправомірним. Натомість в судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

При таких обставинах суд вважає, що позивач не довів необґрунтованості висновків акту перевірки та протиправності прийнятого на його підставі податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від № 0001492200 від 21.08.2012 року.

При цьому суд враховує, що з огляду на встановлені численні порушення ТОВ «Тріо» вимог податкового законодавства, що не потребує спеціальних знань в галузі дослідження документів бухгалтерського та податкового обліків, призначення судово-економічної експертизи по справі, на чому наполягав представник позивача, є недоцільним та призведе лише до порушення строків розгляду справи, матиме негативний вплив на ефективність судочинства.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Отже підстави для скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від № 0001492200 від 21.08.2012 року - відсутні.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2013 року.

Суддя

---

І.В. Завальнюк