Рішення

від 11.02.2013 по справі 1604/2969/2012

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1604/2969/2012

номер провадження 2/527/35/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 лютого 2013 року

Глобинський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Свістєльнік Ю.М.,

при секретарі - Недосіці О.С.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Товмача В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Вітчизна» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Відділу Держкомзему у Глобинському районі Полтавської області про визнання недійсним договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку в ході судового розгляду справи змінив, до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «Вітчизна» про визнання недійсним договору оренди землі.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 15.11.2007 року між ним та ПСП АФ «Вітчизна» був укладений договір оренди землі №5, який зареєстрований в Глобинському РВ ПРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру» 13.04.2009 року. Згідно договору позивач передав в оренду відповідачеві земельну ділянку загальною площею 7,12 га, яка йому належить на підставі Державного акта на праві власності від 07 квітня 2006 року.

Також вказав, що в порушення ст.15 Закону України «Про оренду землі», укладений договір оренди землі не містить ряду істотних умов, умови договору не повно заповнені та порушені.

Отже, в договорі оренди землі від 15.11.2007 року не тільки не погоджені в двохсторонньому порядку всі істотні умови договору, а й відсутня інформація про умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та умови збереження стану об'єкта оренди.

Крім того, сторони договору оренди не дійшли згоди і з таких істотних умов договору оренди як: умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Зокрема, пунктом 20 Договору визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її прийому-передачі, а відповідно до акту прийому-передачі спірна земельна ділянка була передана в день підписання договору, тобто більш ніж за рік до державної реєстрації договору. А, відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» визначено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі за актом приймання-передачі.

Крім того, пунктом 10 Договору передбачається розмір орендної плати з урахування індексації, однак в даному пункті розмір індексації не визначений.

Пункт 26 договору оренди землі також не розкриває зміст частини правочину стосовно існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки, оскільки по тексту договору зазначено, що «на орендовану земельну ділянку встановлено (не встановлено) обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб», а тому фактично договором не визначена така істотна умова як обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки. А, відповідно до п.31 Договору орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Разом з цим вказав, що на порушення ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі» до підписаного сторонами договору не долучено акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що унеможливлює її ідентифікацію.

Частиною 2 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі, а також для визнання договору недійсним.

А тому, на підставі вищевикладеного, позивач і змушений був звернутися до суду з вказаним позовом та прохає визнати договір оренди землі недійсним, так як при його укладенні було порушено вимоги ст.15 Закону України «Про оренду землі».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити, вказуючи обставини, викладені в позовній заяві та у змінах до позову.

Представник відповідача ПСП АФ «Вітчизна» - Товмач В.В., у судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечував та пояснив, що 15.11.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в органі державної реєстрації. Твердження позивача про відсутність в договорі оренди землі істотних умов, їх порушення та недолучення акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вважає безпідставними, так як договір оренди землі, щодо якого заявлено позовні вимоги, зареєстровано органом державного земельного кадастру. У випадку відсутності хоча б однієї з істотних умов договору оренди землі у відповідності до ст.15 Закону України «Про оренду землі» у державній реєстрації було б відмовлено. Факт державної реєстрації підтверджує наявність всіх істотних умов в договорі оренди та наявність його невід'ємних частин при проведенні реєстрації. Тому, в задоволенні позову просить відмовити як в безпідставному.

Представник третьої особи Відділу Держкомзему (Держземагенства) у Глобинському районі Полтавської області в судове засідання неодноразово не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст.10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №190582 від 07 квітня 2006 року позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельна ділянка площею 7,12 га, яка розташована на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області (а.с.9).

15 листопада 2007 року між позивачем ОСОБА_1 (орендодавцем) та відповідачем ПСП АФ «Вітчизна» (орендарем) було укладено договір оренди землі за №5, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання площею 7,12 га, яка знаходиться на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області (а.с.10-12).

Надалі, вказаний Договір був зареєстрований у Глобинському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.04.2009 року за № 040955300065.

На підставі п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 цього Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем ОСОБА_1 вказано, що на порушення ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі» до підписаного сторонами договору не було долучено акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що унеможливлює її ідентифікацію, та згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» порушено істотні умови договору, а саме: умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки та взагалі в договорі відсутня інформація про умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки та умови збереження стану об'єкта оренди, що є підставою для визнання договору недійсним.

Взаємовідносини, що склалися урегульовані слідуючими нормами законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотним умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди землі; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч.4 ст.15 Закону України «Про оренду землі» є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідна правова позиція щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки вказана у постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2012 року по справі № 6-104ц11 та постанові Верховного Суду України від 14 березня 2012 року по справі № 6-7цс12 за позовами власників земельних ділянок до ТОВ «Яромир-Агро», які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують в своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням Верховного Суду України.

Судом встановлено, що спірний договір оренди землі був укладений з порушенням ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Зокрема, не дотримано таку істотну умову як збереження стану об'єкта оренди. Заперечення представника відповідача щодо зазначення умов збереження стану об'єкта оренди в п.31 даного договору не відповідає дійсності і передбачає обов'язки Орендаря, які містять загальні положення щодо ефективного використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення та умов договору і не є умовами збереження стану об'єкта оренди.

Пункт 26 договору оренди землі також не розкриває зміст частини правочину стосовно існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки, оскільки по тексту договору зазначено, що «на орендовану земельну ділянку встановлено (не встановлено) обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб», що містить одночасно два протилежних та взаємовиключних варіанти реалізації сторонами своїх прав та обов'язків.

Поряд з цим, слід також звернути увагу на те, що така істотна умова, як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки на момент укладення договору була відсутня у переліку ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» і внесена до Закону з набранням чинності Законом №509-17 від 16 вересня 2008 року, внаслідок чого включення даної умови сторонами договору не вирішувалося.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені обставини є підставою для визнання договору оренди землі недійсним відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом прийому-передачі.

Договір оренди земельної ділянки, що належить позивачу по справі, укладений 15 листопада 2007 року, а зареєстрований у Глобинському районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 13 квітня 2009 року.

Пунктом 20 договору оренди передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Матеріалами справи достовірно підтверджується та не заперечується сторонами та обставина, що земельна ділянка була передана орендарю у день підписання договору оренди, тобто більш ніж за рік до дати державної реєстрації договору оренди (а.с.11).

Таким чином, суд приходить до висновку, що беззаперечним є факт порушення вимог ст.17 ЗУ «Про оренду землі».

До оспорюваного договору оренди долучено державний акт на право власності на земельну ділянку і план меж земельної ділянки. Пуктом 18 договору оренди встановлено, що земельна ділянка передається в оренду без розроблення проекту її відведення. В прикінцевих положеннях договору зазначено, що невід'ємною частиною договору є акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та кадастровий план земельної ділянки, проте відповідачем суду не надано належних і допустимих доказів того, що вказані документи були долучені до договору оренди.

Отже, доведеним є факт порушення вимог ч.4 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» у частині наявності у договорі оренди невід'ємних додатків (частин) - акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та кадастровий план земельної ділянки.

На підставі викладеного, слід визнати недійсним договір оренди землі №5 від 15.11.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірмою «Вітчизна», який зареєстрований 13.04.2009 року у Глобинському районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» за № 040955300065.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Вітчизна» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Відділу Держкомзему у Глобинському районі Полтавської області про визнання недійсним договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі №5 від 15.11.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірмою «Вітчизна», який зареєстрований 13.04.2009 року у Глобинському районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» за № 040955300065.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Вітчизна» (39073 Полтавська область, Глобинський район, село Бабичівка, вулиця Першотравнева,4, код ЄДРПОУ 30827204) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Набережне, Глобинського району Полтавської області, проживаючого за адресою: 39600 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, кошти в розмірі 111 грн. 80 коп. (сто одинадцять гривень вісімдесят копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору при подачі позовної заяви до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю. М. Свістєльнік