Рішення

від 13.02.2013 по справі 1604/2969/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1604/2969/2012 Номер провадження 22-ц/786/1154/2013 Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю.М. Доповідач Прядкіна О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Прядкіної О.В.

Суддів: Дорош А.І., Панченко О.О.

При секретарі: Мотрій С.В.

За участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бойка Є.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Вітчизна"

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Вітчизна" про визнання недійсним договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, укладеного ним з відповідачем 15 листопада 2007р., посилаючись на те, що відповідач здійснює реорганізацію юридичної особи, що є підставою для розірвання договору оренди землі, а також, що при його укладенні не було дотримано вимог ст.15 Закону України «Про оренду землі». В січні 2013р. подав заяву про зміну предмету позову, просив позовну вимогу щодо розірвання договору оренди землі залишити без розгляду та визнати недійсним вказаний договір у зв"язку з недотриманням положень Закону України «Про оренду землі».

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від11 лютого 2013 року позов задоволено.Визнано недійсним договір оренди землі №5 від 15.11.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірмою «Вітчизна».Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми «Вітчизна» на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 111 грн. 80 коп. (сто одинадцять гривень вісімдесят копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору при подачі позовної заяви до суду.

Рішення оскаржено Приватним сільськогосподарським підприємством агрофірма «Вітчизна», яке в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з"ясування обставин по справі та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №190582 від 07 квітня 2006 року позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,12 га, яка розташована на території Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області (а.с.9).

Відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 (орендодавцем) та ПСП АФ «Вітчизна» (орендарем) 15 листопада 2007 року, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання площею 7,12 га на 10 років (а.с.10-12).

Вказаний Договір був зареєстрований у Глобинському районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 13 квітня 2009 року (а.с. 12).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди, укладений між сторонами 15 листопада 2007р., суперечить вимогам Закону України «Про оренду землі».

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Невідємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі обєкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 , державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання договору оренди.

До того ж, відповідач протягом 2008- 2012 років сплачував за вказаним договором орендну плату, а ОСОБА_3 її приймав, що свідчить про згоду позивача щодо існування орендних правовідносин між сторонами.

Суд першої інстанцій дійшов висновку, що відсутність у договорі оренди акту визначення меж земельної ділянки в натурі, її кадастрового плану, як однієї з істотних умов договору, є підставою для визнання такого договору недійсним.

Однак, погодитись з таким висновком колегія не може.

До договору оренди земельної ділянки додано копію державного акту, при виготовленні, видачі та реєстрації якого було складено відповідні план та схему земельної ділянки з описом її меж та кадастровий план.

Наведене свідчить про те, що між позивачем та відповідачем при укладенні договору оренди землі погоджено усі істотні умови, у тому числі обєкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), що підтверджується пунктами 1, 2 договору оренди землі від 15 листопада 2007 року.

З огляду на вищевикладене, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір оренди землі визнано недійсним.

Крім цього, за висновком місцевого суду, при укладанні спірного договору оренди землі, не дотримано таку істотну умову як збереження стану об"єкта оренди.

Проте, пункти 28 та 31 договору оренди передбачають право орендодавця вимагати від орендаря :

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди,

- дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів,

- дотримання режиму водоохоронних зон,прибережних захисних смуг,зон санітарної охорони,санітарно-зихисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються,

- орендар зобов"язаний дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронногопризначення,оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Посилання суду про те, що зазначені пункти містять загальні положення є неспроможними, так як сторони у обумовлений ними спосіб визначили перелік умов збереження стану об"єкта оренди, а тому також є помилковим висновок суду про недотримання вказаної істотної умови.

Приймаючи до уваги те, що агрофірма «Вітчизна» користувалась спірною земельною ділянкою на підставі акту приймання-передачі від 05 листопада 2007р. та підписаного сторонами договору оренди, позивач не заперечував щодо використання цієї ділянки відповідачем, відсутні підстави вважати, що має місце порушення положень ст.17 Закону України «Про оренду землі» .

В момент укладення спірного договору, ОСОБА_3, добровільно передав належну йому земельну ділянку в оренду агрофірмі «Вітчизна», чим сторонами були дотримані вимоги, встановлені ст.203 ЦК України, а тому відсутні підстави вважати спірний договір недійсним в розумінні положень ст.215 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, в оскаржуваних договорах наявні істотні умови, визначені Законом, а, отже, відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсними.

Таким чином, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.п.3,4, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Вітчизна" задовольнити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Вітчизна" про визнання недійсним договору оренди землі.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Прядкіна

Судді А.І. Дорош

О.О. Панченко