Постанова

від 19.02.2013 по справі 2а-18027/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2013 року 11:33 № 2а-18027/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача - Гайдар С.А., Пророченко В.В.,

представника відповідача - Оксененко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія «ДіСі» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Пожежні справи», ТОВ «ДіСі Сервіс-Центр», ПП «Сітал» та ТОВ «Спецвоєнторг» є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 21 грудня 2012р. №0000992250 за платежем - податок на додану вартість, яким була визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 1 860 370грн., в тому числі 1 488 296грн. за основним платежем та 372 074грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 21 грудня 2012р. №0001002250 за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, яким була визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 221 909грн., в тому числі 221 478грн. за основним платежем та 515грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки правочини позивача із ТОВ «Пожежні справи», ТОВ «ДіСі Сервіс-Центр», ПП «Сітал» та ТОВ «Спецвоєнторг», здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що з 12.11.12р. по 30.11.12р. відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» (код ЄДРПОУ 31350429) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11р. по 30.09.12р., за результатами якої складено акт від 07.12.2012р. №5683/28-521-31350429.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі»:

- п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змініми та доповненнями (надалі Податковий кодекс), занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 221 478грн. в т.ч. по періодах: 4 квартал 2011р. в сумі 219 420грн.; 2 квартал 2012р. в сумі 2 058грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 488 296грн., в тому числі: за листопад 2011р. на 398 500грн.; за грудень 2011р. на 595 683грн.; за травнь 2012р. на 180 000грн.; за червень 2012р. на 314 113грн.;

- пп.164.2.4. п.164.2 ст.164, п.167.2 ст.167, п.173.1 ст.173 та п.173.3 ст.173 Податкового кодексу, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання сум податку з доходів фізичних осіб належного до сплати в сумі 3046грн.

- п.119.2 ст.119 Податкового кодексу, у разі подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

На підставі акту перевірки від 07.12.2012р. №5683/28-521-31350429 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС прийнято податкові повідомлення - рішення з податку на додану вартість від 21.12.2012р. №0000992250 податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 1 488 296 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 372 074 грн. та з податку на прибуток приватних підприємств №0001002250 від 21.12.12 р. податкове зобов'язання якого становить за основним платежем 221 478 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 515 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» мало господарські відносини з ТОВ «Пожежні справи», ТОВ «ДіСі Сервіс-Центр», ПП «Сітал» та ТОВ «Спецвоєнторг».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали акти перевірки контрагентів позивача, а саме.

Акт від 13.09.12р. №2900/22-222-33107806 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Пожежні справи» (код ЄДРПОУ 33107806) з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Біловіта сервіс» (код 37770923), ТОВ «Мевік 2011» (код ЄДРПОУ 37770982) та подальшої їх реалізації за період з 01.11.2011р. по 31.12.11р. За висновками акту перевірки ТОВ «Пожежні справи», порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, та відповідно в момент вчинення правочинів які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Пожежні справи» з постачальниками та покупцями за період з 01.11.11р. по 31.12.11р. встановлено відсутність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту. Таким чином контрагенти-покупці незаконно скористалися податковим кредитом сформованим за рахунок ТОВ «Пожежні справи» за період з 01.11.11р. по 31.12.11р.

ДПІ у Дніпровському районі проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «ДіСі Сервіс-центр» (код ЄДРПОУ 33884422) та складено акт від 13.09.12р. №2902/22-222-33884422 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДіСі Сервіс-ценрт» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Біловіта сервіс» (код 37770923) за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., ТОВ «Сомаленд» (код ЄДРПОУ 37256775) за період з 01.12.10р. по 31.12.10р., ТОВ «Мевік » (код ЄДРПОУ 37770982) за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. їх реальності та повноти відображення в обліку. За висновками акту встановлено, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені ч.ч.1,3 та 5 ст.203 ЦК України, на внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, згідно до ч.1.ст.228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок. Таким чином, за результатами проведеної перевірки встановлено, що правочини укладені ТОВ «ДіСі Сервіс-центр» з постачальниками та покупцями за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. встановлено відсутність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

ДПІ у Дніпровському районі проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «ДіСі Сервіс-центр» (код ЄДРПОУ 33884422) та складено акт від 15.11.12р. №5242/22-521/33884422 щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Акваспейс» (код ЄДРПОУ 37244618), їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2012р. За висновками акту встановлено порушення п.1, п.5 ст.203, п.1. п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ДіСі Сервіс-центр».

ДПІ у Печерському районі проведено невиїзну позапланову перевірку ПП «Сітал» (код ЄДРПОУ 21695093) та складено акт від 21.06.2012р. № 2012/22-9/21695093 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сітал» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.12.2011р. по 30.05.2012р. За результатами зустрічної звірки встановлено відсутність реального здійснення операцій ПП «Сітал» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг).

ДПІ у Дніпровському районі проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Спецвоєнторг» (код ЄДРПОУ) та складено акт від 13.09.12р. №2899/22-222-32106445 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Спецвоєнторг» з питань правильності нарахування до бюджету податку на додану вартість по придбанні товарів (послуг, робіт) у ТОВ «Біловіта сервіс» (код ЄДРПОУ 37770923), ТОВ «Мевік 2011» (код ЄДРПОУ 37770982) та подальшої їх реалізації за період з 01.11.11р. по 31.12.11р. За результатами проведеної перевірки встановлено, що правочини укладені ТОВ «Спецвоєнторг» з постачальниками та покупцями за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. встановлено відсутність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

З фактів, викладених в вищенаведених актах перевірки, вбачається, відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу від контрагентів ТОВ «Пожежні справи», ТОВ «ДіСі Сервіс-Центр», ПП «Сітал» та ТОВ «Спецвоєнторг», а саме, відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Згідно з ч.2 ст.30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 Цивільного кодексу).

Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи") встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст.234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).

За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2. ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи ТОВ «Виробниче підприємство «Компанія ДіСі» по взаєморозрахункам з ТОВ «Пожежні справи», ТОВ «ДіСі Сервіс-Центр», ПП «Сітал» та ТОВ «Спецвоєнторг» здійснювались поза межами правового поля.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Як встановлено судом, первинні документи контрагента позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов'язання по правовідносинах контрагента із позивачем для сплати до державного бюджету.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва ДПС при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Компанія «ДіСі» - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 21.02.13 р.

Суддя Є.В. Аблов