Постанова

від 19.02.2013 по справі 2а-17990/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2013 року 14:17 № 2а-17990/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Деледивка С.Г.,

представника відповідача - 1 - Сакало Я.О.,

представника відповідача - 2 - Овсяннікової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС, Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування прийнятого Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС податкового повідомлення - рішення від 22.08.2012р. №0001182320, позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача оскаржуване повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є дійсними та такими, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0001182320 від 22.08.2012р.щодо донарахування суми основного платежу з ПДВ у розмірі 738 661,75грн., сплати штрафу у сумі 184 661,75грн., загалом на суму 923 323,50грн. та визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби у м. Києві при розгляді адміністративної скарги ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт» від 04.09.2012р. на повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва №0001182320 від 22.08.2012р. щодо відсутності надіслання позивачу у встановленому законом порядку рішень про результати розгляду скарги та про продовження строку розгляду скарги.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач-1 проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача.

Відповідач-2 просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважаючи свої дії такими, що відповідають діючому податковому законодавству України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

Судом встановлено, що в період з 18.07.12р. по 24.07.12р. Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів) по взаємовідносинам з ТОВ «Трикиташ» (код ЄДРПОУ 35619058), ТОВ «Алвіга-К» (код ЄДРПОУ 365642-4), ТОВ «Юніфон Груп» (код ЄДРПОУ 37208061), ТОВ «Ітера Плюс» (код ЄДРПОУ 36564199) за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт від 31.07.2012р. №2397/22-40/32346015.

Перевірку проведено, на підставі пп.75.1.2. ст.175.1 ст.75, пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78, у відповідності до ст.79, п.82.2. ст.82 Податкового кодексу України, на підставі постанови слідчого СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС лейтенанта податкової міліції Острик М.М., в рамках кримінальної справи №7100187, що надійшла від СВ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС листом від 01.06.2012р. №340/7/09-008 та матеріалів кримінальної справи надісланих листами від 01.06.2012р. №340/7/09-008 та від 10.07.2012р. №399/7/09-008.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт»:

- п.1, п.5 ст 203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.655, ст.662 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по здійснених правочинах між ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт» та ТОВ «Трикиташ», ТОВ «Алвіга-К, ТОВ «Юніфон Груп», ТОВ «Ітера Плюс»;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 991 065грн., в т.ч. у травні 2008р. на суму 6667грн., у серпні 2008р. на суму 16717грн., у жовтні 2008р. на суму 31667грн., у листопаді 2008р. на суму 25000 грн., у січні 2009р. на суму 50000грн., у лютому 2009р. на суму 31000грн., у березні 2009р. на суму 91367 грн., у серпні 2009р. на суму 2580 грн., у вересні 2009р. на суму 22800грн., у жовтні 2009р. на суму 136297грн., у листопаді 2009р. на суму 21470грн., у грудні 2009р. на суму 19000грн., у січні 2010р. на суму 37500грн., у лютому 2010р. на суму 104000грн., у березні 2010р. на суму 176800грн., у квітні 2010р. на суму 64667грн., у травні 2010р. на суму 15000грн., у червні 2010р. на суму 17500грн., у липні 2010р. на суму 118400грн., у вересні 2010р. на суму 2633грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення рішення №0001182320 від 22.08.2012р. з податку на додану вартість, податкове зобов'язання якого становить 923308,75грн., в т.ч. за основним платежем 738647грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 184661,75 грн.

Позивачем подано скаргу від 04.09.12р. №42/12 на податкове повідомлення рішення №0001182320 від 22.08.2012р. прийняте Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС до Державної податкової служби у м. Києві.

Державною податковою службою у м. Києві прийнято рішення від 21.09.2012р. про продовження строку розгляду первинної скарги та направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 21.09.12р., який було повернуто відповідачу-2, 29.10.12р. за закінченням терміну зберігання.

За результатами розгляду первинної скарги, Державною податковою службою у м.Києві прийнято рішення від 02.11.2012р., №7196/10/12-114, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення №0001182320 від 22.08.2012р. залишено без змін, а скаргу 04.09.12р. №42/12 - без задоволення. Вказане рішення направлено 02.11.12р., позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, 06.12.12р. було повернуто за закінченням терміну зберігання.

На момент оскарження позивачем податкового повідомлення - рішення діяло «Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене наказом Державної податкової адміністрації, від 23.12.2010, № 1001 (далі Положення ).

Відповідно до п.13. Положення, орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад строк, визначений у абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту. У разі якщо керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Згідно змісту п.15 Положення, рішення за результатами розгляду скарги платника податків приймає керівник органу державної податкової служби (заступник керівника). Оригінал рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (надається) платнику податків. Рішення вважається надісланим (наданим) юридичній особі - платнику податків, якщо його вручено посадовій особі або уповноваженій особі такої юридичної особи - платника податків під розписку або надіслано поштою з повідомленням про вручення на адресу, зазначену юридичною особою - платником податків безпосередньо у скарзі як адреса, на яку необхідно надіслати рішення на скаргу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Виходячи з системного аналізу вище наведених правових норм, суд приходить до висновку, що Державною податковою службою у м. Києві правомірно, відповідно до норм податкового законодавства прийнято та повідомлено позивача щодо рішень про результати розгляду скарги та про продовження строку розгляду скарги.

З матеріалів справи встановлено, що позивач мав господарські відносини ТОВ «Трикиташ», ТОВ «Алвіга-К», ТОВ «Юніфон Груп»,та ТОВ «Ітера Плюс».

На підтвердження реального здійснення господарської діяльності, позивачем надано до суду та залучено в матеріали справи копії договорів, податкових накладних, фінансових звітів.

Проте, суд вважає необхідним зазначити наступне, доказове значення для підтвердження факту реальності здійснення господарської діяльності має не лише наявність податкових накладних та інших первинних документів, а й фактичні обставини, які підтверджують здійснення такої господарської операції.

Згідно з постановою про порушення кримінальної справи та виділення її в окреме провадження від 19.03.12р., порушено кримінальну справу за ч.5 ст.27, ч.2 ст. 205 КК України, відносно ОСОБА_5 щодо пособництва під час створення ТОВ «Алвіга-К», відносно ОСОБА_6 щодо пособництва під час створення ТОВ«Трикиташ», з метою прикриття незаконної діяльності та за ч.4 та ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, віносно ОСОБА_7, як підбурювача та пособника під час створення ТОВ «Трикиташ», ТОВ «Алвіга-К», з метою прикриття незаконної діяльності. В ході досудового слідства встановлено, що ТОВ «Трикиташ», ТОВ «Алвіга-К», створені (придбані) невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності, здійснюючи неконтрольовані державою фінансові операції, використовували ТОВ «Трикиташ», ТОВ «Алвіга-К» для надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам господарювання.

Засновник та керівник ТОВ «Трикиташ» ОСОБА_6 будучи допитаним по справі як свідок, дав показання, що за грошову винагороду погодився зареєструвати підприємство без мети здійснення підприємницької діяльності та до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Трикиташ» жодного відношення не мав, первинних документів не підписував.

Засновник та керівник ТОВ «Алвіга-К» ОСОБА_5. дав показання, що за грошову винагороду погодився зареєструвати підприємство без мети здійснення підприємницької діяльності, фінансово-господарську діяльність ТОВ «Трикиташ» не вів, не підписував будь-яких бухгалтерських документів ТОВ «Алвіга-К», податкові декларації не подавав.

Перевіркою та слідством встановлено, що ТОВ «Трикиташ», ТОВ «Алвіга-К», використовуються ,не встановленими слідством особами, для прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи, прийняття до свого провадження та об'єднання кримінальних справ в одному провадженні від 20.06.12р., порушено кримінальну справу за ч.4 та ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України, відносно ОСОБА_8, за фактами пособництва під час створення ТОВ «Юніфон Груп» та ТОВ «Ітера Плюс», з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно. В ході досудового слідства дав показання, що зареєстрував вказані підприємства без мети здійснення підприємницької діяльності та до фінансово-господарської діяльності даних підприємств відношення не має, функції директора не виконував, нікому не доручав керівництво даними підприємствами. Згідно показань ОСОБА_8, ТОВ «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт» йому не відоме, жодних послуг від імені ТОВ «Юніфон Груп» та ТОВ «Ітера Плюс» не надавав, договорів не підписував.

Згідно висновку експерта від 22.05.12 №168 почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_8, в деклараціях ТОВ «Ітера Плюс» з ПДВ за вересень 2011р., липень 2011р., січень 2010р., червень 2010р., липень 2010р., серпень 2010р., вересень 2010р., грудень 2010р., жовтень 2009р., грудень 2009р., та з податок на прибуток за 2011р., за півріччя 2010р., за 2009рік, та в деклараціях ТОВ «Юніфон Груп» з ПДВ за жовтень 2011р., вересень 2011р., липень 2011р., квітень 2011р., березень 2011р., вересень 2010р., та деклараціях на прибуток за 2011р., за 3 квартали 2010р., виконані не ОСОБА_8, а іншою особою.

Згідно висновку експерта від 26.03.12 №103 почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_6, в деклараціях ТОВ «Трикоташ» з ПДВ за лютий 2008р., грудень 2008р., березень 2009р., жовтень 2009р., липень 2010р., в деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2008р., за 2009р., за 2010р., за І квартал 2011р., виконані не ОСОБА_6, а іншою особою.

У відповідності до висновку експерта від 27.02.12 №62 експертизи, підписи від імені ОСОБА_5, в деклараціях ТОВ «Алвіга-К» з ПДВ за серпень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., березень 2010р., в уточнюючому розрахунку за січень 2010р., в уточнюючому розрахунку за лютий 2010р.,в декларації за квітень 2010р., в уточнюючому розрахунку за квітень 2010р., в декларації за травень 2010р, червень 2010р., липень 2010р., серпень 2010р., вересень 2010р., грудень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р., в деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2009р., І квартал 2010р., за півріччя 2011р., за три квартали 2011р., виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Таким чином, суд приходить до висновків, що контрагенти позивача - ТОВ «Трикиташ», ТОВ «Алвіга-К, ТОВ «Юніфон Груп», ТОВ «Ітера Плюс» мають ознаки "фіктивності".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача, здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття контрагентом належним чином цивільної право - дієздатності, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та контрагентами, в силу їх нікчемності.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи видані позивачу контрагентами на виконання нікчемних правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем робіт від контрагентів, дають йому право на включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та податковий кредит.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач-1, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, відповіда-2, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі по справі, як суб'єкти владних повноважень, повністю виконали покладені на них обов'язки щодо доказування правомірності прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт»- відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 25.02.2013 року.

Суддя Є.В. Аблов