Рішення

від 18.02.2013 по справі 5017/3648/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2013 р.Справа № 5017/3648/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд Україна"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд"

про стягнення 332 379,02 грн.,

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Сіліщан І.С. - за довіреністю №б/н від 03.12.2012р.

від відповідача: Кузнєцов Г.О. - за дорученням №б/н від 01.12.2012р.

У судовому засіданні 06.02.2013р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд Україна" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд", в якій, з урахуванням останніх уточнень (т.1 а.с.81-82), просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у розмірі 220 276,64 грн., пеню в розмірі 10 105,67 грн., відшкодування матеріальних збитків у розмірі 101 996,71грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що 06.12.2010р. між ТОВ "Альфа Трейд Україна" та ТОВ "Наталка-Трейд" було укладено Договір поставки № Ю-2238. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався постачати і передавати відповідачу продовольчі та/або непродовольчі товари, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати товар (п.1.1. Договору).

Як зазначає позивач, свої зобов'язання, відповідно до умов Договору позивач виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар на загальну суму 265 276,64 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та актами звірки взаємних розрахунків.

Згідно додаткової угоди №1 до Договору поставки №Ю-2238 від 06.12.2010р. ТОВ "Альфа Трейд Україна" та ТОВ "Наталка-Трейд" внесли зміни до п. 5.5 договору поставки, відповідно до якого товар, поставлений по діючому договору, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару в торгову мережу.

Відповідно до п.4.6 Договору приймання-передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються у двох екземплярах представниками обох сторін.

Відповідно до п.4.8 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця моменту фактичної передачі товару. Датою фактичної передачі товару вважається дата підписання накладної.

Позивач зазначає, що, починаючи з травня 2012р., відповідач постійно затримував оплату за поставлений товар позивачу, що підтверджується актами звірки за травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2012 року, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками ТОВ "Альфа Трейд Україна" та ТОВ «Наталка-Трейд», у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість за поставлений товар, яка станом на 06.02.2013р. складає 220 276,64 грн.

Додатковою угодою від 06.12.2010р. до Договору поставки №Ю-2238 сторони по справі внесли зміни до п.6.1. Договору поставки, відповідно до якого у разі порушення строків оплати за поставлений товар, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактичної заборгованості за кожен день прострочки. Порушення строків оплати по даному договору вважається наявність фактичної заборгованості Покупця по оплаті поставленого товару в сумі, яка перевищує 30 000 грн.

З урахуванням неналежного виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати товару, позивач також нарахував до стягнення з відповідача пеню у сумі 10105,67грн.

Крім того, позивач зазначає, що 01.08.2010р. між позивачем та ВАТ "Вімм-Білль-Данн Украйна" було укладено договір поставки продукції на умовах відстрочення платежу. Відповідно до Додаткової угоди №7 від 01.08.2010 року до Договору поставки продукції на умовах відстрочення платежу від 01.08.2010 року: у випадку розриву договірних відносин по причині недотримання оплати Покупцем, при виникненні прострочення платежу за поставлену продукцію згідно п.5.3 Договору поставки продукції на умовах відстрочки платежу (дитяче харчування) № 49-18022 від 01.08.2010 р., Покупець сплачує штраф у розмірі 100% від суми боргу.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконував прийняті на себе за договором зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, позивачем були понесені збитки у вигляді штрафних санкцій у розмірі 101 996,71 грн., сплачені контрагенту ПАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" за платіжним дорученням №1385 від 5.02.2013р.

З урахуванням вищезазначеного, позивач просить суд також стягнути з відповідача 101 996,71 грн. в якості відшкодування збитків.

Крім того, в п.5 прохальної частини позовної заяви позивач просив у порядку забезпечення позову накласти арешт на розрахунковий рахунок ТОВ «Наталка-Трейд» .

Ухвалою суду від 17.12.2012р. було порушено провадження у справі №5017/3648/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 23.01.2013р.

Ухвалою суду від 23.01.2013р., приймаючи до уваги заяву позивача про збільшення позовних вимог, нез'явлення у судове засідання представника позивача, від якого надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, представника відповідача, від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, а також невиконання сторонами вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 06.02.2013р.

У судовому засіданні 06.02.2013р. представник позивача, на виконання вимоги ухвали суд щодо обґрунтування заяви про забезпечення позову та вирішення питання щодо сплати судового збору за розгляд заяви в порядку ст. 67 ГПК України, надав суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд накласти арешт на кошти ТОВ «Наталка-Трейд» у межах розміру позовних вимог.

В обґрунтування заяви позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати товару. На думку позивача, накладення арешту на кошти відповідача буде сприяти більш швидкому виконанню рішення суду та зобов'язань відповідача по оплаті товару позивачу, а також призведе до відновлення господарської діяльності позивача.

Судом розгляд зазначеного клопотання було перенесено на судове засідання 18.02.2013р. Крім того, ухвалою суду від 06.02.2013р., за клопотанням представника відповідача, строк розгляду справи було продовжено до 27.02.2013р.

У судовому засіданні 18.02.2012р. представник позивача наполягав на задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2013р. проти клопотання відповідача про забезпечення позову заперечував та просив суд у задоволенні зазначеного клопотання відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що арешт рахунків позивача призведе до зупинення господарської діяльності відповідача по проведенню розрахунків з бюджетом і іншими постачальниками.

Розглянувши вказане клопотання про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства, приймаючи до уваги те, що заява про забезпечення позову жодним чином не обґрунтована та до неї, в порушення ст. 33 ГПК України, не додано належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення у подальшому ускладнень у виконанні судового рішення, судом було відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Також у судовому засіданні 18.02.2013р. представник позивача підтримував зменшені позовні вимоги (т.1, а.с.81-82), та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував частково, зокрема ним не заперечувалася сума основної заборгованості у розмірі 220 276,64 грн., при цьому, він зазначав, що сума 30 000 грн. не повинна входити до суми заборгованості згідно до додаткової угоди від 6.12.2010р. Крім того, представник відповідача заперечував проти нарахованої позивачем пені в розмірі 10 105,67 грн. та суми відшкодування матеріальних витрат у розмірі 101 996,71грн. з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (т.5, а.с.130-131), зокрема, зазначав, що відповідно до додаткової угоди від 06.12.2010р. до Договору поставки порушенням строків оплати є наявність фактичної заборгованості Відповідача в сумі, яка перевищує 30000 грн. Натомість, як зазначає відповідач, розрахунки пені позивачем зроблені без урахування вказаної суми.

Крім того, відповідач вказує, що відповідно до договору № 49-18022, який був укладений позивачем з його контрагентом, позивачу була надана відстрочка по оплаті товару 30 днів. В свою чергу, укладаючи договір поставки з відповідачем, позивач надав відстрочку по оплаті товару в 60 днів. Таким чином, позивач свідомо поставив себе в умови, при яких він не в змозі вчасно оплатити товар, поставлений йому виробником. Штраф, що оплатив позивач, передбачено додатковою угодою №7 від 01.08.2010р., що була підписана одночасно з підписанням договору № 49-18022. З огляду на номер додаткової угоди, а також на те, що позивач не надав інші шість додаткових угод, дата його підписання викликає сумнів. Згідно п.7.6. договору № 49-18022 (т.1 а.с.50) повідомлення про розірвання договору направляється не менш ніж за місяць до його розірвання. При цьому, одержавши повідомлення 01.12.2012р. (т.1, а.с.52), позивач відразу сплачує штраф у повному обсязі. Таким чином, як вважає відповідач, позивач свідомо створив ситуацію, при якій він зазнав матеріальної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2010р. між ТОВ „Альфа Трейд Україна" та ТОВ «Наталка-Трейд» був укладений договір поставки №Ю-2238, відповідно до п.1.1. якого ТОВ Альфа Трейд Україна» (Постачальник) приймає на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність ТОВ «Наталка-Трейд» (Покупця) за його заявками, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати якісні продовольчі та/або непродовольчі товари (Товар) (т.1 а.с.30-31).

Відповідно до п.7.1.Договору поставки цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011р.

Згідно п. 7.3. Договору поставки у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення, зміні умов або припинення договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на той же строк на тих умовах, які були передбачені даним договором.

Пунктом 4.6. Договору поставки передбачено, що приймання-передачі товару покупцю здійснюється на підставі накладних, які підписуються в двох екземплярах представниками обох сторін, що мають відповідні повноваження.

Згідно п.4.8. Договору поставки право власності на поставлений товар переходить від постачальника покупцю з моменту фактичної передачі товару. Датою фактичної передачі товару вважається дата підписання накладної.

Згідно додаткової угоди №1 до Договору поставки №Ю-2238 від 06.12.2010р. ТОВ "Альфа Трейд Україна" та ТОВ "Наталка-Трейд" внесли зміни до п. 5.5 договору поставки, відповідно до якого товар, поставлений по діючому договору, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару в торгову мережу.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки ТОВ „Альфа Трейд Україна" поставлено на користь ТОВ «Наталка-Трейд» товар на загальну суму 1 412 176,79 грн., про що свідчать видаткові накладні (т.1 а.с.94-150, т.2 а.с.1-150, т.3 а.с.1-150, т.4 а.с.1-79), які підписані Постачальником і Покупцем та скріплені їх печатками.

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору виконав не у повному обсязі - лише на суму 1 191 899,85 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с.83-84), а також підписаними сторонами актами звірки (а.с.35-44), у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 220 276,64 грн.

Враховуючи, що наявність основної заборгованості у сум 220 276,64 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 10 105,67 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються ; законодавство, на підставі якого подається позов.

Як вбачається з матеріалів справи, суд неодноразово зобов'язував в своїх ухвалах (т.1 а.с.1,68) позивача надати обґрунтування розміру пені із зазначенням дати порушення грошового зобов'язання, що зумовлює нарахування пені згідно до п.6.1 договору в редакції додаткової угоди від 06.12.2010р.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, зокрема ухвали господарського суду, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Однак в порушення вищезазначених вимог ухвали суду позивачем обґрунтованого розрахунку пені надано не було, оскільки розрахунок, наданий позивачем у судовому засіданні 18.02.2013р. (т.5 а.с.1-129), здійснений без розбивки пені по періодам у відповідності до п.6 ст. 232 ГК України, зокрема, з розрахунку не вбачається момент виникнення порушення грошового зобов'язання з урахуванням п. 6.1 Договору поставки в редакції додаткової угоди, відповідно до якої порушення строків оплати по договору вважається наявність фактичної заборгованості Покупця по оплаті поставленого товару в сумі, яка перевищує 30 000 грн., а також п.5.5. Договору поставки в редакції додаткової угоди, яким передбачено оплату товару з відстрочкою в 60 календарних днів.

У судовому засіданні суд просив представника позивача обґрунтувати виникнення сум, які зазначені в розрахунку, однак представник позивача, пояснивши, що він не є бухгалтером підприємства, відмовився від відповіді та наполягав на задоволенні пені, згідно наданого розрахунку в межах заявленої суми у розмірі 10 105,67 грн.

На запитання суду щодо доцільності проведення судової експертизи для визначення суми пені, представник відповідача відмовився від її проведення.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, у зв'язку із їх необґрунтованістю та недоведеністю матеріалами справи.

Щодо вимоги позивача суми відшкодування матеріальних збитків у розмірі 101 996,71грн. суд зазначає наступне.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, за приписами ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

При цьому, суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як от:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Обґрунтовуючи відповідні позовні вимоги, позивач посилався на укладений між ним та його контрагентом - ВАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" 01.08.2010р. договором поставки продукції на умовах відстрочення платежу (т.1 а.с.47-50). Відповідно до Додаткової угоди №7 від 01.08.2010 року до вказаного Договору поставки (т.1 а.с.51): у випадку розриву договірних відносин по причині недотримання оплати Покупцем, при виникненні прострочення платежу за поставлену продукцію згідно п.5.3 Договору поставки продукції на умовах відстрочки платежу (дитяче харчування) № 49-18022 від 01.08.2010 р., Покупець сплачує штраф у розмірі 100% від суми боргу.

Позивач зазначав, що через несплату поставленого товару відповідачем позивач не міг розрахуватися з ВАТ "Вімм-Білль-Данн Україна", у зв'язку із чим ним були понесені збитки у вигляді штрафних санкцій у розмірі 101 996,71 грн.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, при укладенні договору між ТОВ «Альфа Трейд Україна» та його контрагентом 01.08.2010р., сторонами в п.5.3. було погоджено, що ВАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" при розрахунках за кожну партію товару надає позивачу відстрочку на строк 30 календарних днів від дня поставки.

В свою чергу, додатковою угодою №1 до Договору поставки №Ю-2238 від 06.12.2010р. (т.1 а.с.32) ТОВ "Альфа Трейд Україна" та ТОВ "Наталка-Трейд" внесли зміни до п. 5.5 договору поставки, відповідно до якого товар, поставлений по діючому договору, підлягає оплаті в порядку відстрочки платежу на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару в торгову мережу.

Таким чином, суд доходить висновку, що на час укладення договору з відповідачем, позивачу було відомо про порядок розрахунків з контрагентом, крім того, суд вважає, що позивачем не доведено, що саме через дії ТОВ «Наталка-Трейд» йому довелось понести збитки. Суд також враховує, що відповідно до Додаткової угоди №7 від 01.08.2010 року до Договору поставки з ВАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" (т.1 а.с.51) штраф у розмірі 100% від суми боргу підлягає сплаті у випадку розриву договірних відносин по причині недотримання оплати Покупцем, при виникненні прострочення платежу за поставлену продукцію згідно п.5.3 Договору поставки, при цьому, як встановлено судом з пояснень позивача, договірні відносини з ВАТ "Вімм-Білль-Данн Україна" тривають. Більш того, звернувшись із позовною вимогою про стягнення збитків 12.12.2012р., позивач сплатив штрафні санкції, тобто поніс збитки у розумінні ст. 225 ГК України, тільки 5.02.2013р. , надавши докази їх понесення на виконання ухвал суду від 17.12.2012р. та 23.01.2013р.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку щодо відмови у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 101 996,71грн.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд Україна" згідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" (65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 67, корп. А, код 33387136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Трейд Україна" (юридична адреса: 65049, м. Одеса, вул. Васнецова, 17, код 37009957) 220 276 /двісті двадцять тисяч двісті сімдесят шість/ грн. 64 коп. основної заборгованості, 4405 /чотири тисячі чотириста п'ять / грн. 53 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.02.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.