Постанова

від 14.02.2013 по справі 2а/0470/15042/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 р. Справа № 2а/0470/15042/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Старовицької О.П., Товстої Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГІЛЬДІЯ-К" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2012р. за №0001162301, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІЛЬДІЯ-К» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2012р. за №0001162301.

У обґрунтуванні позовних вимог зазначено про таке. 25.07.2012р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби складено акт №1970/226/25535021 про результати документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «ГІЛЬДІЯ-К» по взаємовідносинам з ТОВ «Базис-партнер» за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., яким встановлено порушення позивачем п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2012р. на загальну суму 120000,00 гривень. Зазначений висновок мотивований тим, що позивачем були у березні 2012р. отримані послуги з маркетингових робіт від ТОВ «Базис-партнер», однак, у ході перевірки не підтверджено реальність господарських відносин по придбанню маркетингових послуг. На підставі акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 14.09.2012р. за №0001162301. П позивач вважає, що до перевірки були надані всіх необхідні документи для підтвердження дійсності господарської операції, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що надані для перевірки первинні документи по операціям з придбання маркетингових послугу порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не містять інформації про конкретні обсяги та напрямки досліджень, не підтверджують факту отримання вказаних послуг та не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача. У зв'язку із відсутністю належним чином оформлених первинних документів не має можливості встановити, що маркетингові послуги можуть вважатись пов'язаними з господарською діяльністю підприємства. Тобто, позивачем документально не підтверджено правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виписаних з посилання на господарські операції з надання маркетингових послуг ТОВ «Базис-партнер», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач - ТОВ «ГІЛЬДІЯ-К» (код ЄДРПОУ 25535021) - зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку, як платник податків, в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 78.8 ст. 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначених вимог законодавства уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі службового посвідчення у період з 13.07.2012 року по 19.07.2012 року проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість та взаємовідносин з ТОВ «Базис-партнер» (код ЄДРПОУ 36493799) за період з з 01.03.2012р. по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №1970/226/25535021 від 25.07.2012 року.

У акті перевірки було зафіксоване порушення позивачем п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2012р. на загальну суму 120000,00 гривень. У акті перевірки встановлено, що позивачем були у березні 2012р. отримані маркетингові послуги з дослідження ринку торгівельної нерухомості, у тому числі торгівельних центрів від ТОВ «Базис-партнер» на загальну суму 120000,00 гривень. Вищезазначені послуги не були віднесені до валових витрат та відповідно не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача, до перевірки не надані документи, які б підтверджували використання послуг з маркетингових робіт від ТОВ «Базис-партнер» у межах господарської діяльності та податкового кредиту суми ПДВ у зв'язку з отриманням вищезазначених послуг.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Позивачем були надані заперечення до акту перевірки за № 1208/31-01 від 31.08.2012 року.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012р. за №0001162301, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 120000,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30000,00 гривень.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, 25.09.2012 року подав до Державної податкової служби у Дніпропетровській області скаргу (вих. № 1209/25-01) щодо оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

Рішенням ДПС у Дніпропетровські області від 30.11.2012р. за №29939/10/10-014 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 14.09.2012р. за №0001162301, а скаргу позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суд виходив з такого.

Судом встановлено, що між ТОВ «ГІЛЬДІЯ-К» та ТОВ «Базис-партнер» було укладено договір про надання маркетингових послуг за №12-03 від 01.03.2012 року. Відповідно до умов договору ТОВ «Базис-партнер» (виконавець) зобов'язався надати для ТОВ «ГІЛЬДІЯ-К» (замовник) послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника, об'єктом маркетингових досліджень є дослідження ринку торгівельної нерухомості, у тому числі торгівельних центрів.

У свою чергу замовник зобов'язується виплатити виконавцю плату за надання послуг у розмірі 720000,00 грн., у тому числі 120000,00 грн. ПДВ, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було включено до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2012р. суму у розмірі 120000,00 грн. у зв'язку з придбанням маркетингових послуг у ТОВ «Базис-партнер» на підставі договору про надання маркетингових послуг за №12-03 від 01.03.2012 року.

Оформлення суб'єктами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання товарів (робіт, послуг) від підприємств діяльність, яких визнана судом незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності, реальною метою яких є надання фінансових послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові шляхом проведення безтоварних операцій, є таким, що суперечить вказаним нормам ЦКУ (не додержуються вимоги частин 1, 5 статті 203 ЦКУ) та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, оскільки супроводжуючими такий правочин первинними документами обумовлюється придбання товарів (робіт, послуг) від СГД, діяльність яких, як визначено у рішенні суду не має на меті реальну поставку товарів (робіт, послуг).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. за № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозоли адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно ст.4 Закону № 996-ХІV одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік є принцип превалювання сутності над формою, а саме: операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п.п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Позивачем було надано наступні первинні бухгалтерські документи:

- копія договору про надання маркетингових послуг за №12-03 від 01.03.2012 року;

- копія акту надання послуг від 30.03.2012р.;

- звіт по проведенню комплексу маркетингових досліджень ринка торгівельної нерухомості, зокрема, торгових центрів - на 104 сторінках.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Для установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема, у разі придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробником.

Наданий акт виконаних робіт та звіт не дає можливості встановити зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, їх необхідність для комплексного процесу господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу, акт не містить обсягу наданих послуг, не конкретизовано об'єм послуг; відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст. У ході перевірки підприємством не доведено економічну ефективність отриманих послуг, їх отримання не призвело до збільшення обсягів продажу в порівнянні з попереднім періодом.

Таким чином, до перевірки не надані документи, які б містили повну інформацію про надані маркетингові послуги та їх зв'язок з власною господарською діяльністю позивача.

Посилання позивача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013р. по справі № 11/5005/10936/2012, як на таке, яким встановлені факти, що свідчать про належне виконання договору про надання маркетингових послуг за №12-03 від 01.03.2012 року, суд вважає не обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013р. по справі № 11/5005/10936/2012 станом на час розгляду справи не набрало законної сили - відповідних доказів позивачем надано не було.

Таким чином суд не може вважати його належним доказом по справі, а обставини, викладені у рішенні такими, що не потребують доказуванню.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що предметом судового розгляду у справі Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2013р. за № 11/5005/10936/2012 є визнання договору недійсним, а предметом розгляду цієї справи є встановлення у акті перевірки порушення позивачем п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198 ПК України і як наслідок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд критично оцінює можливість надання ТОВ «Базис-партнер» маркетингових, інформаційних послуг та послуг протягом незначного терміну часу (з 01.03.2012р. по 30.03.2012р.) на досить значну суму - 720000,00 грн., у тому числі 120000,00 грн. ПДВ. Суд не вбачає наявності у ТОВ «ГІЛЬДІЯ-К» господарської мети для отримання маркетингових, інформаційних послуг та послуг протягом визначеного терміну на зазначену суму; а також використання таких послуг на зазначену суму у господарській діяльності позивача.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні первинні документи (акт виконаних робіт, звіт) по взаємовідносинам між ТОВ «ГІЛЬДІЯ-К» та ТОВ «Базис-партнер» є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій.

Абзац 2 п.198.6 ст.198 ПК України визначає, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, відповідачем було правомірно встановлено порушення позивачем п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2012р. на загальну суму 120000,00 гривень.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14.09.2012р. за №0001162301.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про не доцільність та не обґрунтованість задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ГІЛЬДІЯ-К» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2012р. за №0001162301 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили СуддяВ.В Ільков 19.02.2013р. В.В. Ільков