Ухвала

від 12.05.2015 по справі 2а/0470/15042/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2015 р. м. Київ К/800/41113/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІЛЬДІЯ-К"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 2а/0470/15042/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІЛЬДІЯ-К"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість та взаємовідносин з ТОВ «Базис-партнер» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт №1970/226/25535021 від 25.07.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 193.1 ст. 193, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2012 року на загальну суму 120000,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем були у березні 2012 року отримані маркетингові послуги з дослідження ринку торгівельної нерухомості, у тому числі торгівельних центрів від ТОВ «Базис-партнер» на загальну суму 120000,00 грн. Вищезазначені послуги не були віднесені до валових витрат та відповідно не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача, до перевірки не надані документи, які б підтверджували використання послуг з маркетингових робіт від ТОВ «Базис-партнер» у межах господарської діяльності та податкового кредиту суми ПДВ у зв'язку з отриманням вищезазначених послуг.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 №0001162301, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у розмірі 120000,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій погодилися з наведеними висновками податкового органу, зазначивши, що первинні документи (акт виконаних робіт, звіт) по взаємовідносинам між ТОВ «ГІЛЬДІЯ-К» та ТОВ «Базис-партнер» є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ «Базис-партнер», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору про надання маркетингових послуг, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам справи, з урахуванням чого встановити правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІЛЬДІЯ-К" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль