Рішення

від 21.02.2013 по справі 5011-8/14371-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/14371-2012 21.02.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврофіш»

до Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

третя особа,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні

позивача Горинович Ірина Володимирівна

про визнання припиненою поруку, яка виникає на підставі Договору поруки № SR- SME010/015/2007 від 31.08.2007

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Шевченко Ю.В. (дов. від 01.12.2012),

від відповідача: не з'явилися,

від третьої особи: не з'явилися,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврофіш" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", за участю Горинович Ірини Володимирівни в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, про визнання договору поруки припиненим.

З урахуванням останньої заяви про зміну предмету позову, яку подано позивачем в порядку частини четвертої статті 22 ГПК України та прийнято судом, позивач просив суд :

- визнати припиненою поруку, яка виникає на підставі Договору поруки № SR-SME010/015/2007 від 31.08.2007 , укладеного між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофіш»;

- визнати припиненим Договір поруки № SR-SME010/015/2007 від 31.08.2007, що укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофіш».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в забезпечення виконання зобов'язань Горинович І.В. за кредитним договором № СМ- SME010/023/2007, між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофіш» укладено договір поруки № SR-SME010/015/2007 від 31.08.2007 року.

Оскільки, 02.09.2010 позичальником від банку отримано вимогу про дострокове повернення кредиту, тому саме 02.09.2010 настав строк виконання основного зобов'язання, та саме з цієї дати розпочинається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до поручителя.

Проте, з позовом до позичальника відповідач звернувся лише в квітні 2012 року, а досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором відповідач надіслав на адресу поручителя - ТОВ «Єврофіш» лише 05.07.2012 року. Тому, позивач зазначає, що відповідач пропустив встановлений законом шестимісячний строк для звернення з вимогою до поручителя, та в силу частини 4 статті 559 ЦК України зобов'язання за договором поруки припинилися з 02.03.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2012 року порушено провадження у справі, судовий розгляд призначений на 08.11.2012 року.

08.11.2012 у зв'язку із нез'явленням відповідача до судового засідання та ненаданням останнім документів на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, суд відклав розгляд справи на 29.11.2012, про що виніс ухвалу.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 15.11.2012 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2012 року.

29.11.2012 у зв'язку із нез'явленням сторін та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог до судового засідання та ненаданням документів на виконання вимог ухвали, суд відклав розгляд справи на 13.12.2012, про що виніс ухвалу.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 13.12.2012 від позивача надійшли письмові пояснення із наданням доказів на підтвердження, викладених у них обставин.

Ухвалою суду від 13.12.2012 розгляд справи відкладений на 26.12.2012 року, у зв"язку із неявкою відповідача та третьої особи.

26 грудня 2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва третьою особою на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Горинович І.В., подано письмові пояснення щодо заявленого позову з наданням до матеріалів справи документів (а.с.103-117).

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови господарського суду міста Києва від 26.12.2012 справу № 5011-8/14371-2012 для вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою суду від 26.12.2012 справу № 5011-8/14371-2012 прийнято до провадження суддею Шкурдовою Л.М. та розгляд справи призначено на 17.01.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду від 14.01.2013 справу № 5011-8/14371-2012 передано для розгляду судді Поляковій К.В.

Ухвалою суду від 14.01.2013 справу № 5011-8/14371-2012 прийнято до провадження суддею Поляковою К.В. та розгляд справи призначено на 17.01.2013 року.

Разом з тим, через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 15.01.2013 позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів на вимогу ухвали суду (а. с. 124-158).

У зв'язку із неявкою відповідача та третьої особи до судового засідання 17.01.2013, судовий розгляд відкладено на 21.02.2013 року.

Під час судового засідання 21.02.2013 представник позивача надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовної заяві та письмових поясненнях, просив задовольнити у повному обсязі позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову.

Відповідач до судового засідання 21.02.2013 не звився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомила.

За таких обставин, згідно норм статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача , суд,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2007 між Горинович Іриною Володимирівною та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», укладено кредитний договір № СМ-SME 010/023/2007 від 31.08.2007 (а.с. 5-12 ), згідно з умовами якого Горинович І.В. надано кредит в іноземній валюті в сумі 300 000 (триста тисяч) дол. США, остаточна дата повернення кредиту - 31 серпня 2013 року. Умовами договору також передбачено, що повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитними коштами позичальник має здійснювати шляхом сплати щомісячних платежів у розмірах та строки визначені графіком повернення кредиту та сплати відсотків, внесенням готівки в касу банку або банківським перерахуванням на поточний рахунок.

25.06.2009 між Горинович Іриною Володимировною та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», укладено Додатковій договір №2 до кредитний договір № СМ-SME 010/023/2007 від 31.08.2007.

Пунктом 2.1.8.3 Додаткового договору № 2 встановлено право банку вимагати дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобов'язань та/чи інших умов Кредитного договору, Документів забезпечення та/чи будь-яких інших умов правочинів, як таких, що існують на момент укладання цього Додаткового договору, так і таких, що можуть бути укладені між Банком та Позичальником чи між Банком та Третіми особами в майбутньому (надалі - Вимога). При цьому, зобов'язання Позичальника щодо повного дострокового виконання Боргових зобов'язань настає з дати відправлення Банком на адресу Позичальника, що зазначена в цьому Додатковому договорі, відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З метою забезпечення майнових інтересів кредитора, отримання ним гарантій належного виконання боржником зобов'язання, а також у цілях запобігання або зменшення розміру негативних наслідків, що можуть настати у випадку його порушення, використовуються спеціальні міри забезпечувального характеру.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України одним зі видів забезпечення виконання зобов'язання є порука.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості забезпечення виконання позичальником - Горинович І.В., зобов'язань за кредитним договором № СМ-SME 010/023/2007, між ТОВ «Єврофіш» та ЗАТ «ОТП Банк» 31.08.2007 укладено договір поруки № SR-SME010/015/2007/1 (а.с. 13,14), відповідно до пункту 1.1 якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за зобов'язаннями Горинович І.В. (боржника), що випливають з кредитного договору № СМ-SME від 31.08.2007 року, укладеного між кредитором і боржником, за яким останній зобов'язався до 31 серпня 2013 року з помісячним графіком погашення згідно додатку № 1 повернути кредит к розмірі 300 000, 00 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитом, комісію, штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Умовами пункту 4.1 договору поруки передбачено, що він набирає чинності з дати його підписання сторонами і дії до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі (п. 4.2 договору).

У відповідності до пунктів 3.1 та 3.2 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги про виконання боргових зобов'язань.

Згідно з пунктом 7.2 договору поруки всі зміни та доповнення до цього договору вважаються невід'ємною частиною, якщо вони укладені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими представниками сторін.

У матеріалах справи міститься вимога АТ «ОТП Банк» за вих. № 010-01/001-223-1/1160 від 02.09.2012 про погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME 010/023/2007, якою повідомлено позичальника - Горинович І.В. про необхідність, протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги, сплатити суму кредиту у розмірі 1496623,37 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 57812,64 грн. та пеню у розмірі 87067,84 грн. (а.с. 16).

23.11.2009 АТ «ОТП Банк» направив на адресу позивача досудову вимогу № 22-2/336920 про погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME 010/023/2007 (а.с. 17), що виникла внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору.

Судом встановлено, що 24.12.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторінг Україна» укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» продав (переуступив) покупцю ТОВ «ОТП Факторінг Україна», а покупець прийняв кредитний портфель до складу якого було включено кредитний договір № СМ-SME 010/023/2007, укладений 31.08.2007 з Горинович І.В. та договір поруки № SR-SME010/015/2007/1 від 31.08.2007 укладений ЗАТ «ОТП Банк» з ТОВ «Єврофіш» (а.с.104-115).

11.01.2011 за вих.№ 42-2-1/189522 ПАТ «ОТП Банк» направило на адресу Горинович І.В. письмове повідомлення про відступлення ним права вимоги за зазначеним кредитним договором ТОВ «ОТП Факторинг Україна», згідно з укладеним договором купівлі-продажу кредитного портфелю між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна». (а.с. 15)

14.04.2012 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Богунського районного суду м. Житомира із позовом до Горинович І.В., Гориновича В.В. про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME 010/023/2007 від 31.08.2007 року (а.с. 18-20, 117).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

У відповідності до пункту 1.2 договору поруки № SR-SME010/015/2007/1 від 31.08.2007 року, поручитель - ТОВ «Єврофіш» та боржник - Горинович І.В. відповідають як солідарні боржники, тобто кредитор може звернутись з вимогою до виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя чи до обох одночасно.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Із статті 554 Цивільного кодексу України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст 555 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст. 251 ЦК України).

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче настане (ч.2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З системного аналізу наведених законодавчих норм суд визнає такими, що заслуговують на увагу доводи позивача щодо припинення поруки внаслідок пропуску відповідачем встановленого законом строку звернення з вимогою до поручителя, виходячи з наступного.

Умовами п. 4.1 Договору поруки передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

Отже, з договору поруки вбачається, що в ньому сторонами не встановлено строку після якого порука припиняється, а умова договору (пункт 4.1) про його дію до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст. 251 та ч.1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України та Вищий Господарський суд України.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.1.8.3 додаткового договору № 2 до Кредитного договору, укладеного 25.06.2009 між ЗАТ «ОТП Банк» та Горинович І.В. (а.с. 73-76), сторони встановили, що зобов'язання позичальника щодо повного дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Реалізація цих положень договору є одним із способів виконання боргових зобов'язань, встановлених за взаємною згодою сторін, та встановлює право банку на дострокове повернення кредиту лише з моменту пред'явлення ним вимоги позичальнику про дострокове виконання зобов'язання.

Відтак, застосування кредитором права на дострокове виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та невиконання останнім вимог у встановлений строк, є підставою для висновку, що строк виконання за основним зобов'язанням настав 02.09.2010 року.

Суд погоджується з доводами позивача, що підтвердженням застосування банком права на дострокове повернення боргу саме 02.09.2010, а не більш ранньою датою , є той факт, що до 02.09.2010 між банком та позичальником укладались додаткові договори від 02.12.2009 та 23.12.2009, якими погоджено графік проведення платежів з повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами до 02.09.2013 року.

Надавши належну правову оцінку наведеним додатковим договорам до кредитного договору, суд дійшов висновку про досягнення домовленості між банком та позичальником про користування кредитними коштами в порядку передбаченому кредитним договором, що спростовує застосування банком права на дострокове повернення кредиту датою ранійшію ніж 02.09.2010 року.

Між тим у матеріалах справи міститься досудова вимога відповідача від 05.07.2012 про погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME 010/023/2007 від 31.08.2007, яку направлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на адресу ТОВ «Єврофіш», як поручителя (а. с. 170).

Оскільки відповідач у встановлений законом шестимісячний термін не звернувся до ТОВ «Єврофіш», як поручителя, з вимогою про виконання зобов'язань за забезпеченим порукою кредитним договором, тому зазначені позивачем обставини є підставою для визнання судом припиненою поруку за договором поруки № SR-SME010/015/2007 від 31.08.2007 року.

Щодо позовної вимоги про визнання припиненим Договору поруки № SR-SME010/015/2007 від 31.08.2007, що укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофіш» суд зазначає наступне.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених прав і охороних законом інтересів (ст. 1 ГПК України).

Норми статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Приписами зазначених норм також встановлюється перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення його прав і законних інтересів.

Відтак, визначаючи у позовній заяві предмет позову, а по іншому спосіб захисту порушеного цивільного права або інтересу, позивач зобов'язаний використовувати ті способи захисту, які передбачені законом. Невірно вибраний спосіб захисту порушеного права тягне за собою відмову у позові.

Нормами статті 559 ЦК України законодавець презумує припинення поруки з підстав визначених даною статтею.

У разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК України, таке право підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі п.1.ч.2 ст.16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін.

Тому, право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 21.05.2012 у справі № 6-69 цс11 та від 21.05.2012 у справі № 6-88 цс11, застосування яких є обов"язковим для господарського суду відповідно до ст. 111-28 ГПК України.

Оскільки позивачем в частині позивних вимог щодо визнання припиненим Договір поруки № SR-SME010/015/2007 від 31.08.2007, що укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврофіш», обраний невірний спосіб захисту, то позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати поруку припиненою за Договором поруки SR-SME010/015/2007/1 від 31.08.2007 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (01033, місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок 28; код ЄДРПОУ 36789421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОФІШ" (10003, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Чехова, будинок 1; код ЄДРПОУ 31052441) 536 (пятсот тридцять шість) гривень 50 копійок судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 21.02.2013 року.

Повний текст рішення виготовлено - 26.02.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова