Рішення

від 26.02.2013 по справі 910/492/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/492/13 26.02.13 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара-37», м. Київ

про стягнення 28 881,88 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

Від позивача Іващенко О.В. - дов. від 04.12.2012р.

Від відповідача Мамалига Н.О., Гармата О.М. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 28 881,88 грн. заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за спожиту теплову енергію за Договором № 320901 від 01.01.2008р., посилаючись на порушення відповідачем, як споживачем, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2013р. порушено провадження у справі № 910/492/13 та призначено судовий розгляд на 30.01.2013р.

29.01.2013р. від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, в якому зазначено, що борг погашено в повному обсязі.

В судовому засіданні 30.01.2013р. представником відповідача було надано письмове клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Також, представник відповідача просив прийняти нове заперечення на позовну заяву, так як в запереченні поданому 29.01.2013р. в розрахунках помилково не враховано 220 грн.

Представником позивача також було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. розгляд справи було відкладено на 20.02.2013р.

07.02.2013р. через канцелярію суду позивачем було подано пояснення щодо правомірності зарахування грошових коштів у розмірі 9 322,17 грн.

20.02.2013р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає, що заявлений позов не може бути задоволений в повному обсязі, оскільки, позивачем подано до суду неправильний розрахунок заборгованості відповідача.

В судовому засіданні 20.02.2013р. представник позивача надав суду Довідку про надходження коштів за спожиту теплоенергію від відповідача за період з грудня 2012р по січень 2013р., з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем складає - 21 081,78 грн.

В судовому засіданні 20.02.2013р. було оголошено перерву до 26.02.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

26.02.2013р. в судовому засіданні представником відповідача було надане клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з частковою сплатою боргу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні 26.02.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами 01.01.2008р. було укладено Договір № 320901 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п. 1.1. якого позивач, як постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію відповідачу, як споживачу, для потреб опалення та гарячого водопостачання а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб:опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до Звертання-доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, по розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011р. - постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Пунктом 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати в МВРТ-1 за адресою вул. Жилянська буд. № 63 оформлену позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання.

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач на виконання умов Договору належним чином виконував обов'язки щодо постачання теплової енергії.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за теплову енергію склала 21 081,78 грн. за період з 01.02.2009р. по 01.02.2012р.

В свою чергу відповідачем було надано контррозрахунок, відповідно до якого заборгованість останнього склала 11 759,60 грн.

Судом було досліджено надані сторонами розрахунки та встановлено, що позивачем не було зараховано грошові кошти в розмірі 9 322,18 грн. в погашення боргу за визначений позивачем період. Позивач зарахував грошові кошти, які надійшли від мешканців через КП «ГІОЦ» в погашення боргу за попередній (неспірний) період, а не як оплату мешканців за отриману теплову енергію, що ґрунтується на Договорі.

Стверджуючи про наявність боргу в сумі 9 332,18 грн. позивач зазначає, що сплачені через КП «ГІОЦ» кошти надійшли без призначення платежу, а тому позивач діяв відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі - закону), в якому вказано, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до п. 30.4 ст. 30 зазначеного Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

В подальшому всі зміни по призначенню платежу здійснюються у встановленому законодавством порядку, за взаємним погодженням.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

В силу Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Доказів внесення змін щодо призначення платежу у встановленому порядку ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції подано не було.

Водночас, відповідно до положення п. 10 Додатку № 2 до Договору № 320901відповідач забезпечує надходження коштів не пізніше 10 числа в оплату теплової енергії спожитої населенням на транзитний рахунок КП «ГІОЦ» КМДА, а до 25 сплачує за теплову енергію спожиту орендарями.

Отже, застосування Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" не правомірне оскільки платником коштів було не ОСББ, а населення в тому числі опосередковано черег органи соціального захисту в частині внесення сум за пільгові категорії, а тому ОСББ, виконуючи п. 10 Договору не управнене вносити будь-які зміни в платіжні документи, а такі суми мали зараховуватись за поточне споживання. Відтак 9 332,18 грн. зараховано в попередні періоди неправомірно і є оплатою за поточне, в спірний період, споживання теплової енергії.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позову складає 11 759,60 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідачем була погашена заборгованість у розмірі 11 759,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №454 від 26.02.2013р., оригінал якого долучено до матеріалів справи.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь три відсотка річних в розмірі - 3 413,18 грн. та інфляційні нарахування в розмірі - 4 386,92 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але за уточненим розрахунком суду, а саме у розмірі - 2 509,30 грн. Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, то вони підлягають задоволенню за розрахунком позивача, а саме, у розмірі - 4 386,92 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Провадження у справі в частині вимог щодо стягнення грошових коштів у розмірі - 11 759,60 грн., які були перераховані відповідачем після порушення провадження у справі, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст.44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема сплати судового збору, то зазначені витрати відшкодовують за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі щодо стягнення 11 759,60 грн. припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара-37» (01034 , м. Київ, вул. О.Гончара, 37а, код ЄДРПОУ 31025659 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 2 509 (дві тисячі п`ятсот дев`ять) грн. 30 коп. - трьох відсотків річних, 4 386 (чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн. 92 коп. - інфляційних нарахувань та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 28 лютого 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук