УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2013 року Справа № 33412/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому на постанову Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвекор», закритого акціонерного товариства «Інтерлит» про визнання недійсними договорів купівлі - продажу №0502/1, №0502/2 від 05.02.2003 року, №0302/1 від 03.02.2003 року, №0505/1 від 05.05.2003 року, №1706/1 від 10.06.2003 року в порядку ст. 49 ЦК УРСР та стягнення в дохід держави одержане ЗАТ «Інтерлит» за вказаними письмовими договорами купівлі-продажу (у випадку відсутності майна - коштів в сумі 18826999,76 грн.),-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Державна податкова інспекція в м. Хмельницькому в травні 2005 року звернулася з позовом в суд до Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому та просило визнати недійсними договори купівлі-продажу № 0502/1, №0502/2 від 05.02.2003 року, №0302/1 від 03.02.2003 року, №0505/1 від 05.05.2003 року, №1706/1 від 10.06.2003 року в порядку ст. 49 ЦК УРСР та стягнення в дохід держави одержане ЗАТ «Інтерлит» за вказаними письмовими договорами купівлі-продажу (у випадку відсутності майна - коштів в сумі 18826999,76 грн.).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що згідно ст. 49 ЦК УРСР у разі, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Виходячи із змісту ст.49 ЦК УРСР, за умов доведення наявності умислу на укладення спірних угод з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, лише у однієї з сторін, незалежно від того, чи все одержане нею за угодою повернуто другій стороні, все одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Зазначає, що аналогічну відповідальність містить і ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, яка встановлює наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15.06.2009 року провадження у справі №6/2956 за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвекор", Закритого акціонерного товариства „Інтерлит" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №0502/1, №0502/2 від 05.02.03, №0302/1 від 03.02.03, №0505/1 від 05.05.03, №1706/1 від 10.06.03 в порядку ст. 49 ЦК УРСР та стягнення в дохід держави одержане ЗАТ "Поділля-Вторкольормет" за вказаними письмовими договорами купівлі-продажу (у випадку відсутності майна) кошти в сумі 18826999,76 грн. припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 року ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.06.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.09 року постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 року та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.06.2009р. у справі № 6/2956 скасовано, а справу № 6/2956 передано до господарського суду Хмельницької області для виконання вимог розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.11.2009р., з врахуванням того, що справа №16/6/2956 є справою адміністративної юрисдикції і не підвідомча господарському суду Хмельницької області, матеріали справи №16/6/2956 передано на розгляд Хмельницькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.01.2010р. з посиланням на п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України та з врахуванням того, що провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвекор" та Закритого акціонерного товариства „Інтерлит" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №0502/1, №0502/2 від 05.02.03, №0302/1 від 03.02.03, №0505/1 від 05.05.03, №1706/1 від 10.06.03 в порядку ст. 49 ЦК УРСР та стягнення в дохід держави одержане ЗАТ "Поділля-Вторкольормет" за вказаними письмовими договорами купівлі-продажу (у випадку відсутності майна) кошти в сумі 18826999,76грн. порушено господарським судом Хмельницької області до початку діяльності Хмельницького окружного адміністративного суду, матеріали справи №16/6/2956 передано на розгляд Господарського суду Хмельницької області.
Ухвалою господарського суду від 12.02.2010р. провадження у справі №16/6/2956 за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвекор", Закритого акціонерного товариства „Інтерлит" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №0502/1, №0502/2 від 05.02.03, №0302/1 від 03.02.03, №0505/1 від 05.05.03, №1706/1 від 10.06.03 в порядку ст. 49 ЦК УРСР та стягнення в дохід держави одержане ЗАТ "Поділля-Вторкольормет" за вказаними письмовими договорами купівлі-продажу (у випадку відсутності майна) кошти в сумі 18826999,76 грн. припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 року ухвалу господарського суду Хмельницької області від 12.02.2010 року по справі №16/6/2956 скасовано, а справу вирішено передати на розгляд господарського суду Хмельницької області.
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2010 року в справі №15/16/6/2956-А в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією в м. Хмельницькому подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2010 року в справі №15/16/6/2956-А та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог податкова інспекція покликається на те, що згідно ст. 49 ЦК УРСР у разі, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Виходячи із змісту ст.49 ЦК УРСР, за умов доведення наявності умислу на укладення спірних угод з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, лише у однієї з сторін, незалежно від того, чи все одержане нею за угодою повернуто другій стороні, все одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Зазначає, що аналогічну відповідальність містить і ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, яка встановлює наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено, що протягом 2003 року між ТзОВ "Укрвекор" м. Київ (Продавець) та ЗАТ "Інтерлит" (ЗАТ "Поділля-Вторкольормет") м. Хмельницький (Покупець) укладались договори купівлі-продажу №0302/1 від 03.02.03р., №0502/1, №0502/2 від 05.02.03, №0505/1 від 05.05.03, №1706/1 від 10.06.03р. і додаткові угоди до них.
В ході виконання вказаних договорів ТзОВ „Укрвекор" видавалися ЗАТ "Поділля-Вторкольормет" товарно-транспортні накладні та податкові накладні, які обліковувалися по бухгалтерському обліку ЗАТ "Поділля-Вторкольормет", а суми сплаченого при розрахунках ПДВ віднесені до податкового кредиту в періодах, в яких проведено розрахунки з ТзОВ "Укрвекор", що підтверджується наданими позивачем в матеріалах справи копіями податкових накладних та карточками контрагентів.
На виконання зазначених угод за період з 01.12.2002р. по 30.09.2003р. ТзОВ "Укрвекор" відгрузило ЗАТ "Інтерлит" (ЗАТ "Поділля-Вторкольормет") товарів на загальну суму 18 826999 грн. 76 коп.
За поставлені товари ЗАТ "Інтерлит" (ЗАТ "Поділля-Вторкольормет") розрахувалось у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів в сумі 18826999 грн. 76 коп. на рахунок ТзОВ "Укрвекор".
Позивач окрім іншого про нікчемність укладених угод посилається на рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10.12.2004 року., яким визнано недійсними установчі документи товариства з обмежено відповідальністю "Укрвекор" з моменту складення та свідоцтво платника податку на додану вартість №36069054 з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.
У рішенні суду зазначено, що установчі документи ТзОВ "Укрвекор" є такими, що суперечать чинному законодавству України, оскільки в ході проведення податковим органом перевірки відомостей щодо засновників підприємства було встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, а ОСОБА_1, який є директором ТзОВ "Укрвекор" до фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення не має та директором його ніхто не призначав.
Позивач, вважаючи, що договори купівлі-продажу №0502/1, №0502/2 від 05.02.03, №0302/1 від 03.02.03, №0505/1 від 05.05.03, №1706/1 від 10.06.03р. між ТзОВ "Укрвекор" та ЗАТ "Інтерлит" (ЗАТ "Поділля-Вторкольормет") укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства просить суд визнати останні недійсними відповідно до ст.49 ЦК УРСР.
В матеріалах справи наявна постанова т.в.о. начальника ХВ ПМ УПМ ДПА у Хмельницькій області капітана податкової міліції С.С. Полугара від 05.08.2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.212, 364 КК України відносно директора ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю в їх діях складу даних злочинів. У постанові зазначено, що проведеною додатковою перевіркою не доказано умисного укладення операцій ЗАТ „Поділля-Вторкольормет", що містять ознаки "фіктивності" зокрема, при проведені операцій купівлі-продажу ЗАТ „Поділля-Вторкольормет" належним чином відображало операції по придбанню металобрухту в бухгалтерському та податковому обліках. Всі дані по придбанню брухту відображені в книзі придбання, яка прошита та пронумерована в установленому законом порядку. Це свідчить, що все придбання ЗАТ "Поділля-Вторкольормет" відносило до валового прибутку. Цей факт виключає можливість ухилення підприємства від оподаткування. Крім того, встановити ким фактично постачався металобрухт не представляється можливим. Доказати, що металобрухт збирався ЗАТ "Поділля-Вторкольормет" безпосередньо, а від СПД м.Києва отримувались тільки документи, станом на сьогоднішній день, також не представляється можливим. Враховуючи вищевикладене, керуючись п.2 ст.6 КПК України, дослідивши в ході перевірки всі обставини, слід дійти до висновку, що в діях службових осіб ЗАТ "Поділля-Вторкольормет", а саме директора ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4 відсутні ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 212, 364 КК України.
Також в матеріалах справи наявна постанова начальника ВДСБЕЗ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві підполковника міліції Дзюбенко В.І. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.6 КПК України.
В матеріалах справи також міститься постанова господарського суду Хмельницької області від 07.08.2007 року в справі №6/18-НА, якою задоволено позов Закритого акціонерного товариства „Інтерлит", до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень №0000702303/0/0/5473 від 31.08.2004р., №0000702303/1/5788 від 20.09.2004р. на суму 2 907 614,99грн., з якої 1938409,99 грн. - основний платіж та 969205,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0000702303/3/647 від 17.02.2005р. на суму 5493749,99 грн., з них: 3662499,99 грн. - основний платіж та 1631250,00 грн. - штрафні санкції. Вказана постанова господарського суду Хмельницької області від 07.08.2007 року в справі №6/18-НА залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2008 року.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
За змістом ст.49 ЦК 1963р. недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства.
Стаття 49 ЦК УРСР 1963р. визначає, що якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
З аналізу даної норми випливає, що правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - в обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції в тому, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час здійснення підприємницької діяльності суб'єкта.
Факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
У рішенні Солом'янського районного суду м. Києва по цивільній справі від 10.12.2004 року відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави і суспільства.
Судом враховується, що доводи позивача про те, що спірна угода суперечить інтересам держави та суспільства ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи.
Стосовно правових підстав застосування ст.49 ЦК УРСР 1963 року судом враховується те, що 1 січня 2004 року згідно з п.1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року втратив чинність Цивільний кодекс УРСР 1963 року.
Цивільний кодекс України 2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, не містить таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, які були встановлені ст.49 ЦК УРСР 1963 року. Даним кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК), не є адміністративно-правова конфіскація.
За змістом ч.2 ст.5 Цивільного кодексу України 2003 року, кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
На підставі зазначеного при вирішенні спору судом не може бути застосовано публічно-правові санкції, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в акті цивільного законодавства на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності.
Цивільний кодекс України 2003 року не містить норми, яка була б аналогічною, зокрема за наслідками, ст. 49 Цивільному кодексу УРСР 1963 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається також на ч.1 ст.208 Господарського кодексу України.
Вказане обґрунтування позовних вимог судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до п.1 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, кодекс набирає чинності з 01.01.2004 року. Пунктом 4 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" встановлено, що Господарський кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Враховуючи те, що цивільні правовідносини між ТзОВ "Укрвекор" (Продавець) та ЗАТ "Інтерлит" (ЗАТ "Поділля-Вторкольормет") (Покупець) щодо купівлі-продажу існували протягом 2003 року і в повному обсязі були виконані до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності Господарським кодексом України, суд вважає, що застосування ч.1 ст.208 Господарського кодексу України до спірних правовідносин є безпідставним.
З огляду на наведене в задоволенні апеляційних вимог Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому слід відмовити.
Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 22 вересня 2010 року в справі №15/16/6/2956-А - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.О. Яворський
Судді В.П. Сапіга
Р.Б. Хобор
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.02.2013 |
Оприлюднено | 01.03.2013 |
Номер документу | 29641212 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Яворський І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні