Ухвала

від 28.02.2013 по справі 2а/1570/10283/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 р.Справа № 2а/1570/10283/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

За участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Малого підприємства у вигляді ТОВ «Айрон» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, за участю третьої особи без самостійних вимог з боку позивача - ПП «Дана Даблъю» про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Мале підприємство у вигляді ТОВ «Айрон» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 11.04.2011 року № 0001692301, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 213 333 грн., з яких 170 665 грн. - за основним платежем, 42 666 - за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентом - ПП «Дана Даблъю» та безпідставне віднесення товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за цими операціями, не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 18.03.2011 року № 40/23-214-13900082 про результати невиїзної позапланової перевірки МП у вигляді ТОВ «Айрон» з питань щодо повноти нарахування та сплати ПДВ за грудень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у завищенні податкового кредиту, який не пов'язаний з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що у вказаному періоді позивачем сформовано податковий кредит по ПДВ за господарськими операціями з контрагентом - ПП «Дана Даблъю» , діяльність якого спрямована лише на отримання податкової вигоди. За висновком ДПІ,в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ПП «Дана Даблъю», а відтак, всі укладені між позивачем та його контрагентом угоди є нікчемними.

За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які зазначені в акті перевірки, складені у відповідності до вимог чинного законодавства, містять всі необхідні реквізити, які дають змогу ідентифікували контрагента позивача. На час здійснення господарських операцій з позивачем безпосередній постачальник товариства був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право виписувати податкові накладні. Податковий орган не наділений повноваженнями щодо встановлення в актах перевірки факту нікчемності або недійсності правочинів, укладених суб'єктами господарювання. Якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, податковий орган не має підстав для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання має право на формування податкового кредиту, якщо у нього є належним чином складені податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, податковим органом не доведено належними доказами факт неправомірності формування податкового кредиту позивачем.

Натомість судом першої інстанції повною мірою досліджено питання щодо реального придбання позивачем товару, і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: договорів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей, подорожніх листів та платіжних доручень, встановлено реальність здійснення господарських операцій, за наслідками яких та на підставі податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Актом перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту, а тому, за встановленого факту реальності здійснення господарський операцій, висновки податкового органу щодо нікчемності вчиненого правочину є безпідставними.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Судом першої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судом першої інстанції факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання його у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Малого підприємства у вигляді ТОВ «Айрон» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, за участю третьої особи без самостійних вимог з боку позивача - ПП «Дана Даблъю» про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.