Постанова

від 26.02.2013 по справі 5006/24/141/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.02.2013 р. справа №5006/24/141/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Дучал Н.М.

Суддів: Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі Савченко І.В.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача 1- Колесніков А.А., за довіреністю

від відповідача 2 - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 04.01.2013р. (підписане 08.01.2013р.) у справі№5006/24/141/2012 (суддя Величко Н.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", м. Київ до третя особа без самостійних вимог на предмет спору 1.Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма «Рада», м.Ялта Паталах Андрій Ігорович, м.Алушта простягнення 6 530,00 грн.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна", м. Київ, звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк, Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма «Рада», м.Ялта, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Паталаха Андрія Ігоровича, м.Алушта про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" суми грошових коштів в порядку регресу в розмірі 6 530,00 грн., стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма «Рада» суми грошових коштів в порядку регресу в розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на Договір автомобільного страхування №13/021427/ПР/2.1.5.1, укладений 24.10.2008р.; документи, що підтверджують настання страхового випадку в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини Паталаха А.І., за участю транспортного засобу ГАЗ, д.н.з. АК5224АТ та транспортного засобу ВАЗ, д.н.з. АК1055ВН; постанову Алуштинського міського суду від 19.10.2009р.; докази виплати страхового відшкодування ; незадоволення відповідачами претензій ПАТ "СК "Країна" про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.01.2013р. у справі №5006/24/141/2012 задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", м. Київ. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м. Київ 6 530,00 грн. страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної події та 1483,80 грн. - судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма «Рада», м. Ялта на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м. Київ 510,00 грн. страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної події та 125,70 грн. - судового збору.

Рішення мотивоване наявністю у позивача права вимоги сплати ПрАТ СК «ВУСО» в порядку регресу здійсненого страхового відшкодування в сумі 6 530,00 грн., права вимоги на відшкодування шкоди в порядку регресу з ТОВ Туристична фірма «Рада» у розмірі 510,00 грн. в межах фактичних затрат; відсутністю в матеріалах справи доказів відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 04.01.2013р. у справі №5006/24/141/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Скаржник вважає рішення господарського суду таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На думку апелянта, розмір заподіяної шкоди повинен встановлюватися звітом, який складається суб'єктом оціночної діяльності та підписується ним. Зазначає, що надані позивачем в якості підтвердження розміру заподіяної шкоди рахунки-фактури не можуть прийматись як належні докази оцінки заподіяної шкоди.

ПАТ «Страхова компанія «Країна» проти апеляційних вимог заперечило з підстав, викладених у відзиві №1097 від 12.02.2013р. на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду законним. На думку позивача обов'язок доказування невідповідності розміру виплаченого позивачем відшкодування заподіяних збитків покладений на відповідача-1, проте відповідачами не доведено даної невідповідності. Зазначає, що позивачем були в повній мірі обґрунтовані позовні вимоги, про що свідчать додані до позову додатки, зокрема, рахунки №№139, 144, накладна на запчастини №139, акт виконаних робіт №195, які і визначають вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - в силі.

Позивач, відповідач 2, третя особа не скористались правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду сторони та інші учасники процесу не зобов'язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, тому згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача 1, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (Страховик, правонаступником якого є позивач) та Кешфі Ернестом Рустемовичем (Страхувальник) був укладений Договір №13/021427/ПР/2.1.5.1. автомобільного страхування, згідно з яким страховик приймає на себе обов'язок на умовах «Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного)» (нова редакція) СК «Країна», що зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 01.02.2007р. за №0670152, відшкодувати збитки, які може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього.

Застрахованим транспортним засобом за означеним договором відповідно до п. 5. є ВАЗ 217030, реєстр. №АК1055ВН, кузов (шасі) №ХТА21703080158205, колір сірий, об'єм двигуна 1596 см, 2008 рік випуску.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що за цим договором підлягає відшкодуванню: пряма шкода, заподіяна страхувальнику (вигодонабувачу) у зв'язку з пошкодженням або втратою застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього внаслідок настання одного або декількох ризиків (п.6.3.1.-6.3.4.); необхідні та доцільні витрати, понесені страхувальником (довіреною особою) при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, щодо рятування застрахованого транспортного засобу; витрати на евакуацію на відстань до 200 км від місця настання страхового випадку, якщо застрахований ТЗ не може рухатись самостійно. Згідно з п. 6.2. договору страховик в межах страхової суми здійснює виплату страхового відшкодування за пряму шкоду, завдану ТЗ в цілому або окремим його деталям чи частинам, з урахуванням франшизи, у результаті одного або декількох страхових випадків, зокрема, у випадку ДТП франшиза становить (п.6.41.) 655,00 грн.

Страхова сума по застрахованому транспортному засобу обумовлена в розмірі 65 500,00грн. (п.6.5. Договору страхування).

Згідно з п. 3.1. Договору страхування Вигодонабувачем за даним договором є АКБ «Правекс Банк», м.Київ.

Пунктом 8 Договору страхування сторони погодили строк дії договору - з 25.10.2008р. до 24.10.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2009р. о 12 год. 50 хв. в м.Алушта по вул. Сімферопольській, 11 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ГАЗ-33021-212, номерний знак АК5224АТ, яким керував Паталах А.І., та транспортного засобу ВАЗ-217030, номерний знак АК1055ВН, що належить Кешфі Е.Р.

В наслідок ДТП транспортний засіб ВАЗ217030, номерний знак АК1055ВН, кузов (шасі, рама) ХТА21703080158205 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території та автомобільно-технічної інспекції м. Алушти при управлінні ДАІ.

Як свідчать протокол про адміністративне правопорушення, складений 18.09.2009р. інспектором ДПС ВДАІ м.Алушта у зв'язку з порушенням Паталахом А.І. п. 10.9. Правил дорожнього руху та Пояснення Паталаха А.І. в Держінспекцію ГУ МВС України у АР Крим, місцем роботи Паталаха А.І. є ТОВ «Рада» (водій).

У зв'язку з настанням події, яка має ознаки страхової, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль ВАЗ217030, реєстраційний номер АК1055ВН, Кешфі Е.Р. звернувся до Голови Правління СК «Країна» з заявою на виплату страхового відшкодування (повідомленням про страховий випадок) вх. № 4960 від 18.09.2009р.

Позивачем, на підтвердження визнання факту настання страхового випадку, складені: Розрахунок №14533 від 30.10.2009р. розміру страхового відшкодування в сумі 7 040,00 грн. з додатком, в підставу якого покладені рахунок на оплату №144 від 21.09.2009р. на суму 3400,00 грн., рахунок на запчастини №139 від 21.09.2009р. на суму 4480,00 грн.; страховий акт №13/14533/2.1.5.1 від 11.11.2009р.

Листом №103351/04-01 від 09.10.2009р., адресованим директору Кримської регіональної дирекції ВАТ «СК «Країна», ПАТ КБ «Правекс Банк», як вигодонабувач за договором автомобільного страхування №13/021427/ПР/2.1.5.1, відмовився від отримання страхового відшкодування у розмірі 7 800,00 грн. за страховою подією, яка сталася 18.09.2009р. (автомобіль ВАЗ 217030, державний номерний знак АК1055ВН, який належить Кешфі Е.Р.).

Постановою Алуштинського міського суду від 19.10.2009р. Паталаха А.І. визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУаАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

На підтвердження виплати позивачем страхового відшкодування по страховому акту №13/14533/2.1.5.1 від 11.11.2009р. (страхувальник Кешфі Е.Р.) позивачем до матеріалів справи надано Платіжне доручення №1452 від 30.11.2009р. на суму 7 040,00 грн.

Полісом №ВС/3450710 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Страхової компанії «ВУСО» (Тип договору 1) (далі-Страховий поліс) застрахована цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю Туристична фірма «Рада».

Забезпеченим транспортним засобом (п. 6 страхового полісу) є ГАЗ330210, номерний знак АК5224АТ, номер кузова (шасі) 33021031933194, рік випуску 2003.

Умовами Страхового полісу передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з п.3 Страхового полісу строк його дії становить один рік: з 22.04.2009р. до 21.04.2010р.

Враховуючи наведене, позивач, виплативши страхове відшкодування, звернувся до відповідача 1 з вимогою про компенсування в порядку регресу суми в розмірі 7040,00 грн., шляхом направлення на адресу Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» претензії №1-30.09.10/Р від 30.09.2010р.

Претензією №7685 від 24.10.2012р., адресованою ТОВ Туристична фірма «Рада», позивач, керуючись ст. ст. 993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, та зазначаючи, що ПрАТ СК «ВУСО» не відшкодувало шкоду, завдану водієм Паталах А.І, просив компенсувати в порядку регресу суму виплаченого СК «Країна» страхового відшкодування в розмірі 7 040,00 грн.

Зазначені претензії залишені відповідачами без відповіді та задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про страхування», який регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України „Про страхування", яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком, за умовами ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Ця норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, позивач, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за договором №13/021427/ПР/2.1.5.1 автомобільного страхування, шляхом виплати страхового відшкодування згідно платіжного доручення №1452 від 30.11.2009р. у сумі 7040,00 грн., набув право зворотної вимоги, в межах фактичних витрат, до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Особою винною у скоєнні ДТП 18.09.2009р. є Паталах А.І.(водій ТОВ ТФ "Рада"), який керував автомобілем ГАЗ330210, номерний знак АК5224АТ, відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації якого на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем 1 згідно Полісу №ВС/3450710 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Страхової компанії «ВУСО».

Таким чином, особою відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є саме Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО".

Згідно з п.15.1. ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній, на час укладання договору) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (ст. 6 того ж Закону).

За приписами п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, за положеннями ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Франшизою, за приписами ст. 9 Закону України «Про страхування», є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 2 Страхового полісу №ВС/3450710 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) в розмірі 51 000 грн., за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) в розмірі 25 500 грн. та франшизу - 510 грн., отже, позивач, заявляючи до стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" суму виплаченого страхового відшкодування, правомірно відняв суму франшизи, передбачену Полісом №ВС/3450710, у розмірі 510,00 грн.

Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст. 1188 ЦК України).

ТОВ «Туристична фірма «Рада», як страхувальник за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ГАЗ330210, номерний знак АК5224АТ, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, та як роботодавець цього водія, є особою, відповідальною за завдані позивачу збитки в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», як страховиком.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивач набув право вимоги відшкодування шкоди в порядку регресу з ТОВ «Туристична фірма «Рада» у сумі 510, 00грн.

Безпідставними є доводи апелянта, з посиланням на ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", щодо необхідності встановлення розміру заподіяної шкоди шляхом проведення оцінки в порядку, передбаченому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», оскільки при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не керувався та не повинен був керуватися нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" з огляду на наявність укладеного між ним та Кешфі Е.Р. договору №13/021427/РП/2.1.5.1. автомобільного страхування.

Крім того, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" не передбачено проведення саме професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності.

Відповідно до п.16.6. Договору №13/021427/РП/2.1.5.1. автомобільного страхування розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу внаслідок страхового випадку, визначається у розмірі вартості відновлювального ремонту, що обчислюється, виходячи з характеру пошкоджень та стану транспортного засобу за вирахуванням: суми, що відшкодована страхувальнику особою, винною у заподіянні збитків або особою, яка їх відшкодовує замість винуватця; розміру збитків, відшкодованих страхувальником іншим страховиком за цим страховим випадком; розміру франшизи, обумовленої п. 6.4. цього договору; витрат на транспортування пошкодженого транспортного засобу на відстань понад тієї, що зазначена в п.6.4.2. цього договору; суми, на яку зменшується розмір страхового відшкодування у випадках, передбачених цим договором та Правилами страхування.

При цьому, згідно з п. 16.5. договору страхування, розмір шкоди, заподіяної транспортному засобу, визначається страховиком відповідно до дійсної вартості застрахованого транспортного засобу на момент укладення договору страхування, а також цін на запасні частини, матеріали та вартості ремонтних робіт, що діють у період врегулювання страхового випадку. Перелік документів щодо підтвердження розміру заподіяної шкоди визначаються на розсуд страховика.

Відтак, визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі Рахунків №144 від 21.09.2009р. на оплату за проведення ремонтних робіт, № 139 від 21.09.2009р. на оплату вартості запчастин, не суперечить ні умовам договору, ні Закону України "Про страхування", оскільки норми останнього не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем, та звіту про оцінку.

Натомість положеннями статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування, а статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м. Київ ґрунтується на матеріалах справи та нормах чинного законодавства.

З огляду на наведене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 04.01.2013р. (підписане 08.01.2013р.) у справі №5006/24/141/2012 суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк.

Результати апеляційного провадження у справі №5006/24/141/2012 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.01.2013р. (підписане 08.01.2013р.) у справі №5006/24/141/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.01.2013р. (підписане 08.01.2013р.) у справі №5006/24/141/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: Н.М. Дучал

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано 8 екз.: 2-позивачу, 2-відповідачам,

1-третій особі, 1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО