Рішення

від 26.02.2013 по справі 910/2576/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2576/13 26.02.13 Суддя Мудрий С.М. , розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

до товариства з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс"

про стягнення 32 767,12 грн.

Представники:

від позивача: Чиляков М.В. - представник за довіреністю б/н від 17.11.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс" про стягнення 32 767,12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.11.2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс" (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір № 11076294000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в сумі 104 640,00 грн., зі сплатою за використання кредиту 17,5 процентів річних, а у випадку користування кредитними коштами понад встановлений договором строк з розрахунку 25 процентів річних, з порядком повернення кредиту, передбаченим пунктом 1.2.2. кредитного договору, а позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором.

08.12.2011 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого, до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» перейшло право вимоги до позичальників публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», зокрема, до товариства з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс" за кредитним договором № 11076294000 від 14.11.2006 року.

В порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим, станом на 17.12.2012 року, в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 20 791,10 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 714,64 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс" заборгованості по кредиту в розмірі 20 791,10 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 714,64 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 638,17 грн. та пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 623,21 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року порушено провадження у справі № 910/2576/13, розгляд справи призначено на 26.02.2013 року.

В судове засідання 26.02.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких і повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс" заборгованість по кредиту в розмірі 20 791,10 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 714,64 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 638,17 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 623,21 грн., а також судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.11.2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс" (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір № 11076294000.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 104 640,00 грн. в порядку і на умовах визначених даним договором.

Згідно п. 1.2.2. кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, а саме до 14.11.2011 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3.. 5.З., 5,5., 5.6., 5.9, 5.10., 5.11., 7.4. кредитного договору.

У відповідності до положень п. 1.3.1 кредитного договору, за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 17,5 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

Положеннями п. 1.3.2 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у розмірі 25 % річних. Такий розмір застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.

Згідно п. 1.3.5 кредитного договору, позичальник зобов'язався сплачувати проценти у строк - протягом перших 5 робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, позичальник зобов'язаний використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені кредитним договором.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за кредитним договором за період з 14.11.2006 року по 11.01.2012 року.

08.12.2011 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк (продавець за договором) та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 3749.

Згідно п. 2.1 договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, з урахуванням положень цього договору та відповідно до них, продавець погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

У відповідності до додатку № 1 до договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» перейшло право вимоги до позичальника публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», а саме до товариства з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс" за кредитним договором № 11076294000 від 14.11.2006 року.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.04.2012 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс" з претензією № 02.1.-2310 від 18.04.2012 про погашення заборгованості за кредитним договором № 11076294000 від 14.11.2006 року, а також повідомив відповідача про відступлення публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» прав вимоги за кредитним договором № 11076294000 від 14.11.2006 року. Направлення зазначеної претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист та списком згрупованих цінних відправлень від 19.04.2012 року. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконає взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 17.12.2012 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 20 791,10 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 714,64 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 17.12.2012 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 11076294000 від 14.11.2006 року по кредиту в розмірі 20 791,10 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 714,64 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 638,17 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 623,21 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору, у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню з розрахунку 0,2 % річних від суми простроченої заборгованості, розраховану за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом «факт/360», але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір встановлений чинним законодавством України.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс" перед публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 11076294000 від 14.11.2006 року встановлений судом, тому позовні вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс" заборгованості по кредиту в розмірі 20 791,10 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 714,64 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 638,17 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 623,21 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товарис8тва з обмеженою відповідальністю "МБС Плюс" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 3, ідентифікаційний код 33398530) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) заборгованість по кредиту в розмірі 20 791 (двадцять тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 10 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 714 (дев'ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 64 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 638 (одна тисяча шістсот тридцять вісім) грн. 17 коп. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 623 (шістсот двадцять три) грн. 21 коп., а також судовий збір в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.03.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий