Рішення

від 26.02.2013 по справі 21/156-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. справа № 21/156-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ

до 1. Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Київська обл., м. Бориспіль

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила», м. Київ

3. Вишеньківської сільської ради, Київська обл., м. Бориспіль

про скасування розпоряджень, визнання недійсними договору і державних актів, витребування земельної ділянки

за участю представників:

від прокуратури: Барановська В.В. (посвідчення №009565 від 15.10.2012р.)

від позивача: Хохлова Д.О. (довіреність №23-к від 19.12.2012р.)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.12.2012р. Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі-Київська ОДА/позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі-Бориспільска РДА/відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила» (далі-ТОВ «Сила»/відповідач 2), з урахуванням наданих суду уточнень, про:

- визнання недійсним виданого ТОВ «Сила» державного акта на право постійного користування землею ІІ-КВ №001803 від 04.04.2001р.;

- скасування розпорядження Бориспільської РДА №3324 від 19.05.2008р.;

- скасування розпорядження Бориспільської РДА №3325 від 19.05.2008р.;

- скасування розпорядження Бориспільської РДА №7114 від 15.12.2008р.;

- скасування розпорядження Бориспільської РДА №369 від 06.02.2009р.;

- визнання недійсним договору викупу земельної ділянки, що укладений 19.12.2008р. між Бориспільською РДА та ТОВ «Сила»;

- визнання недійсним виданого ТОВ «Сила» державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №801816;

- витребування з незаконного володіння ТОВ «Сила» на користь держави земельної ділянки площею 2,617 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:0882, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Відповідач 1 позов визнав у повному обсязі.

Відповідач 2 не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2012р. порушено провадження у справі №21/156-12 та призначено справу до розгляду на 27.12.2012р.

Разом з позовними вимогами Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської ОДА просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею 2,617 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:0882, площею 1,1324 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:0883, що розташовані на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки Заступником прокурора Київської області не надано суду доказів, що підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого останнім заходу до забезпечення позову у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено з огляду на її необґрунтованість.

Ухвалами господарського суду Київської області від 27.12.2012р., 15.01.2013р., 29.01.2013р. та 06.02.2013р. розгляд даної справи відкладався на 15.01.2013р., 29.01.2013р., 06.02.2013р. та 26.02.2013р. відповідно.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2013р. до участі у даній справі у якості відповідача 3 було залучено Вишеньківську сільську раду.

11.02.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 3 надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без участі представника останнього. Зазначене клопотання судом задоволено.

В судові засідання 27.12.2012р., 15.01.2013р., 29.01.2013р., 06.02.2013р. та 26.02.2013р. представник відповідача 2 не з'явився, витребувані документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної прокуратурою Київської області перевірки виконання вимог щодо раціонального використання земель у Бориспільському районі Київської області було встановлено, що 04.04.2001р. Вишеньківською сільською Радою народних депутатів ТОВ «Сила» було видано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №001803, згідно якого відповідачу 2 надано у постійне користування 3,9996 га землі у постійне користування для обслуговування бази відпочинку. Акт зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за №11/376.

З вказаного акту вбачається, що останній був виданий на підставі рішення Вишеньківської сільської Ради народних депутатів №18 від 26.02.2001р.

Натомість, як слідує зі змісту рішення виконавчого комітету Вишеньківської сільської Ради народних депутатів №18 від 26.02.2001р., останнім було надано в постійне користування ВАТ «Київобленерго» земельну ділянку площею 120 м 2 під розміщення трансформаторної підстанції та встановлення опор лінії електропередач в районі вулиці Оболонської. Інформацію щодо надання у постійне користування ТОВ «Сила» земельної ділянки площею 3,9996 га для обслуговування бази відпочинку вказане рішення не містить, що, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для видачі відповідачу 2 вищезазначеного державного акту, і, як наслідок, невідповідність вказаного державного акту вимогам статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, як зазначає позивач, в Управлінні Держкомзему у Бориспільському районі Київської області, згідно листа останнього №5003 від 18.10.2012р., відсутня на зберіганні документація із землеустрою щодо виготовлення державного акту на право постійного користування ТОВ «Сила» земельної ділянки площею 3,9996 га для обслуговування бази відпочинку.

При цьому, у відповідності до листа Вишеньківської сільської ради №2-13-1200 від 18.10.2012р., інформація про реєстрацію за ТОВ «Сила» права власності на об'єкти нерухомого майна (бази відпочинку), що розташоване на спірній земельній ділянці площею 3,9996 га в сільській раді відсутня. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що вказаний державний акт було видано з порушенням вимог статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та пунктів 1.4, 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999р., в частині дотримання порядку видачі державних актів на право постійного користування землею, позивач просить суд, зокрема, визнати недійсним виданий ТОВ «Сила» державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №001803 від 04.04.2001р.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 202, 215, 203 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Приписами статей 3, 7, 9, 19 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям;

До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу;

Сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Згідно статей 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

З огляду наведеного, земельні ділянки для постійного користування всіх потреб із земель сіл, селищ надаються сільськими, селищними Радами народних депутатів на підставі відповідно прийнятих рішень.

Статтями 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У відповідності до пунктів 1.1, 1.4, 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999р. (далі-Інструкція), право постійного користування землею посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Державний акт на право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради.

Технічна документація зі складання державного акта на право постійного користування землею включає, зокрема, виписку з рішення відповідної ради про надання у постійне користування земельної ділянки.

Виходячи з системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що обов'язковою підставою для видачі державного акта на право постійного користування є наявність рішення відповідної ради про надання у постійне користування земельної ділянки.

Водночас, як слідує зі змісту рішення виконавчого комітету Вишеньківської сільської Ради народних депутатів №18 від 26.02.2001р., на підставі якого видано державний акт ІІ-КВ №001803 від 04.04.2001р., останнім було надано в постійне користування ВАТ «Київобленерго» земельну ділянку площею 120 м 2 під розміщення трансформаторної підстанції та встановлення опор лінії електропередач в районі вулиці Оболонської. Питання ж щодо надання у постійне користування ТОВ «Сила» земельної ділянки вказаним рішенням не було вирішено, що свідчить про безпідставність посилання у вказаному акті на таке рішення.

Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що спірний державний акт було видано з порушенням порядку, встановленого статтями 3, 7, 9, 19, 23 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та пунктами 1.1, 1.4, 1.16 Інструкції з огляду на відсутність рішення Вишеньківської сільської Ради народних депутатів про надання ТОВ «Сила» земельної ділянки площею 3,9996 га у постійне користування, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №001803 від 04.04.2001р., виданого ТОВ «Сила» підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем та не спростована у встановленому порядку відповідачами 1, 2, 3.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2011р. у справі №5020-1/144.

Крім того, 19.05.2008р. Бориспільською РДА видано розпорядження №3325 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ «Сила» під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради», яким ТОВ «Сила» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) площею 1,132 га під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради (далі-Розпорядження №3325).

06.02.2009р. Бориспільською РДА видано розпорядження №369 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ «Сила» під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області», яким було вирішено надати ТОВ «Сила» земельну ділянку площею 1,1325 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ «Сила» під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради (далі-Розпорядження №369).

До того ж, 19.05.2008р. Бориспільською РДА видано розпорядження №3324 «Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення наданої ТОВ «Сила» в постійне користування під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради», яким ТОВ «Сила» надано дозвіл на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 2,617 га під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради (далі-Розпорядження №3324).

15.12.2008р. Бориспільською РДА, розглянувши звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 2,617 га та враховуючи позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, видано розпорядження №7114 «Про продаж земельної ділянки під обслуговування бази відпочинку ТОВ «Сила»» (далі-Розпорядження №7114).

На підставі вказаного розпорядження, 19.12.2008р. між Бориспільською РДА (далі-продавець) та ТОВ «Сила» (далі-покупець) укладено договір викупу земельної ділянки, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав, тобто набув у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3220881300:04:001:0882, загальною площею 2,617 га для відпочинку за рахунок земель державної власності на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі-Договір).

Договір посвідчено 19.12.2008р. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за №5038.

На виконання умов Договору сторонами було підписано акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що розпорядження Бориспільської РДА №№3324, 3325, 7114, 369 прийняті з порушенням вимог статей 122, 124 Земельного кодексу України в частині відсутності в останньої повноважень щодо розпорядження землями для обслуговування бази відпочинку, позивач просить суд скасувати вищезазначені розпорядження.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

У відповідності до положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324 ЦК України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, укладенні, зміні, розірванні договорів оренди земельної ділянки, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

За змістом статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом 1.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що відповідно до ст. 20 ГК України, ст. ст. 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Водночас, судом встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №2478 від 22.08.2011р. на виконання протесту в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора Грабця І. №5253 від 15.08.2011р., Розпорядження №369 скасовано.

Розпорядженням Бориспільської РДА №2566 від 01.09.2011р. на виконання протесту в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора Грабця І. №5399 від 19.08.2011р., Розпорядження №3324 скасовано.

Розпорядженням Бориспільської РДА №2565 від 01.09.2011р. на виконання протесту в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора Грабця І. №5398 від 19.08.2011р., Розпорядження №7114 скасовано.

Розпорядженням Бориспільської РДА №2567 від 01.09.2011р. на виконання протесту в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора Грабця І. №5400 від 19.08.2011р., Розпорядження №3325 скасовано. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Вищезазначені протести в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора Грабця І. щодо скасування спірних розпоряджень мотивовані перевищенням Бориспільською РДА меж власних повноважень, оскільки у відповідності до ст. 122 ЗК України, до повноважень районної державної адміністрації не входить надання земель для обслуговування бази відпочинку.

Доказів скасування та/або визнання незаконними вищезазначених розпоряджень Бориспільської РДА від 22.08.2011р. та 01.09.2011р. відповідно суду не надано.

З огляду наведеного, а також враховуючи встановлення судом факту скасування спірних розпоряджень Бориспільської РДА до порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про скасування розпоряджень Бориспільської РДА №3324 від 19.05.2008р., №3325 від 19.05.2008р., №7114 від 15.12.2008р., №369 від 06.02.2009р.

Крім того, посилаючись на незаконність розпорядження Білоцерківської РДА №7114 від 15.12.2008р. позивач просить суд визнати недійсним договір викупу земельної ділянки, який укладений 19.12.2008р. між Бориспільською РДА та ТОВ «Сила» (далі-Договір) з підстав статей 203, 215 ЦК України.

Приписами статей 202, 215, 203 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 124 ЗК України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи встановлення судом факту скасування розпорядженням Бориспільської РДА №2565 від 01.09.2011р. розпорядження №7114, на підставі якого було укладено спірний договір, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним договору викупу земельної ділянки від 19.12.2008р. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

До того ж, з огляду на заявлення позовної вимоги про визнання недійсним Договору, позивач просить суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №801816, виданий ТОВ «Сила» на підставі спірного Договору, а також витребувати з незаконного володіння останнього на користь держави земельну ділянку площею 2,617 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:0882, що розташована на території Вишеньківської сільської ради.

Статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

У відповідності до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Приписами статей 216, 236 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211, в силу положень ст. 236 ЦК України оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

За таких обставин, договір викупу земельної ділянки від 19.12.2008р., на підставі якого ТОВ «Сила» виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №801816, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду наведеного, а також враховуючи задоволення вимоги про визнання недійсним Договору, який, в силу вимог ст. 216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним виданого ТОВ «Сила» державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №801816 та витребування з незаконного володіння останнього на користь держави земельної ділянки площею 2,617 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:0882, що розташована на території Вишеньківської сільської ради підлягають задоволенню як такі, що доведені позивачем та не спростовані у встановленому порядку відповідачами 1, 2, 3.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів 1, 2, 3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 122, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України, ст. ст. 202, 203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Сила» (ідентифікаційний код 30112991) державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №001803 від 04.04.2001р.

3. Визнати недійсним договір викупу земельної ділянки від 19.12.2008р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сила» (ідентифікаційний код 30112991) та Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (ідентифікаційний код 24209740), посвідчений 19.12.2008р. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за №5038.

4. Визнати недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю «Сила» (ідентифікаційний код 30112991) державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №801816.

5. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила» (ідентифікаційний код 30112991) на користь держави земельну ділянку площею 2,617 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:0882, що розташована на території Вишеньківської сільської ради.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, ідентифікаційний код 24209740) на користь Державного бюджету України 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 67 коп. судового збору.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сила» (01601, м. Київ, вул. Воровського, 22 А, ідентифікаційний код 30112991) на користь Державного бюджету України 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 67 коп. судового збору.

9. Стягнути з Вишеньківської сільської ради (08341, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вишеньки, вул. Леніна, 79А, ідентифікаційний код 04363490) на користь Державного бюджету України 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 67 коп. судового збору.

10. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 28.02.2013р.

Суддя В.А. Ярема