Постанова

від 07.08.2013 по справі 21/156-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. Справа№ 21/156-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання - Дмитрина Д.О.

за участю представників:

від прокуратури: Барановська В.В. - посвідчення №009596 від 15.10.2012р.;

від позивача: не з'явилися;

від відповідача 1: не з'явилися;

від відповідача 2: Правдюк В.М. - представник за довіреністю №17106-2 від 17.06.2013р.

від відповідача-3: не з'явилися;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2013р. (підписано 28.02.2013р.)

у справі №21/156-12 (суддя Ярема В.А.)

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до 1) Бориспільської районної державної адміністрації;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила";

3) Вишенківської сільської ради

про скасування розпорядження, визнання недійсними договору і державних актів, витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила", Вишенківської сільської ради з урахуванням наданих суду уточнень, про:

- визнання недійсним виданого ТОВ "Сила" державного акта на право постійного користування землею ІІ-КВ №001803 від 04.04.2001р.;

- скасування розпорядження Бориспільської РДА №3324 від 19.05.2008р.;

- скасування розпорядження Бориспільської РДА №3325 від 19.05.2008р.;

- скасування розпорядження Бориспільської РДА №7114 від 15.12.2008р.;

- скасування розпорядження Бориспільської РДА №369 від 06.02.2009р.;

- визнання недійсним договору викупу земельної ділянки, що укладений 19.12.2008р. між Бориспільською РДА та ТОВ "Сила";

- визнання недійсним виданого ТОВ "Сила" державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №801816;

- витребування з незаконного володіння ТОВ "Сила" на користь держави земельної ділянки площею 2,617 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:0882, що розташована на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.02.2013р. у справі №21/156-12 позов задоволено частково, визнано недійсним виданий ТОВ "Сила" державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №001803 від 04.04.2001р.; визнано недійсним договір викупу земельної ділянки від 19.12.2008р., що укладений між ТОВ "Сила" та Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, посвідчений 19.12.2008р. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за №5038; визнано недійсним виданий ТОВ "Сила" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №801816; витребувано з незаконного володіння ТОВ "Сила" на користь держави земельну ділянку площею 2,617 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:0882, що розташована на території Вишеньківської сільської ради. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, ТОВ "Сила" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2013р. у справі №21/156-12 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі апеляційної скарги ТОВ "Сила" на рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2013р. у справі №21/156-12, Київським апеляційним господарським судом, на підставі ст. 98 ГПК України, ухвалою від 01.07.2013р. порушено апеляційне провадження.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника відповідача 2 (вх. №09-11/10712) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів платіжних доручень про сплату судового збору та пояснення по справі (вх. №09-11/11301), в яких останній просив суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2013р. враховуючи перебування судді Тищенко О.В. на лікарняному та судді Чорної Л.В. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Смірнова Л.Г. судді Гончаров С.А. та Іоннікова І.А.

В судове засідання 24.07.2013р. представники позивача та відповідачів 1,3 не з'явилися.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 24.07.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.08.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013р., враховуючи вихід головуючого судді Тищенко О.В. із лікарняного та перебування судді Іоннікової І.А. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Гончаров С.А. та Смірнової Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 справу №21/156-12 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В. та Гончарова С.А.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від представника позивача (вх. №09-11/12352) надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника останнього, яке колегією суддів задоволено.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 26 лютого 2013 року у справі № 21/156-12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача 2, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 26 лютого 2013 року у справі №21/156-12.

Представники позивача, відповідачів 1, 3 в судове засідання 07.08.2013 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленимі про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача 2 у відсутності представників позивача, відповідачів 1, 3.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

04.04.2001р. Вишеньківською сільською Радою народних депутатів ТОВ "Сила" було видано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №001803, згідно з яким відповідачу-2 надано 3,9996 га землі у постійне користування для обслуговування бази відпочинку. Акт зареєстровано в Книзі державних актів на право постійного користування землею за №11/376.

Зі змісту вказаного акта вбачається, що він був виданий на підставі рішення Вишеньківської сільської Ради народних депутатів №18 від 26.02.2001р.

Зміст наявного в матеріалах позовної заяви рішення виконавчого комітету Вишеньківської сільської Ради народних депутатів №18 від 26.02.2001р. свідчить, що останнім було надано в постійне користування ВАТ "Київобленерго" земельну ділянку площею 120 м2 під розміщення трансформаторної підстанції та встановлення опор лінії електропередач в районі вулиці Оболонської. Інформацію щодо надання у постійне користування ТОВ "Сила" земельної ділянки площею 3,9996 га для обслуговування бази відпочинку залучене до матеріалів позовної заяви рішення не містить, що, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для видачі відповідачу-2 вищезазначеного державного акта, і, як наслідок, невідповідність вказаного державного акта вимогам статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, у відповідності до листа Вишеньківської сільської ради №2-13-1200 від 18.10.2012р., інформація про реєстрацію за ТОВ "Сила" права власності на об'єкти нерухомого майна (бази відпочинку), що розташоване на спірній земельній ділянці площею 3,9996 га в сільській раді відсутня.

Дослідивши зміст супровідного листа Вишенківської сільської ради №2-13-1200 від 18.10.2012р., колегія суддів встановила, що на запит від 12.10.2012 начальнику відділу захисту інтересів громадян і держави у сфері земельних відносин направлено копії двох рішень виконавчого комітету Вишеньківської сільської Ради народних депутатів 26.02.2001р. за №18. Зі змісту даного листа не можна зробити беззаперечного висновку про те, що Вишеньківською сільською радою не приймалось рішення про відведення земельних ділянок в постійне користування ТОВ "Сила", зокрема 26.02.2001р. за №18.

Крім того, із змісту рішення виконавчого комітетом Вишеньківської сільської Ради народних депутатів №123 від 23.12.1999р. "Про вилучення земельної ділянки ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" вбачається, що підставою вилучення була передача земельної ділянки в користування ТОВ "Сила" у зв'язку із оформлення договору купівлі-продажу будівель та майна Водно-спортивної бази "Вишеньки" ЗАТ "Дарниця".

Матеріали справи свідчать, що будівля та інше майно водноспортивної бази ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" було продане ТОВ "НІТА за договором №316 від 28.09.1999р. За договором від 09.12.1999р. № 1 Водно-спортивна база "Вишеньки" була придбана ТОВ "Сила" у ТОВ "НІТА".

Листом від 31.07.2013 № 74 КП Бориспільської районної ради Бориспільське районне "Бюро технічної інвентаризації" підтвердило, що відповідно до положень Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р. № 56 в реєстровій книзі Бориспільського районного Бюро технічної інвентаризації (запис № 25) 16.12.1999 зареєстровано за ТОВ "Сила" право власності на Водно-спортивну базу "Вишеньки" в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації на підставі договору купівлі-продажу майна № 1 від 09.12.1999р. між ТОВ "НІТА" та ТОВ "Сила".

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданому 12.05.2008р. Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації, право власності на Водно-спортивну базу "Вишеньки" зареєстровано за ТОВ "Сила". Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

У статті 8 Конституції України закріплено принцип верховенства права, який, у свою чергу, є підґрунтям принципу правової певності.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Однак ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002р.

При переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Матеріали справи свідчать, що до ТОВ "Сила" перейшло право власності на будівлі у грудні 1999, тоді ж сільрадою прийняте рішення про вилучення земельної ділянки у ЗАТ "Дарниця" з метою передачі її ТОВ "Сила".

Лист Управлінні Держкомзему у Бориспільському районі Київської області №5003 від 18.10.2012р. про відсутність на зберіганні документації із землеустрою щодо виготовлення державного акта на право постійного користування ТОВ "Сила" земельної ділянки площею 3,9996 га для обслуговування бази відпочинку, не спростовує факт набуття ТОВ "Сила" права постійного користування земельною ділянку у зв'язку із придбанням водноспортивної бази "Вишеньки" на підтвердження якого, 04.04.2001р. Вишеньківською сільською Радою народних депутатів ТОВ "Сила" було видано державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ №001803.

Оскільки заступником прокурора Київської області як і Київською обласною державною адміністрацією не спростовано правомірність набуття ТОВ "Сила" права постійного користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним виданого ТОВ "Сила" державного акта на право постійного користування землею ІІ-КВ №001803 від 04.04.2001р.

Судом також встановлено, що 19.05.2008р. Бориспільською РДА видано розпорядження №3325 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ "Сила" під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради", яким ТОВ "Сила" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) площею 1,132 га під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради (далі-Розпорядження №3325).

06.02.2009р. Бориспільською РДА видано розпорядження №369 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ "Сила" під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області", яким було вирішено надати ТОВ "Сила" земельну ділянку площею 1,1325 га на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ "Сила" під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради (далі-Розпорядження №369).

До того ж, 19.05.2008р. Бориспільською РДА видано розпорядження №3324 "Про надання дозволу на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення наданої ТОВ "Сила" в постійне користування під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради", яким ТОВ "Сила" надано дозвіл на продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 2,617 га під обслуговування бази відпочинку на території Вишеньківської сільської ради (далі-Розпорядження №3324).

15.12.2008р. Бориспільською РДА, розглянувши звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 2,617 га та враховуючи позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, видано розпорядження №7114 "Про продаж земельної ділянки під обслуговування бази відпочинку ТОВ "Сила" (далі-Розпорядження №7114).

На підставі вказаного розпорядження, 19.12.2008р. між Бориспільською РДА (далі-продавець) та ТОВ "Сила" (далі-покупець) укладено договір викупу земельної ділянки, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав, тобто набув у власність земельну ділянку, кадастровий номер 3220881300:04:001:0882, загальною площею 2,617 га для відпочинку за рахунок земель державної власності на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (далі-Договір).

Договір посвідчено 19.12.2008р. приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за №5038.

На виконання умов Договору сторонами було підписано акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції також встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №2478 від 22.08.2011р. на виконання протесту в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора Грабця І. №5253 від 15.08.2011р., Розпорядження №369 скасовано.

Розпорядженням Бориспільської РДА №2566 від 01.09.2011р. на виконання протесту в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора Грабця І. №5399 від 19.08.2011р., Розпорядження №3324 скасовано.

Розпорядженням Бориспільської РДА №2565 від 01.09.2011р. на виконання протесту в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора Грабця І. №5398 від 19.08.2011р., Розпорядження №7114 скасовано.

Розпорядженням Бориспільської РДА №2567 від 01.09.2011р. на виконання протесту в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора Грабця І. №5400 від 19.08.2011р., Розпорядження №3325 скасовано. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Вищезазначені протести в.о. Бориспільського міжрайонного прокурора Грабця І. щодо скасування спірних розпоряджень мотивовані перевищенням Бориспільською РДА меж власних повноважень, оскільки у відповідності до ст.122 ЗК України, до повноважень районної державної адміністрації не входить надання земель для обслуговування бази відпочинку.

Таким чином Бориспільською РДА скасовано власні виконані розпорядження, що мають характер актів одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, що є неправомірним, оскільки відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Сила".

У рішенні 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (частина 4 вказаної норми).

Матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка площею 2,617 га, кадастровий номер № 3220881300:04:001:0882 розташована в адміністративних межах Вишенківської сільської ради, Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту, відноситься до категорії земель - рекреаційного призначення, на момент її передачі в приватну власність знаходилася в державній власності та в постійному користуванні ТОВ "Сила".

Крім того, в силу вимог ст. 377 ЦК України та ст.ст. 120, 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Сила", як власник нерухомого майна, мав право на викуп земельної ділянки поза конкурсом і таке право у товариства виникло з моменту реєстрації права власності на комплекс бази відпочинку, задовго до прийняття спірних розпоряджень.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Сила" набув спірну земельну ділянку в постійне користування у відповідності до вимог чинного законодавства; земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, і спірні розпорядження Бориспільською райдержадміністрації були прийняті лише для переоформлення права володіння та користування на частину земельної ділянки, що знаходиться у ТОВ "Сила" на праві постійного (безстрокового) користування згідно Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.11.2011 № 8/207-10.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку, площею 2,617 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:0882, у власність держави, місцевий господарський суд не врахував, що ТОВ "Сила" є власником Водно-спортивної бази "Вишеньки", яка розташована саме на даній земельній ділянці, що земельну ділянку виділено відповідачу-2 у зв'язку із купівлею, розташованого на ній об'єкта нерухомості, про що свідчить Державний акт на право постійного користування земельної ділянки площею 3.9996 га, в яку входить земельна ділянка 2,617 га на переоформлення якої і видано спірні розпорядження Бориспільської РДА, та як наслідок укладено договір викупу.

Аналіз договору викупу земельної ділянки, укладеного між Бориспільською райдержадміністрацією та ТОВ "Сила" не дає підстав для висновку про відсутність в ньому істотних умов. Договір укладений з попереднім розробленням технічної документації, у відповідності до норм господарського, цивільного, земельного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що на час укладення договору викупу земельної ділянки від 19.12.2008, розпорядження Бориспільської РДА були чинними. Зазначені акти РДА є актами індивідуальної дії та вичерпали свою дію фактом укладення договору, а тому навіть їх скасування не може бути підставою для визнання недійсними зазначених договорів.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 3 вказаної норми, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004).

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами пункту 2 статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 вказаного Кодексу, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди (ч. 4 ст. 29 ГПК України).

Статтею 54 вказаного Кодексу визначено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

При цьому, позивач самостійно визначає в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, і обґрунтовує позовні вимоги, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються ці вимоги, зокрема, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія не встановила обставин, які б свідчили про порушення діями відповідача-2 прав Київської державної адміністрації, за захистом яких та в чиїх інтересах звернувся заступник прокурора Київської області.

Колегія суддів також встановила, що ТОВ "Сила" не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, оскільки в матеріалах позовної заяви невірно вказане місцезнаходження відповідача-2, а направленийі на адресу ТОВ "Сила" рекомендований лист був повернутий з невстановлених місцевим господарським судом при винесенні рішення причин.

Враховуючи наведене, колегія дійшла висновку, що рішення суду у даній справі прийнято з порушенням вимог ст.ст. 4-3, 22 ГПК України, які передбачають рівне право сторін на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів та принцип змагальності в судовому процесі, за неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду в порядку ч.1.п.1, ч.3 п.2 ст. 104 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Київської області від 26.02.2013 у справі №21/156-12 підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила" на рішення господарського суду Київської області від 26.02.2013 у справі №21/156-12 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26.02.2013 у справі № 21/156-12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

В позові відмовити.

4 . Матеріали справи № 21/156-12 повернути до господарського суду Київської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Гончаров С.А.