Постанова

від 25.02.2013 по справі 826/1351/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2013 року № 826/1351/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вельд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень №0010812202 від 24.10.2012 та №0010802202 від 24.10.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вельд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0010812202 від 24.10.2012 та №0010802202 від 24.10.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

У відповідача були відсутні підстави для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, з огляду на те, що на адресу позивача не надходило жодних запитів щодо надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідачем в акті № 449/22-2/31606857 від 27.06.2012 було встановлено порушення позивачем не податкового, а цивільного законодавства, встановлення фактів порушення, якого не належить до компетенції відповідача.

Також позивач зазначив про те, що у період, який перевірявся, мав фінансово - господарські правовідносини з ТОВ "Біг Стоун" за договором № БС/В-0008 від 01.05.2010, який за твердженням позивача мав реальний характер, та за яким було поставлено товар використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 20.02.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 20.02.2013 усно виклав заперечення проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача наведені його представником підчас судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 449/22-2/31606857 від 27.06.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представниками відповідача не наведено.

У судовому засіданні 20.02.2013 представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження та подали заяву, в якій просили здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 25.06.2012 по 27.06.2012 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на підставі наказу № 741 від 21.06.2012 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Вельд" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ "Біг Стоун" за період діяльності з 01.11.2011 по 30.11.2011.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за листопад 2011 року в розмірі 593149 грн.та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 40882 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

ТОВ "Вельд" мало взаємовідносини в перевіряємому періоді з ТОВ"Біг Стоун" за договором № БС/В-0008 від 01.05.2010, предметом якого є здійснення поставки товару.

Згідно інформації, що міститься у Додатку 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за листопад 2011 року, встановлено, що ТОВ "Вельд" віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ "Біг Стоун" у розмірі 634030,53 грн.

Відповідно до акту № 936/22-5/36591327 від 19.04.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Стоун", код ЄДРПОУ 36591327 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 31.03.2012" згідно службової записки ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва № 2184/вн/07-06/53 від 13.04.2012 про направлення форми висновку та матеріалів проведено відпрацювання щодо непричетності до створення та реального здійснення господарської діяльності посадовими особами ТОВ "Біг Стоун", в ході проведених заходів по встаноленню фактичного місцезнаходження директора та головного бухгалтера гр. ОСОБА_1 встановлено відсутність його за місцем реєстрації та згідно пояснень засновника ТОВ "Біг Стоун" ОСОБА_2 наданого 04.04.2012 старшому оперуповноваженому ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва старшому лейтенанту податкової міліції Лозі М.В., громадянин ОСОБА_1 не має відношення до фінансово - господарської діяльності ТОВ "Біг Стоун".

Згідно з висновками зазначеного акту ТОВ "Біг Стоун" порушено частину п'яту статті 203, частини першу та другу статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ "Біг Стоун" при придбанні та продажу товарів та товар по зазначених правочинах переданий не був.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що правочини здійснені між ТОВ"Біг Стоун" та ТОВ "Вельд" здійснені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, а отже порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а отже порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Також податковий орган дійшов висновку про те, що відповідно до частин першої та п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України правочини між ТОВ "Вельд" та контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

За результатами перевірки складно акт № 449/22-2/31606857 від 27.06.2012.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вельд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на акт № 449/22-2/31606857 від 27.06.2012 за результатами розгляду яких листом № 4700/10/22-210 від 17.07.2012 повідомлено про те, що заперечення залишено без задоволення, а висновки акту без змін.

20.07.2012 на підставі акту перевірки № 449/22-2/31606857 від 27.06.2012 прийнято податкові повідомлення - рішення № 0006852202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 038 011,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 444 862,00 грн. та № 0006862202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року на 40882 грн. та затосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 10221 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вельд" до Державної податкової служби в місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення -рішення № 0006852202 від 20.07.2012 та № 0006862202 від 20.07.2012, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 6332/10/12-114, яким скаргу задоволено частково, скасовано податкові повідомлення - рішення № 0006852202 від 20.07.2012 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 148 287 грн. та № 0006862202 від 20.07.2012 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 10 221 грн.

21.10.2012 прийнято податкові повідомлення - рішення № 0010802202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 889 724,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 296575,00 грн. та № 0010812202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2011 року на 40882 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вельд" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0010812202 від 24.10.2012 та №0010802202 від 24.10.2012, та вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, обставиною, яка зумовлює призначення документальної невиїзної перевірки та видання відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є факт ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня його отримання.

Докази на підтвердження направлення позивачу будь - яких запитів щодо правовідносин з ТОВ "Біг Стоун" за період діяльності з 01.11.2011 по 30.11.2011 у матеріалах справи відсутні. У судовому засіданні представник відповідача не зміг надати суду пояснень та доказів на підтвердження складання та направлення позивачу запиту щодо правовідносин з ТОВ "Біг Стоун" за період діяльності з 01.11.2011 по 30.11.2011.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не надано суду жодних пояснень та доказів на підтвердження складання та направлення позивачу запиту щодо правовідносин з ТОВ "Біг Стоун" за період діяльності з 01.11.2011 по 30.11.2011, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для призначення позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ "Біг Стоун" за період діяльності з 01.11.2011 по 30.11.2011.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Податкові повідомлення - рішення №0010812202 від 24.10.2012 та №0010802202 від 24.10.2012 було винесено позивачем на підставі акту № 449/22-2/31606857 від 27.06.2012 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ "Біг Стоун" за період діяльності з 01.11.2011 по 30.11.2011, а отже правовою підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо визначення суми грошового зобов'язання став факт виявлення за результатами зазначеної перевірки даних, що свідчать про заниження позивачем податкових зобов'язань

З огляду на викладене враховуючи те, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення перевірки позивача за результатами якої було складено акт на підставі якого було винесено податкові повідомлення - рішення №0010812202 від 24.10.2012 та №0010802202 від 24.10.2012, то були відсутні і правові підстави для виникнення у відповідача обов'язку щодо визначення суми грошового зобов'язання та винесення відповідного податкового повідомлення - рішення.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків .

Пунктом 78.7 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Отже, під час проведення документальної позапланової перевірки дослідженню підлягає досить широке коло документів, до яких зокрема, віднесено податкові декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отримані в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, експертні висновки.

З акту № 449/22-2/31606857 від 27.06.2012 вбачається, що його висновки обгрунтовані виключно наявністю акту № 936/22-5/36591327 від 19.04.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Біг Стоун", код ЄДРПОУ 36591327 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 31.03.2012 "

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

При цьому з аналізу змісту акту № 936/22-5/36591327 від 19.04.2012 вбачається, що під час його складання не досліджувались фінансово - господарські відносини між позивачем та ТОВ "Біг Стоун".

Таким чином, акт № 936/22-5/36591327 від 19.04.2012 не може бути належним доказом на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Біг Стоун".

Підставою для встановлення відповідачем факту порушення позивачем податкового законодавства став висновок про те, що відповідно до частин першої та п'ятої статті 203, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України правочини між ТОВ "Вельд" та контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. При цьому жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України, встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, зазначена норма права недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, у складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Пленум Верховного Суду України у пункті 18 Постанови № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" навів перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими правочинами, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави є, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Намір юридичної особи порушити публічний порядок доводиться через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або довіреністю. Наявність мети у такої фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені обвинувальним вироком.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, належним доказом для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі ухвалений щодо цієї особи.

Відповідачем будь-яких доказів щодо винесення вироку відносно осіб, причетних до діяльності позивача або його контрагенту ТОВ "Біг Стоун" суду не надано не було, як і не було надано доказів та пояснень на підтвердження фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Біг Стоун" правочинів.

Також відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Зазначене підтверджується також положеннями статті 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що інших обґрунтувань, крім посилань на акт № 936/22-5/36591327 від 19.04.2012 та на встановлення нікчемності правочинів укладених позивачем, на підтвердження допущення позивачем порушень податкового законодавства відповідачем ні в акті № 449/22-2/31606857 від 27.06.2012, ні в судових засіданнях наведено не було, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту № 449/22-2/31606857 від 27.06.2012 та відсутність підстав для висновку про допущення позивачем порушення податкового законодавства, а отже відсутність у відповідача підстав для визначення позивачу суми грошового зобов'язання та зменшення суми від'ємного значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 2294,00 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вельд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю .

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби №0010812202 від 24.10.2012 та №0010802202 від 24.10.2012.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""Вельд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов