Рішення

від 28.02.2013 по справі 902/205/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 лютого 2013 р. Справа № 902/205/13-г

Провадження № 18/902/15/13

за позовом : Заступника прокурора м. Вінниці (21021, м. Вінниця, вул. Ватутіна, 10) в інтересах держави в особі Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Медтехніка" ЛТД (21021, м. Вінниця, вул. Космонавтів, 24)

про стягнення 32824,17 грн. заборгованості

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Маслія І.В.

Cекретар судового засідання Василишена Н.О.

Представники

прокурор: Стецюк Н.Д.

позивача : Рибаченко І.В. за довіреністю

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Заступник прокурора міста Вінниці звернувся до господарського суду Вінницької області в інтересах держави - територіальної громади міста Вінниці, Вінницької міської ради в особі комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Медтехніка" ЛТД (далі відповідач) про стягнення 32 824,17 грн., з яких; 29 654,75 грн. - заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 1 834,84 грн. - 3% річних та 1 334,58 грн. - пеня за несвоєчасно проведені розрахунки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.10.2010р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за № 629, відповідно до умов якого позивач зобов'язався продавати та постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. На виконання умов договору позивачем в період з вересня 2011 року по січень 2013 року здійснювалося постачання теплової енергії відповідачеві на загальну суму 29 654,75 грн.. Однак останній, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, не провів розрахунків за спожиту теплову енергію, що стало підставою звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 07.02.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 28.02.2013р..

На визначену дату з'явився прокурор та представник позивача.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву на позов та витребуваних документів не надав. Ухвала направлена на адресу відповідача вказану в позові та договорі № 629 від 14.10.2010р. повернута до суду відділенням поштового зв'язку з написом наступного змісту: "за закінченням терміну зберігання".

При неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З урахуванням ст. 64 ч.1 ГПК України та п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вважається, що ухвала вручена відповідачу належним чином. Отже, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з цим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

14.10.2010 р. між позивачем (за договором Постачальник) та відповідачем (за договором Споживач) укладено договір № 629 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді.

За вказаним договором Постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід'ємним додатком цього договору.

Згідно п. 2.1 договору теплова енергія постачається Споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання ;

- вентиляція, кондиціювання.

Розділом 6 договору сторони погодили наступне:

- розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку № 2 цього договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку;

- споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для Сторін з моменту введення їх в дію;

- розрахунковим періодом є календарний місяць;

- розрахунки по договору виконуються в наступному порядку: Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим;

- за наявності боргу у Споживача за теплову енергію Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від Споживача у черговості визначеній ст. 534 ЦК України.

В період з вересня 2011 р. по січень 2013 р. позивачем відповідачу в приміщення по вул. Космонавтів, 24 у м. Вінниці надано послуг теплопостачання і теплового навантаження на суму 29 654,75 грн., що стверджується актами здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно п. 6.5, 6.6 договору не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому Договору. У разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості-спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.

Матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем розрахунків за спожиту теплову енергію.

Таким чином, борг за вказані послуги надані в період з вересня 2011 року січень 2013р., станом на день розгляду справи, складає 29 654,75 грн.

Беручи до уваги встановлені обставин, суд дійшов наступного висновку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини які регулюються главою 63 "Послуги. Загальні положення" та главою 54 "Купівля-продаж. Загальні положення" .

Так, згідно зі ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення цієї статі застосовуються до всіх договорів купівлі-продажу, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

На підставі викладеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 29 654,75 грн. судом визнані обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором та законом.

У зв'язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків, позивачем заявлено до стягнення 1 334,58 грн. пені за період з 11.02.2012 р. по 08.01.2013 р. та 1 834,84 грн. трьох відсотків річних за період з 11.09.2011р. по 11.01.2013р..

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.3.4. договору передбачено, що несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію є підставою нарахування пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та трьох відсотків річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку який здійснено станом на 01.01.2013 року судом встановлено, що вказані суми є обґрунтованими.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову з покладенням судових витрат на відповідача в повному обсязі, за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Медтехніка" ЛТД (21021, м. Вінниця, вул. Космонавтів, 24, ідентифікаційний код 13321786) на користь територіальної громади міста Вінниці, Вінницької міської ради в особі комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (ідентифікаційний код 33126849, 21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, р/р. 2600591450001 в ПАТ "Банк Київська Русь", МФО 319092) 29 654 (двадцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 75 коп. - боргу за надані послуги з теплопостачання; 1 834 (одну тисячу вісімсот тридцять чотири) грн. 84 коп. - 3% річних; 1 334 (одну тисячу триста тридцять чотири) грн. 58 коп. - пені.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Медтехніка" ЛТД (21021, м. Вінниця, вул. Космонавтів, 24, ідентифікаційний код 13321786) в дохід спеціального фонду Державного бюджету 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 березня 2013 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (21021, м. Вінниця, вул. Космонавтів, 24)